2 липня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу начальника Доманівського відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу Доманівського районного суду Миколаївської області від 12 листопада 2024 року якою засуджену ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 12 листопада 2024 року вирок Доманівського районного суду Миколаївської області від 14.03.2024 р. щодо ОСОБА_6 , приведено у відповідність до вимог Закону України № 3886-IX від 18.07.2024 р.
Постановлено, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, звільнити засуджену ОСОБА_6 від покарання, призначеного вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 14.03.2024 р. за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме за епізодами, вчиненими 04.02.2023 р. на суму 1 263,92 грн., та 07.02.2023 р. на суму 1 427 грн., у зв'язку з усуненням караності діяння.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Прокурор просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою у задоволенні подання провідного інспектора Вознесенського районного сектору № 4 філії державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській, та Херсонській областях відносно засудженої ОСОБА_6 - відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з підстав неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що згідно з вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 14.03.2024 р. ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні 3 епізодів кримінальних правопорушень, які суд кваліфікував за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна - крадіжка, вчинена повторно, в умовах воєнного стану та призначив покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без застосування ст. 70 КК України. Цим же вироком суду ОСОБА_6 визнано винною за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 304 КК України та їй призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_6 призначено покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 304 КК України, у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Отже, відповідно до вироку Доманівського районного суду Миколаївської області від 14.03.2024 р. окреме покарання ОСОБА_6 за епізодами крадіжок вчинених 02.02.2023 р., 04.02.2023 р. та 07.02.2023 р. з домоволодіння потерпілого ОСОБА_8 не призначалось.
Вказане узгоджується з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 р. № 7, відповідно до якого, за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК України, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.
Тобто, суд першої інстанції не звернув уваги, на те, що за кожним епізодом крадіжок, вчинених ОСОБА_6 окремо покарання останній судом не призначалось, оскільки кримінальним законом не передбачено можливості призначення покарання за окремими епізодами злочинної діяльності, відповідальність за які передбачена однією частиною однієї статті Кримінального кодексу України.
З огляду на викладене, прокурор вважає, що суд першої інстанції не мав повноважень звільняти ОСОБА_6 від призначеного покарання за вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 14.03.2024 р. за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, за двома епізодами таємного викрадення чужого майна від 04.02.2023 р. на суму 1 263,92 грн. та 07.02.2023 р. на суму 1 427,59 грн., на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, оскільки судом, який постановив вирок відносно ОСОБА_6 , окреме покарання за кожним з цих епізодів крадіжок не призначалось.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
Вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 14.03.2024 р., ОСОБА_6 засуджена за ч. 4 ст. 185 КК України, до 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 304 КК України, до 3 років позбавлення волі, та, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладанням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Орган пробації звернувся до суду з поданням про звільнення засудженої ОСОБА_6 від покарання на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 74 КК України, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення та деяких інших Законів щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Розглянувши подання, та врахувавши, що ОСОБА_6 , згідно вироку Доманівського районного суду Миколаївської області від 14.03.2024 р. завдала майнової шкоди за епізодами, вчиненими 04.02.2023 р. на суму 1 263,92 грн., та 07.02.2023 р. на суму 1 427 грн., що становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день скоєння крадіжки, і вчинені нею діяння, відповідно до вимог Закону України №3886-ІХ, не є кримінально-караними на теперішній час, суд дійшов висновку про необхідність звільнення засудженої ОСОБА_6 від призначеного покарання за даними епізодами, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Водночас, за епізодом від 02.02.2023 р. ОСОБА_6 , спричинила майнову шкоду, розмір якої перевищує два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день вчинення крадіжки, а саме 12 339,86 грн., у зв'язку з чим, вчинені нею діяння за вказаним епізодом є кримінально караними і призначене остаточне покарання не переглядається.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р., ст. 51 КУпАП викладено у новій редакцій та встановлено, що максимальний розмір викраденого чужого майна, в тому числі шляхом шахрайства, на момент вчинення правопорушення для кваліфікації дій особи як дрібне викрадення чужого майна за ч. 2 ст. 51 КУпАП не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 Податкового кодексу визначено, що податкова соціальна пільга (неподатковий мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2023 року становить 2684 грн., тобто неоподаткований мінімум доходів громадян становить 1342 грн. на 2023 рік, а 2 неоподаткованих мінімумів (ч. 2 ст. 51 КУпАП) становить 2684 грн.
Тобто, з 09.08.2024 р. сума викраденого майна, яка не перевищує 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, є дрібною крадіжкою та особа повинна нести відповідальність за відповідною частиною ст. 51 КУпАП.
Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків, суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК України, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено наступне.
ОСОБА_6 засуджена вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 14.03.2024 р. за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України, і призначено покарання за ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі та за ч. 1 ст. 304 КК України - 3 роки позбавлення волі, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки. Вирок набрав чинності 15.04.2024 р.
07.10.2024 р. провідний інспектор Вознесенського районного сектору № 4 філії Державної установи «Центр пробації» в миколаївській, Донецькій, Луганській та херсонській областях звернувся до Доманівського районного суду Миколаївської області з клопотанням про приведення вироку Доманівського районного суду Миколаївської області від 14.03.2024 р. відносно ОСОБА_6 , у відповідність до вимог Закону України № 3886 - ІХ від 18.07.2024 р.
Як вбачається з вироку Доманівського районного суду Миколаївської області від 14.03.2024 р., ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України засуджена за вчинення 02.02.2023 р., 04.02.2023 р. та 07.02.2023 р. таємного викрадення чужого майна на суми 12 339,86 грн., 1 263,92 грн. та 1 427 грн. відповідно.
Отже, суд кваліфікував вказані епізоди за ч. 4 ст. 185 КК України, як єдине кримінальне правопорушення та призначив одне покарання, без виокремлення покарання за кожним із епізодів, що узгоджується з положеннями п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Задовольняючи клопотання представника Державної установи «Центр пробації», на стадії виконання вироку, суд першої інстанції не мав повноважень виключати з вироку 2 епізоди злочинної діяльності за фактом вчинення таємного викрадення чужого майна, що мали місце 04.02.2023 р. та 07.02.2023 р., у зв'язку із набранням 09.08.2024 р. чинності Законом України № 3886 - IX, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України, на стадії виконання вироку суду, засуджена особа підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання, а виключення епізоду злочинної діяльності з вироку, який набрав чинності, Кримінальним кодексом України не передбачено, тому, суд першої інстанції не мав підстав для звільнення засудженої від відбування покарання, призначеного вироком суду, на підставі ст. 74 КК України.
З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що доводи прокурора є обґрунтованими та свідчать про відсутність підстав для звільнення від покарання засудженої ОСОБА_6 , у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 411, 413, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
апеляційну скаргу начальника Доманівського відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_5 , задовольнити.
Ухвалу Доманівського районного суду Миколаївської області від 12 листопада 2024 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання провідного інспектора Вознесенського районного сектору № 4 філії державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській, та Херсонській областях ОСОБА_9 про звільнення засудженої ОСОБА_6 від покарання, на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 74 КК України, - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3