16 липня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Межове Межівського району Дніпропетровської області, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025230000000004.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
підозрюваний - ОСОБА_5 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 22.08.2025 р., з визначенням застави у розмірі 170 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 514 760 грн., за умови внесення якої покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, в тому числі у виді домашнього арешту з 00.00 год. до 05.00 год., з покладенням певних обов'язків.
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою і постановлена з порушенням норм КПК України, положень Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, без належного врахування практики Європейського суду з прав людини.
Захисник вважає, що сторона обвинувачення не довела наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, зокрема: обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення, наявності хоча б одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам.
Апелянт зазначає, що ризики, визначені у клопотанні слідчого (переховування від органу досудового розслідування чи суду, незаконний вплив на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення), є надуманими, не підтверджені доказами та втратили актуальність, оскільки більшість слідчих дій уже проведено: допитані свідки, вилучені речі та документи, призначено експертизи.
Захисник вважає, що ризик переховування ОСОБА_5 не доведений, оскільки останній має постійне місце мешкання, працює, має сім'ю, утримує малолітню дитину та дружину-інваліда з тяжким захворюванням, доглядає за батьками-пенсіонерами. ОСОБА_5 позитивно характеризується, не притягувався до кримінальної відповідальності, проходив службу у Збройних Силах України в районі проведення бойових дій. Ризик впливу на свідків не є актуальним, оскільки на момент обрання запобіжного заходу вони вже були допитані, не звертались зі скаргами на тиск, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження зазначеного ризику. Так само й ризик вчинення іншого злочину не підтверджується жодними доказами, ані минулим ОСОБА_5 , ані його поведінкою.
На думку захисника визначений розмір застави є завідомо непомірним, не відповідає ані майновому стану підозрюваного, ані тяжкості пред'явленого обвинувачення. Захисник наголошує, що суд не врахував фінансові можливості, наявність хворої дружини та малолітньої дитини, а також те, що розмір неправомірної вигоди, яка нібито стала предметом злочину, у 10 разів менший від встановленої застави. При цьому, майно підозрюваного перебуває під арештом, тому реальна можливість внесення застави відсутня. Такий підхід, на думку скаржника, суперечить вимогам ч. 4 ст. 182 КПК України, яка зобов'язує суд враховувати не лише тяжкість обвинувачення, а й майновий стан особи, щодо якої застосовується запобіжний захід.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Слідчим СУ ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025230000000004, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливою метою, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , та невстановленою в ході досудового розслідування особою, у січні 2025 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, переслідуючи корисливий мотив і мету, направлену на отримання грошової винагороди, достовірно знаючи про тимчасові обмеження щодо виїзду військовозобов'язаних чоловіків з території України, організували та сприяли незаконному переправлення через державний кордон України громадянин України призовного віку, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску, у воєнний час за грошову винагороду, не зважаючи на діючі обмеження воєнного стану.
У січні 2025 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, невстановлена в ході досудового розслідування особа, спілкуючись за допомогою месенджеру «Телеграм», представляючись під різними іменами, організувала ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 незаконний перетин кордону України та роз'яснила, що вони можуть безперешкодно перетнути державний кордон України у воєнний стан, для цього їм необхідно прибути до автозаправної станції «Socar», розташованої за адресою м. Умань, вул. Незалежності, 64, де їх буде чекати автомобіль, який безпосередньо доставить до смт. Кодима Подільського району Одеської області, звідки відбудеться піший перехід поза встановленими пунктами пропуску державного кордону України до Молдавської Республіки, за заздалегідь обумовленим маршрутом.
В подальшому ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , виконуючи вказівку невстановленої в ході досудового розслідування особи, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 28.01.2025 р., прибули до населеного пункту на околиці м. Умань Черкаської області, при цьому, виконуючи заздалегідь обумовлену вказівку, повідомили своє місце знаходження, шляхом надіслання даних про геопозицію, де почали очікувати, поки невстановлена особа не зв'язалась з ОСОБА_10 та ОСОБА_12 та повідомила, що за ними прибув автомобіль марки «OPEL OMEGA» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 , який мав привезти до території автозаправної станції «Socar», розташованої за адресою: м. Умань, вул. Незалежності, 64, де необхідно ще забрати ОСОБА_9 та ОСОБА_11 та розпочати рух до смт. Кодима Подільського району Одеської області, а саме до місця початку пішого переходу державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску державного кордону України.
Перед початком руху до автозаправної станції «Socar», ОСОБА_10 та ОСОБА_12 перебуваючи в салоні автомобіля марки «OPEL OMEGA» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 , виконали усну вказівку останнього, а саме вимкнули та віддали ОСОБА_8 належні їм мобільні телефони, після чого почали рух до вказаної авто заправної станції.
Далі, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , виконуючи вказівки невстановленої в ході досудового розслідування особи, прибули на територію автозаправної станції «Socar», розташованої за адресою м. Умань, вул. Незалежності, 64, де почали очікувати наданий засіб вказаною невідомою особою, а саме автомобіль марки «OPEL OMEGA» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 .
По приїзду до визначеного місця, до салону автомобіля сіли ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , які також виконали вказівку ОСОБА_8 вимкнули та віддали йому свої мобільні телефони. Перед початком руху ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про необхідність передати грошову винагороду за послуги, пов'язані з наданням засобу для перевезення до місця початку пішого переходу державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску, на що лише ОСОБА_9 передав ОСОБА_8 грошову винагороду за вказані послуги в сумі 950 Євро, решта повідомили, що за них вказані фінансові операції здійснили їх родичі та близькі особи шляхом переказу на крипто гаманець невстановленої в ході досудового розслідування особи.
