Справа №712/4656/24
Провадження № 2/712/287/25
09 липня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Марцішевської О.М.
секретаря Безрукової Д.О.
учасники справи:
позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представник позивачів адвокат Конопатський О.О.
представник відповідача адвокат Гармаш Н.М.
представник третьої особи адвокат Дрогоман О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради», треті особи: ОСОБА_3 , Черкаська обласна рада, Управління охорони здоров'я Черкаської обласної військової адміністрації про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок смерті дитини -
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та аргументів учасників справи
12 квітня 2024 року позивачі звернулись до суду з позовом до відповідача про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що у серпні 2018 року неповнолітня донька позивачів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою профілактичного лікування та оздоровлення перебувала у Черкаському обласному дитячому багатопрофільному санаторії «Сосновий бір», нині - КНП «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» ЧОР» (далі Санаторій). 18.08.2018 року в період перебування у Санаторії донька позивачів померла. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018251010005863 за фактом смерті дитини було встановлено, що смерть доньки позивачів настала внаслідок неналежного виконання професійних обов'язків завідувачем ІІІ педіатричного відділення санаторію ОСОБА_3 , яка ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.08.2023 р. у справі № 712/5348/23 була звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, цивільний позов позивачів залишений без розгляду з роз'ясненням потерпілим права звернутись до суду в порядку цивільного судочинства. Також з ОСОБА_3 були стягнуті судові витрати на проведення за рахунок потерпілих додаткової комісійної судово-медичної експертизи в сумі 14 802,00 грн, проте ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13.03.2024 р. ухвала від 25.08.2023 р. змінена з виключенням посилання на стягнення судових витрат з обвинуваченої ОСОБА_3 , в решті ухвала від 25.08.2023 р. залишена без змін.
Ухвалою від 25.08.2023 р. у справі № 712/5348/23 встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до наказу головного лікаря Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» Черкаської обласної ради від 29.09.2017 № 175-к/тр, призначена на посаду завідувача третього педіатричного відділення Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір», що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Мечнікова, 25. Відповідно до Алгоритму дій персоналу при наданні допомоги при зверненні дитини під час нічного чергування, в вихідні та святкові дні, при відсутності лікаря, затвердженого наказом головного лікаря ЧОБД санаторію «Сосновий Бір» від 19.09.2016 №59, після здійснення дзвінка завідуючому відділенням отримується його призначення, яке фіксується у журналі передачі змін. 17.08.2018 о 22 годині 21 хвилині ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , отримала вхідний дзвінок на власний номер мобільного телефону НОМЕР_1 від чергової сестри медичної палатної третього педіатричного відділення Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» ОСОБА_5 , яка повідомила про те, що дівчинка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебувала на лікуванні в ЧОБД санаторій «Сосновий Бір», звернулася до чергової медсестри зі скаргами на сильний головний біль, при цьому перебувала у збудженому стані, артеріальний тиск становив 160/60 мм. рт.ст., пульс 100 ударів за хвилину. З огляду на вказане, завідувач третього терапевтичного відділення Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» ОСОБА_3 , дала вказівку медичній сестрі ОСОБА_5 взяти в неї в кабінеті належний їй лікарський засіб «Корвалол» та дати дівчині випити 15 крапель вказаного препарату, достовірно знаючи, що останній у специфікації лікарських засобів вказаного медичного закладу відсутній та що відповідно до інструкції до вказаного препарату його не слід застосовувати у педіатричній практиці, тобто даний лікарський засіб не визначався, як лікарський засіб, який можна застосовувати при лікуванні дітей (осіб, які не досягли 18-річного віку) і відповідно не було проведено жодного клінічного дослідження із залученням дітей, в ході якого була б досліджена фармакодинаміка та фармакокінетика серед дітей. Після прийому лікарського засобу «Корвалол» стан ОСОБА_4 не покращився та о 22 годині 43 хвилини за вказівкою лікаря ОСОБА_3 , медичною сестрою ОСОБА_5 викликано швидку медичну допомогу. На момент приїзду бригади медиків Черкаської станції швидкої медичної допомоги о 23 годині 02 хвилини, ОСОБА_4 перебувала без свідомості, об'єктивним оглядом стан оцінено, як дуже важкий, термінальний загальний стан, кома за шкалою Глазго 6-7 балів. Дитину ОСОБА_4 переміщено до карети швидкої медичної допомоги, паралельно викликано реанімаційну бригаду медиків. Проведені реанімаційні заходи позитивного результату не дали, в зв'язку з чим 18.08.2018, о 00 годин 00 хвилин, констатовано біологічну смерть ОСОБА_4 у віці 13 років.
Відповідно до висновку експерта від 10.10.2018 № 03-01/720/88 причиною смерті ОСОБА_4 є анафілактоїдна реакція з розвитком синдрому дискримінованого внутрішньо-судинного згортання, яка привела до поліорганної недостатності. Вищевказана анафілактоїдна реакція могла виникнути від попадання в організм фенобарбіталу, який було виявлено при судово-токсигологічному дослідженні в шлунку та його сліди в тканині печінки і нирки померлої. Наявність в шлунку фенобарбіталу може свідчити про те, що фенобарбітал (як окрема речовина, або в складі якогось лікарського засобу) поступив в організм через рот.
Відповідно до висновку експерта від 15.03.2019 № 04-01/07 у складі лікарського засобу «Корвалол», який надавався ОСОБА_4 незадовго до її смерті, міститься 18,26 мг фенобарбіталу в 1 мл розчину. Для спричинення анафілактоїдної реакції у ОСОБА_4 могла бути достатньою кількість вжитого препарату фенобарбітал, що обчислюється міліграмами або й навіть долями міліграму. Медичних показань для призначення медичного препарату «Корвалол» не було.
Відповідно до висновку експерта від 15.01.2023 № 08-150/2021/пп, враховуючи клінічну картину, що розвинулася у дитини ОСОБА_4 (головний біль, різко підвищений артеріальний тиск, психомоторне збудження, шаткість ходи тощо), призначення медичного засобу «Корвалол» відбувалося не за показаннями, які визначені виробниками та без урахування протипоказань. Призначення корвалолу не відповідало вимогам до надання медичної допомоги у таких випадках.
