Справа № 161/11467/25
Провадження № 2/161/4134/25
16 липня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Антіпової Т.А.
за участю секретаря судового засідання Семенової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
12.06.2025 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , який зареєстрований 08 липня 2011 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис №449.
Вимоги мотивує тим, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 08.07.2011 року. У шлюбі у сторін народилась спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , відповідно.
Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що позивач з відповідачем вже декілька років проживають окремо одне від одного, є людьми з різними характерами, темпераментами, цінностями, поглядами на життя, в тому числі на сімейне, щодо ведення спільних справ, господарства, спільних інтересів немає. Примирення між сторонами неможливе.
Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі (а.с.14).
В судове засідання позивач та її представник не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без участі позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи. (а.с.3).
Відповідач в судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
11.07.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що позивач в своїй позовній заяві невірно зазначила причини припинення шлюбних відносин. Викладені в позовній заяві причини розірвання шлюбу порочать його репутацію, як чоловіка та батька, тому при ухваленні судом рішення просив врахувати ці обставини.
Зазначає, що припинення між сторонами шлюбних відносин відбулось фактично примусово. Після повномасштабного вторгнення в Україну російського війська та початку обстрілів Запоріжжя за взаємною згодою позивач вивіз дружину та дітей з Запоріжжя до Західної України з метою забезпечення їх безпеки. При цьому супроводжував їх до місця призначення, сам підшуковував житло для сім'ї, навіть сам складав проект договору оренди.
Зазначене підтверджується чеками про оплату з його банківської карти квитків на поїзд 006 «Запоріжжя-Ясіня» на 03.10.2023 року, проектом договору оренди житла. Твердження позивачки про не підтримання між нами зв'язків є неправдивим. Весь час позивач підтримує зв'язок з дружиною та дітьми телефоном. Неодноразово приїздив до їх теперішнього місця проживання. Постійно надає матеріальну допомогу, як на утримання дітей, так і на забезпечення нормальних умов проживання дружини з дітьми, зокрема, надає кошти на оплату орендованого житла. Зазначене підтверджується довідками Приватбанку та платіжним інструкціями про перекази ним коштів на картку ОСОБА_1 . Але фактично з часу від'їзду дружина та діти проживають окремо від позивача. Як вбачається з доданих до позовної заяви довідок, 04.10.2023 року ними отримано статус внутрішньо переміщених осіб. Вважає, що позов дружини про розірвання шлюбу пов'язаний з якимись обставинами, що виникли в її житті під час окремого проживання, та не має наміру перешкоджати її бажанню розірвати шлюб, але вважає несправедливим перекладання вини за незбереження сім'ї на нього. Не заперечує проти розірвання шлюбу (а.с.20-35).
Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим судове засідання здійснювати у відсутність учасників справи, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, з'ясувавши позицію сторін, викладену в письмових заявах, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Сторони перебувають у шлюбі з 08.07.2011 року, який зареєстровано Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис №449 (а.с.6 зворот).
У шлюбі у сторін народились спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , відповідно (а.с.7,7 зворот).
З матеріалів справи та письмових пояснень сторін вбачається, що причиною розірвання шлюбу стали обставини, що виникли під час окремого проживання внаслідок вимушеного переїзду позивача до Волинської області після початку повномасштабної агресії російської федерації проти України. За таких обставин спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Сторони зазначені обставини у справі не заперечували, фактично їх визнали, тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України, такі обставини не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Як вбачається зі змісту ч.3 та 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із ст. 105 ч. 3 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу, яка зазначає, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст.110 СК України).
Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За такої сукупності обставин, з огляду на те, що сімейне життя подружжя не склалося, шлюбні відносини між сторонами припинено, кожен з них проживає окремо, спільного бюджету та домашнього господарства не ведуть, сім'я існує формально, тому суд дійшов висновку, що збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, отже, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 114 Сімейного Кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно ч.2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Питання про стягнення судових витрат позивачем не порушувалось.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 89, 206, 211, 247, 259, 263-265, 272-274 ЦПК України, на підставі ст.ст. 24, 110 - 115 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем міста Запоріжжя, Запорізької області, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою села Драгоманове, Гінічеського району Херсонської області, зареєстрований 08 липня 2011 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 449 - розірвати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду відповідно до частин 1 та 2 ст. 273 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4
Повний текст судового рішення складено 17 липня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.А. Антіпова