справа № 235/5841/24
провадження № 2/208/1612/25
18 липня 2025 р. м. Кам'янське
Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Кузнєцова А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» грошову суму у розмірі 196820,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу працював на підприємствах вугільної промисловості. Загальний стаж складає 23 роки 03 місяці 08 днів. З відповідачем ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» перебував у трудових відносинах в період часу з 11.08.2007 року по 29.09.2023 року, в останній час працював гірничим робітником підземним, гірничим робітником очисного забою, машиністом гірничовиїмочних машин з повним робочим днем під землею, звільнений 29.09.2023 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю робітника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я. Робота на підприємстві є небезпечною та шкідливою для здоров'я, оскільки це постійна важкість праці з нахилами корпусу і контакт із шкідливими речовинами, пилом та контрастними температурами. Здійснення такої трудової діяльності створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров'ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками. За час роботи на підприємстві став причиною виникнення та розвитку в ОСОБА_1 професійного захворювання. 01.12.2023 року складено акт за формою П-4, затверджений начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 04.12.2023 року, яким встановлено, що хронічний бронхіт ІІ стадія, фаза загострення, прикореневий, базальний, пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. Хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії загострення з вираженими статико - динамічними порушеннями, м'язево - тонічним та больовим синдромами - захворювання професійні, встановлені вперше.
За результатами медичного освідкування 08.12.2023 року в міжрайонній медико-соціальній експертній комісії позивачу встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням, визначено за сукупністю профзахворювань 65 % втрати працездатності, з 08.12.2023 року до 01.01.2027 року. Саме за встановленням відсоткового ступеню втрати професійної працездатності, ОСОБА_1 просить стягнути з ПрАТ «Ш/у Покровське» моральну шкоду. Моральна шкода полягає в тому, що позивач втратив значний ступінь професійної працездатності, має серйозні порушення здоров'я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійного захворювання, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення нормальних життєвих зв'язків. Внаслідок вказаного, позивач відчуває суттєві незручності, свою неповноцінність, постійне хвилювання, емоційна напруга призводить до погіршення стосунків з оточуючими. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 196820,00 гривень, виходячи з розрахунку 1% втрати працездатності = 3028 гривень (розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи), що відповідатиме справедливій сатисфакції за розвиток хронічного професійного захворювання, яким спричинено втрату професійної працездатності.
Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві просив задовольнити його позов в повному обсязі та розглянути справу в його відсутності, будь-яких інших клопотань та заяв не заявляв (а. с. 1-3).
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31.07.2024 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 22).
Рішенням Вищої ради правосуддя № 74 від 29.08.2024 року територіальна підсудність судових справ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з 02.09.2024 року визначено за Заводським районним судом міста Кам'янське Дніпропетровської області.
18 грудня 2024 року в провадження судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області Кузнєцової А.С. було передано вищезазначену цивільну справу і призначено її розгляд на 09.04.2025 року без виклику сторін.
Представником приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» Бузівською Н. М.(діючого на підставі ордеру) на позовну заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 278 ЦПК України подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивачем зазначено, що саме протиправними діями відповідача йому спричинено моральні страждання, пов'язані та подальшим захворюванням, яке є прямим наслідком важких та непереборних умов праці на підприємстві. При цьому позивачем не зазначено які саме дії відповідача завдали йому моральні страждання.
У п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання зазначено, що хронічне професійне захворювання у позивача виникло у зв'язку з недосконалістю технологічного процесу, але комісія не мала об'єктивної можливості документально підтвердити факти невиконання технологічних регламентів виробничого процесу; порушень режиму експлуатації технологічного устаткування, приладів, робочого інструменту; аварійних ситуацій; пошкодження захисних засобів і механізмів, тощо; недостатнього забезпечення засобами індивідуального захисту, тощо.
Тобто, позивачем не доказаний факт завдання шкоди відповідачем, оскільки в ході розслідування не підтверджений факт встановлення профзахворювання саме виходячи із недосконалістю технологічного процесу відповідача, що в свою чергу свідчить про відсутність причинно - наслідкового зв'язку між вказаними професійними захворюваннями та діями відповідача, як роботодавця у встановленні вказаного професійного захворювання, та відповідно, про безпідставність заявлених позовних вимог про стягнення шкоди.
Крім того, відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу. Позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я.
Усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання, відповідач умисно не повідомляв адміністрацію про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
За весь період роботи на підприємстві відповідача ОСОБА_1 жодних скарг не заявляв, обов'язкові медичні огляди проходив та за результатами яких його було визнано здоровим та придатним для роботи. Такі дії позивача, на погляд відповідача, є несумісними із наступним намаганням звинуватити підприємство відповідача у виникненні професійних захворювань, адже якби позивач діяв добросовісно та повідомив відповідача про наявність у нього хронічних захворювань, до роботи він би не допускався.
У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь - якої грошової шкали чи прирівняне до іншого майнового еквіваленту.
Крім того, за загальним принципом відшкодування шкоди (в тому числі і моральної) розмір відшкодування шкоди має бути не більшим за достатній для розумного задоволення вимог заявника і не має призводити до його навіть неістотного збагачення. Розмір моральної шкоди, заявлений позивачем є значно завищеним та таким, що розрахований без урахування вимог розумності та справедливості та без законодавчо обґрунтованих підстав. В подібних справах, зазвичай, компенсація є набагато меншою.
За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 196820 гривень безпідставно завищені, не відповідають критеріям розумності і справедливості та строку роботи на підприємстві відповідача, а тому, в разі, якщо суд при постановленні рішення не погодиться з думкою відповідача, та задовольнить позовні вимоги ОСОБА_1 , то просить в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути мінімальну суму в розмірі 26800 гривень.
В цілому з позовними вимогами не погодився та вважає, їх такими, що не підтверджені належними доказами і тому не підлягають задоволенню (а.с 27-33).
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» (до зміни найменування: ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», ВАТ «Шахтоуправління «Покровське», «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1»):
- 11.08.2007 року - прийнятий учеником гірничим робочим підземним з повним робочим днем в шахті;
- 20.07.2007 року - переведений гірничим робочим 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
- 04.04.2011 року - переведений учеником гірничого робочого очисного забою підземного з повним робочим днем в шахті на час практики;
-19.09.2011 року - переведений гірничим робочим очисного забою підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті;
- 05.01.2015 року - переведений учеником машиніста гірничих виїмочних машин підземним з повним робочим днем в шахті на час практики до 23.03.2015 року;
- 05.08.2015 року - переведений машиністом гірничих виїмочних машин 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
- 20.05.2022 року - переведений гірником очисного забою 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
- 15.06.2022 року - переведений машиністом гірничих виїмочних машин 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
- 29.09.2025 року - звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю робітника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я (підтверджено записами в трудовій книжці позивача - а.с. 5-8).
За результатами засідання центральної лікарсько - експертної комісії від 08.12.2023 року 12ААВ №216276 про наявність професійного захворювання та висновки про умови праці: позивачу встановлена третя група інвалідності по професійному захворюванню строком до 01.01.2027 року та протипоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах. Дата чергового перегляду 08.12.2026 року (а.с. 9).
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за Формою П-4, складеного 01.12.2023 року комісією із залученням головного державного інспектора відділу гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці управління інспекційної діяльності у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, лікаря - профпатолога КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги» Новогородівської міської ради Донецької областів, в.о. заступника директора з охорони праці та промислової безпеки ПрАТ «Ш/у «Покровське», провідного інженера з обліку і аналізу травматизму та професійних захворювань ПрАТ «Ш/у «Покровське», голови профспілки ПрАТ «Ш/у «Покровське», заступника голови, головного технічного інспектора праці Покровсько - Мирноградської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України, головного спеціаліста відділу профілактики та розслідування нещасних випадків управління контрольно - перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - професійне захворювання у позивача ОСОБА_1 виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в підземних умовах праці обумовленими впливом шкідливого виробничого фактору: недосконалістю технологічного процесу, недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу та недосконалістю технологічного процесу (а.с. 16-18).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в період з 13.11.2023 року по 27.11.2023 року в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з діагнозом: хронічний бронхіт ІІ стадія, фаза загострення. Прикореневий, базальний, пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. Хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії загострення з вираженими статико - динамічними порушеннями, м'язево - тонічним та больовим синдромами. (а.с. 13-14);
Підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клініко - функціональних обстежень; динаміка та перебіг захворювань; їх розвиток під час роботи, інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці від 19.10.2023 року, згідно якої хворий підлягав комплексній дії виробничих факторів, параметри яких перевищували допустимі величини (виробничий пил, фізичне навантаження); стаж в шкідливих умовах праці більше 16 років (а. с. 10)
08.12.2023 року ОСОБА_2 оглянутий в міжрайонній травматологічній МСЕК м. Покровська та встановлено ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням за сукупністю професійних захворювань 65 % з 08.12.2023 року до 01.01.2027 року, що підтверджується довідкою серійний номер 12 ААА № 139615 (а.с. 9).
На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з розвитком професійного захворювання, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.
Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Приписами ст. 173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008 р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 р. по справі №210/5023/15-ц.
Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 01.12.2023 року вбачається, що підприємством, з яким позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах, та на якому отримав захворювання з втратою 65 % професійної працездатності є ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», відповідач по справі. Суд вказує на безпідставність доводів представника відповідача про те, що вимоги є безпідставними, оскільки позивач працював на підприємстві свідомо, добровільно, знаючи, що специфіка роботи по його професії передбачає працю в шкідливих умовах для здоров'я. Професійне захворювання отримав у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом шкідливого фактора - пил, фізичне навантаження. Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» позивач мав право відмовитися від виконання роботи, якщо створилася виробнича ситуація чи навколишнє середовище небезпечне для його життя чи здоров'я. Суд акцентує увагу, що якщо засоби виробництва прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, то умови праці мають бути безпечними. Так, в п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 01.12.2023 року зазначено, що згідно з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердж. наказом МОЗ України № 248 від 08.04.2014 року умови праці ОСОБА_1 : відносяться по за концентрацією пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 3 степеню, за параметрами мікроклімату - до 3 касу 1 ступеню; за рівнем шуму - до 3 класу 2 ступеню; за важкістю праці - до 3 класу 3 ступеню; за параметрами локальної вібрації - 3 класу 2 ступеню (а.с. 16-18).
Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Актом про проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання стверджується, що наявна вина працедавця.
Суд також не приймає викладене в письмовому відзиві посилання представника відповідача на те, що факт спричинення позивачу моральної шкоди є недоведеним, оскільки будь-яких додаткових висновків, експертиз в даному випадку не потрібно, оскільки наявна стійка втрата працездатності позивача, та встановлення останньому третьої групи інвалідності. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка позивача, акт розслідування професійного захворювання, медичний висновок центральної лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювання, довідка МСЕК, - підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди.
Згідно роз'яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Суд при розгляді справи вважає доцільним акцентувати увагу, що Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 01.12.2023 року засвідчено, що причиною розвитку у позивача професійного захворювання є тривалий період роботи у шкідливих умовах праці, обумовленим впливом шкідливих виробничих факторів - пил переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри.
Пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксин кристалічний при вмісту вільного діоксиду кремнію - фактична величина 74,3-91,2 мг/м3, при нормальному значенні 10 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни 83-91,7% зміни. Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м'язів нижніх кінцівок та тулубу) - фактична величина 44,4-97,9 Вт, при нормативному значенні 90Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м'язів рук та плечового поясу)- фактична величина 43,3-64,6 Вт, при нормативному значенні 45Вт; Маса вантажу, що підіймається - фактична величина 12-15 кг. При нормативному значенні 30 кг. Робоча поза в нахиленому положенні більше 30 градусів тривалістю 62-92% часу зміни, при нормативному значенні в нахиленому положенні 30 градусів тривалістю - 25% зміни; Нахили корпусу - фактичне значення - 20-65 разів за зміну, при нормативному значенні 50-100 разів за зміну. (п. 18 Акту).
Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.
Суд вважає, що з причини розвитку професійного захворювання, позивач ОСОБА_1 зазнав фізичний біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв'язках, неможливість їх поновлення.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Відповідно до прецендентної практики Європейського суду з прав людини, - моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави (Мельниченко проти України); деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства»); в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації (рішення у справах «Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії»).
Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров'я, значну ступінь втрати професійної працездатності, втрату виробничих здібностей, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - вважає необхідним задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 90000,00 гривень.
Суд при винесені рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до статті 164 ПК України (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).
Суд, в зв'язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 90000,00 гривень підлягає стягненню з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з урахуванням утримання обов'язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду -1073,60 гривень). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 90 000 гривень, тобто на 45,7% від заявленої суми (196820 гривень), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 490,93 гривень.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) гривень з утриманням обов'язкових платежів, згідно законодавства.
В інших частині позовних вимогах відмовити.
Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір в сумі 490 (чотириста дев'яносто) гривень 93 (дев'яносто три) копійки.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду - 18.07.2025 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», ЄДРПОУ 13498562, юридична адреса місце знаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1а.
Суддя: