Справа № 712/9696/25
Провадження №1-кс/712/3533/25
16 липня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
слідчого - ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Черкаси клопотання старшого слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12025250310001734 від 19.05.2025 відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України, -
До суду звернувся старший слідчий слідчого відділу Черкаського районного управління поліції Головного ОСОБА_3 , розглянувши матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12025250310001734 від 19.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025250310001734 від 19.05.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.05.2025 року 18.05.2025р. близько 22 год. 30 хв. невстановлена особа, в умовах воєнного стану, за адресою вул. Верхня Горова, 30, шляхом ривка, відкрито викрала майно гр. ОСОБА_7 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , 18.05.2025, близько 22 год 30 хв, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що його дії є відкритими, умисно, повторно з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, та який в подальшому продовжений Указом Президента України № 235/2025 від 15.04.2025 на 90 діб, перебуваючи біля буд. № 31 по вулиці Небесної Сотні в м. Черкаси, підійшов ззаду потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в той час перебував в сквері біля вказаного вище будинку та шляхом ривка, відкрито викрав з плеча потерпілого сумку чорного кольору, в середині якої містились: мобільний телефон марки Орро моделі А15s, синього кольору, в якому перебували сім картки з абонентськими номерами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , паспорт громадянина України на ім'я потерпілого, ідентифікаційний код на ім'я потерпілого, пенсійне посвідчення на ім'я потерпілого, технічний паспорт на автомобіль марки Chery моделі Amulet, д/н НОМЕР_3 , посвідчення водія на ім'я потерпілого, банківські картки банків: Приват Банк, А-Банк, Укрсиббанк та грошові кошти в сумі 3000 гривень, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди.
Після чого, ОСОБА_5 , з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, отримавши реальну можливість розпорядившись майном на власний розсуд.
У ході досудового розслідування встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Черкаси, з середньою освітою, непрацюючий, неодружений, не маючий на утриманні малолітніх дітей, без місця реєстрації, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 20.01.2021 Черкаським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років.
19.05.2025 на підставі ст. 208 КПК України ОСОБА_5 , затримано за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КПК України.
20.05.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.05.2025 стосовно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб з можливістю внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян.
Постановою керівника Черкаської окружної прокуратури 07.07.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 17.08.2025.
Факт вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_5 підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженню доказів в їх сукупності, а саме:
- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення;
- електронним рапортом з реєстрацією в журналі ЄО №41914 від 19.05.2025;
- протоколом огляду місця події за адресою: м. Чекраси, вул. Небесної Сотні 31 від 19.05.2025;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 19.05.2025;
- протоколом впізнання із потерпілим ОСОБА_7 від 19.05.2025;
- протоколом огляду відеозаписів поблизу місця події від 20.05.2025;
- копіями документів на викрадений телефон;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 19.05.2025;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання зі свідком ОСОБА_8 від 19.05.2025;
- протоколом огляду предмета (викраденого телефона) від 19.05.2025;
- протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 від 19.05.2025;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 19.05.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України,строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк дії тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддеюв межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку запобіжного заходу, крім відомостей, передбачених ст. 184 КПК України, має містити:
- виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з'явились нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу;
- виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Так, обраний ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою діє до 17.07.2025, а завершити досудове розслідування до закінчення строку дії ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.05.2025 не представляється можливим.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення кримінального провадження, зокрема запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, які на цей час не змінились та продовжують існувати, виникла необхідність у продовженні обов'язків, які покладені на підозрювану під час перебування під заставою.
Заявлені при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу ризики, обґрунтовуються наведеним нижче.
Згідно з практикою ЄСПЛ, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 п. 4 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час досудового слідства у даному кримінальному провадженні було встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) можливе переховування від органів досудового розслідування та/або суду; 2) можливий незаконний вплив на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; 3) можливе перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; 4) можливе вчинення іншого кримінального правопорушення.
Так, у рішенні у справі "Ілійков проти Болгарії" (заява № 33977/96) від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів", тобто тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Також слід брати до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Також, слід взяти до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше судимий за злочинами 20.01.2021 Черкаським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 , розуміючи, що йому оголошено підозру у вчиненні злочину матиме реальну можливість змінити місце проживання і переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що перешкоджатиме досягненню завдання кримінального провадження та досягненню цілей покарання (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), даний ризик обґрунтовується тим, що у ОСОБА_5 відсутнє постійне місце роботи, а також у зв'язку із тим, що на частині території України ведуться активні бойові дії підозрюваний матиме реальну можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду, змінити місце свого проживання.
Крім цього, підозрюваний ОСОБА_5 не маючи постійного місця роботи, а отже джерела заробітку може вчинити інше кримінальне правопорушення, що перешкоджатиме досягненню завдання кримінального провадження та досягненню цілей покарання (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
З викладеного вище вбачається, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування, усвідомлюючи про неминучість покарання у вигляді позбавлення волі за вчинення злочину, чинити незаконний вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні, крім цього залишається ризик вчинення підозрюваним нового кримінального правопорушення.
Натомість органом досудового розслідування встановлено неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобіганню зазначених в клопотанні ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваною, таких як: 1) особисте зобов'язання - оскільки він є найбільш м'яким запобіжним заходом та не передбачає будь-яких обмежень, у зв'язку з чим взагалі не забезпечить запобіганню вказаних у клопотанні ризиків; 2) особиста порука - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків та стосовно підозрюваного не надходило від осіб, які заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків; 3) застава - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків, а також відсутні відомості про те, майновий та сімейний стан підозрюваного дає йому можливість внести за себе заставу; 4) домашній арешт - оскільки підозрюваний, будучи раніше судимим, маючи не зняту і не погашену судимість знову вчинив новий злочин, що свідчить про можливість вчинення нових злочинів, у випадку обрання йому запобіжного заходу не пов'язаного із позбавленням волі.
У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили задоволити.
Підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, вказували на необгрунтованість підозри та просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя доходить таких висновків.
Згідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку запобіжного заходу до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 29.05.2025, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 19.05.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 19.05.2025; протоколом впізнання із потерпілим ОСОБА_7 від 19.05.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання зі свідком ОСОБА_8 від 19.05.2025; протоколом огляду предмета (викраденого телефона) від 19.05.2025;
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Сторона обвинувачення в обґрунтування клопотання посилалась на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу - щодо встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя керується стандартом переконання «достатні підстави».
Так, існування кожного, вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику, має підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenkov. Ukraine, заява №622/11).
Суд вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо існування ризиків переховуватись від слідства та суду, незаконного впливу на свідків, потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення
Про існування таких ризиків свідчить суворість можливого покарання у випадку визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, який на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, за вчинення якого може бути призначене покарання у виді реального позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що саме по собі може бути підставою та мотивом змінити місце проживання з метою переховування від слідства та незаконного впливу на свідків, потерпілого шляхом підбурювання, вмовляння, залякування чи підкупу.
Також при визначенні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
Крім того, враховуючи, що підозрюваний раніше притягувався до кримінальної відповідальності наявний ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, надають підстави для продовження запобіжного заходу.
Розглядаючи заявлене клопотання, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Заслухавши учасників судового розгляду, оцінивши в сукупності обставини відповідно до ст. ст.177, 178 КПК, суд приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування продовжують існувати ризики переховування підозрюваного від слідства та суду, перешкоджання досудовому розслідуванню шляхом незаконного впливу на свідків, потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення та виходячи з вказаних міркувань такі ризики є реальними та існуючими, тому наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи та виправдовує тривалість тримання підозрюваного під вартою.
Вирішуючи дане питання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у забезпеченні розслідування злочину проти статевої свободи особи, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.
Беручи до уваги обставини події та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , ступінь суспільної небезпечності, яку несуть в собі протиправні діяння проти власності в особливий період, враховуючи зміст ризиків, на запобігання яких необхідне застосування запобіжного заходу та особу підозрюваного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а також беручи до уваги також те, що ступінь вищевказаних ризиків на даному етапі досудового розслідування об'єктивно не зменшилась, суд приходить до висновку, що менш суворий запобіжний захід на даному етапі досудового розслідування не забезпечить ризикам порушення підозрюваним процесуальних обов'язків.
З огляду на викладене, клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає до задоволення з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі та спосіб, встановлений при обранні запобіжного заходу ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 21 травня 2025 року.
Керуючись ст. 177-183, 193, 194, 196, 197, 309, 369 - 372, 376 КПК України, слідчий судя,-
Клопотання - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування по 17.08.2025 включно.
Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави, залишивши її без змін у попередньо визначеному розмірі 242 240 гривень.
При внесенні визначеної судом суми застави ОСОБА_5 звільнити з-під варти з покладенням обов'язків, визначених ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 21 травня 2025 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти діб.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Дата проголошення повного тексту ухвали 18 липня 2025 року.