Справа № 946/5758/24
Провадження № 2/946/1073/25
18 липня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Пащенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відсотків за договором позики, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення відсотків за договором позики у розмірі 15172,60 доларів США, що є сумою відсотків за користування чужими грошовими коштами, а також, судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ним, ОСОБА_1 04.01.2021 року було передано в борг ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 71 000,00 доларів США. Грошові кошти були передані з умовою їх повернення в строк до 30.10.2021 року, а також сплати процентів за користування ними у розмірі 10 % відсотків річних. На підтвердження отримання коштів відповідачем було надано особисто письмову розписку від 04.01.2021 року із зазначенням умов їх повернення. 10.11.2021 року, відповідач передав позивачу грошові кошти у сумі 6000,00 доларів США, що склало суму відсотків за користування грошима за період з 04.01.2021 року по 10.11.2021 року. В той же час, відповідач у встановлений строк не повернув основну суму боргу у розмірі 71 000,00 доларів США та після передачі грошових коштів у сумі 6000,00 доларів США продовжує користуватися грошовою сумою у розмірі 71 000,00 доларів США до теперішнього часу. Станом на 23.05.2022 року за ОСОБА_2 обліковувалася заборгованість у розмірі 74 773,70 доларів США, що складається з суми основного боргу у розмірі 71 000,00 доларів США, а також відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3773,70 доларів США). Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 березня 2023 року по справі № 946/3455/22 було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 04.01.2021 року у розмірі 74 773,70 долари США, яка складається з суми основного боргу у розмірі 71 000,00 доларів США та відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 3773,70 долари США, що еквівалентно до національної валюти 2734474,21 грн. Таким чином, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 грошова сума у розмірі 15172,60 доларів США доларів США, що є сумою відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 24.05.2022 року по 12.07.2024 року. Неодноразові звернення позивача з проханням дотримуватися взятого зобов'язання щодо повернення грошових коштів відповідачем постійно ігноруються. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути на свою користь з ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 15172,60 доларів США, що є сумою відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 24 травня 2022 року по 12.07.2024 року, а також, судові витрати.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити. 05.02.2024 року від представника позивача адвоката Кобак Р.І. надійшла заява, в якій він вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи, просить суд розглянути справу у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином, в тому числі, через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, про причину неявки суд не повідомив, тому суд відповідно до ч. 1 ст. 280, ч. 4 ст. 223 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв'язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивача.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.07.2024 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження (а.с.20).
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.09.2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.24).
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст. 129 Конституції України, ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст.12,13,77,78,79,80,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або достовірності їх визнання.
В судовому засіданні встановлено, що 04.01.2021 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг сумі грошових коштів у розмірі 71 000,00 доларів США, в еквіваленті 1 988 000,00 грн., які зобов'язався повернути до 30.10.2021 року, що підтверджується розпискою, складеною та підписаною ОСОБА_2 (а.с.5).
Також, відповідно до умов вказаного договору позики, ОСОБА_2 вказав, що дострокове повернення суми боргу можливе у разі повідомлення ним ОСОБА_1 за один місяць. Відсотки за користування грошовими коштами встановлюються у розмірі 10% річних від отриманої суми з моменту отримання грошових коштів до моменту повернення. Грошові кошти отримані при складанні розписки готівкою.
Зазначений договір позики відповідає вимогам ст.1047 ЦК України, оскільки укладений в письмовій формі.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором позики.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтями 610 та 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вбачається з умов договору позики відповідач ОСОБА_2 зобов'язався повернути отриману грошову суму до 30.10.2021 року та визначено відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 10% з моменту отримання грошових коштів, до повного повернення.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2023 року по справі № 946/3455/22 було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 04.01.2021 року у розмірі 74 773,70 долари США, яка складається з суми основного боргу у розмірі 71 000,00 доларів США та відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 3773,70 долари США, що еквівалентно до національної валюти 2734474,21 грн. Рішення суду набрало чинності 01.05.2023 року (а.с.8-10).
Як вбачається з рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2023 року по справі № 946/3455/22, суд стягнув з ОСОБА_2 відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 3773,70 доларів США за користування чужими грошовими коштами за період з 11.11.2021 року по 23.05.2022 року.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилається на те, що вказане рішення суду відповідачем не виконане, позика та відсотки за користування грошовими коштами не сплачені, тому просить стягнути з останнього відсотки за користування чужими грошовими коштами за період з 24.05.2022 року по 12.07.2024 року у розмірі 15 172,60 доларів США.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)).
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У абз. 1, 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.
З матеріалів справи, а саме розписки від 04.01.2021 року вбачається, що відсотки за користування грошовими коштами від отриманої суми встановлюються в розмірі 10 відсотків з моменту отримання грошових коштів до їх повернення. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2023 року стягнуто з відповідача заборгованість за договором позики, яка складається з суми основного боргу та відсотків за користування грошовими коштами по 23 травня 2022 року.
Відповідно з моменту закінчення строку дії договору припиняються зобов'язання за договором позики, а залишаються виключно боргові зобов'язання по сплаті боргу, визначеного судовим рішенням, тобто позивач після ухвалення судом рішення про стягнення боргу, має право виключно на відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Аналогічні правові позиції, викладені в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.12.2014 року по справі № 6-35797св14 (номер в реєстрі 41945348), від 17.12.2014 року по справі №6-35797св14 (номер в реєстрі 42008405), від 14.01.2015 року по справі №6-41128св14 (номер в реєстрі 42369897), від 21.01.2015 року по справі № 6-42315св14 (номер в реєстрі 42421248).
Умовами укладеного сторонами договору не передбачено розмір відсотків річних від простроченої суми, як міри відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Крім того, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Отже, стягнення процентів річних від простроченої суми, як міри відповідальності за ч.2 ст. 625 ЦК України є незаконним.
Таким чином, оскільки ухвалено судове рішення про стягнення заборгованості за договором позики 29.03.2023 року, то нарахування відсотків в розмірі 10 % поза строком дії договору позики та після ухвалення рішення суду законом не передбачено. Однак, оскільки в рішенні суду від 29 березня 2023 року стягнуто відсотки по 23.05.2022 року, то суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача відсотки за період з 24.05.2022 року по момент ухвалення рішення суду, а саме 29.03.2023 року, виходячи з розрахунку 71 000 доларів США/100*10/365*310=6030 доларів США
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи, керуючись вищевикладеним, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відсотків за договором позики в сумі 6030 доларів США.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплата якого підтверджена квитанцією від 12.07.2024 року (а.с.16), пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, 2465,06 грн. (39,74 %).
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 83, 95, 141, 206, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 545, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , про стягнення відсотків за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , який зареєстрований: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - « НОМЕР_1 », на користь ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - « НОМЕР_2 », заборгованість за відсотками за договором позики від 04 січня 2021 року у розмірі, еквівалентному 6030 доларів США (шість тисяч доларів США тридцять центів) за курсом НБУ на день виконання рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 , який зареєстрований: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - « НОМЕР_1 », на користь ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - « НОМЕР_2 », судовий збір у розмірі 2465,06 (дві тисячі чотириста шістдесят п'ять гривень шість копійок) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Т.П.Пащенко