єдиний унікальний номер справи 531/614/25
номер провадження 2/531/441/25
26 червня 2025 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Герцова О. М.
за участю секретаря - Капленко Є. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,-
Позивачка звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача аліменти її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття та аліменти на утримання позивачки у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку.
Заявлені вимоги позивачка обґрунтовує тим, що між нею та відповідачем 08.06.2023 було укладено шлюб, який був зареєстрований у Карлівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , актовий запис №89. Від спільного шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою та повністю перебуває на її утриманні. На даний час сторони не проживають однією сім'єю, відповідач проживає окремо від позивачки та дитини. Позивачка вказує, що відповідач відмовляється від утримання своєї дитини та від її утримання, чим порушує їх права, передбачені сімейним законодавством. При цьому просить суд взяти до уваги, що вона не працює, так як знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримує соціальну допомогу в розмірі 860,00 грн, що є зовсім недостатнім для її існування та утримання дитини. Стверджує, що відповідач проходить військову службу та отримує заробітну платню в розмірі близько 120 000,00 грн., тому має реальну змогу сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, та на утримання позивачки в розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно до досягнення дитиною трьох років.
Ухвалою суду від 19 березня 2025 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідач отримав 28.03.2025, що підтверджується розпискою про вручення рекомендованого повідомлення.
Відповідач відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обґрунтувань позивачки суду не надав, хоча був повідомлений про розгляд даної справи.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи зазначене, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних письмових матеріалів та доказів.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 08.06.2023 Карлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 89.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 сторони від шлюбу мають спільну малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також судом встановлено, що сторони проживають окремо. Дитина проживає спільно із позивачкою та перебуває на її повному утриманні
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 6, 7 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 і ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 520/21069/18, провадження № 61-1347св20).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (такий правовий висновок зазначений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 2-13112/10, провадження № 61-6385св20).
За змістом законодавства, аліменти є власністю дитини, а обов'язок суду полягає в першу чергу забезпечити дитині право на належне утримання.
Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина перша статті 183 СК України).
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №490/4522/16-ц від 04.07.2018, суд не вправі самостійно визначати спосіб стягнення аліментів.
Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
У частині 2 цієї статті зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Також, частинами 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Врахувавши обставини визначені статтею 182 Сімейного кодексу України, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення аліментів і розмір аліментів, які просить стягнути позивачка, 1/4 частина щомісячного доходу відповідача, є обґрунтованим, тому позов в цій частині слід задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти стягуються починаючи від дня подачі позову.
При вирішенні позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною, трьох років у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу (заробітку) відповідача, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і у зв'язку з цим не має змоги отримувати самостійного доходу.
Відповідно до ст.ст.80, 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя, розмір аліментів визначається з урахуванням обставин, що мають значення для справи, який може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У зв'язку з тим, що малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір'ю (позивачкою), а також враховуючи, що остання здійснює догляд за дитиною і через це не працює, вона має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів, керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.
Від відповідача будь-яких заперечень чи спростувань з приводу викладених у позові обставин до суду не надходило, а тому суд бере до уваги доводи позивачки про те, що має змогу надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, а тому здатний сплачувати аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною трьох років.
Аналізуючи встановлені у справі обставини в їх сукупності та враховуючи той факт, що відповідач не довів та не обґрунтував свою неспроможність сплачувати аліменти на дружину, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб позивачки, на утриманні та вихованні якої знаходиться дитина, яка не досягла трьохрічного віку та потребує постійного материнського догляду, а також з можливостей відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини та стягнути аліменти з відповідача на користь позивачки на її утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною трирічного віку.
Аліменти у вказаному розмірі є гарантованими, справедливими, розумними та необхідними для утримання позивачки.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.
У відповідності до ст.133, 141, п.3 ч.1 ст.176 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн, у зв'язку з тим, що позивачка була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів.
Керуючись ст.ст.12, 13, 89, 141, 176, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів щомісячного доходу ОСОБА_2 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.03.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу ОСОБА_2 , щомісяця, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, починаючи з 13.03.2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні нуль копійок).
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя О. М. Герцов