Номер провадження 2-а/754/182/25
Справа №754/3362/25
Іменем України
18 липня 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А. розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративний позовОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Вимоги обґрунтовані наступним.
14.02.2025 року, ОСОБА_1 виявив, що його картковий рахунок в банку заблоковано. Того ж дня , з метою розібратись в ситуації що склалась він звернувся до адвоката за наданням правничої допомоги. В рамках отримання правничої допомоги, шляхом пошуку інформації у ЄДРВП було виявлено наявність відкритого відносно нього виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 10.02.2025 року. Стягувачем у зазначеному виконавчому провадженні виступає ІНФОРМАЦІЯ_2 . Надалі 17.02.2025 року в рамках надання правничої допомоги, адвокатом було направлено адвокатський запит. Не отримавши відповіді, адвокат особисто ознайомилась з матеріалами справи у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_2 , де містилась постанова про начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.11.2024 року №266 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач звертається до суду з даним позовом, оскільки вважає дану постану необґрунтованою, протиправною, прийнятою без належного з'ясування всіх дійсних обставин справи, та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Суттю адміністративного правопорушення зазначено те, що 05.11.2024 року о 20.30 він перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , не мав при собі військово-облікового документу та не пред'явив його на вимогу службової особи, чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» , а саме ч.6 ст.22 ЗУ « Про мобілізацію». Разом з тим, посадовою особою яка виносила постанову не враховано, що його примусово доставлено працівниками поліції з його квартири, де він зареєстрований, а саме за адресою АДРЕСА_1 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Окремо звертає увагу, що факт примусової доставки його до ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджується рапортом інспектора СПДН ВП Деснянського УП ГУНП у м. Києві - капітана поліції С. Іванини від 05.11.2024 року, який отримано з іншої справи про адміністративне правопорушення (щодо не оновлення ним облікових даних) та з невідомих причин не долучено до матеріалів справи про адміністративне правопорушення на підставі яких винесено постанову. Додатково зазначає, що працівниками поліції було встановлено його особу, було перевірено його військово - обліково дані, було з'ясовано що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується рапортом та матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 06.03.2025 року відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач повідомлений судом про розгляд данного провадження належним чином, про що матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відзиву та будь- яких клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зважаючи на те, що у встановлений судом строк ані від позивача, ані від відповідачів до суду не надходило заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження чи заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
За приписами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи № 127177577 від 05.03.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 18.06.1992 року по теперішній час.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до відомостей із скріншоту військово-облікового документу з Додатку «Резерв +» перебуває на обліку як військовозобов'язаний у ІНФОРМАЦІЯ_7 . Категорія обліку - Військовозобов'язаний. Номер в реєстрі Оберіг 281020231320380100477. Адреса проживання: АДРЕСА_3 Дата уточнення даних 24.02.2025.
Відомості про проходження ОСОБА_1 ВЛК у військово-обліковому документі з Додатку «Резерв +» відсутні.
Згідно протоколу №226 про адміністративне правопорушення від 05.11.2024 складеного відносно ОСОБА_1 , уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 лейтенантом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 05 листопада 2024 року о 20 год. 30 хв. не мав при собі військово-облікового документу та не пред'явив його на вимогу службової особи, чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме ч.6 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Свою провину у скоєному правопорушенні ОСОБА_1 не визнав, на розгляд справи про адміністративне правопорушення 06.11.2024 о 09 год.30 хв. не з'явився, про день, час та місце розгляду повідомлений належним чином.
05.11.2024 року офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було складено акт відмови від підпису та отримання протоколу про адміністративне правопорушення, повідомлений при свідках, в усній формі.
06.11.2024 року відносно ОСОБА_1 було складено постанову №266 згідно якої на позивача накладено штраф 25500 грн., за ч. 3 ст.210-1 КУпАП України.
У поданому до суд позові, позивач вказує на те, що постанова є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до вимог ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Стаття 254 КУпАП встановлює, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.
За приписами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Нормами п.п. 12-13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене Постановою КМУ № 154 від 23.02.2024 (далі - Положення № 154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу.
Отже, закон уповноважує територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (в тому числі і районні) розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210-1 КУпАП та від їх імені право накладати адміністративні стягнення мають керівники відповідних центрів.
Частиною 1ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Частина 3ст. 210-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За приписами ч. 1ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч. 1ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Крім того, за змістом п. 3 ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17.
За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указами Президента України №64/2022та№69/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото - і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото - та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 1ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (п. 1 ч. 1ст. 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Згідно ч. 1ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»).
За змістом ч. 1, ч. 3ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7цього Закону, стосовно усіх громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік (приписці до призовних дільниць) відповідно до статті 14Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», віком до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до ч. 3ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Таким чином, судом встановлено, що положеннями Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», держатель реєстру має право отримати інформацію про військовозобов'язаного шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення ст. 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
В матеріалах справи наявна роздруківка інформації з «Резерв+», де вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 є військовозобов'язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , номер в реєстрі оберіг 281020231320380100477. Адреса проживання: АДРЕСА_3 Дата уточнення даних 24.02.2025.
Таким чином, позивач необґрунтовано притягнутий до адміністративної відповідальності, тому що перебуває на військовому обліку, зареєстрований в застосунку від Міністерства оборони України для призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+» і держатель реєстру, яким є Міністерство оборони України та підпорядковані уповноважені органи мали змогу отримувати відомості про нього шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Водночас, за змістом спірної постанови суть порушення, яке, на думку відповідача, вчинив позивач, полягає у непред'явленні військово-облікового документа.
При цьому, під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки мав здійснювати фото - і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото - та відеофіксації, відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів.
Отже, маючи можливість отримати інформацію про позивача як військовозобов'язаного з інших відомчих реєстрів (примітка до ст. 210 КУпАП), службовими особами відповідача її не використано, що доводить відсутність всебічного та повного встановлення всіх обставин справи.
За таких умов, підстав вважати, що позивач не мав при собі військово-обліковий документ, який може бути в електронному вигляді, у суду немає.
Тому посилання відповідача в оскаржуваній постанові на порушення позивачем ч.6 ст. 22 ст. Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, є необгрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
При цьому, на обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа №201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження порушення позивачем приписів ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому постанова підлягає скасуванню.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 77, 242-246, 262, 286 КАС України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити.
Скасувати постанову №266 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 06.11.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 25 500 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Провадження у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП згідно постанови №266 від 25.02.2025 року - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя: І.А.Галась