єдиний унікальний номер справи 531/977/25
номер провадження 2/531/550/25
18 липня 2025 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Герцова О. М.
за участі секретаря судового засідання Капленко Є. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором №33146-06/2024 від 29.06.2024 у розмірі 28 500,00 гривень: 10 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 13500,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 5 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею (штрафами); за Договором №27741-07/2024 від 26.07.2024 року у розмірі 7 610,00 гривень: 2 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 2 910,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 2 700,00 грн. - сума заборгованості за пенею (штрафами), а також судові витрати.
Позов мотивований тим, що 29.06.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №33146-06/2024, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 10 000,00 грн на строк 120 днів до 27.10.2024.
Також, 26.07.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №27741-07/2024, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 2 000,00 грн на строк 120 днів до 23.11.2024.
30.10.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено Договір факторингу №30102024, у відповідності до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» перейшли належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржника за договорами №33146-06/2024 і №27741-07/2024.
Всупереч умовам вищезазначеного кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов'язання та не погасив існуючу заборгованість.
Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 25.04.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник позивача в позовній заяві просив розглядати справи без участі позивача та представника позивача.
04.07.2025 представником відповідача адвокатом Сікоза В.О. подано відзив на позовну заяву, в якому просив поновити строк для надання відзиву та відмовити у задоволенні позовної заяви. Зазначив, що з невідомих причин ухвала про відкриття провадження по справі від 25.04.2025 разом з позовом та додатками до нього не була отримана відповідачем засобами поштового зв'язку. В червні 2025 року відповідач через застосунок «Дія» дізнався про наявність даної справи, а адвокат відповідача лише 24.06.2025 отримав доступ до електронної версії справи, в зв'язку з чим просив суд визнати поважною причиною пропуск подання до суду відзиву. В обґрунтування відзиву вказав, що відсутні докази отримання кредитних коштів відповідачем та існування заборгованості за кредитними договорами. Долучений до позову розрахунок заборгованості ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» нічим необґрунтований без підтвердження первинними бухгалтерськими документами. Також, з розрахунку заборгованості за кредитом не можна визначити, за якою процентною ставкою виконано розрахунок заборгованості (згідно тексту позову проценти за весь період нараховані за процентною ставкою 1,5 %, тобто у розмірі більшому ніж встановлено Законом України «Про споживче кредитування»). Вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій по договору №33146-06/2024 в розмірі 5 000,00 грн та по договору №27741-07/2024 в розмірі 2 700,00 грн. вважає безпідставними та необґрунтованими, зважаючи на зміни, внесені Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 до Цивільного процесуального кодексу України. Крім того, позивачем не доведено факт переходу до нього права вимоги за вказаними кредитними договорами, де позичальником є відповідач у справі. Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн, просив суд повністю відмовити у їх задоволенні, так як вони є безпідставними, завищеними, необґрунтованими та їх співмірність не підтверджена.
Дослідивши письмові докази окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що 29.06.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 33146-06/2024, відповідно до п.1.1. якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 гривень. У п. 1.2. Кредитного договору вказано, що кредит надається строком на 120 днів, а датою надання кредиту є 29.06.2024 року. Дата погашення кредиту 27.10.2024 року.
Згідно з п. 1.4. кредитного договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом.
У п. 1.4.1. Кредитного договору зазначена процентна ставка, яка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2. цього Договору.
Відповідно до п. 1.6 Кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5355-28хх-хххх - 4635 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.
Видача кредиту відповідачу було здійснено Товариством онлайн, використовуючи мережу «Інтернет», тобто через веб-сайт Товариства: https://starfin.com.ua (п. 2.2. Кредитного договору).
Додатком № 1 до вищевказаного договору сторони погодили графік платежів.
Факт перерахування коштів підтверджується квитанцією про зарахування №439158073 від 29.06.2024 та листом № 3426_250227133137 від 27.02.2025 року, наданим ТОВ «Універсальні платіжні рішення», з якого вбачається, що між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Стар Файненс Груп» укладено договір про переказ коштів № ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 в сумі 10000,00 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №33146-06/2024 від 29.06.2024 року, останній має заборгованість у розмірі 28 500,00 грн., з яких: 10 000, 00 грн. заборгованість по простроченому тілу; 13 500,00 грн. заборгованість по простроченим відсоткам, 5 000 грн. -заборгованість по штрафу.
Також, судом встановлено, що 26.07.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 27741-07/2024. Згідно п. 1.1. кредитного договору № 27741-07/2024 відповідач отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн. У п. 1.2. договору № 27741-07/2024 вказано, що кредит надається строком на 120 днів, а датою надання кредиту є 26.07.2024. Дата погашення кредиту 23.11.2024.
Згідно з п. 1.4. Кредитного договору за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. У п. 1.4.1. Кредитного договору зазначена денна процентна ставка, яка становить 1,50% та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2. цього Договору.
Відповідно до п. 1.6 Кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4731-21хх- хххх - 8725 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.