Відповідно до висновку експерта від 08.03.2023 № 22 безпосередньо причиною смерті ОСОБА_4 стала анафілактична (анафілактоїдна) реакція з розвитком дисимінованого внутрішньо-судинного згортання крові та поліорганної недостатності. Надання первинної медичної допомоги ОСОБА_4 працівниками ЧОБД санаторій «Сосновий Бір» відбувалося вірно, за виключенням призначення медичного препарату «Корвалол», якого не слід використовувати в педіатричній практиці і який не входив до специфікації ЧОБД санаторій «Сосновий Бір».
Таким чином, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді завідувача третього педіатричного відділення Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір», у період часу з 22 години 21 хвилин до 22 години 43 хвилин 17.08.2018 неналежно виконувала свої професійні обов'язки, внаслідок недбалого ставлення до них, а саме не оцінивши належним чином стан пацієнта, призначила заборонений до застосування у педіатричний практиці лікарський засіб «Корвалол», що спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті неповнолітньої ОСОБА_4 .
Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 140 КК України, а саме неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому. По вказаному провадженню позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були визнані потерпілими. Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише у разі вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК, а само у випадках, передбачених КК України, а також на підставі закону України про амністію чи акта про помилування.
У постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 398/571/15-ц висловлено правову позицію, що звільнення від кримінальної з відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 було закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме у зв'язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючими обставинами. Тому звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду.
ОСОБА_3 у разі незгоди з підставою закриття кримінального провадження щодо неї згідно ухвали суду від 25.08.2023 року у кримінальній справі № 712/5348/23 у зв'язку із закінченням строків давності, які є нереабілітуючими обставинами, була вправі заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави і наполягати на своєму повному виправданні (реабілітації). ОСОБА_3 не була позбавлена права оскарження ухвали суду від 25.08.2023 року у кримінальній справі № 712/5348/23 з таких же підстав. Однак таких дій не вчинила.
В обґрунтування моральної шкоди посилались на те, що позивачі є батьками померлої ОСОБА_4 і зазнали фізичних та душевних страждань у зв'язку із втратою близької людини, а саме - дочки, що є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. Втрата їхньої дитини є не зворотною, адже повернути до життя померлу дочку не можливо, а тому дана втрата є найважчою у всіх аспектах. Вони постійно живуть спогадами про дочку, яка була для них найближчою та найріднішою людиною, а неможливість обійняти її, відчути, побачити не покидає їх навіть через увесь цей час. Вони до цього часу не можуть змиритися із тяжкою втратою - смертю їхньої дитини. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.11.2019 у справі № 213/4098/18 (провадження №61-14398св19).
Наведені правові норми в сукупності з правовою позицією Верховного Суду та дійсними обставинами справи дають можливість стверджувати, що позивачам, батькам померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 завдано моральну шкоду, яка полягає в самому факті смерті дочки - ОСОБА_4 .
Внаслідок даної втрати вони страждають психологічними розладами, зумовленими перенесеною ситуацією, а також надалі зазнають пригнічення, роздратування та неможливість змиритись із трагедією життя, що призвела до суттєвих та непоправних змін у їхньому житті і здоров'ї. Позивачі моральну шкоду оцінюють в 5 000 000 грн. 00 коп.
Матеріальна шкода полягає у понесенні збитків на поховання дитини, організацією та проведенням поминальних обідів, встановлення пам'ятнику.
Просять суд стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 500 000,00 грн. та ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2 500 000,00 грн., стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на поховання в розмірі 31 789,03 грн., стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 витрати на виготовлення та встановлення надгробного комплексу у розмірі у розмірі 167 234,08 грн., стягнути Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» на користь ОСОБА_1 витрати на проведення додаткової комісійної судово-медичної експертизи у розмірі 14 802,00 грн.
14 червня 2024 року відповідачем скеровано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування заперечень по суті позовних вимог зазначає, що позивачі не довели належними і допустимим доказами наявність шкоди, причинно-наслідковими діями працівника відповідача та смертю дитини та як наслідок нанесення матеріальної і моральної шкоди. Також позивачі не навели обґрунтування оцінки грошової суми моральної шкоди. Так, у цивільному позові в рамках кримінального провадження позивачі оцінювали моральну шкоду в розмірі 2 000 000 грн, а в даному позові 5 000 000 грн. без обґрунтувань, що може свідчити про бажання безпідставного збагачення і суперечить принципам розумності, справедливості та співмірності при визначенні розміру моральної шкоди.
Відповідач є комунальною установою, яка фінансується з державного бюджету згідно кошторису та плану використання бюджетних коштів на оплату праці, придбання матеріалів, обладнання, медикаментів, продуктів харчування, оплату комунальних послуг, тому сума, яку позивачі просять стягнути надмірна та фактично позбавить відповідача можливості надавати належні послуги з лікування хворих дітей.
Позивач ОСОБА_1 вказує, що відповідно до накладної від 18.08.2018 року сплатив кошти в сумі 6312 грн. 38 коп. за труну, однак дана накладна не є документом, що підтверджує оплату товару. Також позивач ОСОБА_1 вказує, що поніс витрати на організацію та проведення поминальних обідів, які надавала ФОП ОСОБА_6 , що підтверджується чеками офіціанта. Однак у додатках до позовної заяви містяться копії рахунків офіціанта, що в розумінні законодавства не є документами, що підтверджують оплату та товари чи послуги.
Позивач ОСОБА_2 вказує, що понесла витрати на виготовлення надгробного комплексу в сумі 167 234 грн. 08 коп. Відповідно до наданих копій документів вказані послуги надавала ФОП ОСОБА_7 . Варто звернути увагу, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець ОСОБА_7 має вид економічної діяльності 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. В рахунку фактурі вказано роботи, при цьому КВЕД виконавця такої послуги не передбачає. Також квитанція, що подана, як підтвердження оплати наданої послуги Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 не відповідає формі та змісту розрахункових документів, Положення про які затверджені Наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 № 13. Також необхідно зазначити, що відповідно до Договору оплата здійснюється трьома окремими платежами, однак позивачем ОСОБА_2 надано одну загальну квитанцію. Необхідно також звернути увагу на рахунок фактуру, до якої включено комплект гранітний (стіл та лавку) та інші вироби із граніту та мармуру, що не є надгробним пам'ятником чи його спорудженням. Також позивач ОСОБА_1 заявляє позовну вимогу про відшкодування витрат за проведення судової експертизи в розмірі 14 802 грн. В ухвалі від 13 березня 2024 року Черкаський апеляційний суд у справі № 712/5348/23 (провадження № 11- кп/821/133/24) вказав, що наявність факту понесення потерпілим процесуальних витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, не може бути приводом для стягнення з особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв'язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності, на підставі ст.49 КК України, таких витрат.
09 вересня 2024 року позивачами подана до суду відповідь на відзив, в якій вважають доводи відзиву безпідставними та зазначили, що відповідач був відповідальним за створення безпечних умов перебування їх доньки, забезпечення охорони її життя і здоров'я, невиконання цих обов'язків та ненадання їй компетентної медичної допомоги призвело до її смерті та завдання пов'язаної з цим матеріальної і моральної шкоди. На спростування доводів відзиву та підтвердження позовних вимог існує необхідність просити суд приєднати до матеріалів справи висновки судових експертиз, проведених у межах кримінального провадження №12018251010005863 від 18.08.2018, та фотографії надгробного комплексу на могилі доньки позивачів.
08 жовтня 2024 року представник відповідача скерувала до суду заперечення на відповідь на відзив, яке обґрунтовано тим, що спричинення моральної шкоди не є матеріально-правовою презумпцією, тому повинно бути доведено не тільки сам факт спричинення моральної шкоди, але і обов'язково її розмір. З метою підтвердження психологічного стану особи, наявність чи відсутність у неї переживань, страждань, особливості сприйняття певної події тощо, визначення орієнтовного розміру нанесення моральної шкоди, Позивачі, на підтвердження зазначеної суми, могли б клопотати про призначення по справі судової психологічної експертизи, оскільки позовні вимоги серед іншого, обґрунтовуються моральними стражданнями, змінами в індивідуально емоційних і психологічних проявах. Стороною відповідача ретельно опрацьовано надані висновки експертів та експертиз, однак з копії висновків експертів та проведених експертиз не вбачається, що виявлені порушення, навіть якщо вони, дійсно, мали місце, призвели або могли призвести до смерті ОСОБА_4 . У наданих експертних висновках не встановлено, що саме вживання медичного препарату під назвою «Корвалол», який у своєму складі містив фенобарбітал спричинив анафілактоїдну реакцію з подальшими наслідками. Дитину за життя не було скеровано для дообстеження лікарів: генетика, кардіолога, пульмонолога, невропатолога, алерголога, ендокринолога, імунолога, гастроентеролога, що дозволило б вчасно її обстежити, встановити правильні діагноз та призначити адекватне науково обґрунтоване лікування, що могло завадити настанню смерті дитини.
29 жовтня 2024 року представник третьої особи Черкаської обласної ради скерував до суду пояснення. В обґрунтування пояснень посилався на те, що обласна рада, як засновник, затвердила Статут Підприємства, але не відповідає за його зобов'язання та не втручається в оперативну діяльність. Відповідно до пункту 66 Статуту, поточне керівництво Підприємством здійснює директор, який на підставі затвердженого фінансового плану та делегованих повноважень Управління відповідає за фінансово-господарську діяльність підприємства. Черкаська обласна рада не втручається у щоденну діяльність підприємства, забезпечуючи його функціонування на принципах автономії та підпорядкування безпосередньо органам управління, визначеним Статутом. Таким чином, оперативне управління і відповідальність за діяльність Підприємства залишаються в межах компетенції директора та Управління охорони здоров'я. Отже, на підставі положень Статуту, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Рішення Черкаської обласної ради № 9-16/VIII, а також визначених функцій Управління охорони здоров'я, Черкаська обласна рада не може бути відповідальною за зобов'язання Підприємства. Управління забезпечує контроль та керівництво фінансовими питаннями підприємства, залишаючи відповідальність за будь-які наслідки його господарської діяльності виключно на підприємстві та його керівництві.
В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив. Додатково вказували, що моральні страждання внаслідок смерті їх доньки не можливо оцінити, а збільшення розміру вимоги про відшкодування моральної шкоди у даній справі у порівнянні з розміром відповідних вимог у кримінальній справі, мало місце не через бажання безпідставного збагачення, а в зв'язку з тим, що внаслідок не притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у загибелі їх доньки у зв'язку із закриттям кримінального провадження за закінченням строків давності, а також необхідності в зв'язку з цим звертатись до суду в порядку цивільного судочинства для захисту своїх прав позивачам завдано додаткових моральних страждань.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників, приходить до такого.
Хід розгляду справи, заяви, клопотання, процесуальні дії
17 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху.
24 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
10 вересня 2024 року продовжено позивачам строк для подачі відповіді на відзив на позовну заяву.
25 вересня 2024 року задоволено клопотання відповідача про залучення до участі в справі третіх осіб.
09 жовтня 2024 року продовжити позивачу строк для подачі заперечення на відповідь на відзив.
11 березня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, а також докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15 березня 2005 року. ( а.с.17 т.1).
У серпні 2018 року неповнолітня ОСОБА_4 з метою профілактичного лікування та оздоровлення перебувала у Черкаському обласному дитячому багатопрофільному санаторії «Сосновий бір»., нині КНП «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради», що підтверджується Статутом та даними державної реєстрації. (а.с.61-63 т.1, а.с.4-21 т.2).
Відповідно до п.1.1 Статуту у редакції, затвердженої розпорядженням голови Черкаської обласної ради від 29.03.2016 року № 82-р, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, санаторій «Сосновий бір» є лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, підпорядкованим Управлінню охорони здоров'я Черкаської облдержадміністрації. Санаторій є юридичною особою з моменту державної реєстрації. (п.2.1 Статуту). Основними завданнями санаторію є, серед іншого, забезпечення в необхідному обсязі висококваліфікованої спеціалізованої стаціонарної (санаторно-курортної) медичної допомоги дітям області (п.3.1 Статуту). Діти під час перебування у санаторії мають право, серед іншого, на кваліфіковану медичну допомогу в разі захворювання або травмування (п.4.1 Статуту). Управління санаторієм здійснює головний лікар, який призначається на посаду і звільняється з посади рішенням сесії Черкаської обласної ради за поданням Управління. (п.5.1 Статуту) (а.с.123-133 т.2).
