Справа № 161/9295/25
Провадження № 3/161/3099/25
15 липня 2025 року м.Луцьк
Суддя Луцький міськрайонний суд Волинської області Антіпова Т.А., за участю секретаря судового засідання - Семенової І.М., захисника ОСОБА_1 - адвоката Стасюка О.В. розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 312699 від 26.04.2025, вбачається, що 26.04.2025 року о 19.30 годин в м. Луцьку на регульованому перехресті проспектів Молоді та Соборності, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_1 на кінцевий зелений сигнал світлофору, та закінчуючи маневр проїзду вказаного перехрестя, скоїла зіткнення з автомобілем «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 , який здійснював в'їзд на перехрестя на початковий зелений сигнал світлофору. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вищевказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за 124 КУпАП.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Стасюк О.В. заперечуваввинуватість своєї підзахисної з підстав, викладених у письмових поясненнях. Суду пояснив, що винуватцем ДТП є саме другий учасник, відносно якого наявна постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності саме за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, яке мало місце 26.04.2025 року о 19:30 год в м. Луцьку на регульованому перехресті проспектів Молоді та Соборності, та просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Додатково пояснив, що порушень правил дорожнього руху в діях ОСОБА_1 не було, оскільки вона здійснювала рух на своєму транспортному засобі на зелений сигнал світлофора, внаслідок того, що транспортні засоби, які рухались попереду неї, пропускали пішоходів на пішохідному переході, вона закінчувала маневр повороту вже при ввімкненому зеленому сигналі світлофора для водії смуги, на якій рухався інший учасник ДТП, проте він, за правилами дорожнього руху, повинен був надати їй можливість завершити маневр, який вона розпочала на зелений сигнал світлофора.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що здійснювала рух на регульованому перехресті проспектів Молоді та Соборності в місті Луцьку, на дозволений зелений сигнал світлофору. Рухалась в потоці транспортних засобів з невеликою швидкістю. При закінчення маневру проїзду перехрестя, з лівого боку з її транспортним засобом здійснив зіткнення автомобіль «BMW», який рухався на великій швидкості.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до відповідальності та її захисника, перевіривши інші матеріали справи та надавши оцінку доказам, наявним в ній, суд доходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до положень ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (п.2 рішення Конституційного Суду України 25.12.1997 року по справі №9-зп).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутись до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 312699 від 26.04.2025, що безпосередньо у провину ОСОБА_1 ставиться зіткнення з автомобілем «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 на регульованому перехресті проспектів Молоді та Соборності в місті Луцьку. Пунктом ПДР України, який ОСОБА_1 нібито порушено, зазначено п.п. 8.7.3ґ ПДР України.
Відповідно до п.п. 8.7.3ґ ПДР України сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Однак, із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 312699 від 26.04.2025 достовірно вбачається, що ОСОБА_1 «здійснювала проїзд перехрестя на кінцевий зелений сигнал світлофора».
Суд звертає увагу, що положеннями ПДР України, як і положеннями інших нормативно-правових актів, не передбачено понять «кінцевий та початковий зелений сигнал світлофора», як про це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 312699 від 26.04.2025.
Також суд звертає увагу, що перехрестя проспектів Молоді та Соборності в місті Луцьку є регульованим. Рух проспектом Молоді та проспектом Соборності для водіїв є почерговим. Внаслідок чого, обставина, за якої ОСОБА_1 та інший учасник ДТП ОСОБА_2 рухались одночасно на кінцевий зелений сигнал світлофора та початковий зелений сигнал світлофора відповідно, як про це зазначено в протоколі - є неможливою. Оскільки зелені сигнали світлофора для цих напрямків руху на вказаному перехресті є взаємовиключними.
Внаслідок чого, суд констатує, що положеннями ПДР України, які врегульовують виниклу дорожню обстановку для ОСОБА_1 є п. 16.8 ПДР України, а не п.п. 8.7.3ґ ПДР України, як це зазначено в протоколі.
Відповідно до п. 16.8 ПДР України водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.69, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
З дослідженого судом відеозапису з камер відеоспостереження закладу громадського харчування «Гобі», вбачається, що 26.04.2025 року, о 19.30 годин в м. Луцьк на регульованому перехресті проспектів Молоді та Соборності, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила в'їзд на вказане перехрестя з проспекту Молоді, та здійснювала рух перехрестям із дотриманням безпечної дистанції відносно транспортного засобу, що рухався перед нею.
Згідно пояснень ОСОБА_1 , в'їзд на перехрестя був здійснений на зелений сигнал світлофору.
Матеріали справи не містять жодного доказу, що ОСОБА_1 було здійснено рух на заборонний жовтий сигнал світлофору та порушено приписи п.п. 8.7.3ґ ПДР України, як це зазначено в протоколі.
За вищевказаних обставин, ОСОБА_1 , у відповідності до положень п. 16.8 ПДР України мала право продовжити та закінчити виїзд з перехрестя у наміченому напрямку.
Відповідно до положень п. 16.5 ПДР Україниу разі подання сигналу регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід.
Крім того, водій ОСОБА_1 , як учасник дорожнього руху, мала право розраховувати, що інші водії, які здійснювали рух по проспекту Соборності прямо, дадуть дорогу її транспортному засобу, що завершував рух через перехрестя, - у відповідності до положень п. 16.5 ПДР України. При цьому, суд в межах даної справи не надає оцінку діянню ОСОБА_2 як іншого учасника ДТП.
Однак, суд приймає до уваги, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2025 року ОСОБА_2 , як другого учасника ДТП, яка мала місце 26.04.2025 року о 19.30 годин, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. Вказана постанова набрала законної сили 26.06.2025 року.
Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей про порушення ОСОБА_1 жодних положень ПДР України та п.п. 8.7.3ґ ПДР України зокрема.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до статті 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
З огляду на встановлені під час розгляду обставини, за відсутності будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження беззаперечної винуватості водія ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить висновку, що наявними у справі доказами не доведено наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Враховуючи викладене, провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 124, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.А. Антіпова