17 лютого 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заявника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2025 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність посадових осіб Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги заявника ОСОБА_5 на бездіяльність посадових осіб Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити його скаргу, зобов'язати слідчого Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві внести до ЄРДР відомості, викладені у його заяві про вчинення кримінального правопорушення від 23.04.2025 р та розпочати досудове розслідування.
Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі заявник зазначає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню через численні порушення кримінального процесуального законодавства, порушення обов'язків слідчого судді діяти відповідно до Конституції і законів України, недотримання норм суддівської етики та професійної кваліфікації. Слідчий суддя, на думку заявника, необґрунтовано вказав у мотивувальній частині заперечення «представника органу», участь якого в такій категорії справ законом не передбачена, та виклав у судовому рішенні завідомо неправдиві відомості про зміст скарги і заяви.
Заявник вказує, що подавав скаргу на бездіяльність слідчого, а не органу, та просив зобов'язати внести відомості до ЄРДР, однак суддя в ухвалі розглянув заперечення особи, яка не є учасником провадження, послався на нібито відсутність ознак злочину у зверненні, хоча жодного звернення в розумінні закону «Про звернення громадян» він не подавав. Заявник наголошує, що подавав скаргу в порядку ст. 303 КПК України, а не звернення.
Заявник стверджує, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, оскільки не містить посилань на норми матеріального чи процесуального права, якими керувався суддя при її постановленні. Крім того, заявник вважає, що слідчий суддя навів у рішенні кваліфікацію злочину, якої не було у його заяві, а саме ч. 3 ст. 383 КК України, що є службовим підробленням.
Апелянт вказує на грубе порушення строків розгляду скарги, оскільки скаргу подано 25.04.2025 р., а ухвалу постановлено лише 24.06.2025 р., тобто з перевищенням передбаченого законом 72-годинного строку майже у 20 разів.
Заявник вважає, що слідчий суддя безпідставно послався на те, що заява не містила «достатньої інформації», хоча ст. 214 КПК України такого критерію не містить, а також неправомірно вказав про нібито самостійність слідчого в питанні попередньої правової кваліфікації злочинів. За твердженням заявника, така кваліфікація має бути зазначена саме заявником.
Заявник посилається на положення Конституції України щодо заборони обмеження права на судовий захист, вказуючи, що слідчий суддя, відмовивши у задоволенні скарги, фактично позбавив його цього права.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
До Інгульського районного суду м. Миколаєва надійшла скарга ОСОБА_5 на бездіяльність посадових осіб Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей після отримання його заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_5 23.04.2025 р. надіслав електронною поштою до Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві заяву про вчинення начальником СВ і дізнавачами ДВ ВП № 2 Миколаївського РУП злочинів, передбачених ч. 3 ст. 383, ст. 366, ч. ч. 1, 2 ст. 364 КК України через не внесення повної кваліфікації злочинів, яку він вказав у заяві про вчинення злочинів (ч. 2 ст. 397, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367 та інших КК України) вчинених, на його думку, службовими особами Інгульського відділу ДВС і поліцейськими ВП № 2 Миколаївського РУП. Але всупереч обов'язку внести відомості про кримінальні правопорушення до ЄРДР, цього зроблено не було.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_5 , слідчий суддя, зазначив, що наведені заявником обставини викладені у скарзі не містять обставин, які можуть вказувати про вчинення начальником СВ та дізнавачами відділення поліції № 2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області кримінальних правопорушень, тому тобто орган досудового розслідування правомірно не вніс відомості до ЄРДР.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_5 просить розглянути апеляційну скаргу за його відсутності, інші, належним чином повідомленні про дату, час і місце апеляційного розгляду, учасники судового провадження до суду не з'явились про причини неявки апеляційний суд не повідомили, тому розгляд апеляційної скарги заявника ОСОБА_5 , відповідно до положень ч. 4 ст. 405 КПК України, здійснюється за відсутності учасників судового провадження.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали, надані судом, та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Повноваженням щодо оцінки наведених заявником відомостей як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені виключно слідчий, дізнавач або прокурор. Саме вони визначають попередню правову кваліфікацію діяння відповідно до ознак, передбачених Кримінальним кодексом України.
За змістом ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння, вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. Підставою для обов'язкового внесення відомостей до ЄРДР є наявність об'єктивних даних, що підтверджують реальність події злочину. Такими даними можуть бути час, місце, спосіб вчинення, предмет посягання та інші обставини.
Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12.01.2017 р. підтверджує, що не будь-які звернення мають реєструватися у ЄРДР, а лише ті, які містять достатньо інформації, що свідчить про ознаки кримінального правопорушення.
Водночас положення КПК України не передбачають обов'язку органу досудового розслідування вносити до ЄРДР усі статті Кримінального кодексу, які зазначає у заяві заявник. Відомості вносяться не про юридичну кваліфікацію, а про фактичні обставини події, що можуть вказувати на наявність ознак кримінального правопорушення. Попередня правова кваліфікація, відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, може бути змінена в ході досудового розслідування, з урахуванням зібраних доказів.
Як убачається з матеріалів справи, заява ОСОБА_5 про вчинення кримінальних правопорушень надійшла до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві - 23.04.2025 р. та стосувалася, зокрема, дій працівників поліції, які, на його думку, неправомірно не внесли до ЄРДР повний перелік кваліфікацій кримінальних правопорушень, зазначених у попередній заяві. При цьому заявник сам вказує, що відомості за частиною з означених статей вже внесено до ЄРДР, однак, на його думку, орган досудового розслідування не врахував інші кваліфікації, які він вказав у тексті звернення.
Фактично, предметом оскарження є незгода заявника з попередньою правовою кваліфікацією діяння, здійсненою слідчим. Однак така вимога не узгоджується з положеннями ч. 4 та п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, згідно з якими питання визначення правової кваліфікації на стадії реєстрації, є виключною компетенцією органу досудового розслідування.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги заявника та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для внесення до ЄРДР відомостей про вчинення дізнавачами відділення поліції № 2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області кримінальних правопорушень пов'язаних з невнесенням до ЄРДР додаткових кримінальних правопорушень, оскільки відповідні відомості вже зареєстровано, а вимоги заявника виходять за межі, передбачені ст. 214 КПК України.
Отже, підстав для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 406, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2025 року про відмову в задоволенні скарги заявника ОСОБА_5 на бездіяльність посадових осіб Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення залишити без змін, апеляційну скаргу заявника ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ _______________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3