Відповідно до посадової інструкції головного лікаря Санаторію, затвердженої Директором Департаменту охорони здоров'я Черкаської обласної державної адміністрації 16.12.2013р. головний лікар несе відповідальність за належну якість обстеження, лікуванні і виховання дітей ( п.4.3 посадової інструкції). (а.с.134-137 т.2).
Відповідно до Алгоритму дій персоналу при наданні допомоги при зверненні дитини під час нічного чергування, в вихідні та святкові дні, при відсутності лікаря, затвердженого наказом головного лікаря ЧОБД санаторію «Сосновий Бір» від 19.09.2016 №59, чергова медична сестра першочергово має оцінити стан дитини та надати допомогу; при відсутності позитивної динаміки протягом 30 хвилин зателефонувати лікуючому лікарю або завідувачу відділення. Після здійснення дзвінка завідуючому відділенням отримується його призначення, яке фіксується у журналі передачі змін. При стрімкому погіршенні стану - викликати швидку медичну допомогу та повідомити батьків, при госпіталізації - повідомити завідувача відділенням та батьків (а.с.140 т.2)
ОСОБА_3 відповідно до наказу головного лікаря Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» Черкаської обласної ради від 29.09.2017 № 175-к/тр, була призначена на посаду завідувача третього педіатричного відділення Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір», що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Мечнікова, 25.
ІНФОРМАЦІЯ_3 неповнолітня ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 18 серпня 2018 року (а.с.18 т.1).
За фактом смерті дитини 20.08.2018 р. наказом головного лікаря створено комісію зі службового розслідування у складі голови комісії - заступника головного лікаря з МЧ Бичкової Н.Д., членів комісії - завідувача ІІ педіатричного відділення ОСОБА_8 , педагога-організатора ОСОБА_9 , старшої медсестри ІІІ педіатричного відділення ОСОБА_10 , юрисконсульта ОСОБА_11 по розгляду обставин нещасного випадку, який стався з пацієнткою ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки про результат службового розслідування встановлено, що 1)медичний персонал діяв відповідно до існуючих Алгоритмів дій персоналу при наданні допомоги; 2) медична допомога була надана відповідно до ситуації, але стрімкий розвиток клініки ускладнив діагностику; 3) медичний персонал своєчасно не повідомив батьків дитини тому, що через стрімкий розвиток клініки вони були задіяні в наданні допомоги. (а.с.138-139 т.2)
02.10.2018 р. за зверненням ОСОБА_2 щодо надання медичної допомоги доньці ОСОБА_4 під час перебування у Черкаському обласному дитячому багатопрофільному санаторії «Сосновий Бір» затверджений висновок за результатами клінічно-експертної комісією Управління охорони здоров'я Черкаської обласної державної адміністрації (а.с.141-145 т.2).
Комісією встановлено, що 1) медична допомога надавалась кваліфікованим медичним персоналом - медичні сестри ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , лікарем-педіатром ОСОБА_3 ; 2) норматив прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги після виклику о 22 год. 48 хв. не порушено; 3) недоліки - своєчасно не повідомлено батьків про стан здоров'я дитини та за рекомендацією завідувача педіатричного відділення дитині надано корвалол, який відсутній у специфікації установи.
Відповідно до наказу від 17.10.2018 р. № 525 «Про виконання рішення клініко-експертної комісії Управління охорони здоров'я ЧОДА від 02.10.2018р.» наказом по санаторію від 08.10.2018 р. завідувачу ІІІ педіатричного відділення ОСОБА_3 винесена догана за недостатній контроль за роботою підлеглого персоналу. Удосконалений та затверджений «Алгоритм дій персоналу при наданні допомоги при зверненні дитини під час нічного чергування, у вихідні та святкові дні, при відсутності лікаря». Затверджений «Алгоритму дій персоналу при підвищенні артеріального тиску у дитини» (а.с.146-148 т.2).
Крім того, 18 серпня 2018 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018251010005863 за фактом смерті неповнолітньої ОСОБА_4 , в ході розслідування проводились експертні дослідження, висновки за результатами яких позивачами долучено в якості доказів на підтвердження не забезпечення належної медичної допомоги неповнолітній ОСОБА_4 у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров'я.
Відповідно до висновку № 03-01/720/88 від 10.10.2018 р. експерта КУ «Черкаське бюро судово-медичної експертизи» причиною смерті стала анафілактоїдна реакція з розвитком дискримінованого внутрішньо-судинного згортання крові, яка призвела до поліорганної недостатності. Вищевказана анафілактоїдна реакція могла виникнути від попадання в організм фенобарбіталу, який було виявлено при судово-токсикологічному дослідженні (а.с.233-238 т.1).
Відповідно до висновку № 04-01/07 від 15.03.2019 р. комісія експертів КУ «Черкаське бюро судово-медичної експертизи» причиною смерті стала анафілактоїдна реакція з розвитком дискримінованого внутрішньо-судинного згортання крові, яка призвела до поліорганної недостатності. Вищевказана анафілактоїдна реакція могла виникнути від попадання в організм фенобарбіталу, який було виявлено при судово-токсикологічному дослідженні. Медична допомога працівниками санаторію «Сосновий бір» надавалась вірно за виключенням призначення медичного препарату «Корвалол», медичних показань для призначення якого не було. (а.с.219-231 т.1)
Відповідно до висновку експерта № 08-150/2021/пп від 15.01.2023 р. комісійної судово-медичної експертизи Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації (далі ХОБСМЕ) причиною смерті дитини ОСОБА_4 слід вважати дифузні крововиливи під м'які мозкові оболонки тім'яних часток головного мозку та мозочку (субарахноїдальні крововиливи) із заходами у борозни, крововиливами у товщу правої півкулі мозочку з проривом у бічні шлуночки мозку, які ускладнились розвитком набряку-набубнявіння головного мозку та набряку легень, що й призвело до припинення функцій ефективного кровообігу та дихання. … Тобто встановлений судово-медичний діагноз «Анафілактоїдна реакція, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання, поліорганна недостатність» не підтверджується об'єктивними судово-медичними даними, а сам, макро- та мікроскопічними морфологічними змінами, що були встановлені при судово-медичному дослідженні, з урахуванням повторного дослідження гістологічного архіву... Наявність чисельної супутньої патології, у тому числі, ймовірної сполучно-тканинної дисплазії, дозволяє припустити, що у дитини могли мати місце судинні мальформації головного мозку, аневризми, які навіть при незначному фізичному перенавантаженні або при падінні на площину могли розірватись/надірватись та стати джерелом кровотечі, або при травматичному пошкодженні судин голови або шиї, проте за наявними судово-медичними даними визначитися щодо джерела внутрішньо мозкової кровотечі не видається можливим через неповноту судово-медичного дослідження від 17.08.2018р…. Слід зазначити, що дитину за життя не було скеровано для до обстеження до лікарів: генетика, кардіолога, пульмонолога, невропатолога, аллерголога, ендокринолога, гастроентеролога, до дозволило б вчасно її обстежити, встановити правильний діагноз та призначити адекватне науково обґрунтоване лікування, що могло б завадити настанню смерті дитини. … за інструкцією з Довідника лікарський засобів вказані наступні показання для застосування «Корвалолу» : невроз із підвищеною дратівливістю, безсоння, у комплексній терапії гіпертонічної хвороби та вегетосудинної дистонії, нерізко виражені спазми коронарних судин, тахікардія, спазми кишечнику. Серед протипоказань вказано, серед іншого, дитячий вік до 18 років… Враховуючи клінічну картину, що розвинулась у дитини ОСОБА_4 (головний біль, різко підвищений артеріальний тиск, психо-моторне збудження, шаткість ходи тощо) можна вважати, що призначення медичного засобу відбувалось не за показаннями, які визначені виробниками та без урахування протипоказань. Враховуючи, що препарат не застосовується у педіатричній практиці відсутні дані за його призначення дітям при виказуванні скарг на головний біль, підвищення артеріального тиску. .. Експертною комісією не встановлено причинного зв'язку з прийомом лікарського засобу «Корвалол» та настанням смерті дитини.
Також згідно з висновком № 08-150/21-пп комісійної судово-медичної експертизи обласного бюро судово-медичної експертизи Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації відповідно до локального Наказу № 59 від 19.09.2016 року «Про вдосконалення організації нагляду за дітьми» з метою надання їм своєчасної медичної допомоги, у тому числі, було затверджено алгоритм дій персоналу при зверненні дитини під час нічного чергування, у вихідні та святкові дні, при відсутності лікаря. Дії медичного персоналу ЧОДБС «Сосновий бір» при надання дошпитальної допомоги дитині ОСОБА_4 не відповідали локальному алгоритму дій, що затверджений головним лікарем закладу. А саме, не було у повній мірі зібрано анамнез (характер головного болю, локалізацію); не виміряли температуру тіла, частоту дихання, несвоєчасно викликано бригаду швидкої медичної допомоги та несвоєчасно повідомлено батьків про погіршення стану здоров'я дитини. Тобто, після оцінки стану хворої дитини (свідомість, дихання, пульс, артеріальний тиск) необхідно було негайно викликати бригаду швидкої медичної допомоги. При стрімкому погіршенні стану дитини медичні працівники повинні були надавати невідкладну медичну допомогу (непрямий масаж серця), штучне дихання, тощо) за постійного моніторингу вітальних функцій до прибуття бригади швидкої медичної допомоги. На момент погіршення стану дитини 17.08.2018 р. о 22 год. 05 хв. лікар знаходився поза межами санаторію. Проте, при дистанційному консультуванні, за наявності скарг на головний біль та підвищення артеріального тиску, препаратами вибору мали бути антигіпертензивні та сечогінні, визначення переліку цих препаратів згідно зі специфікацією не потребує спеціальних знань у галузі судово-медичної експертизи. Медична допомога дитині повинна булла надаватись відповідно до вимог протоколу «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги при невідкладених станах у дітей на шпитальному та дошпитальному етапах», які затверджені Наказом МОЗ України № 437 від 31.08.2004р., а саме «Гостре порушення церебрального гомеостазу». Призначення корвалолу не відповідало вимогам до надання медичної допомоги у таких випадках. Таким чином, при наданні медичної допомоги ОСОБА_4 медичними працівниками ЧОДБС були допущені організаційно-тактичні, діагностично-тактичні та лікувально-тактичні помилки, що складались з порушень ведення медичної документації, недостатньо кваліфікованого підходу до визначення симптомів захворювання та встановлення припустимого діагнозу, призначення неадекватного стану дитини лікування, ненадання невідкладної медичної допомоги, що явилось чинниками, які негативно вплинули на перебіг захворювання. Не виключається, що при своєчасному виклику швидкої медичної допомоги та наданні адекватної медичної допомоги життя дитини могло бути збережено.(а.с.153-193 т.1).
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 22 від 08.03.2023 р. враховуючи клінічну картину, комісія експертів Бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради дійшла висновку, що у дитини ОСОБА_4 прижиттєво розвинулись внутрішньо-мозкові крововиливи невідомої етіології, з приводу клінічних проявів яких (головний біль, підвищення тиску, порушення поведінки) вона звернулась до медичних працівників ЧОДБС «Сосновий бір», а безпосередньою причиною смерті стала анафілактична (анафілактоїдна) реакція з розвитком дискримінованого внутрішньо-судинного згортання крові та поліорганної недостатності. Надання первинної медичної допомоги ОСОБА_4 працівниками ЧОДБС «Сосновий бір» відбувалось вірно за виключенням призначення медичного препарату «Корвалол», якого не слід використовувати у педіатричній практиці і який не входив до специфікації ЧОДБС «Сосновий бір». Факт вживання даного препарату підтверджений результатами судово-токсикологічної експертизи внутрішніх органів ОСОБА_4 . Найбільш вірогідно, що саме якийсь з компонентів, що входить до складу лікарського препарату «Корвалол» призвів до анафілактоїдної реакції. Дії працівників швидкої медичної допомоги відповідали протоколам надання медичної допомоги та не призвели до погіршення стану хворої і її смерті. Враховуючи швидкість розвитку анафілактичної реакції першочерговий виклик реанімобіля, а не фельдшерської бригади, не вплинув би на стан ОСОБА_4 (а.с.194-217 т.1) .
