справа № 208/8869/25
провадження № 1-кс/208/2932/25
14 липня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участі прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваного: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 7 м. Кам'янське клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу управління нагляду Донецької обласної прокуратури ОСОБА_7 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025050000000017 від 07.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, одружений, не працює, в силу ст. 89 КК України не судимий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
До Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області надійшло вказане клопотання.
В обгрунтування клопотання, слідчий, за погодженням з прокурором, зазначає, що слідчим управлінням ГУНП в Донецькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025050000000017 від 07.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 за попередньою змовою із ОСОБА_9 діючи умисно, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а так само суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, ігноруючи вимоги Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 №60/95-ВР (в редакції Закону № 530-v від 22.12.2006) із подальшими змінами та доповненнями, Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», а як наслідок і охоронювані Конституцією України і Законом України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» права громадян, достовірно розуміючи, що його незаконна діяльність спричиняє шкоду здоров'ю населення країни вчинив кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено за наступних обставин.
ОСОБА_9 , відповідно до свого злочинного наміру, пов'язаного з незаконним збутом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, розуміючи що реалізувати збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено йому самому не вдасться, запропонував своєму знайомому - ОСОБА_8 незаконно збувати особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено PVP з метою отримання спільного прибутку.
При цьому, ОСОБА_9 , повідомив ОСОБА_8 , про те, що він буде поставляти вже розфасовану особливо небезпечну психотропну речовину, а ОСОБА_8 , в свою чергу за місцем свого проживання та на території Донецької області буде забезпечувати зберігання та в подальшому збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено PVP, та в подальшому передавати ОСОБА_9 частину грошових коштів отриманих від збуту раніше наданої особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено PVP, на що ОСОБА_8 надав свою добровільну згоду.
Так, ОСОБА_8 , маючи близькі зв'язки з особами, які ведуть свою злочинну діяльність у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, котрі володіють вичерпною інформацією відносно джерел придбання, виготовлення та збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено PVP, за попередньою змовою, спільно та узгоджено з ОСОБА_9 маючи єдиний намір на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено PVP на території м. Дружківка, вирішили здійснювати збут при наступних обставинах у вказаний час.
Зокрема, у невстановлені досудовим розслідуванням місці, обставинах та час, але не пізніше 19.06.2025, ОСОБА_8 , незаконно, з метою подальшого збуту, придбав не менше 0,8945г, 0,9117г особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP ( 1-феніл-2-піролідін-1-іл-пентан-1-он), маси PVP (1-феніл-2-піролідін-1-іл-пентан-1-он) становлять 0,7123г, 0,7212г відповідно, який незаконно, з метою подальшого збуту, став зберігати в салоні автомобіля DACIA LOGAN днз НОМЕР_1 у двох пакетиках із полімерного матеріалу з пазовими замками.
19.06.2025, приблизно о 14:30 год. «оперативний покупець» ОСОБА_10 , до якого застосовано заходи безпеки на підставі Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» та який діяв під вигаданими анкетними даними, під контролем працівників поліції, попередньою домовився із ОСОБА_9 про придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, останній посилаючись на зайнятість, надав ОСОБА_10 номер мобільного телефону ОСОБА_8 та пояснив, що особливо небезпечну психотропну речовини, обіг якої заборонено - PVP продасть ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_10 з метою придбання особливо небезпечної психотропної речовини, підійшов до відкритої ділянки місцевості розташованої на перехресті вул. Центральна та вул. Лівобережна с. Олексієво - Дружківка, Краматорського району, Донецької області, куди на автомобілі DACIA LOGAN днз НОМЕР_1 під'їхав ОСОБА_8 після чого ОСОБА_10 передав ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 6000 (шість тисяч) гривень, отримані від співробітників поліції для проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки. Отримавши грошові кошти ОСОБА_8 , знаходячись в салоні автомобіля DACIA LOGAN днз НОМЕР_1 за вищевказаною адресою, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, незаконно, збув «оперативну покупцю» ОСОБА_10 наявні у нього два пакетики із полімерного матеріалу з пазовими замками, в середині яких знаходились кристалічні речовини масою 0,8945г, 0,9117г, містять особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP ( 1-феніл-2-піролідін-1-іл-пентан-1-он), маси PVP (1-феніл-2-піролідін-1-іл-пентан-1-он) становлять 0,7123г, 0,7212г.
PVP включений в «Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, та внесений до списку особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено «Таблиця І, Список № 2).
Крім того, у невстановлені досудовим розслідуванням місці, обставинах та час, але не пізніше 04.07.2025, ОСОБА_8 , незаконно, з метою подальшого збуту, придбав не менше 0,8435г, 0,7927г особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP ( 1-феніл-2-піролідін-1-іл-пентан-1-он), яку незаконно, з метою подальшого збуту, став зберігати в салоні автомобіля DACIA LOGAN днз НОМЕР_1 у двох пакетиках із полімерного матеріалу з пазовими замками.
