Справа № 522/5172/24
Провадження № 2/522/105/25
09 липня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича, що діє в інтересах Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс Алла Борисівна, Публічне акціонерне товариство «Банк Восток», про визнання недійсним договору дарування,
До Приморського районного суду м. Одеси 04.04.2024 року поштою надійшов позов приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича, що діє в інтересах Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс Алла Борисівна, Публічне акціонерне товариство «Банк Восток», про визнання недійсним договору дарування.
В обґрунтування позову зазначено, що 11.02.2020 року між Акціонерним банком «Південний» та ТОВ "КАМБІО-СТРОСЕРВІС", код ЄДРПОУ 32790229 була укладена Генеральна угода про надання банківських послуг № AGS2020-052.76, з максимальним лімітом 3 300 000,00 гривень та строком повернення даних коштів до 29.04.2022 року згідно встановлених графіків. З метою забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною угодою між Банком та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 був укладений договір поруки № б/н від 24.11.2020. За договором поруки ОСОБА_1 зобов'язався відповідати перед Банком за виконання у повному обсязі всіх зобов'язань ТОВ «КАМБО-СТРОЙСЕРВІС», що виникають з Генеральної угоди. У зв'язку з невиконанням Позичальником та поручителем зобов'язань щодо погашення заборгованості за Генеральною угодою перед банком, Акціонерний банк «Південний» звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «КАМБО-СТРОЙСЕРВІС» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за Генерального угодою у сумі 4 410 866,68 гривень з яких 3 800 000,00 гривень заборгованість власне за кредитом. Рішенням Господарського суду Одеської області рід 10.04.2023 року у справі № 916/3601/22 позовні вимоги Акціонерного банку «Південний» задоволено. На виконання Рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2023 року, що набуло чинності Акціонерним банком «Південний» було отримано Накази. з метою примусового виконання рішення суду та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Генеральною угодою про надання банківських послуг № AGS2020-05276 від 11.02.2020 року, Акціонерний банк «Південний» 23.10.2023 року звернувся до приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича з заявою про відкриття виконавчого провадження за Наказом від 16.05.2023 року у справі № 916/3601/22, виданим Господарським судом Одеської області. Приватним виконавцем було відкрито Виконавче провадження № 73122157. При перевірці майнового стану Боржника , в тому числі було отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта було встановлено, що у боржника станом на дату відкриття виконавчого провадження відсутнє нерухоме майно на яке можливо звернути стягнення. Однак, під час детального вивчення отриманої інформації було встановлено, що ОСОБА_1 мав у власності нерухоме майно та здійснив його відчуження. Відповідно до отриманої інформації ОСОБА_1 на праві власності належали нежитлові приміщений (номер апартаменти з кухнею) № НОМЕР_2 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 120,5 кв.м. Дані нежитлові приміщення належали Боржнику на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 , виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області 17 липня 2013 року. Нежитлові приміщення були подаровані ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого 05 січня 2022 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б. за Р № 27.
Вважає, що метою укладення ОСОБА_1 даного договору дарування було на меті приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок рішення суду (грошового зобов'язання) та від звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення, зокрема враховуючи той факт, шо ОСОБА_1 знаючи про вказані обставини та про те, що задоволення вимог Банку буде здійснюватися за рахунок майна, що належить йому на праві власності, здійснив безоплатне відчуження всього нерухомого майна, що належало йому на праві власності, чим фактично унеможливив виконання рішення Господарського суду Одеської області. Вказані обставини на думку позивача є беззаперечним свідченням того, що вказаний договір дарування було укладено 05.01.2022 року ОСОБА_1 з метою недопущення звернення стягнення на його майно,були не спрямовані на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, що є порушенням ч.1 ст.203 та ст.215 ЦК та застосування підстав згідно ст. 234 ЦК України, при цьому він діяв недобросовісно та зловживаючи своїми правами завдав шкоди Кредитору.
Матеріали позову суддя отримала 10.04.2024 року.
Відповідно до Єдиного державного демографічного реєстру, відповідь № 536000 від 10.04.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до Єдиного державного демографічного реєстру, відповідь № 536008 від 10.04.2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 12.04.2024 року позов було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.
До суду 19.04.2024 року надійшла заява про усунення недоліків зі змісту якої вбачається незгода приватного виконавця з тим, що позовна вимога про визнання недійсним Договору дарування, посвідченого 05.01.2022 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 16 є майновою, та на вимогу суду не надано квитанції про сплату судового збору за ставкою як за майнову вимогу.
Зазначену заяву суддя отримала 22.04.2024 року.
Ухвалою суду від 23.04.2024 року позов було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову. Недоліки позову були усунуті 24.04.2024 року та 29.04.2024 року.
Заяви про усунення недоліків суддя отримала 25.04.2024 року та 30.04.2024 року відповідно.
Ухвалою суду від 02.05.2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в загальному позовному провадженні з призначенням підготовчого засідання на 03.06.2024 року.
Разом з позовом приватним виконавцем було надано заяву про забезпечення позову по справі.
Ухвалою суду від 06.05.2024 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення (апартаменти з кухнею) № НОМЕР_2 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , заг.пл. 120,5 кв.м, що належать на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 107668251101) - до розгляду справи по суті.
Представник ПАТ «Банк Восток» - адвокат Іванчук В.Я. 17.05.2024 року через систему «Електронний суд» надав пояснення третьої особи щодо позову по даній справі, в яких просив у задоволенні позову Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О., що діє в інтересах ПАТ АБ «Південний» - відмовити в повному обсязі. (а.с. 119-124 т. 1)
В обґрунтування пояснень зазначено, що Позивач обґрунтовує фраудаторність Договору дарування тим, що грошові зобов'язання ОСОБА_1 за Рішенням є невиконаними в повному обсязі внаслідок відчуження Нерухомого майна, що призвело до відсутності у боржника майна за рахунок якого можливо погасити заборгованість, у зв'язку з чим укладенням Договору дарування створено негативні наслідки для Позивача. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 виступає поручителем позичальника ТОВ «КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС» перед Позивачем за Генеральною угодою. Позивачем не додано доказів звернення з вимогою до ОСОБА_1 як поручителя за Генеральною угодою до моменту звернення з позовом до суду. Тобто відсутні докази звернення Позивача з вимогою безпосередньо до Поручителя до 23.12.2022. Таким чином, обов'язок ОСОБА_1 погасити заборгованість за Генеральною угодою виник у ОСОБА_1 лише після винесення Рішення суду 10.04.2023 на користь Позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 намагався уникнути відповідальності перед Позивачем, адже Позивач не надав доказів невиконання (неналежного виконання) ОСОБА_1 зобов'язань на момент укладення спірного Договору дарування. Також, за інформацією ПАТ «БАНК ВОСТОК» зобов'язання ТОВ «КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС» є забезпеченими заставою майна позичальника, вартість якого значно перевищує заборгованість позичальника ТОВ «КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС» і ОСОБА_1 всіляко сприяв погашенню заборгованості перед Позивачем, в тому числі в досудовому порядку. При цьому ані Приватний виконавець, ані Позивач не вказують, що вимоги Позивача можуть бути першочергово задоволені за рахунок заставного майна ТОВ «КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС». Таким чином, вбачається добросовісна поведінка ОСОБА_1 по відношенню до Позивача, що унеможливлює вчинення дій з метою ухилення виконання зобов'язань перед Позивачем, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Вважають, що оскаржуваний Договір дарування відповідає критеріям добросовісності та справедливості, а при його укладенні було відсутнє зловживання правами, адже Позивач на момент укладення Договору дарування не звертався до ОСОБА_1 з вимогою про погашення заборгованості, звернувся до позичальника та ОСОБА_1 як Поручителя про стягнення заборгованості в судовому порядку лише майже через рік після укладення Договору дарування. Крім того, ОСОБА_1 розумів, що заборгованість перед Позивачем забезпечена в повному обсязі заставою майна ТОВ «КАМБІО-СТРОИСЕРВІС». Також, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розуміли, що укладення Договору дарування відбувається за згодою ПАТ «БАНК ВОСТОК» в забезпечення виконання зобов'язань перед яким Нерухоме майно було передано в іпотеку і саме ПАТ «БАНК ВОСТОК» мав змогу розраховувати на позачергове задоволення своїх вимог за рахунок спірного Нерухомого майна. Відчуженням Нерухомого майна не порушується право позивача на задоволення його вимог як стягувача за Рішенням суду, адже визнання недійсним Договору дарування не призведе до поновлення прав позивача, який в будь-якому разі не зможе звернути стягнення на Нерухоме майно без згоди ПАТ «Банк Восток».
