18.07.25
22-ц/812/1220/25
Провадження № 22-ц/812/1220/25
іменем України
14 липня 2025 року м. Миколаїв
справа № 468/2248/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
із секретарем - Богуславською О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , подану її представником -
адвокатом Коренко Тетяною Володимирівною,
на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області, ухвалене 05 травня 2025 року суддею Муруговим В.В. в приміщенні цього ж суду, (повний текст рішення складено того ж дня), у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до Баштанської міської ради
про визнання права на земельну частку (пай),
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Баштанської міської ради з указаним вище позовом.
Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_2 , яка мала право на земельну частку (пай) площею 7,05 умовних кадастрових гектарів із земель КСП «Червоний Прапор». Спадщину після її смерті прийняв її син - батько позивачки ОСОБА_3 , оскільки проживав та був зареєстрований разом зі спадкодавцем, проте не встиг оформити своїх прав на спадкове майно. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. 12.01.2018 року позивачка подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті батька, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати за нею право на земельну частку (пай) площею 7,05 умовних кадастрових гектарів із земель КСП «Червоний Прапор» в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .
Баштанська міська рада проти задоволення позовних вимог не заперечувала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю прийняття спадщини позивачки після смерті батька та її прийняття ОСОБА_3 після смерті його матері ОСОБА_2 за правилами ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини.
Також суд посилався на те, що Баштанська міська рада не є належним відповідачем за даним позовом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Коренко Т.В., посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апелянт посилалась на обов'язок суду під час розгляду справи встановити належного відповідача та зазначити особу, яка повинна виконати вимогу позивача.
Крім того апелянт вважала, що суд першої інстанції безпідставно не врахував при ухваленні рішення того, що батьком позивачки не була вчасно оформлена спадщина через наявні неточності у документах його і матері, які перешкоджали встановленню родинних зв'язків між ними. Саме з цих підстав 18 січня 2018 року державний нотаріус Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Євстратенко О.М. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Узагальнені доводи інших учасників
Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.
2.Мотивувальна частина
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте в повній мірі рішення суду зазначеному не відповідає.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи - позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Коренко Т.В., дослідивши заяву відповідача по справі, який не заперечував щодо задоволення позовних вимог і визнання права власності, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) від 23.06.1997 року ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай) площею 7,05 умовних кадастрових гектарів із земель КСП «Червоний Прапор».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, спадкова справа після її смерті не заводилась.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3
12.01.2018 року позивачка подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3
18.01.2018 року нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).
Згідно з частиною першою, пунктами 1 та 2 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права та визнання правочину недійсним.
Апеляційний суд виходить з того, що вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Звертаючись до суду, позивачка зазначала, що вона прийняла спадщину після смерті батька, а він в свою чергу прийняв її після смерті своєї матері (її баби), фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, оскільки на момент її смерті проживав та був зареєстрований за місцем проживання та реєстрації своєї матері, що підтверджується довідками сільської ради.
Оскільки спадщина після смерті баби позивача відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , до спадкових правовідносин застосовуються положення ЦК Української РСР.
Відповідно до статей 524, 529 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.
Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК Української РСР).
Згідно зі статтями 549, 554 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
Апеляційний зазначає, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, необхідно розуміти різні дії спадкоємця з управління, розпорядження і користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19) зазначено, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов'язкового страхування; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Згідно зі статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Із копії сертифікату на право на земельну часту (пай) серії МК №0115624 від 23 червня 1997 року вбачається, що ОСОБА_2 , яка проживала в с. Варюшине Веселинівського району, за життя отримала право на земельну частку (пай) землі розміром 7, 05 га, яка перебуває у колективній власності (а.с. 21).
Відповідно до довідки Варюшинської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області від 14.03.2018 року ОСОБА_2 була прописана за адресою: Миколаївська обл, Веселинівський р-н, село Варюшине з 8 січня 1992 року по день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_4 . За цією адресою проживав і був прописаний та проживав ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки Варюшинської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області від 30.11.2017 року ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований за адресою: Миколаївська обл, Веселинівський р-н, село Варюшине з 8 січня 1992 року по день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 . За цією адресою разом з померлим на момент його смерті ніхто не проживав та не був зареєстрований.
Згідно відповіді Веселинівської державної нотаріальної контори від 6 лютого 2025 року інформація у спадковому реєстрі після смерті ОСОБА_2 відсутня, а після смерті ОСОБА_3 заяву про прийняття спадщини подала позивачка.
Апеляційний суд зауважує, що відмовивши у позові, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову, з тих підстав, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що батько позивача фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, що дає підстави для висновку, що спадщина фактично не була прийнята.
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що у п.3.3 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних
із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна,
видачею свідоцтв про право на спадщину
та свідоцтв про право власності на частку
в спільному майні подружжя зазначено, що Цивільний кодекс УРСР
1963 року передбачав фактичне прийняття спадщини.
Відповідно до статті 549 ЦК УРСР спадщина вважалася
прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи
володіння спадковим майном . Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна
розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не
складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління
чи володіння спадковим майном можуть бути:
- довідка житлово-експлуатаційної організації, правління
житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної
адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що
спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом
з ним ;
- довідка державної податкової служби або страховика чи
іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини
сплачував податки або страхові платежі по обов'язковому
страхуванню;
- копія рішення суду, що набрало законної сили, про
встановлення факту прийняття спадщини;
- запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який
підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний
(зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі);
- інші документи, що підтверджують факт постійного проживання
разом зі спадкодавцем.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 (батько позивачки) після смерті своєї матері, ОСОБА_2 прийняв спадщину у 1998 році, оскільки проживав разом з нею та був зареєстрований за однією адресою з померлою на день її смерті, однак вчасно не оформив своїх спадкових прав. Тому спадщина вважається прийнятою спадкоємцем ОСОБА_3 та не вважається «відумерлою спадщиною», яка автоматично перейшла до власності держави.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спадкові відносини, а тому ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, яке на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України слід скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про наявність підстав для скасування рішення суду та ухвалення у справі нового судового рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Коренко Тетяною Володимирівною, задовольнити.
Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Баштанської міської ради задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування право на земельну частку (пай) площею 7,05 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель КСП «Червоний Прапор» с. Тарасівка Баштанського району Миколаївської області, що належало ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК №0115624, виданий на підставі розпорядження Баштанської районної державної адміністрації від 24.04.1997 року № 120.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: І.В.Лівінський
Н.О.Шаманська
Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2025 року