15 липня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025152020000810.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 20.08.2025 р. включно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту, за адресою АДРЕСА_1 .
Узагальнені доводи апелянта.
У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, зазначає, що рішення про застосування запобіжного заходу є необґрунтованим, оскільки прокурором не доведено існування жодного з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Зокрема, захисник наголошує на відсутності підстав для затримання ОСОБА_5 , а також звертає увагу на те, що під час досудового розслідування не розглянуто альтернативних версій походження тілесних ушкоджень потерпілої, зокрема - можливість спричинення їх іншими особами.
Захисник вказує, що з 2014 року ОСОБА_5 перебував у сімейних стосунках з потерпілою ОСОБА_8 , і між ними тривалий час зберігались нормальні відносини. Крім того, підозрюваний раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, має проблеми зі здоров'ям і потребує лікування.
Захисником підкреслюється, що твердження потерпілої про побиття її дерев'яною битою не знайшли свого підтвердження, оскільки під час огляду місця події та транспортного засобу марки «Reno Megan» реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував підозрюваний, предмет, що міг би бути знаряддям злочину, не виявлено. У зв'язку з цим, доводи сторони обвинувачення про ризик зміни місця зберігання предмета злочину є надуманими та не підтверджені доказами.
Захисник зазначає, що сам підозрюваний у судовому засіданні заявив про намір не контактувати з потерпілою, що спростовує ризик незаконного впливу на неї з його боку.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Слідчим слідчого відділу ВП № 1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025152020000810, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.06.2025 р. близько 08.12 год. ОСОБА_5 перебував за адресою м. Миколаїв, вул. Адміральська, 23/1, де в магазині «Апельсин» працює ОСОБА_8 .
В цей час, перебуваючи в приміщенні магазину «Апельсин» за адресою м. Миколаїв, вул. Адміральська, 23/1, між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 розпочалась словесна сварка, в результаті якої ОСОБА_5 змусив ОСОБА_8 залишити приміщення магазину та сісти до автомобілю марки «Reno Megan», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Після чого ОСОБА_5 розпочав рух у невідомому для потерпілої напрямку.
Рухаючись у транспортному засобі, діючи з раптово виниклим умислом, направленому на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, спровокованих ревнощами, ОСОБА_5 в повній мірі усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер свого діяння та свідомо бажаючи настання наслідків у виді заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень та завдання невизначеної шкоди здоров'ю, зупинив транспортний засіб, яким керував, біля перехрестя по вул. Вадима Благовісного та вул. Захисників Миколаєва у м. Миколаєві, наніс не менше двох ударів кулаком правої руки по тулубу в область лівої частини грудної клітини та по голові потерпілій ОСОБА_8 , яка перебувала на передньому пасажирському сидінні.
В результаті злочинних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження наслідком яких стало проведення лапаротомії-спленектомії, а також тілесні ушкодження у вигляді перелому восьмого ребра зліва, внутрішньої кровотечі, що відповідно до наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995 р. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» за критерієм втрати будь-якого органу, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
23.06.2025 р. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило втрату будь-якого органу.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , тяжкістю кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, характер ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, не працює, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З урахуванням даних про особу підозрюваного та обставин інкримінованого злочину, вчиненого із застосуванням насильства, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для визначення підозрюваному розміру застави.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норм міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані протоколів допиту потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , огляду цифрового носія інформації від 23.06.2025 р. та інші матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 .
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд доходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а також, з огляду на зухвалий характер вчиненого, застосування насильства до жінки із спричиненням тяжких тілесних ушкоджень, що потягло оперативне втручання (лапаротомія-спленектомія), в умовах втрати емоційного контролю, наявні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, спрямовані на уникнення відповідальності, зокрема шляхом переховування від органів досудового розслідування або суду.
Під час досудового розслідування не встановлено місцезнаходження знаряддя злочину, яким підозрюваний, за версією слідства, міг наносити удари потерпілій ОСОБА_8 , а сам ОСОБА_5 не повідомляє, де воно перебуває, і надає суперечливі пояснення щодо обставин вчиненого. З урахуванням початкової стадії досудового розслідування, необхідності встановлення місця зберігання речових доказів, а також відсутності з боку підозрюваного сприяння у з'ясуванні відповідних обставин, існує реальний ризик того, що він може знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
ОСОБА_5 є колишнім співмешканцем потерпілої та добре обізнаний з колом свідків у провадженні, серед яких є неповнолітня донька потерпілої. Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , підозрюваний протягом спільного проживання неодноразово проявляв агресивну поведінку щодо ОСОБА_8 , зокрема застосовував фізичну силу. Зважаючи на вказані обставини, наявну схильність до насильницького способу вирішення конфліктів, а також можливість наближення до потерпілої та свідків, існує обґрунтований ризик того, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілу або свідків, з метою зміни їх показань.
Отже, доводи захисника про недоведення прокурором існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України є безпідставними, в цій частині, рішення слідчим суддею прийнято на основі об'єктивно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, станом на день постановлення ухвали.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Посилання захисника на тривалі стосунки між підозрюваним і потерпілою, відсутність судимостей та не перебування його на психіатричному обліку не спростовують ризиків у цій справі. Характер і обставини інкримінованого правопорушення не свідчать про побутову суперечку або конфлікт ситуативного характеру, а мають ознаки нестриманої агресії, що була застосована в умовах раптової ескалації. Вказані обставини мають значення саме зараз, незалежно від того, якими були стосунки раніше чи яку загальну характеристику має підозрюваний.
Аргумент про те, що знаряддя злочину не знайдено, також не спростовує наявність ризиків. Навпаки, відсутність предмета, яким, за версією слідства, могли бути нанесені тілесні ушкодження, у поєднанні з відмовою підозрюваного надати інформацію про його місцезнаходження, вимагає продовження пошукових дій, а не знімає занепокоєння щодо можливості його умисного приховування або знищення. Це свідчить про те, що ризик впливу на речові докази залишається актуальним.
Щодо заяви підозрюваного про намір не контактувати з потерпілою, варто зазначити, що сам факт такої заяви не гарантує, що він дійсно не впливатиме на неї. Підозрюваний добре знає місце її проживання, обізнаний з колом свідків, зокрема неповнолітньою донькою потерпілої. З огляду на характер правопорушення, а також попередні випадки агресії у стосунках, залишається ризик тиску на потерпілу або свідків.
Отже, оскільки рішення слідчого судді, станом на день розгляду клопотання слідчого, є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для її скасування та вирішення питання про пом'якшення підозрюваному ОСОБА_5 застосованого запобіжного заходу апеляційний суд не вбачає, тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ ______________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3