Справа № 522/15397/25
Провадження № 2-з/522/404/25
17 липня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,
розглянувши заяву представника Дачно-будівельного кооперативу «Аркадія» про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовної заяви Дачно-будівельного кооперативу «Аркадія» до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Одеської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про визнання житлового будинку самочинним будівництвом та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
09 липня 2025 року позивач Дачно-будівельний кооператив «Аркадія» звернулася до Приморського районного суду м. Одеси, з позовом до Дачно-будівельного кооперативу «Аркадія» до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Одеської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про визнання житлового будинку самочинним будівництвом та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, позивач просить суд визнати самочинним будівництвом житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реконструйований відповідачем ОСОБА_1 з добудовою до нього нових будівель та приміщень, що призвело до зміни геометричних розмірів, поверховості та технічної характеристики житлового будинку, який частково побудований на самовільно зайнятій нею земельній ділянці площею 0,0006 га, яка перебуває у користуванні Дачно-будівельного кооперативу «АРКАДІЯ» та зобов'язати ОСОБА_1 усунути створені нею перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0006 га, яка перебуває у користуванні Дачно-будівельного кооперативу «АРКАДІЯ», відновити стан земельної ділянки площею 0,0006 га, який існував до порушення нею права користування Дачно-будівельного кооперативу «АРКАДІЯ» цією земельною ділянкою, та усунути наслідки, зумовлені порушенням прав землекористувача, шляхом демонтажу (знесення) незаконно спорудженого на ній конструктивного елементу житлового будинку і приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.
16 липня 2025 року до суду представником позивача подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, яким позивач просив суд про накладення арешту на житловий будинок, загальною площею 1275,7 кв. м., житловою площею 973,2 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1011948451101, який перебуває у власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та на земельну ділянку площею 0,0689 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 5110137500:50:003:0003, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на праві приватної власності. Також просили заборонити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) здійснювати поділ належного їй житлового будинку, загальною площею 1275,7 кв. м., житловою площею 973,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1011948451101 та земельної ділянки площею 0,0689 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 5110137500:50:003:0003, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності. Заборонити органам та суб'єктам державної реєстрації у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією виникнення, зміною та припиненням права власності та інших речових прав на житловий будинок, загальною площею 1275,7 кв. м., житловою площею 973,2 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1011948451101, який перебуває у власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), та новостворені об'єкти нерухомого майна - житлові будинки, утворені в результаті поділу вказаного житлового будинку та на земельну ділянку площею 0,0689 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 5110137500:50:003:0003, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), та нові земельні ділянки, сформовані (утворені) в результаті поділу цієї земельної ділянки. Заборонити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та/або будь-яким іншим особам виконувати будівельні роботи з реконструкції (добудови нових приміщень та поверхів) житлового будинку, загальною площею 1275,7 кв. м., житловою площею 973,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці площею 0,0689 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:50:003:0003, за тією ж адресою.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову представник позивача зазначив про те, що відповідачем ведеться самочинна реконструкція житлового будинку з прибудовою до нього нових житлових приміщень та добудовою третього і четвертого поверхів, вона самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,0006 га, вийшла за межі належної їй земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДБК «АРКАДІЯ» і використовується як проїзд до земельних ділянок та розташованих на них будинків членів Кооперативу. У мережі інтернет на веб-платформі olx.ua відповідачем розміщено оголошення, а у соцмедійному застосунку Тік-Ток відеоролик, про продаж новостворених об'єктів нерухомого майна на стадії завершення будівництва - триповерхових зблокованих житлових будинків, які, вочевидь, утворилися в результаті самочинної реконструкції ОСОБА_1 належного їй на праві приватної власності житлового будинку. Виходячи зі змісту вищезгаданих оголошень про продаж відповідачем триповерхових зблокованих житлових будинків (так званих «таунхаусів»), ОСОБА_1 може здійснити поділ належного їй житлового будинку на кілька зблокованих житлових будинків, в результаті якого буде утворено кілька нових об'єктів нерухомого майна з присвоєнням їм інших адрес, які відрізнятимуться від адреси: АДРЕСА_1 , припиниться право власності відповідача на житловий будинок, конструктивний елемент якого побудований на самовільно зайнятій відповідачем земельній площею 0006.га, яка перебуває у користуванні ДБК «АРКАДІЯ», що ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову. Те ж саме стосується й земельної ділянки, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Суд, оцінивши доводи позивача та надані на їх підтвердження докази, вирішив.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходів забезпечення позову.
Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною першою статті 153 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Пунктами 1-4, 6 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову, відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати об'єктивний характер та бути доведене належними та допустимими доказами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушеними у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та настільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, настільки він співмірний позовній вимозі і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Верховного суду від 12 січня 2022 року у справі №568/525/21).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Так, предметом даного позову є визнання самочинним будівництвом житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який частково побудований на самовільно зайнятій нею земельній ділянці площею 0,0006 га, яка перебуває у користуванні Дачно-будівельного кооперативу «АРКАДІЯ» та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0006 га, яка перебуває у користуванні Дачно-будівельного кооперативу «АРКАДІЯ» й відновити стан земельної ділянки площею 0,0006 га, який існував до порушення права.
Наразі можливість відповідача в будь-який момент поділити та відчужити майно, яке знаходиться у її власності, є беззаперечною, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та у постанові від 11.12.2023 у справі №904/1934/23.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував, в тому числі в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20 на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21 та від 28 липня 2022 року у справі №640/31850/20).
Спосіб забезпечення позову, про застосування якого просить заявник, є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони здійснення реєстраційних дій та інших дій, яке належить відповідачу, жодним чином не позбавляє власника права володіння ним та ніяким чином не впливає на будь-чиє право користування вказаним майном. Також, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони, з метою недопущення перереєстрації прав на це майно та зміни його титульного володільця під час судового розгляду справи, жодним чином не створює відповідачу перешкоди у користуванні цим майном.
При цьому, суд враховує, що обраний вид забезпечення позову, а саме накладення арешту на майно та заборони здійснення дій щодо нього, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, в порядку забезпечення позову у спорі є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, згідно з п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Отже, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.
При цьому, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду зазначеної заяви не є вирішенням спору по суті без фактичного його розгляду судом.
Вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, суд вважає вимушеним заходом, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду через відчуження майна відповідачем.
Судом не встановлено підстав, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення позову.
На підставі викладеного, враховуючи те, що між сторонами наявний спір щодо боргу за договором позики, суд приходить до висновку про достатність підстав для вжиття заходу забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.149,150,153,157,260-261,353-355 ЦПК України,-
Заяву представника позивача Дачно-будівельного кооперативу «Аркадія» адвоката Халдай І.В. від 16 липня 2025 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Дачно-будівельного кооперативу «Аркадія» до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Одеської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про визнання житлового будинку самочинним будівництвом та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задовольнити.
Накласти арешт на житловий будинок, загальною площею 1275,7 кв. м., житловою площею 973,2 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1011948451101, який перебуває у власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Заборонити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) здійснювати поділ належного їй житлового будинку, загальною площею 1275,7 кв. м., житловою площею 973,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1011948451101.
Заборонити органам та суб'єктам державної реєстрації у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією виникнення, зміною та припиненням права власності та інших речових прав на житловий будинок, загальною площею 1275,7 кв. м., житловою площею 973,2 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1011948451101, який перебуває у власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), та новостворені об'єкти нерухомого майна - житлові будинки, утворені в результаті поділу вказаного житлового будинку.
Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0689 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 5110137500:50:003:0003, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на праві приватної власності.
Заборонити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) здійснювати поділ земельної ділянки площею 0,0689 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 5110137500:50:003:0003, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності.
Заборонити органам державної реєстрації у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти реєстраційні дії, пов'язані із виникненням, зміною та припиненням права власності та інших речових прав на земельну ділянку площею 0,0689 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 5110137500:50:003:0003, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), та нові земельні ділянки, сформовані (утворені) в результаті поділу цієї земельної ділянки.
Заборонити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та/або будь-яким іншим особам виконувати будівельні роботи з реконструкції (добудови нових приміщень та поверхів) житлового будинку, загальною площею 1275,7 кв. м., житловою площею 973,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці площею 0,0689 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:50:003:0003, за тією ж адресою.
Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з дня її підписання суддею та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя: