Справа № 522/11185/23-Е
Провадження № 2/522/2301/25
10 липня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суду м. Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
розглянувши на підставі наявних матеріалів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та поділ спільного майна подружжя (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог),-
19 червня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та поділ спільного майна подружжя, у якому позивач просив:
- стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отримані кошти у розмірі 274 270,00 гривень;
- в порядку поділу майна стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу LAND ROVER, модель - DISCOVERY, рік випуску - 2015, номер кузова - НОМЕР_1 , у розмірі 421 640,00 гривень;
- здійснити розподіл судових витрат.
За результатами розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Чернявській Л.М.
Ухвалою суду від 20 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Засідання по справі призначено на 25 липня 2023 року.
03 липня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника позивача - адвоката Фомічової Аліси Олексіївни про витребування доказів, у якому заявник просив витребувати у ТЦС МВС №5150 копії документів, на підставі яких ОСОБА_2 було відчужено/переоформлено т/з KIA CERATO KOUP, рік випуску - 2010, VIN - НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 ; копії документів, на підставі яких ОСОБА_2 було відчужено/переоформлено т/з LAND ROVER, модель - DISCOVERY, рік випуску - 2015 , номер кузова - НОМЕР_1 . У клопотанні також просили витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Полянського Віктора Миколайовича належним чином засвідчену довіреність на підставі якої було ОСОБА_2 було відчужено т/з KIA CERATO KOUP, рік випуску - 2010, VIN - НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 .
24 липня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Попової Ірини Сергіївни про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у якому заявниця просила здійснити перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
24 липня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Попової Ірини Сергіївни про відкладення розгляду справи.
Засідання по справі, призначене на 25 липня 2023 року було відкладено на 01 серпня 2023 року.
01 серпня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Попової Ірини Сергіївни про розгляд справи без участі.
Також, 01 серпня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Попової Ірини Сергіївни про відкладення розгляду справи.
01 серпня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача - адвоката Фомічової Аліси Олексіївни про розгляд справи без участі
Ухвалою суду від 01 серпня 2023 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Засідання по справі відкладено на 25 серпня 2023 року.
11 серпня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь приватного нотаіруса Одеського міського нотаріального округу - Полянського Віктора Миколайовича на виконання ухвали суду від 01 серпня 2023 року.
16 серпня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому відповідачка просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
18 серпня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якому позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.
18 серпня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь ТСЦ МВС №5150 РСЦ в Одеській області ГСЦ на виконання ухвали суду від 01 серпня 2023 року.
25 серпня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_2 надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідачка просила відмовити у задоволенні позову.
У судове засідання, призначене на 25 серпня 2023 року з'явився представник позивача та представник відповідача. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та відкладено підготовчий розгляд справи на 31 серпня 2023 року.
28 серпня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача - адвоката Попової Ірини Сергіївни про виклик свідків, у якому заявниця просила викликати та допитати в якості свідка ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
31 серпня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника позивача - адвоката Фомічової Аліси Олексіївни про долучення доказів, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи копію ухвали суду від 23.05.2023 року, та копії виписок за картковими рахунками позивача.
31 серпня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника позивача - адвоката Попової Ірини Сергіївни про витребування доказів, у якому заявниця просила витребувати у ДПС України відомості про перетин кордону ОСОБА_1 у період з 20.06.2022 року по дату надання відповіді.
У підготовче засідання, призначене на 31 серпня 2023 року з'явився представник позивача та представник відповідача. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання про виклик свідків. Задоволено клопотання про долучення доказів. Відкладено підготовчий розгляд справи на 02 жовтня 2023 року.
29 вересня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Попової Ірини Сергіївни про долучення доказів, у якому заявниця просила долучити до матеріалів справи копію письмових пояснень ОСОБА_5 та роздруківку ваучеру.
02 жовтня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника позивача - адвоката Фомічової Аліси Олексіївни про долучення доказів, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи копії робочого контакту позивача та виписку по рахунках з перекладом на українську мову, а також, копію паспорту для виїзду за кордон.
У підготовче засідання, призначене на 02 жовтня 2023 року з'явився представник позивача та представник відповідача. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання про долучення доказів. Клопотання про витребування доказів залишено без розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 24 жовтня 2023 року.
24 жовтня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника позивача - адвоката Фомічової Аліси Олексіївни про відкладення розгляду справи.
Також, 24 жовтня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника відповідача - адвоката Попової Ірини Сергіївни про відкладення розгляду справи.
Засідання по справі, призначене на 24 жовтня 2023 року було відкладено на 09 листопада 2023 року.
08 листопада 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача - адвоката Попової Ірини Сергіївни про відвід судді, у якій заявниця просила відвести суддю Приморського районного суду м. Одеси - Чернявську Л.М. від розгляду справи.
09 листопада 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Попової Ірини Сергіївни про відкладення розгляду справи.
У судове засідання, призначене на 09 листопада 2023 року учасники справи - не з'явилися. Ухвалою суду від 09 листопада 2023 року заявлено самовідвід.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, праву передано на розгляд судді Косіциній В.В.
Засідання по справі призначено на 06 грудня 2023 року.
28 листопада 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника відповідача - адвоката Попової Ірини Сергіївни про відкладення розгляду справи.
06 грудня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача - адвоката Фомічової Аліси Олексіївни про виклик свідків, у якому заявниця просила викликати та допитати у якості свідка ОСОБА_7 .
Засідання по справі, призначене на 06 грудня 2023 року - не відбулося у зв'язку із оголошенням у м. Одесі та Одеській області сигналу «Повітряна тривога», що підтверджується довідкою. Засідання по справі відкладено на 10 січня 2024 року.
20 грудня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Попової Ірини Сергіївни про долучення доказів, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи акт приймання-передачі наданих медичних послуг.
Засідання по справі, призначене на 10 січня 2024 року - не відбулося у зв'язку із перебуванням головуючої - судді Косіциної В.В. на лікарняному, що підтверджується довідкою. Засідання по справі відкладено на 13 лютого 2024 року.
12 лютого 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача - адвоката Муконіна Олександра Вікторовича про долучення доказів, у якій заявник просив долучити до матеріалів справи виписки по рахункам позивача, копію закордонного паспорту.
У засідання по справі, призначене на 13 лютого 2024 року з'явився представник позивача та представник відповідача.
Ухвалою суду від 13 лютого 2024 року справу прийнято до провадження. У зв'язку зі зміною складу суду, розгляд справи розпочато спочатку. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі відкладено на 05 травня 2024 року.
05 березня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника позивача - адвоката Муконіна Олександра Вікторовича про виклик свідків, у якому заявник просив викликати та допитати в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 .
05 березня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника позивач - адвоката Попової Ірини Сергіївни про долучення доказів, у якому заявниця просила долучити до матеріалів справи копії накладних та чеків, які підтверджують придбання матеріалів для проведення ремонту в квартирі.
У підготовче засідання, призначене на 05 березня 2024 року з'явився представник позивача та представник відповідача. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання відкладено підготовчий розгляд справи на 12 березня 2024 року.
У підготовче засідання, призначене на 05 березня 2024 року з'явився представник позивача та представник відповідача.
У підготовчому засіданні, представник позивача подав уточнену позовну заяву (заяву про збільшення розміру позовних вимог), у якій просив:
- відступити від засад рівності часток подружжя та в порядку поділу майна подружжя стягнути з відповідачки 2/3 вартості т/з KIA CERATO KOUP, рік випуску - 2010, VIN - НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 у розмірі 182 847,00 гривень;
- відступити від засад рівності часток подружжя та в порядку поділу майна подружжя стягнути з відповідачки 2/3 вартості т/з LAND ROVER, модель - DISCOVERY, рік випуску - 2015 , номер кузова - НОМЕР_1 у розмірі 562 187,00 гривень;
- здійснити розподіл судових витрат.
Також, у підготовчому засіданні надійшло клопотання представника позивача - адвоката Муконіна Олександра Вікторовича про долучення доказів, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи виписку по рахункам позивача.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято до розгляду уточнену позовну заяву та задоволено клопотання про долучення доказів. Представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи задля підготовки уточненого відзиву. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання задоволено зазначене клопотання, відкладено підготовчий розгляд справи на 18 березня 2024 року.
18 березня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов відзив на уточнену позовну заяву, у якому відповідачка просила відмовити у задоволенні позову.
18 березня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника відповідача - адвоката Попової Ірини Сергіївни про виклик свідків, у якій заявниця просила викликати та допитати в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .
У підготовче засідання, призначене на 18 березня 2024 року з'явився представник позивача та представника відповідача. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання відкладено підготовчий розгляд справи на 11 квітня 2024 року задля надання представнику позивача часу для ознайомлення з відзивом.
09 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому позивач просив задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
10 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника відповідача - адвоката Попової Ірини Сергіївни про відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання, призначене на 11 квітня 2024 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання представника відповідача, відкладено підготовчий розгляд справи на 30 травня 2024 року.
17 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло заперечення ОСОБА_2 на відповідь на відзив, у якій вона просила відмовити у задоволенні позову.
Також, 24 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло заперечення представника відповідача - адвоката Попової Ірини Сергіївни на прийняття відповіді на відзив, у якому заявниця просила відмовити у прийнятті відповіді на відзив.
У підготовче засідання, призначене на 30 травня 2025 року з'явилися представники позивача та представник відповідача. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання представника позивача - адвоката Прокопішиної К.В. про відкладення розгляду справи, підготовче засідання відкладено на 10 червня 2024 року.
Підготовче засідання по справі, призначене на 10 червня 2024 року не відбулося у зв'язку із оголошенням у м. Одесі та Одеській області сигналу «Повітряна тривога», що підтверджується довідкою. Підготовче засідання відкладено на 09 липня 2024 року.
У підготовче засідання, призначене на 09 липня 2024 року з'явилися: представники позивача - Муконін О.В., Прокопішина К.В. та представник відповідача. Ухвалою суду від 09 липня 2024 року клопотання представника відповідача - адвоката Попової Ірини Сергіївни про виклик свідків - задоволено, викликано в якості свідків:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 ;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 ;
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_7
Також, клопотання представника позивача -адвоката Муконіна Олександра Вікторовича про виклик свідків - задоволено, викликано в якості свідків:
- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_5
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_6 ( АДРЕСА_7 )
- ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 .
