Справа № 947/12776/25
Провадження № 2/947/2832/25
18.07.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1
до Абонентського відділу Київського району міста Одеси управління «Водозбут»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» філія «Інфоксводоканал»
про визнання протиправними дії,
зобов'язання вчинити певні дії
та відшкодування моральної шкоди,
Позивач - ОСОБА_1 08.04.2025 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до Абонентського відділу Київського району міста Одеси управління «Водозбут» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії з боку Абонентського відділу Київського району міста Одеси управління «Водозбут» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» щодо не проведення перерахунку розміру нарахованої заборгованості за надані послуги протягом тимчасової відсутності в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 на підставі поданих заяв ОСОБА_1 протягом 2024-2025 років та ненадання копії актів від 20.05.2024 року за №397/11 та від червня 2023 року за №742/11;
- зобов'язати Абонентський відділ Київського району міста Одеси управління «Водозбут» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» здійснити на підставі поданих ОСОБА_1 протягом 2024-2025 років заяв перерахунок розміру нарахованої заборгованості протягом тимчасової відсутності в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 та копії актів від 20.05.2024 року за №397/11 та від червня 2023 року за №742/11;
- стягнути з Абонентського відділу Київського району міста Одеси управління «Водозбут» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»філія «Інфоксводоканал» на користь позивача компенсацію моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що у період з 01.04.2022 року по 15.05.2024 року він як внутрішньо переміщена особа не знаходився у місті Одесі про що відомо відповідачу та станом на 08.04.2025 року він не є власником або наймачем житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Також у позовній заяві позивач зазначає, що лише 16.05.2024 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» було укладено індивідуальний договір про надання послуг з централізованого постачання та центрального водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 .
16 травня 2024 року ним особисто було подано першу заяву до ТОВ «Інфокс» разом з доказами про тимчасову відсутність в житловому приміщені за адресою: АДРЕСА_1 з проханням здійснити перерахунок розміру нарахованої виплати протягом тимчасової відсутності в житловому приміщенні за вказаною адресою у період з червня по грудень 2024 року та з січня по березень 2025 року, а також надати копії актів від 20.05.2024 року за №397/11 та від червня 2023 року за №742/11.
Згодом, позивач неодноразово звертався до ТОВ «Інфокс» з заявою, зміст вимог який аналогічний заяві від 16.05.2024 року.
В свою чергу ТОВ «Інфокс» відмовив позивачу проводити перерахунок нарахованих платежів з 01.04.2022 року по 16.05.2024 року та не надає позивачу можливості сплатити залишок суми.
Крім того, позивач зазначає, що протягом року з боку відповідача на його адресу звучать постійні погрози та цілодобові телефонні дзвінки, які завдають останньому психологічну та фізичну шкоду.
Внаслідок відмов ТОВ «Інфокс» здійснити перерахунок нарахованої плати позивач переживає постійні страждання та постійними телефонними дзвінками, втратив душевний спокій та весь час перебуває у стані постійного напруження та стресу, а також позивач змушений докладати значних зусиль для організації свого життя та відновлення своїх порушених прав.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 09.04.2025 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено проведення судового засідання без повідомлення сторін по справі. Визначено відповідачеві п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
15.05.2025 року, через систему «Електронний суд», від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Одночасно у відзиві, представник просить суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 20.05.2025 року клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву задоволено. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфокс» процесуальний строк на подання відзиву по цивільній справі №947/12776/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Абонентського відділу Київського району міста Одеси управління «Водозбут» Товариства з обмеженою відповідальністю філія «Інфоксводоканал» про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , споживачем яких є позивач - ОСОБА_1 . Як зазначає у відзиві відповідач, вказані послуги надаються на підставі заяви-приєднання №312695/20240516/К8 до типового індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 17.05.2024 року. Будинок АДРЕСА_2 оснащено вузлом комерційного обліку, який з 18.05.2023 року обліковується на балансі управління «Водозбут».
Відповідач у відзиві зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до абонентського відділу стосовно здійснення перерахунку нарахованої плати за надані послуги за період тимчасового не проживання, на що ТОВ «Інфокс» надавало письмові відповіді з повідомленням про надання передбачених чинним законодавством документів для проведення відповідного перерахунку.
Так, ОСОБА_1 було надано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.04.2022 року, в якій зазначено фактичне місце проживання/перебування останнього за адресою: АДРЕСА_3 . Однак, відповідач у відзиві звертає увагу на те, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є безспірним доказом щодо не проживання/перебування позивача за адресою надання житлово-комунальних послуг, зокрема з централізованого водопостачання та водовідведення особливо враховуючи невелику відстань між містом Одеса та селом Петродолинське Одеської області.
Крім того, як вказує у відзиві відповідач, представниками абонентського відділу Київського району управління «Водозбут» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» було складено відповідні Акти про те, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає одна людина, яку періодично (часто) бачать сусіди.
Щодо відшкодування моральної шкоди відповідач у відзиві вказує, що позивачем до позову не надано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують спричинення останньому моральної шкоди. Крім того відповідач також зазначає, що ані законом, ані договором не передбачено стягнення моральної шкоди в правовідносинах, що виникли між ним та позивачем, у зв'язку з чим вважає, що вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У відповідності до довідки Київського районного суду міста Одеси від 18.07.2025 року за №59, суддя Київського районного суду міста Одеси Калініченко Л.В. з 16.06.2025 року по 16.07.2025 року включно перебувала у щорічній основній відпустці.
Станом на 18.07.2025 року від позивача відповідь на відзив на позовну заяву не надходила.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 не підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30 січня 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся з заявою до Абонентського відділу Київського району міста Одеси Управління «Водозбут» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» з проханням здійснення перерахунку розміру нарахованої плати протягом тимчасової відсутності в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , а також надати копії актів від 20.05.2024 року №397/11 та від червня 2023 року за №742/11.
Згодом, Абонентським відділом Київського району міста Одеси Управління «Водозбут» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» за вих. №кв06-403/130/кв06 від 14.02.2025 року надіслано лист на заяву ОСОБА_2 від 30.01.2025 року в якому останньому повідомлено про відсутність підстав для перерахування нарахованої плати за послуги з централізованого постачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ним окрім довідки внутрішньо переміщеної особи від 01.04.2022 року не надано будь-яких документів, які підтверджують факт проживання за зазначеною в довідці адресою.
Крім того, у вказаному листі позивача повідомлено про те, що станом на 31.01.2025 року заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_1 складає 8384,20 грн., яка підлягає оплаті споживачем у повному обсязі та у разі несплати якої філією «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс» будуть вжиті вичерпні заходи щодо стягнення такої суми в судовому порядку. ОСОБА_1 повідомлено про неможливість отримання ним актів обстеження філії «Інфоксводоканал», оскільки вказане не передбачено чинним законодавством.
Також судом встановлено, що 28.10.2024 року Київським районним судом міста Одеси за заявою ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» було видано судовий наказ №947/32126/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 7825,49 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 302,80 грн.
Даний судовий наказ було скасовано за заявою ОСОБА_1 ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 15.01.2025 року по справі №947/32126/24.
Позивач з метою захисту своїх прав та здійснення перерахунку розміру заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся до суду з даною заявою.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є : споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавцями комунальних послуг, зокрема з централізованого водопостачання є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п.6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до вимог ст. 67 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами..
Згідно з положеннями ст. 68 Житлового кодексу України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 162 Житлового кодексу України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Приймаючи викладене, суд зазначає, що враховуючи не спростовані та фактично визнані сторонами обставини вбачається, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого постачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , постачальником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», однак позивачем оспорюється факт постійного користування цим приміщенням та факт постійного користування житлово-комунальними послугами наданими відповідачем за цей період, як підстава невірного нарахування та підстава для перерахунку розміру заборгованості за даною адресою.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на не оплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Отже, споживачі, які тимчасово залишили свої домівки, можуть скористатися своїм правом за умови надання виконавцю послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, постачання гарячої води, поводження з побутовими відходами заяви та довідки з тимчасового місця проживання, лікування, проходження військової служби, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно підпункту 7 пункту 45 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №690 від 05.07.2019 року із змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України
від 29.12.2023 року №1405, споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в'їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору.
Вказаним порядком не передбачено здійснення перерахування раніше нарахованих коштів за отриманні послуги, а лише передбачений механізм для звільнення від сплати послуг в період тимчасової відсутності.
Таким чином, законом визначено процедуру для звільнення споживача від сплати послуг у разі його тимчасової відсутності за місцем проживання.
Як вбачається, позивач звертався до відповідача з проханням здійснення перерахунок розміру нарахованої плати за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період тимчасової відсутності його за адресою: АДРЕСА_1 , а саме з 01.04.2022 року по 16.05.2024 року.
З вказаною заявою позивач звернувся 30 січня 2025 року. Будь-яких інших доказів щодо звернення позивача до абонентського відділу Київського району міста Одеси ТОВ «Інфокс» філії «Інфоксводоканал» раніше з заявою про фактичне не проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1 , матеріали справи не містять.
Крім того, позивач стверджуючи у позові про не проживання за спірною адресою та будучи внутрішньо переміщеною особою не знаходився в місті Одесі у період з 01.04.2022 року по 15.05.2024 року, в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, не надав жодних доказів на підтвердження цих обставин, а саме не проживання за вказаною адресою та особою, яка перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб.
Додатково позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявної заборгованості за спірний період за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо поданої позивачем до суду ухвали Київського районного суду міста Одеси від 15.01.2025 року по справі №947/32126/24, якою скасовано судовий наказ №947/32126/24, виданий 28.10.2024 року Київським районним судом міста Одеси, то суд зазначає, що остання не містить інформації за якою адресою абонента - ОСОБА_3 було стягнуто відповідну суму заборгованості за скасованим судовим наказом.
Суд зазначає, що позовні вимоги позивача фактично ґрунтуються лише на поданій ним заяві від 30.01.2025 року та відповіді відповідача від 14.02.2025 року, ухвалі Київського районного суду міста Одеси від 15.01.2025 року по справі №947/32126/24, якою скасовано судовий наказ №947/32126/24, виданий 28.10.2024 року Київським районним судом міста Одеси.
У зв'язку з чим суд позбавлений можливості достовірно пересвідчитись у вищевказаних фактичних обставинах, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог.
Разом з тим, відповідачем у відзиві визнано факт подання позивачем відповідачу при зверненні довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, з невизнанням її як належного доказу тимчасового не проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 , з приводу чого суд зазначає наступне.
У відповідності до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509, довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Отже, довідка внутрішньо переміщеної особи підтверджує факт переміщення та взяття на облік особи, але жодним чином не свідчить про відсутність проживання останньої за попереднім місцем реєстрації.
Також, з наданих відповідачем до відзиву актів, складених представниками абонентського відділу Київського району Управління «Водозбут» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоксводоканал» філії «Інфокс» від 19.06.2023 року та 20.03.2024 року вбачається, що під час обстеження встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає одна людина, однак без визначення ідентифікації особи.
Інших доказів матеріали справи не містять.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Таким чином, позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами доводи викладені в обґрунтування заявлених вимог, як і обставини, що в період з 01.04.2022 року по 16.05.2024 року ним не здійснювалося фактичне користування послугами з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за спірною адресою.
Крім того, позивачем пред'явлено позовні вимоги до Абонентського відділу Київського району міста Одеси управління «Водозбут» Товариства з обмеженою відповідальністю філія «Інфоксводоканал», не є юридичною особою, а є структурним підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» філія «Інфоксводоканал», то саме ця юридична особа має бути відповідачем по справі.
Так, позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним, недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
Відповідно до ч. 2 ст. 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Позивач у цій справі клопотань про заміну відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі інших осіб як співвідповідачів не заявляла.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (або непред'явлення позову до належного відповідача (співвідповідача) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №910/15792/20(провадження № 12-31гс22) зазначено, що: «Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).
Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.
При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі саме позивачем. Суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Приймаючи викладене, вимоги ОСОБА_1 до Абонентського відділу Київського району міста Одеси управління «Водозбут» Товариства з обмеженою відповідальністю філія «Інфоксводоканал» про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню за самостійними підставами, як звернення до неналежного відповідача, оскільки остання не є юридичною особою та у відповідності до ст. 48 ЦПК України не наділена цивільною процесуальною дієздатністю та не може бути стороною у цивільному процесі.
Згідно із статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
У позовній заяві позивач зазначає, що через відмови відповідача здійснити перерахунок нарахованої плати останній переживає постійні страждання та постійними телефонними дзвінками, втратив душевний спокій та весь час перебуває у стані постійного напруження та стресу, а також позивач змушений докладати значних зусиль для організації свого життя та відновлення своїх порушених прав, у зв'язку з чим просить суд стягнути на свою користь моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн.
Однак, позивачем не підтверджено жодним належним доказом існування причинного зв'язку між завданою шкодою і протиправними діяннями заподіювача та його вини у її заподіянні.
За таких обставин, приймаючи відмову у первісних вимогах, а також пред'явлення позову до неналежного відповідача, суд доходить до висновку про не обґрунтованість вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.
Приймаючи вищевикладене, суд вважає позов ОСОБА_1 до Абонентського відділу Київського району міста Одеси управління «Водозбут» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»філія «Інфоксводоканал» про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, не підлягаючим до задоволення.
Ухвалюючи рішення по справі судом враховується, що відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Приймаючи відмову у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати у відповідності до положень статті 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.
На підставі вищевикладена керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 141, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Абонентського відділу Київського району міста Одеси управління «Водозбут» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» (місцезнаходження: 65113, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 43-а) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 18.07.2025 року.
Головуючий Л. В. Калініченко