Справа №536/627/25
Провадження №2/534/317/25
17 липня 2025 року м. Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області у складі
головуючого судді Комарової Д.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Віднійчук І.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду зі згаданим позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 103531425 в сумі 20 000 грнта за кредитним договором № 17661-02/2022 в сумі 11 860 грн, а всього стягнути заборгованість за договорами в сумі 31 860 грн та понесені судові витрати.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що 09 лютого 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 103531425.
Кредитний договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно з Законом України «Про електронну комерцію».
Між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 16 липня 2024 року укладено договір факторингу №16072024, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 16.07.2024 до договору факторингу №16072024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20 000 грн, з яких: 20 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 0 грн сума заборгованості за відсотками; 0 грн сума заборгованості за пенею.
Також між ТОВ “ФК “ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_2 16 лютого 2022 року було укладено кредитний договір № 17661-02/2022.
Кредитний договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно з Законом України «Про електронну комерцію».
Між ТОВ “ФК “ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 08 грудня 2022 року укладено договір факторингу №08122022, відповідно до умов якого ТОВ “ФК “ІНВЕСТРУМ» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ “ФК “ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 08.12.2022 до договору факторингу №08122022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11 860 грн, з яких: 4 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 860 грн сума заборгованості за відсотками; 0 грн сума заборгованості за пенею.
Свої зобов'язання відповідач не виконав. Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 103531425 від 09.02.2022 в розмірі 20 000 грн, за кредитним договором №17661-02-2022 від 16.02.2022 в розмірі 11 860 грн, а всього 31 860 грн та судовий збір по справі у розмірі 3028 грн.
Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 21.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте у судове засідання не з'явились.
Представник позивача звернувся до суду з клопотанням, в якому просить розгляд справи провести у його відсутність, а також просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_3 , будучи повідомленою у встановленому законом порядку, до суду не з'явилася, доказів поважності причин неявки в судове засідання не надала, клопотань про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позов не надходило.
У зв'язку з ненаданням відзиву відповідачем, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до вимог ч.1 ст.281 ЦПК України, 17.07.2025 судом постановлена ухвала про проведення заочного розгляду даної справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі письмових доказів, дійшов наступних висновків.
На підтвердження укладення кредитного договору № 103531425 від 09 лютого 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 надано копію договору (а.с.8-13).
Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника. Проте копія договору та інші матеріали справи не містять доказів проходження відповідачем верифікації та підписання нею договору.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000 грн (п. 1.2 Договору).
Кредит надається загальним строком на 89 днів з 09.02.2022 (дата надання кредиту) і складається із пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 29 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 10.03.2022 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 60 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 09.05.2022 (дата остаточного погашення заборгованості). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 10.03.2022 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 09.05.2022 (останнього дня строку кредитування) (пункти 1.2.-1.4. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки 536354*11.
На підтвердження перерахування коштів відповідачу первісним кредитором позивач надав платіжне доручення №36531635 від 09.02.2022, згідно якого ТОВ “МІЛОАН» перерахував ОСОБА_2 на картку НОМЕР_1 кошти в сумі 20 000 грн згідно договору №103531425 (а.с.15-16). Зазначений доказ не містить обов'язкових реквізитів, не підписаний, не скріплений печаткою, тому суд не бере його до уваги.
Позивачем надано копію договору факторингу № 16072024 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" 16.07.2024, у відповідності до умов якого "Мілоан" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "Мілоан" Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.17-18).
Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Суд прийшов до висновку, що зазначені документи є недопустимими, виходячи з того, що на підтвердження обставини переходу права вимоги до нового кредитора позивачем надано до суду лише сторінки договору, які містять 1-2 та 10 розділи договору. Позивач не оформив подані сторінки як витяг з договору, тому суд позбавлений можливості встановити, чи сторони цього договору дійсно підписали саме договір від 16.07.2024.
Реєстр боржників є частиною договору. Проте на підтвердження переходу права вимоги до боржника ОСОБА_2 позивачем надано витяг з реєстру боржників, виготовлений в односторонньому порядку. Оскільки факт укладення договору факторингу позивачем не доведено, витяг, оформлений представником позивача суд не вважає достатнім доказом переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача (а.с.20).
Також, 16 лютого 2022 року між ТОВ “ФК “ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_2 , було укладено кредитний договір № 17661-02/2022 (а.с.29-30).
