Справа № 161/13503/25
Провадження № 3/161/4355/25
16 липня 2025 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення протягом року не притягувався, працюючого на посаді керівника та головного бухгалтера Приватного Підприємства «ТИТАН-АГРО», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -
ОСОБА_1 будучи керівником ТОВ «Картен Трейд», не забезпечив своєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року, по терміні подачі 20.05.2025 року включно, чим порушив вимоги п. 49.1, пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового Кодексу України .
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленою своєчасно та належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходило.
Зі змісту ст. 268 КУпАП слідує, що під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи в якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За таких обставин, а також з урахуванням того, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, не передбачається обов'язкова присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.
Диспозиція ст. 163-1 ч.1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
З диспозиції зазначеної статті випливає, що вона носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих незаконних діянь, які врегульовані законодавством України.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Так, в матеріалах справи наявний лише витяг з акту перевірки, на підставі якого і був складений протокол. Інші належні, допустимі, достатні та достовірні докази про вчинення ОСОБА_1 правопорушення немає.
Окрім того, суб'єкт правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, є спеціальним, однак в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які вказували на те, що ОСОБА_1 в період інкримінованих правопорушень був суб'єктом вказаного складу правопорушення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», суд виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення ч. 3 ст. 62 Конституції України регламентують, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, враховуючи наведене, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а тому провадження у справі щодо нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 163-1, п. 7 ст. 247, ст. ст. 251, 252, 280, 283-284 КУпАП, суддя, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська