Справа № 524/8990/25
Провадження № 1-кс/524/1705/25
18.07.2025 року м. Кременчук
Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025175500000511 від 17.07.2025 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
Прокуром Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 звернулась до суду із клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025175500000511 від 17.07.2025 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
У обґрунтування клопотання зазначила, що 16.07.2025 під час патрулювання Залік т-3 за адресою: м. Кременчук, вул. Бетонна біля буд. № 20/1, під час поверхневої перевірки у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлений зіп-пакет на застібці з білою кристалічною речовиною, що в подальшому вилучена в ході огляду місця події СОГ Кременчук-11.
17.07.2025 відомості по цьому факту внесені до ЄРДР № 12025175500000511 за ознаками ч. 1 ст. 309 КК України.
16.07.2025 під час огляду місця події за адресою: м. Кременчук, вул. Бетонна напроти буд. № 20/1, ОСОБА_4 добровільно видав працівникам поліції свій мобільний телефон «Redmi A2» IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 , вилучений та поміщений до сейф-пакету № PSP1520896.
Відповідно до ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
Постановою дізнавача сектору дізнання Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 в цьому кримінальному провадженні мобільний телефон «Redmi A2», IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 , визнаний речовим доказом та направлений на зберігання у кімнату речових доказів Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області.
Зважаючи, що відносно вилученого майна, існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, в установленому законом порядку визнано речовими доказами, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, враховуючи, що вилучене майно, відповідає критеріям зазначеним у ст. 167 КПК України, тому відповідно до ст. 170 КПК на них необхідно накласти арешт для забезпечення проведення ряду необхідних слідчих дій та відповідних експертиз.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У судове засідання не з'явилися слідчий та власник/ володілець майна.
Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, з участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КАС України).
Слідчий суддя, розглянувши матеріали клопотання із доданими матеріалами, враховуючи, що відомості про закінчення досудового розслідування, а також документи на підтвердження, що слідчий раніше звертався із вказаним клопотання в матеріалах справи відсутні, дійшов висновку про наступне.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131, п.1 ч. 3 ст. 132 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб (ст.ст. 94, 132, 173 КПК України).
На речові докази може бути накладено арешт в порядку, визначеному ст. ст. 170-174 КПК України. Згідно частин 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним у частині 1 ст. 98 КПК України (ст. 100 КПК України).
З матеріалів клопотання слідує, що Кременчуцьким РУП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні.
Постановою слідчого СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області вилучене майно визнане речовими доказами по справі.
У рамках цього провадження слідчим ініційоване питання накладення арешту на зазначені речі, вказуючи, що останнє відноситься до речових доказів у кримінальному провадженні, а тому накладення арешту забезпечить можливість збереження цього майна, встановлення істини в кримінальному провадженні. З вилученим речовим доказом під час досудового розслідування необхідно провести ряд експертних досліджень та слідчих дій.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (ч.2 ст. 170 КПК України).
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); (3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); (3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); (4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); (5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається із ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів (ст.ст. 214, 223 КПК України).
Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Згідно ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Із наданих суду матеріалів вбачається наявність достатніх підстав вважати, що майно вказане у клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Таким чином, матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого майна ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочину.
Вимоги клопотання, на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника/ володільця майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, власником/ володільцем майна до суду не надано та слідчим суддею не встановлено.
З урахуванням зазначеного, клопотання підлягає задоволенню.
Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось на підставі частини 4 ст. 107 КПК України.
Керуючись ст.ст. 98, 107, 115, 132, 170 - 173, 395 КПК України, слідчий суддя
Задовольнити клопотання прокурора Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025175500000511 від 17.07.2025 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Накласти арешт на мобільний телефон «Redmi A2» з IMEI НОМЕР_1 ; IMEI2 НОМЕР_2 , володільцем якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), з метою збереження речових доказів із забороною на відчуження, розпорядження та використання цим майном.
Визначити місцем зберігання цього майна кімнату речових доказів Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області (м. Кременчук, вул. 29-Вересня, 6).
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором та може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду упродовж 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1