справа № 208/8418/25
провадження № 1-кс/208/2666/25
04 липня 2025 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Кам'янського ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025050000000370 від 02.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, -
Старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Донецькій області майор поліції ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Заводського районного суду м. Кам'янського із клопотанням, в якому просив накласти арешт на вилучене 24.06.2025 при затриманні у ОСОБА_5 .
До судового засідання прокурор та слідчий, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання не з'явилися, але подали заяви про підтримання заявленого клопотання та проведення судового розгляду за їх відсутності.
Власник майна ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 до суду не з'явились, від адвоката отримано клопотання про розгляд справи без їх участі, заперечує проти задоволення клопотання арешту майна.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.
Зі змісту клопотання та доданих документів вбачається, що приблизно в травні 2025 року, більш точні дату та час слідством не встановлено, у ОСОБА_5 виник протиправний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди від військовослужбовців військової частини, які мають наміри перевестися до іншого підрозділу, використовуючи своє службове становище начальника групи з'ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 .
Так, 13 травня 2025 року ОСОБА_5 під час телефонної розмови з військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , який протягом лютого-травня 2025 року здійснював заходи щодо переведення до іншого підрозділу, але отримував відмову від керівництва військової частини, виловив останньому вимогу надати неправомірну вигоду в сумі 100 000 гривень за вплив на керівництво військової частини НОМЕР_1 з метою надання дозволу на переведення ОСОБА_7 до іншого підрозділу.
У свою чергу ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що дії ОСОБА_5 є незаконними, 23 травня 2025 року звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення та з цього часу діяв під контролем працівників правоохоронних органів.
В подальшому ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди,
23 червня 2025 року за допомогою телефонного зв'язку надав вказівку ОСОБА_7 про надання частини від раніше обумовленої суми неправомірної вигоди в сумі 20 000 гривень шляхом здійснення грошового переказу на належну йому банківську картку № НОМЕР_2 , а іншу частину раніше обумовленої суми неправомірної вигоди в сумі 80 000 гривень передати під час особистої зустрічі 24 червня 2025 року.
Після цього в той же день, 23 червня 2025 року о 15 год. 39 хв. ОСОБА_7 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів, здійснив переказ грошових коштів в сумі 20 500 гривень на банківську картку ОСОБА_5 № НОМЕР_2 , що підтверджується квитанцією про грошовий переказ.
24 червня 2025 року приблизно о 10 год. 30 хв. ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний намір, знаходячись на першому поверсі в під'їзді будинку за адресою: АДРЕСА_1 , одержав від ОСОБА_7 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_5 , частину раніше обумовленої суми неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 80 тисяч гривень за вплив на керівництво військової частини НОМЕР_1 з метою надання дозволу на переведення ОСОБА_7 до іншого підрозділу.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
24.06.2025 о 10 год. 31 хв. ОСОБА_5 правоохоронним органом затримано в порядку ст. 208 КПК України, а його злочинну діяльність тим самим - припинено. При проведенні обшуку затриманої особи, ОСОБА_5 добровільно видано для огляду та вилучено, зокрема:
1) мобільний телефон iphone 14 Pro Max, серійний номер НОМЕР_3 із сім картою НОМЕР_4 ;
2) банківська картка № НОМЕР_5 ;
3) банківська картка А-банк № НОМЕР_6 ;
4) грошові кошти в загальній сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень банкнотами номіналом 500 гривень в кількості 160 (сто шістдесят) одиниць, а саме:
- банкноти в кількості 4 (чотири) одиниці, які мають наступні серії та номери: ЛД 7723473, ЛД 7723474, ЛД 7723475, ЛД 7723476;
- банкноти із написом «імітаційний засіб» із серією та номером ГК 7784501 в кількості 70 (сімдесят) одиниць;
- банкноти із написом «500 сувенірів» без зазначення серії та номеру у кількості 86 (вісімдесят шість) одиниць.
25 червня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Зазначене майно вилучене при проведенні обшуку затриманої особи має суттєве значення для встановлення об'єктивної істини по кримінальному провадженню.
Так, 24.06.2025 постановою слідчого відділу СУ ГУНП в Донецькій області вищевказані предмети та речі, у т.ч. грошові кошти вилучені за вказаних обставин, були визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження, оскільки безпосередньо окрім предмету неправомірної винагороди, його мобільний телефон з сім-карткою оператора мобільного зв'язку може містити відомості, що стосуються обставин кримінального провадження, зокрема підтвердження факту спілкування з особами які можливо є причетними до скоєння злочину, а документи можуть містити відомості, що стосуються обставин кримінального провадження.
З урахуванням обставин досудового розслідування, майно вилучене при затриманні у вигляді грошових коштів, мобільного телефону з сім-карткою, документи, визнані речовими доказом по кримінальному провадженню, відповідають критеріям зазначеним у статті 98 КПК України.
Вивчивши та дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно до п.1 ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, зокрема підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.
В силу ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову (ч. 3 ст.170 КПК України).
При цьому, ч.3 та ч.5 ст.132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п.7 ч.2 ст.131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Характер та обсяг доказів, що збираються стороною обвинувачення, мають відповідати фактичним обставинам справи та правовій кваліфікації кримінального провадження.
У відповідності до ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
У ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Враховуючи вимоги ст.170 КПК України, обставини встановлені під час розгляду клопотання у їх сукупності, позиції слідчого, який довів обґрунтованість заявленого клопотання, враховуючи те, що підставою клопотання є те, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, є речовим доказом, та має доказове значення для встановлення фактичних обставин події кримінального правопорушення, а тому з метою його збереження, унеможливлення пошкодження та знищення, що може призвести до нівелювання доказової бази, арешт майна є в достатній мірі необхідним та таким, що забезпечить потреби кримінального провадження.
Керуючись ст.36, 131-132, 170-171, 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 24.06.2025 при затриманні у ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12025050000000370 від 02.06.2025, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, а саме:
1) мобільний телефон Іphone 14 Pro Max, серійний номер НОМЕР_3 із сім картою НОМЕР_4 ;
2) банківська картка № НОМЕР_5 ;
3) банківська картка А-банк № НОМЕР_6 ;
4) грошові кошти в загальній сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень банкнотами номіналом 500 гривень в кількості 160 (сто шістдесят) одиниць, а саме:
- банкноти в кількості 4 (чотири) одиниці, які мають наступні серії та номери: ЛД 7723473, ЛД 7723474, ЛД 7723475, ЛД 7723476;
- банкноти із написом «імітаційний засіб» із серією та номером ГК 7784501 в кількості 70 (сімдесят) одиниць;
- банкноти із написом «500 сувенірів» без зазначення серії та номеру у кількості 86 (вісімдесят шість) одиниць.
Виконання ухвали про арешт майна покласти на старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_3 .
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1