Відкладено підготовчий розгляд справи на 03 вересня 2024 року.
У підготовче засідання, призначене на 03 вересня 20254 року з'явилися представники позивача та представник відповідача. Здійснено допит свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Оголошено перерву до 18 вересня 2024 року.
У підготовче засідання, призначене на 18 вересня 2024 року з'явилися представники позивача та представник відповідача. Здійснено допит свідків - ОСОБА_9 та ОСОБА_7 . Оголошено перерву до 19 вересня 2024 року.
У підготовче засідання, призначене на 19 вересня 2024 року з'явилися представники позивача та представник відповідача. Здійснено допит свідка - ОСОБА_3 . Оголошено перерву до 29 вересня 2024 року.
У підготовче засідання, призначене на 29 вересня 2024 року з'явилися представники позивача та представник відповідача. Здійснено допит свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Оголошено перерву до 16 жовтня 2024 року.
У підготовче засідання, призначене на 16 жовтня 2024 року з'явилися представники позивача та представник відповідача. Здійснено допит в якості свідка відповідача - ОСОБА_1 . Оголошено перерву до 04 листопада 2024 року.
У підготовче засідання, призначене на 04 листопада 2024 року з'явилися представники позивача, відповідачка представник відповідача. Оголошено перерву до 21 листопада 2024 року.
21 листопада 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача - адвоката Муконіна Олександра Вікторовича про відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання, призначене на 21 листопада 2024 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання відкладено підготовчий розгляд справи на 26 листопада 2024 року.
Підготовче засідання по справі, призначене на 26 листопада 2024 року не відбулося у зв'язку із оголошенням у місті Одесі та Одеській області сигналу «Повітряна тривога». Підготовче засідання відкладено на 09 грудня 2024 року.
09 грудня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача - адвоката Муконіна Олександра Вікторовича про відкладення розгляду справи.
Також, 09 грудня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача - адвоката Прокопішиної Катерини Василівни про відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання, призначене на 09 грудня 2024 року з'явилася відповідачка та її представник. Інші учасники справи у підготовче засідання - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання представників позивача та відкладено підготовчий розгляд справи на 16 грудня 2024 року.
У підготовче засідання, призначене на 16 грудня 2024 року учасники справи у підготовче засідання - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання відкладено підготовчий розгляд справи на 12 лютого 2025 року.
У підготовче засідання, призначене на 12 лютого 2025 року з'явився позивач та його представники, представник відповідача. Оголошено перерву до 06 березня 2025 року.
Підготовче засідання по справі, призначене на 06 березня 2025 року не відбулося у зв'язку із нестабільним інтернет-з'єднанням, що підтверджується довідкою. Підготовче засідання відкладено на 03 квітня 2024 року.
20 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_1 - адвоката Прокопішиної Катерини Василівни про повторний виклик свідків надійшла заява про повторний виклик свідків, у якій заявниця просила викликати та допитати в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , а також викликати в судове засідання відповідача - ОСОБА_2 для надання пояснень по суті справи.
03 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_2 - адвоката Попової Ірини Сергіївни надійшло заперечення на заяву про виклик свідків, у якій заявниця просила відмовити у задоволенні зазначеної заяви у повному обсязі.
03 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_1 - адвоката Прокопішиної Катерини Василівни надійшла заява про розгляд справи без участі.
03 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_2 - адвоката Попової Ірини Сергіївни надійшла заява про розгляд справи без участі.
У судове засідання, призначене на 03 квітня 2025 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Ухвалою суду від 03 квітня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Прокопішиної Катерини Василівни про повторний виклик свідків - задоволено частково, повторно викликано для допиту в якості свідка, що був викликаний та допитаний за заявою представника відповідача - адвоката Попової Ірини Сергіївни від 28 серпня 2023 року наступну особу:
- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_7 .
Засідання по справі відкладено на 24 квітня 2025 року.
23 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника відповідача - адвоката Попової Ірини Сергіївни, у якій просила виключити ОСОБА_11 з переліку свідків, які були заявлені стороною відповідача.
Засідання по справі, призначене на 24 квітня 2025 року не відбулося у зв'язку із оголошенням замінуванням суду, що підтверджується довідкою. Підготовче засідання відкладено на 07 травня 2025 року.
07 травня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника відповідача - адвоката Попової Ірини Сергіївни про відкладення розгляду справи.
У засідання, призначене на 07 квітня 2025 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, відкладено засідання на 15 травня 2025 року.
Засідання по справі, призначене на 15 травня 2025 року не відбулося у зв'язку із оголошенням замінуванням суду, що підтверджується довідкою. Підготовче засідання відкладено на 03 червня 2025 року.
07 травня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника відповідача - адвоката Попової Ірини Сергіївни про відкладення розгляду справи.
У засідання, призначене на 03 червня 2025 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, відкладено засідання на 12 червня 2025 року.
У судове засідання, призначене на 12 червня 2025 року з'явилися представники позивача та представник відповідача.
У судовому засіданні судом поставлено питання про можливість визнання явки відповідачки - ОСОБА_2 у наступне судове засідання - обов'язковою. Ухвалою суду від 12 червня 2025 року визнано явку ОСОБА_2 у наступне судове засідання - обов'язковою. Відкладено розгляд справи на 01 липня 2025 року.
У судове засідання, призначене на 01 липня 2025 року з'явився позивач та його представники, відповідачка та її представник. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що вступна та резолютивна частина рішення буде проголошена 10 липня 2025 року.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Щодо позовної вимоги, у якій позивач просив - відступити від засад рівності часток подружжя та в порядку поділу майна подружжя стягнути з відповідачки 2/3 вартості т/з KIA CERATO KOUP, рік випуску - 2010, VIN - НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 у розмірі 182 847,00 гривень, суд зазначає наступне.
23 березня 2012 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на т/з KIA CERATO KOUP, рік випуску - 2010, VIN - НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 , що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію права власності серії НОМЕР_8 (т.1, а.с.140).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23 серпня 2016 року зареєстрували шлюб, що підтверджується копією рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2023 року у справі №522/4618/22 (т.1, а.с.11).
23 червня 2022 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Полянським В.М. посвідчено довіреність, за якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 буди його представником при експлуатації, користування та розпорядженні належного йому на підставі свідоцтва про реєстрацію т/з KIA CERATO KOUP, рік випуску - 2010, VIN - НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 . Для цього, за довіреністю надано право представляти інтереси власника в органах нотаріату, відповідних органах Державтоінпекції, ГСЦ МВС, його структурних підрозділах, відділах або в будь-яких інших установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування та форми власності з усіх без винятку питань, пов'язаних з експлуатацією та відчуженням автомобіля, його переобладнанням, ремонтом, технічним оглядом, визначати місце стоянки, одержувати необхідні довідки та документи, включаючи заяви, новий реєстраційний документ у разі його втрати, підписувати договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження та користування автомобілем, одержувати належні йому за результатами вказаних угод грошові кошти тощо (т.1, а.с.94).
12 жовтня 2022 року на підставі договору купівлі продажу укладеного між ОСОБА_5 (покупець) та ОСОБА_1 , від імені якого діяла на підставі довіреності від 23 червня 2022 року ОСОБА_2 (продавець) в період перебування у шлюбі було відчужено т/з KIA CERATO KOUP, рік випуску - 2010, VIN - НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 .
У п.3 Договору зазначено, що ціна договору склала 49 000,00 гривень (т.1, а.с.131).
Згідно наданого позивачем висновку експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи колісного транспортного засобу від 16 червня 2023 року №107-23, ринкова вартість т/з KIA CERATO KOUP, рік випуску - 2010, VIN - НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 станом на 16 червня 2023 року склала 274 270,00 гривень (т.1, а.с.20).
На підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2023 року у справі №522/4618/22, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано (т.1, а.с.11).
У уточненій позовній заяві позивач зазначає про те, що в період перебування у шлюбі, ОСОБА_2 було переоформлено т/з KIA CERATO KOUP, рік випуску - 2010, VIN - НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 на свою подругу на підставі довіреності, яка була надана позивачем перед відбуттям у рейс. Довіреність передбачала, зокрема, одержання відповідачкою належних позивачу грошових сум, проте, будь-які грошові кошти за продаж транспортного засобу позивач не отримував, а відповідачка не повідомляла позивача про дану транзакцію. Позивач вказує, що наявність в діях відповідачки таких обставин як приховування майна та витрачання коштів від продажу майна на шкоду інтересам сім'ї свідчить про використання відповідачкою права на зло, а тому, на думку позивача існують підстави для відступу від рівності часток подружжя.
У відзиві на позовну заяву позивачка зазначає про те, що оскільки позивачем була видана довіреність на ім'я відповідачки, яка передбачала право розпоряджатися т/з KIA CERATO KOUP, рік випуску - 2010, VIN - НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 , а тому, позивач був обізнаний про продаж автомобіля. Вказує, що матеріали справи не містять доказів що підтверджують факт заперечення позивача проти продажу вказаного транспортного засобу. Посилається на те, що такий транспортний засіб був проданий оскільки родина мала численні борги.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності особа здійснює незалежно від волі інших осіб, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Прикладом спільного майна є спільне сумісне майно подружжя, яке набуте за час шлюбу та належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку та/або доходу (стаття 60 СК України). При цьому дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Також частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми сімейного права визначають не тільки право спільної власності подружжя на майно, а при його відчуженні й розмір їх часток у цьому майні та презумпцію згоди одного з подружжя на укладання від його імені іншим подружжям договорів про відчуження майна, що вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18.
У постанові ВП ВС від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 вказано, що у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.
Сторони правочинів повинні діяти добросовісно й у випадку порушення цього обов'язку вони позбавляються захисту (стаття 13 ЦК України). Зазначене свідчить, що відчуження одним із подружжя спільного подружнього майна за ціною, нижчою за ринкову вартість цього майна, без згоди на таку вартість іншого з подружжя є порушенням права цього подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни, а також є проявом недобросовісності відчужувача, що позбавляє останнього права виплатити компенсацію саме у визначеному договором розмірі.
У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції іншому з подружжя (співвласнику) у зв'язку з припиненням його права на спільне майно. При цьому вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним з подружжя проти волі іншого. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18). Він є сталим при вирішенні вказаного правового питання у спірних правовідносинах. Підстав для відступу від нього немає.
За таких обставин, позивач повинен довести той факт, що т/з т/з KIA CERATO KOUP, рік випуску - 2010, VIN - НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 був відчужений проти його волі.
Як вже було встановлено судом, 23 червня 2022 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Полянським В.М. посвідчено довіреність, за якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 буди його представником при експлуатації, користування та розпорядженні належного йому на підставі свідоцтва про реєстрацію т/з KIA CERATO KOUP, рік випуску - 2010, VIN - НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 .
Зазначеною довіреністю передбачено, зокрема, право розпорядження вказаним транспортним засобом.
Право розпорядження - забезпечена законом можливість власника визначати фактичну та юридичну долю речі, в тому числі шляхом продажу вказаного транспортного засобу.
У постанові КЦС ВС від 19 червня 2019 року у справі №643/822/17 вказано, що за нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя. Складення письмово та нотаріальне засвідчення згоди одним із подружжя на відчуження об'єкта спільної сумісної власності подружжя підтверджує факт укладення договору відчуження майна саме в інтересах сім'ї, а не особистої зацікавленості одного з подружжя.
Оскільки, позивач видав на ім'я відповідачки довіреність, яка була посвідчена приватним нотаріусом, та за яким уповноважив останню правом на користування та розпорядження т/з KIA CERATO KOUP, рік випуску - 2010, VIN - НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 він фактично надав згоду в тому числі на його відчуження, оскільки, в момент видачі такої довіреності останній повинен був мати правомірні очікування щодо того, що вказаний транспортний засіб в тому числі може бути продано.
Зазначений факт також підтверджується тим, що у довіреності зазначено, що своїм підписом під текстом довіреності Стрельбицький Євгеній Вілінович стверджує той факт, що зміст документа та його правові наслідки йому зрозумілі, а правочин повністю відповідає його волі (т.1, а.с.94).
Доказів на підтвердження того, що довіреність, посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Полянським В.М. 23 червня 2019 року, реєстровий номер - 1195 визнавалася недійсною повністю або визнавалася недійсною її частина - надано не було.
Також, не надано доказів на підтвердження того що вказана довіреність є нікчемною.
За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 видавши вказану довіреність знав про можливість відчуження вказаного транспортного засобу його дружиною.
Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, зокрема електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК, у подібних правовідносинах.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.
Обізнаність позивача про відчуження транспортного засобу та відсутність заперечень з його боку також свідчить роздруківка листування у месенджері з адресатом «Женя Судовий». Так, на сторінці 59 тому 3 наявна роздруківка листування, з повідомленнями наступного змісту:
- Женя Судовий: і що ОСОБА_12 тобі говорить? Як вона реагує на те, що ми досі не віддали їй гроші?
- відправник: вона чекає.
- Женя Судовий: Ви не посварились?
- відправник: ні звісно, вона така щаслива через «тачку», що це все перекрило.
- Женя Судовий: ідеально. Щоб завтра раніше відкрила рахунок в Румунії, ми завтра прибуваємо в порт, я буду вимагати перерахувати гроші.
Позивач в судовому засіданні заперечував факт переписки, казав, що номер не його та не зрозуміло, що це за номер.
До відзиву на уточнену позовну заяву відповідачка долучила диск із записом розмови. Під час огляду диску встановлено наявність у нього двох файлів.
Так, у файлі із назвою: «AUDIO-2024-03-15-13-34-31» міститься наступний запис: « ОСОБА_13 , давай голосовими. Ти вже переоформила машину на ОСОБА_12 ».
У судовому засіданні, призначеному на 01.07.2025 року позивач заявив, що голос на записі схожий, проте, він не пам'ятає що він таке казав.
Представник позивача просив визнати даний доказ недопустимим.
Проте, ні позивачем ні його представником не заявлялося клопотання про проведення експертизи, яка б підтвердила той фактщо вказаний аудіозапис є штучно створеним, або голос на ньому не належить позивачеві.
У судовому засіданні, призначеному на 01 липня 2025 року судом досліджено оригінал зазначеного доказу та встановлено, що таке аудіоповідомлення було відправлено абонентом «Женя Судовий» 12 жовтня 2022 року.
Тому, суд вважає, що позивачем не доведено факт відчуження т/з KIA CERATO KOUP, рік випуску - 2010, VIN - НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 без його згоди.
Також, у позовній заяві (уточнені) позивач посилається на те, що грошові кошти були витрачені відповідачкою не в інтересах сім'ї.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім'ї, повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.
Оскільки, транспортний засіб було відчужено ОСОБА_2 , саме на неї покладено обов'язок витрачення грошових коштів в інтересах сім'ї.
У відзиві на позовну заяву відповідачка зазначає про те, що причиною продажу т/з KIA CERATO KOUP, рік випуску - 2010, VIN - НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 стали численні борги родини.
На підтвердження зазначеного, суду було надано роздруківки листування.
Так, у т.3, а.с.54 міститься роздруківка листування із абонентом «Женя Судовий», дата повідомлень - 08.10.2022 року, де містяться повідомлення наступного змісту:
- Женя Судовий: Слухай, якщо це звісно доречно, ти вибачся перед
ОСОБА_14 : скажи що віддамо більше грошей.
У т.3 а.с.55 міститься роздруківка листування із абонентом «Женя Судовий», дата повідомлень - 10.10.2022 року, де містяться повідомлення наступного змісту:
- Женя Судовий: сьогодні будуть писати, якщо не дадуть відповіді - дзвонити.
- відправник: Жень, який 0??? А на їжу мені де гроші брати.
*****
ОСОБА_15 : Мені соромно перед ОСОБА_16 ?
- відправник: це питання?
- Женя Судовий: ні, не питання.
У т.3 а.с.57 міститься роздруківка листування із абонентом «Женя Судовий», де містяться повідомлення наступного змісту:
- ОСОБА_15 : скільки грошей ми винні ОСОБА_12 ?
- Женя Судовий: і який борг на приваті?.
У т.3 а.с.58 міститься роздруківка листування із абонентом « ОСОБА_15 », де містяться повідомлення наступного змісту:
- відправник: Мені всеодно потрібно йому віддати гроші.
У т.3 а.с.59 міститься роздруківка листування із абонентом « ОСОБА_15 », де містяться повідомлення наступного змісту:
- ОСОБА_15 : і що ОСОБА_12 тобі говорить? Як вона реагує на те, що ми досі не віддали їй гроші?
- відправник: вона чекає.
- Женя Судовий: Ви не посварились?
- відправник: ні звісно, вона така щаслива через «тачку», що це все перекрило.
- Женя Судовий: ідеально. Щоб завтра раніше відкрила рахунок в Румунії, ми завтра прибуваємо в порт, я буду вимагати перерахувати гроші.
Про наявність заборгованості свідчить також виписка про рух коштів по картці ОСОБА_2 у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.05.2022 року по 02.08.2023 року (т.3, а.с.63).
Про наявність у подружжя боргів також підтвердили свідки.
Так, ОСОБА_3 пояснила, що давно знає учасників справи. Вказала, що у них були фінансові труднощі, брали гроші у боргу, в тому числі в неї. Пояснила, що давала їм в борг декілька разів, останній раз близько травня 2022 року у розмірі 5 000,00 Доларів США.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що були знайомі з учасниками справи. В один момент, відповідачка запропонувала їй купити т/з KIA CERATO KOUP, рік випуску - 2010, VIN - НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 , оскільки потрібні були грошові кошти для погашення боргу.
Також, в якості свідка було допитано матір позивача - ОСОБА_9 , як заперечувала проти наявності в учасників справи боргів.
Проте, суд критично ставиться до зазначених показань, оскільки, ОСОБА_9 є матір'ю позивача, а тому, може мати власну заінтересованість в наданні показань, які підтверджуватимуть обставини, наведені у позовній заяві.
Зазначене у своїй сукупності підтверджує доводи відповідача про те, що кошти, отримані від продажу транспортно засобу т/з KIA CERATO KOUP, рік випуску - 2010, VIN - НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 були витрачені в інтересах сім'ї, в тому числі на погашення заборгованості.
Тому, оскільки позивачем не доведено факту відчуження вказаного транспортного засобу без його згоди, а відповідачем спростовано твердження про те, що грошові кошти були витрачені не в інтересах сім'ї, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Щодо позовної вимоги про відступлення від засад рівності часток подружжя та в порядку поділу майна подружжя та стягнення з відповідачки 2/3 вартості т/з LAND ROVER, модель - DISCOVERY, рік випуску - 2015 , номер кузова - НОМЕР_1 у розмірі 562 187,00 гривень суд зазначає наступне.
В період перебування учасників справи у зареєстрованому шлюбі, а саме, 05 жовтня 2022 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на т/з марки LAND ROVER, модель - DISCOVERY, рік випуску - 2015 , номер кузова - НОМЕР_1 (т.1, а.с.150).
23 грудня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким ОСОБА_2 відчужила на користь ОСОБА_6 т/з марки LAND ROVER, модель - DISCOVERY, рік випуску - 2015 , номер кузова - НОМЕР_1 . У п. 3 Договору вказано, що ціна транспортного засобу становить 69 000,00 гривень (т.1, а.с.143).
У уточненій позовній заяві позивач зазначає що зазначений транспортний засіб було придбано за його особисті кошти, які він пересилав на картку відповідачки. Вказує, що не дивлячись на переоформлення вказаного транспортного засобу, він перебуває у фактичному користування відповідачки. Посилається на те, що такий транспортний засіб було відчужено без його згоди, а грошові кошти від його продажу використані в особистих інтересах. Приховування відповідачкою спільного майна на думку позивача свідчить про використання права на зло.
У відзиві на позовну заяву відповідачка зазначає про те, що твердження про купівлю даного транспортного засобу за отриману ним заробітну плату не відповідає дійсності, оскільки, такий транспортний був придбаний за особисті кошти матері відповідачки, а тому, такі грошові кошти не можна віднести до об'єктів права спільної сумісної власності.
Відповідно до ч.1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Статтею 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1,2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Зазначені норми закону встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована зацікавленою стороною шляхом оспорювання поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку.
У уточненій позовній заяві позивач посилається на те, що вказаний транспортний засіб було куплено за його заробітну плату, яку від пересилав ОСОБА_2 .
На підтвердження зазначеного, позивачем було долучено до уточненого позову копію виписки за рахунком клієнта за період з 23.05.2022 року по 10.06.2022 року, відкритий у АТ «УКРСИББАНК», з якого вбачається, що 20.05.2022 року, 23.05.2022 року, 03.06.2022 року та 09.06.2022 року з картки позивача відбувалося зняття готівки у касі у місті Одесі (т.3, а.с.24).
Проте, зазначені касові операції відбувалися близько за 4 місяці до проведення операції з купівлі транспортного засобу, а тому, на думку суду, зазначені докази не можуть у повній мірі підтвердити факт купівлі т/з марки LAND ROVER, модель - DISCOVERY, рік випуску - 2015 , номер кузова - НОМЕР_1 за заробітну плату позивача.
Більше того, виходячи із положень ч.ч.1-2 ст.61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності є в тому числі заробітна плата.
Щодо посилання відповідача у відзиві на те, що вказаний транспортний засіб не може бути спільною сумісною власністю подружжя, оскільки, куплений за особисті кошти мами відповідачки, то відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_17 , матір'ю якої зазначена ОСОБА_4 (т.1, а.с.110).
09 грудня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_18 було укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_4 відчужила на користь ОСОБА_18 квартиру АДРЕСА_8 , що підтверджується копією договору.
У п.2 Договору вказано, що вартість квартири складає 639 393,65 гривень (т.1, а.с.111).
Проте, зазначений договір було укладено майже за рік до набуття права власності відповідачкою на спірний транспортний засіб.
За змістом пункту 3 частини першої статті 57 СК України майно, набуте дружиною, чоловіком, за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто є особистою приватною власністю.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 зроблено висновок щодо застосування пункту 3 частини першої статті 57 СК України та вказано, що у випадку набуття одним з подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю.
Крім того, як передбачено частиною шостою статті 57 СК України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована. Один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17.
Заявляючи те, що вказаний транспортний засіб є особистою приватною власністю, відповідачка не надала доказів на підтвердження того, що грошові кошти від продажу її матір'ю квартири були надані їх для купівлі транспортного засобу (належно оформленого договору дарування, платіжних документів про перерахунок коштів тощо).
Також відповідачкою не надано копії рішення суду про визнання майна особистою приватною власністю, за яким т/з марки LAND ROVER, модель - DISCOVERY, рік випуску - 2015 , номер кузова - НОМЕР_1 був визнаний особистою приватною власністю ОСОБА_2 .
Судом також було допитано свідка - ОСОБА_4 , яка пояснила, що ОСОБА_2 придбала т/з марки LAND ROVER, модель - DISCOVERY, рік випуску - 2015 , номер кузова - НОМЕР_1 в тому числі за кошти, які були отримані ОСОБА_4 за оплату договору купівлі-продажу квартири.
Проте, суд критично ставиться до зазначених показань, оскільки, ОСОБА_4 є матір'ю відповідачки, а тому, може мати власну заінтересованість в наданні показань, які підтверджуватимуть обставини, наведені у відзиві.
Зазначене у своїй сукупності свідчить про відсутність підстав вважати, що вказаний транспортний засіб був особистою власністю одного із членів подружжя, а тому, суд виходить із презумпції того, що вказаний транспортний засіб є спільною власністю подружжя.
У постанові ВП ВС від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 вказано, що у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.
Сторони правочинів повинні діяти добросовісно й у випадку порушення цього обов'язку вони позбавляються захисту (стаття 13 ЦК України). Зазначене свідчить, що відчуження одним із подружжя спільного подружнього майна за ціною, нижчою за ринкову вартість цього майна, без згоди на таку вартість іншого з подружжя є порушенням права цього подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни, а також є проявом недобросовісності відчужувача, що позбавляє останнього права виплатити компенсацію саме у визначеному договором розмірі.
У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції іншому з подружжя (співвласнику) у зв'язку з припиненням його права на спільне майно. При цьому вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним з подружжя проти волі іншого. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18). Він є сталим при вирішенні вказаного правового питання у спірних правовідносинах. Підстав для відступу від нього немає.
На підтвердження ринкової вартості транспортного засобу, позивач надав суду копію висновку експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи колісного т/з марки LAND ROVER, модель - DISCOVERY, рік випуску - 2015 , номер кузова - НОМЕР_1 від 16.06.2023 року №108-23, з якого вбачається, що середньоринкова вартість вказаного т/з становить 843 280,00 гривень (т.1, а.с.13).
У відзиві на позовну заяву відповідачка зазначає про те, що відповідно до витребуваних судом відомостей, вартість вказаного транспортного засобу становила 41 231,00 гривень. Також посилається на те, що під час проведення експертизи не було вчинено дій на отримання доступу до т/з.
Проте, як вже було зазначено судом, вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним з подружжя проти волі іншого. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18). Він є сталим при вирішенні вказаного правового питання у спірних правовідносинах. Підстав для відступу від нього немає.
Відповідачем не надано будь-якого іншого висновку, який би спростовував висновок позивача. Клопотання про проведення транспортно-товарознавчої експертизи - не заявляв. За таких обставин, посилання на те, що наведена у висновку експерта вартість майна не відповідає дійсності - не підтверджені жодним належним та допустимим доказом у справі.
Тому, під час вирішення питання про стягнення компенсації частини вартості транспортного засобу, суд виходить із ціни, встановленої у висновку, а саме - 843 280,00 гривень.
Щодо наявності підстав для відступу від рівності часток подружжя, то статтею 70 СК України передбачено два випадки, коли суд має право відступити від принципу рівності часток подружжя у праві спільної власності. По-перше, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя у спільній сумісній власності подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. По-друге, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
У постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 344/5539/17 (провадження № 61-12286св20) зазначено, що «статтею 70 СК України передбачено два випадки, коли суд має право відступити від принципу рівності часток подружжя у праві спільної власності.
По-перше, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя у спільній сумісній власності подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
По-друге, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в абзаці третьому пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).
Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).
Аналізуючи наведені норми сімейного законодавства України, можна дійти висновку, що майно, яке набуте подружжям під час перебування у шлюбі, є об'єктом права спільної сумісної власності цього подружжя та у випадку вирішення питання про його розподіл підлягає поділу між сторонами у рівних частках.
Водночас за наявності обставин, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, які стосуються неналежного виконання одним із подружжя батьківських обов'язків та неналежного матеріального забезпечення сім'ї, частку іншого з подружжя у такому майні може бути збільшено».
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17 (провадження № 61-252св17).
Проте, позивачем не доведено наявність підстав, встановлених у статті 70 СК України, які б слугували підставою для відступлення від рівності часток подружжя.
Так, в уточненій позовній заяві позивач вказує, що відповідачка приховала майно (продажу т/з KIA CERATO KOUP, рік випуску - 2010, VIN - НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 та продаж т/з марки LAND ROVER, модель - DISCOVERY, рік випуску - 2015 , номер кузова - НОМЕР_1 ).
Проте, як вже було встановлено судом, позивач самостійно надав згоду на відчуження /з KIA CERATO KOUP, рік випуску - 2010, VIN - НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 .
Також зазначає про те, що відповідачка витратила коштів від продажу майна на шкоду інтересам сім'ї, оскільки, йому було невідоме знаходження т/з марки LAND ROVER, модель - DISCOVERY, рік випуску - 2015 , номер кузова - НОМЕР_1 , а грошові кошти були використані в особистих потребах.
«Використання права на зло» означає, що єдиною метою використання особою конкретного права є перешкоджання чи недопущення (внаслідок такого використання) реалізації іншими особами їхніх прав.
Проте, ОСОБА_19 не приховувала факт відчуження транспортного засобу LAND ROVER, модель - DISCOVERY, рік випуску - 2015 , номер кузова - НОМЕР_1 . Так, у судовому засіданні, призначеному на 01 липня 2025 року вона пояснила, що відчужила вказаний автомобіль, а пізніше, знову переоформила його на себе, оскільки, вважала, що їй належить вказаний транспортний засіб. Зазначене було підтверджено роздруківкою свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з додатку «Дія», що було надане у судовому засіданні.
На думку суду, такі дії відповідачки не можуть свідчити про використання нею права на зло (шляхом його приховування), оскільки, вона відкрито, у судовому засіданні під фіксацію визнала факт відчуження транспортного засобу та подальшого переоформлення на себе.
Тому, враховуючи те, що учасники справи не довели, що т/з марки LAND ROVER, модель - DISCOVERY, рік випуску - 2015 , номер кузова - НОМЕР_1 є особистою приватною власністю подружжя, та такий транспортний засіб було придбано в період перебування подружжя у шлюбі та в подальшому відчужений без згоди позивача, беручи до уваги той факт, що позивачем не доведено підстав для відступлення від рівності частко подружжя, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову у цій частині та стягнення з відповідачки компенсацію 1/2 частки т/з LAND ROVER, модель - DISCOVERY, рік випуску - 2015 , номер кузова - НОМЕР_1 , у розмірі 421 640,00 гривень.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та поділ спільного майна подружжя (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) - задовольнити частково.
Стягнути з відповідачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_7 , РНОКПП - НОМЕР_10 , на користь позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_11 , компенсацію 1/2 частку від вартості транспортного засобу марки LAND ROVER, модель - DISCOVERY, рік випуску - 2015 , номер кузова - НОМЕР_1 , у розмірі 421 640 (чотириста двадцять одна тисяча шістсот сорок) гривень 00 (нуль) копійок.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30-ти днів з дати складання повного тексту рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18 липня 2025 року.
Суддя Косіцина В.В.
10.07.25