04.07.2025 приблизно о 14:35 год. «оперативний покупець» ОСОБА_10 , до якого застосовано заходи безпеки на підставі Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» та який діяв під вигаданими анкетними даними, під контролем працівників поліції, попередньою домовився із ОСОБА_8 , про придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, Після чого ОСОБА_10 з метою придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, підійшов до відкритої ділянки місцевості розташованої біля будинку № 160 по вул. Лівобережна у с. Олексієво - Дружківка, Краматорського району, Донецької області куди на автомобілі DACIA LOGAN днз НОМЕР_1 під'їхав ОСОБА_8 після чого ОСОБА_10 передав ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 6000 (шість тисяч) гривень, отримані від співробітників поліції для проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки. Отримавши грошові кошти ОСОБА_8 , знаходячись в салоні автомобіля DACIA LOGAN днз НОМЕР_1 за вищевказаною адресою, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, незаконно, збув два пакетики із полімерного матеріалу із пазовими замками в середині яких знаходились кристалічні речовини масою 0,8435г, 0,7927г містять особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP ( 1-феніл-2-піролідін-1-іл-пентан-1-он), маси PVP ( 1-феніл-2-піролідін-1-іл-пентан-1-он) становлять 0,6766г, 0,6344г.
12.07.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
В клопотанні слідчий, за погодженням з прокурором, просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначаючи, що ОСОБА_8 може здійснити спроби переховатися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
ІІ. Позиції учасників у судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, надавши пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання та просили визначити розмір застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
ІІІ. Положення закону, якими керувалася слідча суддя при постановленні ухвали.
Згідно із ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора (частини 3, 4 ст. 176 КПК).
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказують детектив та прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).
Згідно із ч. 1 ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 (ч. 1 ст. 183 КПК).
Згідно із ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
IV. Встановлені слідчим суддею обставини, мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно із усталеною судовою практикою, яка обґрунтовується рішеннями Європейського суду з прав людини (у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 та у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Саме з огляду на таке розуміння обґрунтованості підозри слідчий суддя вирішував це клопотання, та дійшов висновку про те, що описана у клопотанні фабула, в сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження, свідчать про наявність у діях ОСОБА_8 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Слід однак зауважити, що на цьому етапі провадження слідчий суддя не вирішував тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей лише визначив, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість оголошеної ОСОБА_8 підозри за ч. 2 ст. 307 КК України підтверджується зібраними у досудовим розслідуванням доказами, а саме:
1) протоколом про результатами контролю за вчиненням злочину від 19.06.2024;
2) протоколом допиту свідка (оперативного покупця) ОСОБА_10 від 20.06.2025 року, 27.06.2025;
3) протоколом огляду грошових коштів від 19.06.2025 року, 26.06.2025;
4) протоколом огляду покупця від 19.06.2025, 26.06.2025 року;
5) висновком судової експертизи наркотичних засобів № СЕ - 19/105-25/8849- НЗПРАП від 02.07.2025;
6) висновком судової експертизи наркотичних засобів № СЕ - 19/105-25/9123- НЗПРАП від 01.07.2025;
7) протокол огляду (стенограма) від 19.06.2025;
8) протоколом огляду (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) від 23.06.2025;
9) протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , від 27.06.2025 року;
10) протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , від 20.06.2025 року.
11) протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 20.06.2025.
12) протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 27.06.2025.
13) протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 26.06.2025
14) протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 04.07.2025;
15) протоколом про результати ознайомлення з матеріалами НСРД (зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж) від 07.07.2025;
16) протоколом про результати ознайомлення з матеріалами НСРД (зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж) від 07.07.2025;
17) висновком судової експертизи наркотичних засобів № СЕ - 19/105-25/9925- НЗПРАП від 10.07.2025;
18) вилученими речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Отже, оцінивши наведені вище докази в їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який наразі здійснюється, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Щодо існування ризиків
Прокурор, наполягаючи на застосуванні до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, окрім обґрунтованості підозри останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, вказує також на існування ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; (2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; (3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
На переконання слідчого судді, ризики, що дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи існування зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя установив таке.
(1) Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Враховуючи, що ОСОБА_8 згідно із ст. 12 КК України вчинив тяжкий злочин, існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_8 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке згідно чинного законодавства пов'язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, офіційно не працевлаштований, що у своїй сукупності свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків за місцем свого проживання, що у свою чергу свідчить про те, що ризик втечі ним може бути розцінений менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарань. У свою чергу, при запровадженому воєнному стані в умовах збройної агресії РФ проти України, ОСОБА_8 з метою уникнення від покарання, яке йому загрожує у разі встановлення його винуватості судом, може у тому числі вчинити спроби переховування на тимчасово окупованих територіях України, або умисно «скористатися» численною евакуацією населення України з зони бойових дій або наближеної до неї, до якої у тому числі відноситься м. Костянтинівка Донецької області, тобто існують реальні підстави вважати, що останній може переховуватися від органу досудового розслідування та (або)суду.
(2) Незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
ОСОБА_8 може як у спосіб погроз, підкупу, вмовлянь незаконно впливати на експертів та свідків, оскільки їх показання мають ґрунтовне значення, а також інших осіб, які на даний час ще не надали органу досудового розслідування покази у кримінальному провадженні, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину. