Справа № 530/1362/25
2-о/530/82/25
18.07.2025 м.Зіньків
Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді О.В. Ситник, секретаря Стрілець Л.Г. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в місті Зіньків справу за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення юридичного факту -
Заявник ОСОБА_1 звернувся в Зіньківський районний суд Полтавської області із заявою про встановлення факу того, що він ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , самостійно, без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері виховує та повністю утримує неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та що син проживає разом із батьком .
В судове засідання заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Тараненко С.О. не з'явилися, подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, підтримали заявлені вимоги, прохали їх задовільнити (а.с. 38) , заінтересована особа ОСОБА_2 не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, визнала заявлені вимоги.( а.с. 37) .Зачитавши заяву заявника та дослідивши наявні матеріали справи,суд знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 “Про судове рішення у цивільній справі», - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 12 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Згідно ч.1. ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 13 ЦПК України, визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 7 ст.19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Порядок судочинства у справах про встановлення юридичних фактів врегульовано статтями 315-319 ЦПК. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: 1) факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій; 2) для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення; 3) встановлення факту не має бути пов'язано з наступним вирішенням спору про право, підвідомчого суду; 5) заявник не має іншої можливості одержати чи поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслідки. Наявність спору про право, не підвідомчого судам, не є перешкодою для судового встановлення юридичного факту. Чинним законодавством не передбачений інший позасудовий порядок встановлення юридичних фактів.
В судовому засіданні було встановлено, що заявником по справі є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6), мав дружину ОСОБА_4 , шлюб розірваний 03.09.2019 року рішенням Зіньківського районного суду (а.с. 11-12), відповідно до акту обстеження домогосподарства а АДРЕСА_1 від 02.07.2025 року який складений свідками сусідами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - Чебан та старостою Удовиченківського старостинського округу І.К. ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований разом із сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 а колишня дружина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована , але не проживає та перебуває за межами країни з червня 2024 року ( а.с. 13) , ОСОБА_1 03.01.1979 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 разом із неповнолітнім сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с. 8-9, 14) , батьками неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ( а.с. 10) , заявник ОСОБА_1 працює в приватно- орендному сільськогосподарському підприємстві Агрофірма «Перемога» трактористом-машиністом, сукупний дохід ОСОБА_1 за 6 місяців 2025 року складає 67 315 гривень 84 копійки ( а.с. 15) , за 12 місяців 2024 року складає 121 458 гривень 85 копійок ( а.с. 16) , сума орендної плати за земельні ділянки сплачені орендарю ОСОБА_1 за 6 місяців 2025 року складає 29 668 гривень 84 копійки ( а.с. 17). ОСОБА_1 має у власності житловий будинок який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельні ділянки сільськогосподарського призначення ( а.с. 18-22) , ОСОБА_4 проживає за межами країни з 24.08.2022 року участі у вихованні сина не приймає ( а.с. 23-24) , інтереси заявника представляє адвокат Тараненко С.О. ( а.с. 25-27) , заінтересована особа ОСОБА_4 надіслала заяву до суду в якій вказала , що факти викладені в заяві підтверджує , дійсно її колишній чоловік сам виховує та утримує їх неповнолітнього сина , який проживає з батьком ( а.с. 37) , до суду неповнолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав заяву в якій вказав, що він сам вибрав місце проживання з батьком , який його утримує та виховує , після розірвання шлюбу батьків - вони проживають окремо , мати більше року проживає у Польщі , ним опікується тільки батько ( а.с. 39)
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
При цьому, відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно ч.3 ст.151 СК України батьки мають право обирати форми та методи ви-ховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно ч. 4 ст. 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено та не заперечувалось ОСОБА_4 те, що неповнолітній син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає з своїм батьком, який створив всі умови для проживання, здійснює опіку над ним, доглядає та піклується про його стан здоров'я, готує їжу купує одяг та подарунки, має стабільний дохід
З урахуванням зазначеного, на підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
У зв'язку з вищевикладеним, на підставі повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у цивільній справі доказів, з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, відповідно до вимог ст. 294 ЦПК України, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 293,294,317,319,263-265,268,273ЦПК України , суд, -
Заяву ОСОБА_1 заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення юридичного факту- задоволити.
Встановити факт що ,ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , самостійно, без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 виховує та повністю утримує неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 а місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є з його батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Суддя Зіньківського
районного суду Полтавської області О.В. Ситник