03.06.2024 року ОСОБА_1 через канцелярію суду надав відзив, в якому просив у задоволенні позову Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О., що діє в інтересах ПАТ АБ «Південний» - відмовити. (а.с. 154-158 т. 1)
В обґрунтування відзиву зазначено, що укладений між ним та його донькою Договір НЕ порушує права ПАТ АБ «Південний». Оспорюваний Договір вчинений 05 січня 2022 року, тобто до моменту настання його зобов'язань із погашення заборгованості перед Кредитором та майже за рік до того, як ПАТ АБ «Південний» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ «КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС» та відповідача, як поручителя, заборгованості за Генеральною угодою про надання банківських послуг № AGS2020-05276 від 11.02.2020. Майно, яке є предметом оспорюваного Договору, задовго до укладення Кредитного договору, а саме з 01 лютого 2019 року перебувало в іпотеці ПАТ «БАНК ВОСТОК», перед яким ОСОБА_1 також не має змоги виконати зобов'язання. Згідно наданої Позивачем інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна Майно перебуває в іпотеці ПАТ «Банк Восток». Зазначене свідчить про те, що оспорюваний правочин ніяким чином не міг порушити майнові інтереси Кредитора і не направлений на недопущення звернення стягнення на це майно, оскільки першочергове право на звернення стягнення на Майно, яке є предметом оспорюваного Договору дарування, Іпотекодержатель, який не надавав своєї згоди на звернення стягнення Кредитором. Наголошує, що надані Позивачем докази по справі ніяким чином не доводять недійсність Договору дарування та не свідчать про його невідповідність нормам діючого законодавства а відтак, Позивачем не доказано що Договір дарування відповідає ознакам фраудаторного правочину. У Приватного виконавця не має правових підстав для першочергового звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом оспорюваного Договору дарування, оскільки зобов'язання ТОВ «КАМБО-СТРОСЕРВІС» за Кредитним договором були насамперед забезпечені заставою рухомого майна позичальника, на яке можливо звернути стягнення та загальна вартість якого становить 5 910 716 грн. 32 коп. Таким чином, вважає, що позовна заява не може бути задоволена адже Позивач проводить звернення стягнення на заставне майно за рахунок якого може в повному обсязі задовольнити всі свої вимоги і не може претендувати на звернення стягнення на Майно адже воно виступає забезпеченням за укладеним ОСОБА_1 . Договором іпотеки з ПАТ «БАНК ВОСТОК», що свідчить про відсутність порушення.
03.06.2024 року Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв В.О. через систему «Електронний суд» надав додаткові пояснення у справі, в яких просив позовну заяву подану в інтересах ПАТ АБ «Південний- задовольнити в повному обсязі. (а.с. 181-187 т. 1)
В обґрунтування додаткових пояснень зазначено, що не оспорюється та не заперечується першочергове право ПАТ «Банк Восток» на звернення стягнення на нежитлові приміщення (номер апартаменти з кухнею) № НОМЕР_2 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 120,5 кв.м. На момент відчуження існували невиконані кредитні зобов'язання. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС» є ОСОБА_1 , таким чином керівник підприємства - ОСОБА_1 не міг не знати, що а ні він, а ні ТОВ «КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС» не виконували взяти на себе кредитні зобов'язання на момент відчуження об'єкті нерухомого майна та мали заборгованість. Вбачається, що в разі застосування пріоритетного права ПАТ «Банк Восток» на звернення стягнення на об'єкт іпотеки, що в судовому та позасудовому порядку, різниця між ціною квартири та заборгованістю за кредитним договором буде повернуто ОСОБА_2 , а не боржнику ОСОБА_1 , що буде унеможливлювати погашення боргу перед АБ «Південний» за вже існуючим рішенням суду. Саме тому і важливо повернути об'єкт іпотеки у власність ОСОБА_1 та підтверджується те, що ОСОБА_1 здійснив фраудаторний правочин з метою порушення прав кредитора за вже існуючим рішенням суду. Окрім цього в подальшому, у будь-який момент, ОСОБА_1 може погасити заборгованість перед ПАТ «Банк Восток» і обтяження у вигляді запису про іпотеку буде знято та у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 буде власником майна зможе здійснити його відчуження у будь-який момент, а заборгованість перед АБ «Південний» не буде погашено. Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.
У зв'язку з відсутністю електроенергії у приміщенні суду розгляд справи, призначений на 03.06.2024 року, відкладено на 08.07.2024 року.