Видача кредиту відповідачу було здійснено Товариством онлайн, використовуючи мережу «Інтернет», тобто через веб-сайт Товариства: https://starfin.com.ua (п. 2.2. Кредитного договору).
Додатком № 1 до вищевказаного договору сторони погодили графік платежів.
Факт перерахування коштів підтверджується листом №20250228-33 від 28.02.2025 року, наданим ТОВ «ПЕЙТЕК», з якого вбачається, що між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «Стар Файненс Груп» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 0902-2 від 09.02.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 в сумі 2000,00 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №27741-07/2024 від 26.07.2024 року, останній має заборгованість у розмірі 7 610,00 грн.,з яких: 2000,00 грн. заборгованість по простроченому тілу; 2 910,00 грн. заборгованість по простроченим відсоткам, 2 700,00 грн. -заборгованість за пенею (штрафами).
30.10.2024 р. між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ. ЕН. ГРУП» та ТОВ «Стар Файненс Груп» було укладено Договір факторингу № 30102024, відповідно до умов якого право вимоги зокрема за договором №33146-06/2024 та договором № 27741-07/2024 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП».
Відповідно до витягів з Акту приймання - передачі прав №1 від 30.10.2024 до Договору факторингу №30102024 від 30.10.2024 ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 : за кредитним договором №33146-06/2024 на загальну суму заборгованості 28 500,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13500,00 грн. - заборгованість за відсотками, 5 000,00 грн - заборгованість за пенею; за кредитним договором №27741-07/2024 на загальну суму заборгованості 7 610,00 грн, з яких: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 910,00 грн. - заборгованість за відсотками, 2700,00 грн - заборгованість за пенею .
Позивачем вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору, зокрема на поштову адресу відповідача 06.03.2025 року було направлено вимоги про повернення заборгованості (в порядку позасудового врегулювання спору) за договорами про надання фінансового кредиту № 33146-06/2024 та № 27741-07/2024.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 626 ч. 1 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи положення ст. ст. 514, 516 ЦК України, згідно з якими до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуло право вимоги за кредитними договорами № 33146-06/2024 та № 27741-07/2024.
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність позивачем факту укладення кредитних договорів між відповідачем та ТОВ «Стар Файненс груп», та набуття права вимоги за таким договором позивачем, а також доведеність останнім порушення відповідачем грошових зобов'язань.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що суду не надано первинних бухгалтерських документів щодо перерахування коштів кредиту, адже, як було встановлено судом фактично кошти кредиту позичальник отримав на вказаний ним у заяві-анкеті картковий рахунок. Доказів ненадходження коштів на даний рахунок відповідачем не надано, відтак виконання договірних зобов'язань з боку кредитора підтверджено належним чином. Розрахунок заборгованості за кредитними договорами не спростовано, контр розрахунку не надано.
Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем належним чином не виконує, про що свідчить наявність заборгованості, доказів на спростування доводів позивача та суми заборгованості відповідач суду не надав, у зв'язку з чим суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №33146-06/2024 від 29.06.2024 у розмірі 28500,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 13 500, 00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; за договором про надання фінансового кредиту №27741-07/2024 від 26.07.2024 року у розмірі 7 610,00 грн., з яких: 2 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 2 910,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості по штрафам (пеня), суд зазначає, що таке нарахування є необґрунтованим та суперечить п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України, де зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по штрафам.
Відтак, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем заявлено вимоги по стягнення судових витрат по справі в сумі 9422,40, а саме витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрата покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.ч.1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача адвокатом Колеснікова Ірина Олександрівна надано суду: копію договору про надання правової допомоги №010-25 від 26.02.2025; копію акту прийому - передачі наданих послуг від 26.02.2025 до договору про надання правової допомоги №010-25 від 26.02.2025; детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом Колесніковою І.О. на виконання умов договору про надання правової допомоги №010-25 від 26.02.2025; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію ордера.
Представником відповідача заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/.
Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку за стягнення заборгованості за кредитними договорами, у зв'язку з чим, адвокатом в інтересах позивача було здійснено підготовку та складено позовну заяву. Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, вказані вище, складність та категорію справи, а також практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн., що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
Судом задоволено позовні вимоги на суму 28 410,00 грн, що становить 78,67 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1905,70 грн, що складає 78,67% від 2422,40 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 549, 611, 625, 629, 1049,1048, 1050,1054 ЦК України, ст. ст.4, 13, 19, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (код ЄДРПОУ 41240530, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 10) суму заборгованості за договором №33146-06/2024 від 29.06.2024 у розмірі 23 500,00 грн (двадцять три тисячі п'ятсот гривень нуль копійок); за договором №27741-07/2024 від 26.07.2024 року у розмірі 4 910,00 грн (чотири тисячі дев'ятсот десять гривень нуль копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (код ЄДРПОУ 41240530, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 10) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1905,70 грн (одна тисяча дев'ятсот п'ять гривень нуль копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень нуль копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя О. М. Герцов