30 травня 2023 року у кримінальному провадженні за № 12018251010005863 до суду був скерований обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України (невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому). (а.с.19-33 т.1).
У вказаному кримінальному провадженні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були визнані потерпілими та пред'явили цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди. (а.с.102 т.1).
Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 25.08.2023р. у справі № 712/5348/23 звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018251010005863 від 18.08.2018 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 140 КК України закрите на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Цивільний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторія «Сосновий бір» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, залишити без розгляду. Судом встановлено, що звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. При вирішення питання про закриття справи суд не вправі вирішувати питання про винність особи, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. (а.с.34-37 т.1)
Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 25.08.2023р. у справі № 712/5348/23 встановлені такі обставини.
17.08.2018 о 22 годині 21 хвилині ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , отримала вхідний дзвінок на власний номер мобільного телефону НОМЕР_1 від чергової сестри медичної палатної третього педіатричного відділення Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» ОСОБА_5 , яка повідомила про те, що дівчинка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебувала на лікуванні в ЧОБД санаторій «Сосновий Бір», звернулася до чергової медсестри зі скаргами на сильний головний біль, при цьому перебувала у збудженому стані, артеріальний тиск становив 140/60 мм. рт.ст., пульс 100 ударів за хвилину.
Завідувач третього терапевтичного відділення Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» ОСОБА_3 , дала вказівку медичній сестрі ОСОБА_5 взяти в неї в кабінеті належний їй лікарський засіб «Корвалол» та дати дівчині випити 15 крапель вказаного препарату, який у специфікації лікарських засобів вказаного медичного закладу був відсутній та відповідно до інструкції до вказаного препарату було передбачено, що його не слід застосовувати у педіатричній практиці, тобто даний лікарський засіб не визначався, як лікарський засіб, який можна застосовувати при лікуванні дітей (осіб, які не досягли 18-річного віку).
Після прийому лікарського засобу «Корвалол» стан ОСОБА_4 не покращився та о 22 годині 43 хвилини за вказівкою лікаря ОСОБА_3 , медичною сестрою ОСОБА_5 викликано швидку медичну допомогу.
На момент приїзду бригади медиків Черкаської станції швидкої медичної допомоги о 23 годині 02 хвилини, ОСОБА_4 перебувала без свідомості, об'єктивним оглядом стан оцінено, як дуже важкий, термінальний загальний стан, кома за шкалою Глазго 6-7 балів. Дитину ОСОБА_4 переміщено до карети швидкої медичної допомоги, паралельно викликано реанімаційну бригаду медиків. Проведені реанімаційні заходи позитивного результату не дали, в зв'язку з чим 18.08.2018, о 00 годин 00 хвилин, констатовано біологічну смерть ОСОБА_4 у віці 13 років.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13.03.2024р. ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 25 серпня 2023 року, якою звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу провадженням закрито, - змінити в частині розподілу процесуальних витрат. Виключено з мотивувальної та резолютивної частини ухвали суду посилання суду на стягнення процесуальних витрат за проведення судових експертиз з обвинуваченої ОСОБА_3 . В решті ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 25 серпня 2023 року щодо ОСОБА_3 - залишено без змін. (а.с.38-40 т.1)
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.
На підтвердження матеріальних витрат на поховання доньки та організації ритуальних послуг позивачем надано договір-замовлення № 571 від 18.08.2018 р. на організацію та проведення поховання на суму 5905,65 грн., накладна на придбання труни від 18.08.2018 р. на суму 6312,35 грн., рахунки від 19.08.2018 р. на суму 8960 грн., 26.09.2018 р. на суму 4211 грн., від 28.09.2018 р. на суму 6400 грн. на оплату поминальних обідів. (а.с.41-48 т.1)
Відповідно до договору на виготовлення надгробного комплексу № 2 від 20.10.2018 р., рахунок-фактура № СФ-0000018 від 19.10.2018 р., квитанції від 30.04.2019р., фотографії пам'ятника позивачкою понесені витрати на суму 167 234,08 грн. на спорудження надгробного пам'ятника на могилі доньки. (а.с.49-58 т.1, а.с.241-242 т.1)
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Спірні правовідносини регулюються цивільним законодавством.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
Відповідно до частин першої, п'ятої, шостої статті 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров'я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров'я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За змістом частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб'єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.
Поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій (ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу»).
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення у справі «Stankov v. Bulgaria» (Станков проти) від 12 липня 2007 року).
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу), «Caloc v. France» (Калок проти Франції) та «Niedbala v. Poland» (Недбала проти Польщі) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Мотивована оцінк асуду аргументів учасниківсправи та позиція суду з питання порушення, не визнання або оспорення права, свободичи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду
У справі, що розглядається, предметом спору є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок смерті неповнолітньої дитини у зв'язку з не наданням компетентної медичної допомоги у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров'я.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві матеріальної та моральної шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов'язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому особа, яка заявляє вимоги щодо відшкодування майнової шкоди доводить лише факти заподіяння такої шкоди.
У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб'єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров'я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров'я та нормативним локальним актам.
Відповідно до частини третьої статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.
Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 686/6022/18 та від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, 09 квітня 2024 року у справі № 584/947/20.
Щодо відшкодування майнової шкоди:
В судовому засіданні встановлено, що 17 серпня 2018 року дії працівників Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» з надання первинної медичної допомоги неповнолітній ОСОБА_4 за участі завідувача третього педіатричного відділення ОСОБА_3 не відповідали законодавству у сфері охорони здоров'я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров'я та нормативним локальним актам, відтак були протиправними.