24.06.2024 року представник ПАТ АБ «Південний» - адвокат Кувшинова В.П. через систему «Електронний суд» надала відповідь на відзив ОСОБА_1 , в якій просила позов приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О., що діє в інтересах ПАТ АБ «Південний» - задовольнити. (а.с. 206-213 т. 1)
В обґрунтування відповіді на відзив зазначено, що починаючи з 01.01.2022 року у позичальника була наявна перед банком прострочена заборгованість власне за тілом за договором овердрафту у сумі 200 000 грн. та за відсотками у розмірі 9 606,47 грн., а також наявна прострочена заборгованість по сплаті відсотків за кредитним договором у сумі 43 916,67 грн. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС» є ОСОБА_1 , таким чином керівник підприємства - ОСОБА_1 не міг не знати, що а ні він, а ні ТОВ «КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС» не виконували взяти на себе кредитні зобов'язання на момент відчуження об'єкті нерухомого майна та мали невиконані кредитні зобов'язання перед Банком на дату укладання оскаржуваного договору. Крім того, вважає, що беззаперечним свідченням того, що Позивач, ні поручитель взагалі не мали і не мають наміру повертати Банку заборгованість за кредитними договорами є те, що за кредитними договорами було отримано грошові кошти у загальній сумі 3 800 000,00 грн. (заборгованість власне за кредитом), у погашення яких, починаючи з дати укладення кредитних договорів та до дати подання даних заперечень, не було сплачено жодної гривні. Сума заборгованості на дату видачі кредитних коштів та станом на даний час є ідентичними. Отже, переставши виконувати умови кредитних договорів /договору поруки, позичальник та поручитель вже мали намір не здійснювати в подальшому погашення заборговано перед Банком. Свідченням чого є те, що Вказане підтверджується копіями кредитних договорів з додатковими угодами та виписками за рахунка позичальника. Враховуючи відсутність заборгованості за кредитним договором, іпотека є припиненою, а ПАТ «Банк Восток», після повного погашення заборгованості, мав звернутися протягом 14 днів з моменту її погашення до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки, однак чомусь цього не зробив, хоча відповідно до відповіді БКІ така заборгованість відсутні починаючи з 01.03.2019 року. Таким чином, з викладеного вбачається, що у ПАТ «Банк Восток» взагалі відсутні будь-які законні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, що є предметом даної позовної заяви, а ОСОБА_1 достеменно відомі дані обставини, однак, не зважаючи на це, він намагається ввести суд в оману та повідомляє про наявність у нього заборгованості перед ПАТ «Банком Восток». Також вважають, що вказане, зокрема те, що починаючи з 01.03.2019 року до 17.06.2024 року, досі не було здійснено припинення іпотеки і позичальник не зважаючи на невиконання ПАТ «Банк Восток» приписів чинного законодавства, та нездійснення ПАТ «Банк Восток» державної реєстрації припинення іпотеки не вимагає від ПАТ «БАНК ВОСТОК» виконання його обов'язку, на думку позивача є беззаперечним свідченням того, що всі вказані дії, як і укладення оскаржуваного договору дарування було здійснено лише з метою недопущення звернення стягнення на його майно та завданню шкоди кредиторам, оскільки ОСОБА_1 розумів, що у разі зняття іпотеки Банком «Восток», на предмет іпотеки буде звернуто стягнення з метою задоволення вимог інших стягувачів. Відповідно, наявні всі підстави для задоволення позовних вимог та визнання недійсним договору дарування.
28.06.2024 року представник ПАТ «Банк Восток» - адвокат Меюс І.М. через систему «Електронний суд» надала пояснення третьої особи на відповідь на відзив ПАТ АБ «Південний» у справі, в яких просила у задоволенні позову Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О., що діє в інтересах ПАТ АБ «Південний» - відмовити в повному обсязі. (а.с. 1-107 т. 2)
В обґрунтування пояснень третьої особи на відповідь на відзив зазначено, що Витяг з Українського бюро кредитних історій, який містить текстову інформацію про фінансові операції, в тому числі й про окремі суми поточної заборгованості перед фінансовими установами. Витяг не є ні первинним документом про зобов'язання боржника, ні будь-яким документом взагалі, оскільки не містить реквізитів документа (зокрема, про особу, яка його створила та про підписанта, яким від імені цієї особи його підписано). Не містить відомостей про вид документа (електронний чи паперовий). Не містить зазначення про особу, у якої такий документ в оригіналі знаходиться та на підставі яких документів складений. Також, Витяг не містить жодних ідентифікуючих ознак щодо кожного кредитора (боржника): його повного імені або найменування; його місцезнаходження або місця проживання; ідентифікаційного коду юридичної особи; інформації про те, яка в зазначеній сумі грошових вимог сума є заборгованістю за основним зобов'язанням, а яка окремо є сумою неустойки (штрафу, пені); підстав виникнення зобов'язань (а саме конкретних документів про передачу грошей). На даний час, ПАТ «БАНК ВОСТОК» не має змоги звернути стягнення на Нерухоме майно, адже воно виступає забезпеченням за споживчим кредитом у зв'язку з чим звернення стягнення на Нерухоме майно іншими стягувачами прямо порушуватиме права та пріоритет ПАТ «БАНК ВОСТОК», як забезпеченого кредитора на першочергове задоволення його вимог. Вважає, що вимоги відносно нерухомого майна, що перебуває в іпотеці ПАТ «БАНК ВОСТОК» є передчасними, оскільки, представник Позивача сама зазначає, що майно, яке було передано в заставу ТОВ «КОМБІО-СТРОЙСЕРВІС» 12 транспортних засобів, на даний час ще не реалізовано, а лише проведено опис та арешт лише двох транспортних засобів, та ігнорує той факт, що зобов'язання ТОВ «КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС» є забезпеченими заставою майна позичальника, вартість якого значно перевищує його заборгованість, загальна сума коштів, яка надійде від реалізації транспортних засобів ще невідома, але Позивач, необґрунтовано вважає, що їх не вистачить. Посилання на те, що Позивачу було надано доступ лише до 2 транспортних засобів, не спростовує те, що приватний виконавець у відповідності до вимог ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти. На підставі отриманої інформації, державний виконавець накладає арешт на майно, у даному випадку транспортні засоби боржника та, у разі необхідності, керуючись ч. 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» вживає заходів щодо розшуку транспортного засобу боржника. Відтак, відповідні постанови державного виконавця направляються для їх виконання до сервісних центрів Міністерства внутрішніх справ України та до Головних управлінь Національної поліції відповідно. Відомості про оголошені у розшук транспортні засоби вносяться до відповідних баз. Будь-яких підтверджуючих доказів про те, що приватним виконавцем були вчинено усі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» надано не було. Про те, відповідно до ст. 24 Закону України «Про заставу», у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.
Через оголошення повітряної тривоги у м. Одесі та Одеській області, розгляд справи призначений на 08.07.2024 року, відкладено на 02.09.2024 року.
Через оголошення повітряної тривоги у м. Одесі та Одеській області, розгляд справи призначений на 02.09.2024 року, відкладено на 07.10.2024 року.
У підготовчому засіданні 07.10.2024 року була присутня представник ПАТ АБ «Південний» - адвокат Кувшинова В.П., позов підтримала в повному обсязі, зазначила, шо нею були подані письмові пояснення щодо обставин даної справи. Вважала за можливе закрити підготовче засідання по справі та призначити її до розгляду по суті.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Діденко К.В. позов не визнала в повному обсязі, зазначила, що відповідачем було надано відзив на позовну заяву. Вважала за можливе закрити підготовче засідання по справі та призначити її до розгляду по суті.
Представник ПАТ «Банк Восток» - адвокат Меюс І.М. заперечувала проти позову в повному обсязі, зазначивши, що нею були подані письмові пояснення. Вважала за можливе закрити підготовче засідання по справі та призначити її до розгляду по суті.
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв В.О. у підготовче засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява, в якій останній просив позов задовольнити, справу розглядати за його відсутністю.
Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б. у підготовче засідання не з'явилася, 06.09.2024 року на електронну адресу суду надала заяву, в якій повністю поклалася на вирішення справи по суті судом, справу просила розглядати за її відсутністю.
ОСОБА_2 у підготовче засідання про час, дату та місце судового розгляду була повідомлена належним чином. Відзив суду не надавала.
Жодних, не розглянутих клопотань, від сторін суду не заявлено.
Ухвалою суду від 07.10.2024 року по справі закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті на 21.11.2024 року.
У судове засідання 21.11.2024 року з'явилися представник ПАТ АБ «Південний» - адвокат Кувшинова В.П. та представник ПАТ «Банк Восток» - адвокат Меюс І.М. Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися.
Протокольною ухвалою суд згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України у зв'язку з першою. неявкою відповідачів та адвоката Діденко К.В. відклав судове засідання для повторного виклику на 16.01.2025 року.
До суду 16.01.2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Діденко К.В. надійшли додаткові пояснення у справі (а.с. 197-199 т. 2)
В обґрунтування додаткових пояснень зазначено, що 11.02.2020 між Акціонерним банком "Південний" була укладена Генеральна угода про надання банківських послуг №AGS2020-05276, в рамках якої Банком були надані Позичальнику такі банківські послуги: було відкрито кредитну лінію за заявою про надання банківської послуги у вигляді кредитної лінії № AL2020-05277 від 24.11.2020 та овердрафт за заявою про надання банківської послуги у вигляді овердрафту № A02020-05278 від 24.11.2020. В подальшому, 24.11.2020 року між Акціонерним банком "Південний" та ТОВ «КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС» було укладено договір застави. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.04.2023 року по справі № 916/3691/22 стягнуто солідарно з ТОВ "КАМБІО СТРОЙСЕРВІС" та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Південний» грошові кошти у сумі 3 481 666 грн. 67 коп. в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № AL2020-05277 від 24.11.2020 року в рамках Генеральної Угоди № AGS2020-05276 від 11.02.2020, грошові кошти у сумі 929 200 грн. 01 коп. в рахунок погашення заборгованості за Договором овердрафту № А02020-05278 від 24.11.2020 року в рамках Генеральної Угоди № AGS2020-05276 від 11.02.2020, 33 081 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, а також 14 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Наразі у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О., перебуває виконавче провадження № 73122157 відкритого на підставі наказу № 916/3601/22 виданого на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2023 року по справі № 916/3691/22. В рамках зазначеного виконавчого провадження, приватним виконавцем здійснюється примусове стягнення майна, яке перебуває в заставі у відповідності до договору застави від 24.11.2020 року укладеного між Акціонерним банком "Південний" та ТОВ «КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС». Так, станом на день звернення із дійними поясненнями, було реалізовано шляхом проведення електронних торгів на платформі «СЕТАМ» 6 одиниць технік. 19.04.2023 року між ПАТ АБ «Південний» (продавець) та ТОВ «ЕЛЕМЕНТ» (покупець) та ТОВ «КАМБІО СТРОЙСЕРВІС» укладено Акт приймання-передачі транспортного засобу. Так, у відповідності до зазначеного акту ПАТ АБ «Південний» передав у власність, а покупець ТОВ «ЕЛЕМЕНТ» прийняло у власність транспортний засіб марки FOTON, модель FL 958G, тип - навантажувач фронтальний, 2008 року випуску. Ціна продажу 600 000 грн. Більш того, ОСОБА_1 , власними зусиллями сприяє з доставлення перебазування, комплексної діагностики, технічного обслуговування та ремонту заставного майна. Наведені обставини спростовують доводи позивача, про те, що ОСОБА_1 , вчинив оспорюваний договір Дарування з метою уникнення відповідальності за кредитним договором та , те що після відчуження оспорюваного майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїм зобов'язанням перед кредитором.
У судове засідання 16.01.2025 року з'явилися представник ПАТ АБ «Південний» - адвокат Кувшинова В.П., ОСОБА_1 та його представник - адвокат Діденко К.В., представник ОСОБА_2 - адвокат Василик А.В. та представник ПАТ «Банк Восток» - Пушкарська О.В. В матеріалах справи наявні заяви приватного нотаріуса ОМНО Брандіс А.Б. та приватно виконавця Цинєва В.О. про розгляд справи за їх відсутності.
Протокольною ухвалою суд згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України ухвалив проводити судове засідання за відсутності приватного нотаріуса та приватного виконання відповідно до їх заяв.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Василик А.В. просив відкласти розгляд справи з метою ознайомлення з матеріалами справи, оскільки ним з відповідачкою було учора укладено договір.
Представник ПАТ АБ «Південний» - адвокат Кувшинова В.П. заперечувала проти відкладення розгляду справи.
ОСОБА_1 , його представник - адвокат Діденко К.В., представник ПАТ «Банк Восток» - Пушкарська О.В. не заперечували.
Протокольною ухвалою суд задовольнив клопотання адвокат Василик А.В. та відклав розгляд справи з метою надання часу для ознайомлення з матеріалами справи на 04.03.2025 року.
До суду 28.02.2025 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Василик А.В. надійшов відзив, згідно якого просив у задоволенні позову відмовити. (а.с. 3-9 т. 3)
В обґрунтування відзиву зазначено, що у матеріалах справи відсутні жодні дані, які б вказували на неплатоспроможність та відсутність господарської діяльності ТОВ «КАМБО-СТРОЙСЕРВІС» на момент укладення спірного договору дарування. В момент укладення спірного договору дарування сторонами спірного договору було дотримано вимоги ст. 203 ЦК України, даний договір було укладено в письмовій формі, нотаріально посвідчено та здійснено його державну реєстрацію. В матеріалах справи відсутні докази, що саме через укладення спірного договору ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» була завдана певна шкода, як кредитору. Спірний договір було укладено 05.01.2022 року, в той час як виконавче провадження щодо ТОВ «КАМБО-СТРОЙСЕРВІС» було відкрито 23.10.2023 року. Тобто позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору, зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує виконання угоди недійсною на момент її вчинення і настання відповідних наслідків. Оскільки, на думку представника відповідачки, позивачем не доведено належними доказами наявності у нього порушеного права щодо предмета позову в даній справі та існування передбачених приписами ст. 203 ЦК України обставин, які б в силу ст. 215 ЦК України є підставами для визнання недійсним договору, вважає позов необґрунтованим. У Приватного виконавця не має правових підстав для першочергового звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом оспорюваного Договору дарування, оскільки зобов'язання ТОВ «КАМБО-СТРОСЕРВІС» за Кредитним договором були насамперед забезпечені заставою рухомого майна позичальника, на яке можливо звернути стягнення та загальна вартість якого становить 5 910 716, 32 грн. Банк набув право вимоги до ОСОБА_1 лише щодо зобов'язань за кредитним договором, який був забезпечений заставою рухомого майна позичальника, натомість, позивачем не доведено обставину того, що кредитну заборгованість неможливо погасити за рахунок іншого майна, яке може знаходитися у власності боржника. Сам по собі факт вчинення оспорюваного правочину як обставина, що дозволяє кваліфікувати правочин як такий, що вчинений на шкоду кредитору, не може свідчити про намір приховати майно від виконання судового рішення, враховуючи, що до стягувача не переходило право вимоги за іпотечним договором. Тобто позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюваний правочин було укладено відповідачами на шкоду стягувачу з метою уникнення виконання зобов'язань за кредитним договором, зокрема через те, що стягувач не є іпотекодержателем майна, відчуженого згідно з оспорюваним правочином, та не довело неможливість виконати рішення суду про стягнення кредитної заборгованості іншим чином, а не за рахунок іпотечного майна. Крім того представник відповідачки зауважує, що у правових відносинах, які існують у цій справі, приватний виконавець є суб'єктом владних повноважень та на нього поширюються правила статті 19 Конституції України. Згідно з цими приписами органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому, звернувшись до суду в інтересах стягувача із позовом про визнання недійсним договору, приватний виконавець, на думку представника відповідачки, діяв не у межах наданих йому законом повноважень, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
До суду 04.03.2025 року від приватного виконавця Цинєва В.О. надійшло клопотання про залишення відзиву представника ОСОБА_2 - адвоката Василик А.В. без розгляду.
У судове засідання 04.03.2025 року сторони не з'явилися, були повідомлені належним чином, розгляд справи відкладено на 30.04.2025 року.
18.03.2025 року представник ПАТ АБ «Південний» - адвокат Кувшинова В.П. через систему «Електронний суд» надала відповідь на відзив ОСОБА_2 , в якій просила позов приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О., що діє в інтересах ПАТ АБ «Південний» - задовольнити. (а.с. 49-56 т. 3)
В обґрунтування відповіді на відзив зазначено, що поданий відзив не відповідає приписам ЦПК України та поданий з пропущенням строків на його подання, без відповідного клопотання про поновлення строку на його подання та обґрунтування неможливості його подання у належний строк, а тому відзив підлягає залишенню без розгляду. Крім того зазначено, що наявність заборгованості ОСОБА_1 перед Банком «Восток» не є доказом того, що оскаржуваний договір дарування було укладено не на шкоду іншим кредиторам. Крім того, лише задоволення позовних вимог у даній справі і повернення майна, що є предметом даного позову у власність ОСОБА_1 призведе до поновлення прав Позивача та надасть можливість задовольнити вимоги Акціонерного банку «Південний» за рахунок звернення стягнення на дане майно, при цьому, права Іпотекодержателя - ПАТ «БАНК ВОСТОК» жодним чином не будуть порушені, оскільки він має першочергове право на задоволення своїх вимог перед іншими стягувачами. Відповідно до оскаржуваного договору дарування, вартість подарованого майна було оцінено у розмірі 1 807 500,00 гривень, а з інформації наданої ОСОБА_3 , сума заборгованості за кредитом станом на 25.06.2024 року складає 1 076 067,45 грн, відповідно, в разі застосування пріоритетного права ПАТ «Банк Восток» на звернення стягнення на об'єкт іпотеки, різниця між сумою вимог необхідних для погашення заборгованості перед Банком Восток та ринковою вартістю є досить значною та, може бути направлено на погашення вимог інших стягувачів, однак, повернення такої різниці вартості предмету іпотеки буде здійснено теперішньому власнику- ОСОБА_2 , а не боржнику ОСОБА_1 , що унеможливить погашення боргу перед Акціонерним банком «Південний» за вже існуючим рішенням суду та позбавить Акціонерний банк «Південний» можливості задовольнити свої вимоги за рахунок даних коштів.
У судове засідання 30.04.2025 року з'явилися ОСОБА_1 та його представник - адвокат Діденко К.В., представник ОСОБА_2 - адвокат Василик А.В. та представник ПАТ «Банк Восток» - Пушкарська О.В. В матеріалах справи наявні заяви приватного нотаріуса ОМНО Брандіс А.Б. та приватно виконавця Цинєва В.О. про розгляд справи за їх відсутності.
Протокольною ухвалою суд у зв'язку з неповідомленням банку «Південний» про причини своєї неявки у судове засідання та повідомленням відповідача про погашення значної суми боргу, клопотання представника відповідачки про поновлення строку на подання відзиву задовольнив, прийняв відзив, відмовив приватному виконавцю Цинєву В.О. у клопотанні про залишення відзиву без розгляду і в аналогічному клопотанні представника Банку «Південний». Задовольнив клопотання представника Банку «Південний» і прийняв відповідь на відзив відповідачки та задовольнив клопотання відповідача та його адвоката і прийняв додаткові пояснення і докази щодо погашення заборгованості в період розгляду справи. У зв'язку з неявкою представника Банку «Південний» в інтересах якого подано позов, розгляд справи відкладено на 05.06.2025 року.
До суду 04.06.2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Діденко К.В. надійшло клопотання про долучення доказів.
У зв'язку зі знаходженням судді Домусчі Л.В. у відпустці розгляд, призначений на 05.06.2025 року, відкладено на 08.07.2025 року.
У судове засідання 08.07.2025 року з'явилися представник ПАТ АБ «Південний» - адвокат Самойлюк Д.Г., ОСОБА_1 та його представник - адвокат Діденко К.В., представник ОСОБА_2 - адвокат Василик А.В. та представник ПАТ «Банк Восток» - Пушкарська О.В.
В матеріалах справи наявні заяви приватного нотаріуса ОМНО Брандіс А.Б. та приватно виконавця Цинєва В.О. про розгляд справи за їх відсутності.
Представник ПАТ АБ «Південний» - адвокат Самойлюк Д.Г. позов підтримав та пояснив, що на момент укладання договору дарування ОСОБА_1 мав заборгованість, тобто це фраудаторний правочин - вчинений на шкоду кредитору Банк «Південний». Є судове рішення Господарського суду Одеської області за 2024 рік за двома кредитними договорами, позов задоволено та стягнуто борг, у подальшому було відкрито ВП та вівсі розшук майна для реалізації у погашення боргу перед банком, боржником є ТОВ «КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС», поручителем - ОСОБА_1 . Залишок зобов'язання становить 1 600 000 грн., тобто було сплачено приблизно 2 400 000 грн., однак виконання досі тягнеться та майно розшукується, є майно, яке ще не реалізоване і воно перебуває зараз в процесі реалізації. Є договір дарування, де зазначена ціна майна як 1 807 500 грн.
ОСОБА_1 позов не визнав та зазначив, що він, як директор ТОВ «КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС» та як поручитель, всю техніку звозив на місце та доповів банку де техніка знаходиться, на даний час уся техніка реалізована в рамках ВП, в розшуку нічого не було. Наразі залишок боргу 1 670 000 грн., дві одиниці на 1 500 000 грн. будуть реалізовані в найближчий стан приватним виконавцем та він цьому прияє, тобто не ухиляється від зобов'язання.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Діденко К.В. зазначила, що договір з банком був укладений у 2019 році, а договір дарування у 2022 році, рішення суду у 2023 році, тобто значно пізніше. Наразі заставне майно досі на реалізації, в розшуку не перебуває майно. Ще не реалізоване 4 майна, приватний виконавець сам надає інформацію, що не відповідає дійсності, бо майно (нежитлові приміщення) перебуває в іпотеці у Банку «Восток» з 05.01.2022 року і була заміна сторони у іпотечному договорі з Нахапетова на банк «Восток». Жодних ухилень не було, боржником є юридична особа в рамках кредитного договору і у ВП вчиняються всі дії для погашення заборгованості. Тому всі доводи банку є недостатніми.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Василик А.В. позов не визнав та зазначив, що Банк «Південний» не надав будь-який доказів що цей договір порушує прав банка. Встановлено, що зобов'язання за кредитним договором погашається, в чому директор ТОВ «КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС» сприяє. Договір вчинено до подачі позову і до судового рішення. Договір дарування відповідає вимогам ст. 213 ЦК України і не порушує права позивача. Квартира залишається під іпотекою Банка «Восток», техніка не зникла. її реалізовують.
Представник ПАТ «Банк Восток» - Пушкарська О.В. зазначила, що 01.02.2019 року було укладено кредитний договір і забезпечення цього договору було укладено іпотечний договір, де предметом іпотеки є нежитлові приміщення - апартаменти. 05.01.2022 року за згодою банку ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 , своїй доньці, зазначене майно та були внесені зміни в іпотечний договір. Відсутні докази про звернення до 23.12.2022 року до поручителя з вимогою про погашення заборгованості. Договір дарування відповідає законодавству.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 24.11.2020 року між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком “ПІВДЕННИЙ» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС» (клієнт), директором якого є Нахапетов О.Г., була укладена Генеральна угода про надання банківських послуг № AGS2020-05276, відповідно до якої банк надає клієнту послуги згідно переліку. (а.с. 216-219 т. 1)
24.11.2020 року в рамках Генеральної угоди ТОВ “КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС» було відкрито кредитну лінію, за заявою про надання банківської послуги у вигляді кредитної лінії № AL2020- 05277 від 24.11.2020 (кредитний договір) та овердрафт за заявою про надання банківської послуги у вигляді овердрафту № А02020-05278 від 24.11.2020 року (договір овердрафту).
Згідно положень кредитного договору, сторони домовились про надання Банківської послуги у вигляді кредитної лінії на таких умовах:
- Ліміт кредитної лінії: 3 000 000,00 грн;
- Дата припинення чинності ліміту кредитної лінії: згідно Графіку повернення Траншу(ів), зазначеного в п. 3 цієї Заяви, але не пізніше 29 квітня 2022 року;
- Графік повернення траншу(ів) - повернення траншу(ів) здійснюється в дати, встановлені графіком зниження ліміту кредитної лінії, зазначеного в п. 10 цієї Заяви, у колонці "Дата зміни ліміту" з дотриманням умов щодо відповідності загального розміру заборгованості за всіма наданими траншами до ліміту кредитної лінії встановленого у колонці "Максимальна сума (ліміт)".
- Розмір процентної ставки за користування Кредитом: 17 % (сімнадцять) процентів річних.
У п. 10 кредитного договору сторони погодили Графік зниження ліміту кредитної лінії.
Згідно п. 1 договору овердрафту ліміт Овердрафту становить 800 000,00 грн.
У п. 2. Договору овердрафту, Овердрафт надається для оплати витрат, пов'язаних з поточною діяльністю Клієнта.
Відповідно до п. 3. Договору овердрафту строк повернення Овердрафту: 22 грудня 2021 року. Періодично (щонайменше один раз на кожні 90 календарних днів користування кредитом) заборгованість за овердрафтом має погашатись повністю (дебетовий залишок за поточним рахунком на кінець банківського дня має дорівнювати нулю). Датою, з якої починається облік 90 календарних днів користування кредитом є дата першого отримання кредитних коштів на підставі цієї Заяви чи після останнього повного погашення заборгованості за Овердрафтом.
Розмір процентної ставки за користування Овердрафтом: 17 % процентів річних (п. 4 договору овердрафту).
Згідно п. 5. Договору овердрафту Клієнт здійснює оплату комісійної винагороди за користування Овердрафтом в такому розмірі та порядку:
- за надання кредитних коштів, одноразово, в розмірі 0,5% від ліміту Овердрафту , який надається, в день відкриття овердрафту на поточному рахунку Клієнта;
У подальшому з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаними договорами 24.11.2020 між ПАТ АБ “ПІВДЕННИЙ» (кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) був укладений договір поруки № б/н від 24.11.2020, згідно п. 1.1. якого Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання в повному обсязі всіх зобов'язань особи/осіб, зазначеної/зазначених в п. 1.2. цього Договору, (надалі за текстом - "Клієнт"). що виникли із Договору, зазначеного в п. 1.2. цього Договору (далі "Договір про надання Банківської послуги''), відповідно до умов якого Кредитор може надавати ОСОБА_4 послуги (всі разом та кожну окремої у вигляді кредиту, кредитної лінії, овердрафту, гарантії, контргарантії, акредитиву, звалювання векселів, факторингу, а Клієнт маг виконати всі зобов'язання, передбачені Договором про надання Банківської послуги.
У п. 1.3. договору поруки сторони передбачили, що порукою забезпечено виконання як дійсного зобов'язання, так і зобов'язань, які можуть виникнути в майбутньому на підставі Договору про надання Банківської послуги, договорів, укладених на виконання Договору про надання Банківської послуги, всіх додаткових угод, додаткових договорів до нього, в тому числі додаткових угод, що будуть укладені в майбутньому щодо будь-яких змін умов Договору про надання Банківської послуги, в тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру зобов'язання, зміни строку зобов'язання, зміни відсоткової ставки, розмірів комісій, штрафів. Підписанням цього Договору Сторони досягай згоди відносно розміру зобов'язань, що забезпечуються порукою відповідно до цього договору. Поручитель дає свою згоду на збільшення розміру зобов'язань та продовження терміну виконання зобов'язань, забезпечених порукою за цим договором, що можуть виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності перед Кредитором у випадку внесення змін та доповнень до Договору про надання Банківської послуги. Порукою за цим Договором також забезпечуються вимоги Кредитора щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за зобов'язаннями за Договором про надання Банківської послуги, збитків, завданих порушенням зобов'язань за цим Договором та/або Договором про надання Банківської послуги.
31.03.2021 року було укладено зміни до заяви про надання банківської послуги у вигляді кредитної лінії № AL2020-05277 до Генеральної угоди про надання банківських послуг №AGS2020-05276, відповідно до яких сторони погодили внести зміни до п. 10 договору.
24.11.2021 року було укладено зміни до заяви про надання банківської послуги у вигляді овердрафту № AО2020-05278 до Генеральної угоди про надання банківських послуг № AGS2020-05276, відповідно до яких сторони погодили, що трок повернення Овердрафту: 22 грудня 2021 року. Періодично (щонайменше один раз на кожні 90 календарних днів користування кредитом) заборгованість за овердрафтом має погашатись повністю (дебетовий залишок за поточним рахунком на кінець банківського дня має дорівнювати нулю). Датою, з якої починається облік 90 календарних днів користування кредитом є дата першого отримання кредитних коштів на підставі цієї Заяви чи після останнього повного погашення заборгованості за Овердрафтом. За продовження строку дії Договору, згідно даної додаткової угоди Банк стягує з позичальника плату в розмірі І 500,00 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.04.2023 року по справі № 916/3601/22 позов Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «ПІВДЕННИЙ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС» та ОСОБА_1 про стягнення 4 410 866, 68 грн. задоволено. (а.с. 15-17 т. 1)
Стягнуто солідарно з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАМБІО СТРОЙСЕРВІС" та ОСОБА_5 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПІВДЕННИЙ» грошові кошти у сумі 3 481 666 /три мільйони чотириста вісімдесят одна тисяча шістсот шістдесят шість/грн. 67 коп. в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №AL2020-05277 від 24.11.2020 року в рамках Генеральної Угоди № AGS2020-05276 від 11.02.2020, грошові кошти у сумі 929200/дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч двісті/ грн. 01 коп. в рахунок погашення заборгованості за Договором овердрафту № А02020-05278 від 24.11.2020 року в рамках Генеральної Угоди № AGS2020-05276 від 11.02.2020, 33 081/тридцять три тисячі вісімдесят одна/ грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, а також 14 500/чотирнадцять тисяч п'ятсот/грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначене рішення не було оскаржено та набрало законної сили.
Господарським судом Одеської області 16.05.2023 року було видано наказ (а.с. 18 т. 1)
23.10.2023 року приватними виконавцем виконавчого округу Одеської області Цинєвим Віталієм Олександровичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73122157 на виконання наказу № 916/3601/22, виданого Господарським судом Одеської області 16.05.2023 року. Боржником є ОСОБА_1 . (а.с. 12 т. 1)
23.10.2023 року приватним виконавцем в рамках ВП № 73122157 були винесені постанови про арешт коштів боржника, про звернення стягнення на майно боржника. (а.с. 13, 14 т. 1)
Судом не встановлено обставин щодо оголошення у розшук майна в рамках цього ВП.
Приватний виконавець обґрунтовує позовні вимоги наявністю заборгованістю в рамках ВП, укладанням договору дарування з метою приховування цього майна від виконання в майбутньому рішення господарського суду та від звернення стягнення на таке майно в порядку виконання рішення суду.
Також встановлено, що 24.11.2020 року між ПАТ АБ «Південний» (Заставодержатель) та ТОВ «Камбіо-Стройсервіс» (Заставодавець) було укладено Договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., зареєстровано в реєстрі за № 1116.
Предметом цього Договору є надання Заставодавцем в заставу майна, зазначеного в Додатку № 1 до цього Договору (надалі за текстом - "Предмет застави"), що надається в забезпечення виконання зобов'язань Заставодавця та/або Клієнта, за Договором/Договорами, зазначеним(и) в п. 1.2. цього Договору (надалі за текстом - "Договір про надання Банківської послуги") перед Заставодержателем, в силу чого Заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання Заставодавцем зобов'язань, забезпечених заставою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в заставу за цим договором майна переважно перед іншими кредиторами Заставодавця. У разі визнання Договору про надання Банківської послуги недійсним, заставою за цим договором забезпечується повернення грошових коштів Заставодавцем та/або Клієнтом, які згідно вимог чинного законодавства або відповідного рішення суду останній зобов'язаний буде повернути Заставодержателю. За цим договором застави забезпечується виконання всіх зобов'язань Заставодавця та/або Клієнта за таким Договором - Генеральної угоди про надання банківських послуг №AGS2020-05276 від 24.11.2020 року. (а.с. 160-171 т.1).
Згідно листа приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. від 10.05.2024 року за № 4425 (а.с. 171) вбачається, що ним відповідно до постанови описано та арештовано транспортні засоби (2 шт.), 29.04.2024 року від сторін надійшла заява призначити суб'єкта оціночної діяльності та ним залучено такого суб'єкта з метою визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна. 10.05.2024 року надійшов звіт про незалежну оцінку такого майна, визначена його вартість 1 060 000 грн. та 980 000 грн.
Крім того судом встановлено, що 01.02.2019 року між ПАТ «Восток» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № ОK2019-0033 від 01.02.2019 року, відповідно до якого Позичальнику надано кредит шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 700 000,00 гривень на строк по 04 січня 2023 року.
01.02.2019 року між ПАТ «БАНК ВОСТОК» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс Аллою Борисівною в реєстрі за № 150, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку ПАТ «БАНК ВОСТОК» нерухоме майно, а саме нежилі приміщення (номер-апартаменти з кухнею) № НОМЕР_2 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею (кв.м): 120.5, Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 107668251101, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним з ПАТ «БАНК ВОСТОК». (а.с. 188-192 т. 1)
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 371401574 від 26.03.2024 року вбачається, що на підставі договору дарування, серія та номер: 16, виданого 05.01.2022 року, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брадіс А.Б. нежилі приміщення (номер-апартаменти з кухнею) № НОМЕР_2 , загальною площею 120,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 були подаровані ОСОБА_2 (а.с. 21-23,26-27 т. 1) за згодою іпотекодержателя ПАТ «БАНК ВОСТОК». Відповідачі не заперечували факт родинних стосунків між ним, тобто договір вчинено між батьком і донькою.
05.01.2022 року між ПАТ «БАНК ВОСТОК» та ОСОБА_2 укладено Договір про внесення змін до іпотечного договору 01.02.2019 року за реєстровим №150 посвідченого приватним нотаріусом міського нотаріального округу м. Одеси Брандіс А.Б. від 05.01.2022 року, в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань ПАТ «БАНК ВОСТОК» направляє ОСОБА_2 вимогу про усунення порушень у відповідності до ст. 35 Закону України «Про іпотеку», в разі не виконання якої Банк може звернути стягнення на предмет іпотеки. (а.с. 195 т. 1)
Суду надано розрахунок заборгованості за кредитним договором від 01.02.2019 року, що укладено з ОСОБА_1 станом на 25.06.2024 року та виписку по рахунку (а.с. 8-104 т. 2)
Судом встановлено, що підтверджується і поясненнями представників сторін, що згідно акту приймання-передачі транспортних засобів від 19.04.2024 року (а.с. 200 т. 2) ТОВ «КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС» як заставодержатель передала продавцю ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» та покупцю ТОВ «ЕЛЕМЕНТ» у власність транспортні засіб і ключі за вартістю 600 000 грн. та здійснено розрахунок.
Також приватним виконавцем було ініційовано електронні торги 15.08.2024 року та продано транспортний засіб за 191 000 грн. (а.с. 201 т.2) та 26.06.202 року продано транспортний засіб за 505 024 грн. ( а.с. 203) , 03.09.2024 року продано транспортний засіб за ціною 380 000 грн. (а.с. 214 т.2), 14.08.2024 року за ціною 213 843,66 грн. (а.с.215 т.2), 29.07.2024 року за ціною 795 525 грн, (а.с.217 т.2), 21.11.2024 року за ціною 823 100 грн. (а.с.218 т.2) згідно протоколів проведення електронних торгів. Зазначені обставив визнані представниками учасників справи.
Згідно листа приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. від 03.06.2025 за №4500 ОСОБА_6 (а.с.74-75 т.3) вбачається, що в рамках ВП щодо боржника ОСОБА_1 12.08.204р. два транспортні засоби оголошено у розшук і згідно відомостей у боржника відсутні транспортні засоби. При цьому також існує виконавче провадження ВП №75155631 з виконання наказу, де боржником є ТОВ «КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС» і станом на 03.06.2025 наявна заборгованість у розмірі 2153598,96 грн. яка складається з боргу 1957817,06 грн. та основної винагороди 195781,90 грн.
Приватний виконавець зазначає в позові, що звернувся до суду з позовом з метою захисту порушеного інтересу Банку «ПІВДЕННИЙ» і обрав спосіб захисту, передбачений пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України, оскільки вважає, що це відновить становище, яке існувало до порушення. Як на правову підставу посилається на статті 203, 215 та 234 ЦК України.
Здійснюючи правову кваліфікацію правовідносин у цій справі, суд зазначає таке.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 216 ЦК України визначає правові наслідки недійсності правочину. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абзац перший частини першої статті 216 ЦК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі N 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України,
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частини перша та друга статті 234 ЦК України).
Фіктивний правочин відноситься до оспорюваних правочинів, тобто визнається недійсним на підставі судового рішення , про що має бути вказано в резолютивній частині рішення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року в справі № 712/7975/17 (провадження № 61-42114св18)).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як:
- фіктивного (стаття 234 ЦК України);
- такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України);
- такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) вказано, що:
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)).
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (частини перша і третя статті 16 ЦК України).
Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).
За змістом частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Особа не може отримувати переваги від своєї недобросовісної поведінки (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 травня 2018 року у справі № 907/576/17 (абзац четвертий пункту 5.2.8) і від 15 травня 2019 року у справі № 917/803/18 (абзац другий пункту 5.2.8)).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. За змістом частини третьої статті 13 ЦК України дії особи, які полягають у реалізації її права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження цим майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок такого майна можна кваліфікувати як зловживання правом, бо власник використав повноваження з розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 року у справі № 910/16579/20 дійшла висновків, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
Верховний Суд також неодноразово зазначав, що фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржником (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа).
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (див., зокрема, постанову Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі N 6-197цс14, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року в справі N 723/405/17 (провадження N 61-46674св18)).
Одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не допускається (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року в справі № 761/40240/21 (провадження № 61-13013св23)).
Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору дарування, який знаходиться в іпотеці з 01.02.2019 року суд зауважує, що для кваліфікації правочину як фраудаторного на підставі статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" необхідно встановити, що: (1) боржник внесений до Єдиного реєстру боржників; (2) на майно такого боржника накладений арешт; (3) правочин призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна.
Суду не надано доказів щодо наявності внесення такого запису щодо ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників на момент укладання договору дарування.
Суду не надано доказів, що на об'єкт нерухомості, на час вчинення договору дарування, було накладено арешт.
Також суд вбачає, що боргові зобов'язання у ОСОБА_1 виникли на підставі рішення суду від 10.04.2023 року, за яким відкрито виконавче провадження.
Проте оспорюваний правочин укладено 05.01.2022 року, тобто значно раніше та є такий, що виконаний, що підтверджується державною реєстрацією права власності за ОСОБА_2 та укладання з нею змін до іпотечного договору.
Згідно п. 2.1. договору поруки у разі порушення Клієнтом своїх зобов'язань за Договором про надання Банківської послуги у терміни, зазначені в Договорі про надання Банківської послуги, або неповерненні Клієнтом грошових коштів у разі визнання Договору про надання Банківської послуги недійсним, не пізніше наступного робочого дня з моменту настання зазначених обставин, Поручитель зобов'язується сплатити на користь Кредитора несплачену Клієнтом суму заборгованості за Договором про надання Банківської послуги, а також обраховану Кредитором неустойку у вигляді пені, штрафів передбачених Договором про надання Банківської послуги, комісійну винагороду та інші суми, які Клієнт повинен сплатити відповідно до Договору про надання Банківської послуги, або суму отриманих по Договору про надання Банківської послуги коштів, які згідно вимог чинного законодавства Клієнт повинен повернути Кредитору у разі визнання Договору про надання Банківської послуги недійсним.
Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі.
ПАТ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПІВДЕННИЙ» до матеріалів даної справи відповідної вимоги як від кредитора у визначеному обсязі до відповідача на час укладення договору дарування не надав.
Крім того суд встановив, що заборгованість у процесі виконавчого провадження погашається за рахунок заставного майна та станом на 03.06.2025 року наявна заборгованість у розмірі 2 153 598,96 грн., яка складається з боргу 1 957 817,06 грн. та основної винагороди 195 781,90 грн. Тобто сума заборгованості за рішенням суду у відповідача не відповідає вказаній у позові сумі заборгованості.
Також суд погоджується з запереченнями третьої особи ПАТ «БАНК ВОСТОК» щодо порушення його прав у випадку задоволення позовних вимог, оскільки саме у ПАТ «БАНК ВОСТОК», право якого зареєстроване в установленому законом порядку, виникає першочергове право на звернення стягнення на даний об'єкт у випадку наявності заборгованості.
Суд вважає, що права позивача не порушено, оскільки іпотека на об'єкт за оспорюваним договором виникла за кредитним договором від 01.02.2019 року, тобто до виникнення у відповідача кредитних зобов'язань за договором від 24.11.2020 року, до рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2023 року і до ухвалення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції застосовується з огляду на такі принципи: 1) у першому реченні першого абзацу закладається принцип мирного володіння майном, який має загальний характер; 2) принцип, викладений у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплений у другому абзаці принцип визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/WestAllianceLimited проти України" від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Критеріями пропорційності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І, навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, обставин щодо недобросовісності відповідача під час укладання договору дарування та фіктивності правочину суд не встановив, тому відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору дарування.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 202, 203, 205, 215, 216, 717-720 ЦК України, ст.ст. 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича, що діє в інтересах Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс Алла Борисівна, Публічне акціонерне товариство «Банк Восток», про визнання недійсним договору дарування- залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 18.07.2025 року.
Суддя: Домусчі Л.В.