У подальшому ОСОБА_8 , керуючи транспортним засобом марки «OPEL OMEGA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , з корисливих мотивів, здійснюючи реалізацію злочинного умислу, направленого на сприяння ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , шляхом порад, вказівок, наданням засобів або усуненням перешкод незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , який керував транспортним засобом марки «Mazda 6» реєстраційний номер НОМЕР_2 почали рух в напрямку смт. Кодима Подільського району Одеської області.
28.01.2025 р. точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, транспортний засіб марки «Mazda 6» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 рухався попереду та останній постійно підтримував зв'язок з ОСОБА_8 , який керував транспортним засобом марки «OPEL OMEGA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в салоні якого перебували ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та повідомляв, які на шляху слідування є перешкоди та надав вказівки з метою їх усунення, а саме тому за повідомленням ОСОБА_5 про наявний блок-пост, ОСОБА_8 змінено маршрут слідування з метою його об'їзду.
Далі, транспортний засіб марки «OPEL OMEGA» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 , в салоні якого перебували ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 під'їжджаючи до с. Кодима Подільського району Одеської області водію надійшов телефонний дзвінок від ОСОБА_5 , який рухався попереду в ході якого останній повідомив, що на під'їзді до кладовища, розташованого на околиці с. Кодима Подільського району Одеської області віддати пасажирам їх мобільні телефони та одразу зупинитись та висадити їх.
В подальшому, ОСОБА_8 , зупинившись у заздалегідь обумовленому місці з ОСОБА_5 , висадив ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та повернув належні їм мобільні телефони надав вказівки ввімкнути їх та відкрити застосунок новігації та порадив рухатися чітко по відому їм раніше маршруту з метою успішного незаконно перетину державного кордону України поза пунктами пропуску.
Далі, 28.01.2025 р., приблизно о 23.20 год. ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які рухались в пішому порядку в напрямку с. Василівка Республіки Молдова на західній околиці с. Лабушне Подільського району Одеської області, в подальшому, на відстані 5 000 м. від лінії державного кордону України з Республікою Молдова, затримано працівниками прикордонного наряду «Прикордонний патруль» по оперативній інформації відділу внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_3 прикордонному загону Головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Державної прикордонної служби України, чим припинені зазначені незаконні дії ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та невстановленої слідством особи, направлені на організацію незаконного переправлення вказаних осіб через державний кордон України.
24.06.2025 р. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, як організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, характер та обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який не працює, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З урахуванням даних про особу підозрюваного, його майнового стану, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення застави у розмірі 170 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції, тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норми міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані аналітичних звітів щодо фіксації спільного маршруту автомобілів під керуванням ОСОБА_5 та ОСОБА_8 від 28.01.2025 р., результати аналізу телефонних з'єднань між ними, показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 про координуючу роль особи з контактним іменем « ОСОБА_13 », а також результати негласної слідчої (розшукової) дії щодо автомобіля Mazda 6, яким керував підозрюваний, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 , а тому доводи захисника про відсутність обґрунтованої підозри є безпідставними.
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд доходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дев'яти років, у період дії воєнного стану та у складі організованої групи, що свідчить про наявність ризику його наміру переховуватись від органів досудового розслідування або суду, в тому числі за межами України чи на непідконтрольній території.
Крім того, з огляду на характер та спосіб організації злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 , а саме надання транспортного засобу, координація маршруту з метою уникнення блокпостів, постійний зв'язок із співучасником під час перевезення осіб до кордону, існує обґрунтований ризик його впливу на інших фігурантів кримінального провадження, зокрема з метою спонукання до дачі неправдивих показань або відмови від свідчень.
Крім цього, враховуючи виявлену у діях підозрюваного корисливу мету, чіткий розподіл ролей і наявність досвіду в обхід встановлених обмежень, апеляційний суд вважає обґрунтованим ризик повторного вчинення ОСОБА_5 аналогічного кримінального правопорушення
Отже, рішення слідчим суддею прийнято на основі об'єктивно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, станом на день постановлення ухвали.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Судом враховано позитивні характеристики підозрюваного ОСОБА_14 , зокрема наявність постійного місця проживання, працевлаштування, сімейного стану, утримання дружини з інвалідністю та неповнолітньої дитини. Однак наявність вказаних обставин, хоча й зменшує ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду, але не спростовує інших встановлених слідчим суддею ризиків, зокрема можливого незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження та ризику повторного вчинення аналогічного кримінального правопорушення.
Вказані обставини не є такими, що усувають потребу у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на характер інкримінованого діяння, спосіб його вчинення та ступінь організованості злочинної діяльності.
Стосовно заявлених захисником вимог про зменшення визначеного ОСОБА_5 розміру застави, апеляційний суд доходить наступного.
Відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і, щодо особи підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину застава визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При визначенні розміру застави, слідчий суддя зазначених вимог закону дотримався в повному обсязі.
Так, слідчий суддя мотивовано врахував характер і тяжкість інкримінованого діяння,а також обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, вчиненого у період дії воєнного стану, у складі організованої групи, з корисливою метою.
Крім того, при визначенні розміру застави враховано ступінь доведеності ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також майновий і сімейний стан підозрюваного, який має постійне місце мешкання, працевлаштований, утримує дружину з інвалідністю та неповнолітню дитину.
Отже, визначений розмір застави у розмірі 170 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є обґрунтованим, співмірним ступеню процесуальних ризиків та особистим обставинам підозрюваного, відповідає критеріям законності, пропорційності та судової практики.
Отже, рішення слідчого судді, станом на день розгляду клопотання слідчого, є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для її скасування та вирішення питання про зміну застосованого запобіжного заходу або зменшення визначеного розміру застави, апеляційний суд не вбачає, тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 з визначенням застави у розмірі 170 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 514 760 грн. залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3