Зокрема, за рекомендацією завідувача третього педіатричного відділення Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію ОСОБА_3 мало місце застосовування щодо дитини медичного препарату «Корвалол» за відсутністю медичних показань для призначення вказаного препарату, який не застосовується у педіатричній практиці та не входив до специфікації ЧОДБС «Сосновий бір», що підтверджується висновками судово-медичних експертиз, проведених у кримінальному провадженні за фактом смерті неповнолітньої ОСОБА_4 .
Крім того, дії завідувача третього педіатричного відділення Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» ОСОБА_3 та інших медичних працівників при надання первинної медичної допомоги дитині ОСОБА_4 не відповідали Алгоритму дій персоналу при наданні допомоги при зверненні дитини під час нічного чергування, в вихідні та святкові дні, при відсутності лікаря, затвердженому наказом головного лікаря ЧОБД санаторію «Сосновий Бір» від 19.09.2016 № 59 та протоколу «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному та дошпитальному етапах», які затверджені Наказом МОЗ України № 437 від 31.08.2004р., а саме «Гостре порушення церебрального гомеостазу», що підтверджено висновком № 08-150/21-пп комісійної судово-медичної експертизи обласного бюро судово-медичної експертизи Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації. Зокрема, у вказаному висновку експертом відзначено, що було несвоєчасно викликано бригаду швидкої медичної допомоги, при стрімкому погіршенні стану дитини медичні працівники повинні були надавати невідкладну медичну допомогу (непрямий масаж серця, штучне дихання) за постійного моніторингу вітальних функцій до прибуття бригади швидкої медичної допомоги, лікар при дистанційному консультуванні за наявності скарг на головний біль та підвищення артеріального тиску мав призначити антигіпертензивні та сечогінні препарати, тоді як призначення корвалолу не відповідало вимогам до надання медичної допомоги у таких випадках. Таким чином, при наданні медичної допомоги ОСОБА_4 медичними працівниками ЧОДБС були допущені організаційно-тактичні, діагностично-тактичні та лікувально-тактичні помилки, що складались з недостатньо кваліфікованого підходу до визначення симптомів захворювання та встановлення припустимого діагнозу, призначення неадекватного стану дитини лікування, ненадання невідкладної медичної допомоги, що явилось чинниками, які негативно вплинули на перебіг захворювання.
При наданні правової оцінки вказаним експертним висновкам, суд враховує, що предметом дослідження експертів, які надавали зазначені висновки в межах кримінального провадження за фактом смерті неповнолітньої ОСОБА_4 , були обставини,які входять до предмету доказування в межах даної цивільної справи. Крім того, із тексту зазначених висновків підтверджено, що експерти бути обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про судову експертизу». Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень. При цьому можливість використання в якості доказів (одного з доказів) при розгляді іншої справи, виконаних у кримінальному провадженні висновків експертиз також підтверджено Верховним Судом у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 678/364/15, від 05 лютого 2020 року у справі №461/3675/17, від 10 березня 2020 року у справі № 9901/740/18, від 23 вересня 2024 року у справі № 501/1349/15.
Підсумовуючи все вищевикладене, можна стверджувати про наявність дефектів в наданні лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я первинної медичної допомоги неповнолітній ОСОБА_4 , що мало наслідком продовження прогресування захворювання до настанні її смерті.
Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що між настанням такого наслідку як смерть доньки позивачів та вищевказаними дефектами в наданні дитині первинної медичної допомоги у Черкаському обласному дитячому багатопрофільному санаторію «Сосновий бір» існує прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Доводи відповідача про те, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена вироком суду, відтак остання не є винною у вчиненні кримінального правопорушення, також зібраними у справі доказами не підтверджено з достовірністю, що саме від призначення преперату «Корвалол» настала смерть доньки позивачів, при цьому в окремих експертизах, серед іншого, наголошується на імовірність існування у дитини вад фізичного здоров'я, які могли бути виявлені при організації необхідних обстежень дитини, суд вважає такими, що не обґрунтовують заперечення проти позову, оскільки не спростовують висновку суду про не забезпечення неповнолітній ОСОБА_4 в період її перебування у Черкаському обласному дитячому багатопрофільному санаторії «Сосновий бір» своєчасної та кваліфікованої медичної допомоги у відповідності до Алгоритму дій персоналу при наданні допомоги при зверненні дитини під час нічного чергування, в вихідні та святкові дні, при відсутності лікаря, затвердженому наказом головного лікаря ЧОБД санаторію «Сосновий Бір» від 19.09.2016 №59 та протоколу «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному та дошпитальному етапах», які затверджені Наказом МОЗ України № 437 від 31.08.2004р.
Вказані висновки суду грунтуються на наданих позивачами в якості доказів висновків експертів, якими підтверджено, що окрім призначення препарату «Корвалол» без належних для цього підстав, при стрімкому погіршенню стану здоров'я дитини останній не було своєчасно викликано бригаду швидкої медичної допомоги та до її прибуття не було забезпечено надання кваліфікованої первинної медичної допомоги, що негативно вплинуло на перебіг захворювання.
Зазначені докази відповідач не спростував та не надав доказів, які б свідчили про відсутність протиправних дій його працівників при наданні медичної допомоги неповнолітній ОСОБА_4 .
Доводи представника третьої особи про те, що ОСОБА_3 не здійснювала професійні обов'язки при наданні 17.08.2018р. у поза робочий час рекомендації із застосування до неповнолітньої ОСОБА_4 препарату «Корвалол» спростовуються зібраними у справі доказами. Зокрема, як вбачається з затвердженого головним лікарем санаторію 19.09.2016 року «Алгоритму дій персоналу при наданні допомоги при зверненні дитини під час нічного чергування, в вихідні та святкові дні, при відсутності лікаря» здійснення завідувачем відділення у поза робочий час медичних призначень у телефонному режимі з фіксацією у журналі передачі змін було віднесено керівником до трудової функції третьої особи. Крім того, факт здійснення ОСОБА_3 професійних обов'язків при наданні 17.08.2018р. рекомендацій щодо медичної допомоги неповнолітній ОСОБА_4 зафіксовано у висновку службового розслідування, проведеного згідно з наказом головного лікаря санаторію, а також висновку клінічно-експертної комісії Управління охорони здоров'я Черкаської обласної державної адміністрації.
Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає доведеним, що внаслідок не надання неповнолітній ОСОБА_4 своєчасної та кваліфікованої медичної допомоги відповідачем як лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я порушені права позивачів на належну медичну допомогу та внаслідок смерті дитини завдана матеріальна шкода дитини у розмірі витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника.
Розмір витрат позивача на поховання доньки та організації ритуальних послуг в сумі 31 789 грн. 03 коп. підтверджується договором-замовлення № 571 від 18.08.2018 р. на організацію та проведення поховання на суму 5905,65 грн., накладною на придбання труни від 18.08.2018 р. на суму 6312,35 грн., рахунками від 19.08.2018 р. на суму 8960 грн., 26.09.2018 р. на суму 4211 грн., від 28.09.2018 р. на суму 6400 грн. на оплату поминальних обідів.
Розмір витрат позивачки в сумі 167 234, 08 грн на спорудження надгробного пам'ятника підтверджується договором на виготовлення надгробного комплексу № 2 від 20.10.2018 р., рахунком-фактурою № СФ-0000018 від 19.10.2018 р., а також фотографією надгробного пам'ятника на могилі неповнолітньої ОСОБА_4 .
Зазначені матеріальні збитки підлягають стягнення з лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, оскільки матеріальна шкода завдана їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 346/4425/18 звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям кримінальної справи відносно неї у зв'язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих обставин, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати завдану майнову та моральну шкоду відповідно до положень ЦК України. Аналогічні правові позиції сформульовані Верховним Судом у постанові від 27.02.2023о. у справі № 367/6377/17, 02.06.2023р. у справі № 144/1847/21.
Доводи відповідача про те, що надані позивачами докази не підтверджують з достовірністю заявленого до стягнення розміру матеріальної шкоди, суд відхиляє з таких міркувань.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Відповідно достатті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Подавши свої докази, позивачі реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування. Досліджені в судовому засіданні надані позивачами докази узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та в сукупності об'єктивно підтверджують обставини, на які позивачі посилались як на підставу своїх вимог. Обсяг та складові заявлених до стягнення матеріальних витрат не дають підстави для висновку про їх необгрунтованість чи наміру позивачів до безпідставного збагачення.
Стосовно заперечень відповідача проти відшкодування вартості поминальних обідів, суд враховує що вказані заходи є загальновідомими національними традиційними ритуальними обрядами у процесі поховання. Оскільки у ст.1,2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» передбачено при організації поховання також здійснення обрядових дій відповідно до звичаїв та традицій, на переконання суду, віднесення поминальних обідів до комплексу заходів з поховання не суперечить чинному законодавству та засадам справедливості у контексті спірних правовідносин.
Суд також доходить висновку, що внаслідок смерті доньки внаслідок неналежного надання медичної допомоги позивачам завдано моральної шкоди, яка полягала у моральних та душевних стражданнях у зв'язку із втратою близької людини, яка є не зворотною, а тому внаслідок даної втрати позивачам об'єктивно значні душевні страждання, зумовлені трагічною ситуацією, яка призвела до суттєвих та непоправних змін у їхньому житті, перебування у постійному напруженому психологічному стані через необхідність тривалий час (більш ніж 6 років) вживати зусиль для притягнення до відповідальності виних осіб у порядку кримінального судочинства, а внаслідок закриття кримінального провадження за строками давності необхідності звертатись до суду щодо захисту своїх прав в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнали позивачі, їх тривалість, зміни в їх звичному способі життя, а також глибину, характер, інтенсивність, тривалість моральних страждань позивачів, те, що ці страждання у них довічні, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках та неможливість відновити попередній стан позивачів та повернути до життя рідну людину незалежно від часу та зусиль, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі по 1 000 000 грн. на користь кожного з позивачів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн., матеріальну шкоду в розмірі 31 789 грн. 03 коп., всього 1 031 789 грн. 03 коп.; на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн., матеріальну шкоду в розмірі 167 234 грн. 08 коп., всього 1 167 234 грн. 08 коп.
Питання про судові витрати
Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок смерті дитини позивачі були звільнені від оплати судового збору, тому оплату судового збору слід покласти на відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 21 990 грн. 23 коп. (10 317,89 грн + 11 672, 34 грн).
Також на користь позивача з відповідача підлягають стягненю судові витрати на проведення експертизи в розмірі 14 802 грн. 00 коп., які підтверджуються квитанцією № 5 від 09.03.2023 (а.с.57-58 т.1).
Доводи відповідача про те, що судові витрати на проведення експертизи у криимінальному провадженні мають відшкодовуватись виключно в порядку кримінального судочинства суд відхиляє, оскільки відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі (постанова ВП ВС від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22). Суд урахував відповідний висновок експертизи як доказ під час розгляду справи, відтак витрати, здійснені позивачем за проведення експертизи безпосередньо пов'язані з розглядом справи і підлягають відшкодуванню, оскільки не були відшкодовані у кримінальній справі.
Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1201 ЦК України, ст.263, 264, 265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволити частково. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн., матеріальну шкоду в розмірі 31 789 грн. 03 коп., всього стягнути 1 031 789 грн. 03 коп.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн., матеріальну шкоду в розмірі 167 234 грн. 08 коп., всього стягнути 1 167 234 грн. 08 коп.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» на користь ОСОБА_1 судові витрати на проведення експертизи в розмірі 14 802 грн. 00 коп.
Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» судовий збір в сумі 21 990 грн. 23 коп.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий бір» Черкаської обласної ради» (м. Черкаси, вул. Мечнікова, 25, код ЄДРПОУ 03077865).
Третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ).
Третя особа: Черкаська обласна рада (м. Черкаси, бул. Шевченка, 185, код ЄДРПОУ 24411541).
Третя особа: Управляння охорони здоров'я Черкаської обласної військової адміністрації (м.Черкаси, бул. Шевченка, 185, код ЄДРПОУ 02012378).
Повний текст рішення складений 18 липня 2025 року.