Відповідно до п.1.1 зазначеного Договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно п.1.2 вказаного Договору, тип кредиту - кредит. Мета отримання кредиту - на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 17.03.2022.
Відповідно до п.1.3 зазначеного Договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 182,5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,50% (процентів) на добу. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави.
Згідно п.1.4 вказаного Договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Відповідно до п.1.8 зазначеного Договору, перед укладення цього договору товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, одним із наступних способів: отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікаційної електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото.
Згідно п.1.9 вказаного Договору, клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства або в мобільному за стосунку, обов'язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов'язкові для заповнення.
Відповідно до п. 1.10 зазначеного Договору, сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно п. 2.1 вказаного Договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 2.3 вказаного Договору, у разі якщо клієнт не сплатив кредит у строк передбачений в п.1.2 цього договору, нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою (3,2% на добу) з першого дня користування кредитними коштами, при цьому клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору.
Відповідно до п. 2.4 зазначеного Договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Згідно п. 4.3 вказаного Договору, у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2 цього договору та/або в додатку(ах) до цього договору, проценти передбачені в п.2.3 цього договору, продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов договору.
Також відповідач електронним підписом з ідентифікатором W0832 підписав Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту, у якому викладені умови кредитування, які аналогічні тим, що зазначені у Договорі (а.с. 29-32).
Між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ "ФК "ЄАПБ", як зазначає позивач, 08 грудня 2022 року укладено Договір факторингу № 08122022, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.33-35).
Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Зазначений реєстр боржників є частиною договору. Проте на підтвердження переходу права вимоги до боржника ОСОБА_2 позивачем надано витяг з реєстру боржників, виготовлений в односторонньому порядку (а.с.37). Враховуючи, що суду надано лише 1-3 та 10 розділи договору, сторінки, які містять ці розділи не оформлені як витяг з договору, суд позбавлений можливості встановити, чи сторони цього договору дійсно підписали саме договір від 08.12.2022, тому витяг з реєстру боржників також не є достатнім доказом переходу права вимоги первісного кредитора до позивача.
З матеріалів справи вбачається, що кредитні договори укладені в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Суд ще раз звертає увагу, що позивачем на підтвердження укладення договору про споживчий кредит № 103531425 від 09.02.2022 додано копію цього договору, яка не містить ні електронних підписів сторін, ні власноручних.
На підтвердження суми заборгованості відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № 103531425 від 09.02.2022 ні розрахунку заборгованості, ні виписки по рахунку позивачем не надано.
Крім того, розрахунками заборгованості не підтверджується, що відповідачу були перераховані грошові кошти на його банківський рахунок або позивачем виконано обов'язок з надання кредиту в інший спосіб.
На підтвердження суми заборгованості відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором № 17661-02/2022 від 16.02.2022 позивачем надано розрахунок заборгованості за період з 16.02.2022 по 08.12.2022 (а.с.38-40), з якого вбачається, що станом на 08.12.2022 заборгованість відповідача становить 11 860 грн, з яких: 4 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 860 грн сума заборгованості за відсотками.
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 278/2177/15-ц, провадження № 61-22158св19 підтвердив раніше висловлену правову позицію стосовно належних доказів, які підтверджують факт видачі кредитних коштів.
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 по справі№161/16891/15-ц).
Суд звертає увагу, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
У той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони.
Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ, заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.
Позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що між відповідачем та первісними кредиторами виникли правові відносини зобов'язального характеру, а також що відповідачу було видано кредити, позики саме в сумах, заявлених у позові. Визначення даних сум в кредитних договорах не свідчить про отримання саме в цьому розмірі кредиту відповідачем і виконання кредитодавцями своїх зобов'язань по договору.
Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.
Ці розрахунки не є достатніми для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірних договорів порушені відповідачем.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Вимогами цивільного процесуального законодавства передбачено, що суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
У свою чергу учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов'язки.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має це усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.
За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог, а надані ним докази є недостатніми, та не дають підстави дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування, тому позов є необґрунтованим, отже суд відмовляє в його задоволенні повністю.
Судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України покладається на позивача.
Керуючись 259, 263, 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, адреса: вулиця Симона Петлюри, 30, Київська область, 01032;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Д.Ю. Комарова