Яготинський районний суд Київської області
Справа № 935/695/25
Провадження № 2-др/382/12/25
18 липня 2025 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Нарольського М. М.,
при секретарі Матвієнко Ю. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача Соломонюк С. А. про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу, які понесені відповідачем, у справі № 935/695/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
11.07.2025 року представником відповідача подано заяву про відшкодування позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 15000 грн, яка мотивована тим, що при поданні відзиву відповідачем відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України було зазначено, що орієнтовний розрахунок судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу складає 15 000,00 грн. Також у відзиві зазначив, що докази на підтвердження понесених витрат будуть надані суду протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду. На підтвердження понесених витрат представником до заяви подано копію договору про надання правничої допомоги №0705/2 від 07.05.2025 року, ордер, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу від 07.05.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 11.07.2025 року.
16.07.2025 року представник позивача подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, яка мотивована тим, що сума витрат нa правничу допомогу адвоката повинна бути деталізована. Витрати у розмірі 15 000 грн, що зазначив представник відповідача не деталізовані. Вважєь, що зазначений розмір витрат не відповідає складності розглянутої справи, тому що підготовка такого документу, як відзив по справі - не вимагали значного обсягу юридичної й технічної роботи. Підготування вищезазначеного документу по малозначній справі не потребує спеціальних знань у галузі права. Таким чином, вважає, що надані адвокатом послуги (їх обсяг) на надання таких послуг по розглянутій справі не відповідають критерію співрозмірності.
Розглянувши матеріали поданої заяви та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо вирішення питання про судові витрати в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням від 09.07.2025 року у справі № 935/695/25 позов ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволеночастково; стягнуто з відповідачки на користь позивача 10700 грн заборгованості, судовий збір у розмірі 1056,33 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн; в іншій частині в позові відмовлено.
При поданні відзиву відповідачем відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України було зазначено, що орієнтовний розрахунок судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу складає 15 000 грн. Також у відзиві зазначив, що докази на підтвердження понесених витрат будуть надані суду протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду. Питання щодо судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу сторони відповідача судом не вирішено.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд враховує, що відповідно до положень ст. ст. 133, 141, 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати (в даному випадку в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу сторони відповідача), може ухвалити додаткове рішення як за заявою учасників справи, так і з власної ініціативи.
За таких обставин, враховуючи результат розгляду справи, наразі шляхом ухвалення додаткового рішення вирішенню потребує питання про судові витрати в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу сторони відповідача.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно положень ч. ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено наступне: «Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Суд враховує, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідач заявив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, в розмірі 15000 грн.
У встановлений строк представником відповідача подані докази понесення витрат: договір про надання правничої допомоги № 0705/2 від 07.05.2025; розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу; акт прийому-передачі наданих послуг; ордер адвоката.
Суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд вбачає дійсну необхідність понесення відповідачем судових витрат із загальної ситуації, в якій він опинився після пред'явлення позивачем позову у даній справі, після чого відповідач вчинив заходи щодо свого захисту в судовому порядку шляхом звернення до адвоката для надання правничої допомоги.
Разом з тим, враховуючи заперечення представника позивача, в яких він просив залишити без задоволення заяву представника відопвідача, суд виходить з критерій реальності адвокатських витрат, співмірності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи .
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами.
Суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням зазначених обставин, в тому й числі ціни позову (вартості спірного майна), може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд враховує, що зі сторони відповідача адвокат участі у судових засіданнях не приймав, обмежившись поданням відзиву на позовну заяву. Суд також враховує, що правова позиція позивача не змінювалась, відтак адвокату відповідача, який надавав правову допомогу, не потрібно було вивчати додаткові джерела права, оскільки останній не міг бути необізнаним про позицію позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги та інші обставини. Як зазначено, участі в судових засідання адвокат не брав, фактично подано лише відзив.
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи заперечення представника позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі та клопотання про зменшення таких витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат понесених відповідачем.
Суд вважає заявлені витрати у сумі 15 000 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не в повній мірі відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з позивача становить для нього надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Підсумовуючи викладене, враховуючи результат розгляду справи в суді, оцінивши подані докази на підтвердження понесених витрат, суд вважає, що заявлений стороною відповідача розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн в даній конкретній справі відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
З урахуванням наведеного, а також з огляду на приписи ст. ст. 141, 270 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для стягнення у даній справі витрат на правничу допомогу, понесених сторонами у справі, шляхом ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст.ст. 2-13, 133, 137, 141, 263-265, 268, 270, 352, 354, 355 ЦПК України,
Заяву задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" на користь ОСОБА_1 2000 грн витрат на правничу допомогу.
В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ст. 354 ЦПК України).
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 18.07.2025.
Суддя М. М. Нарольський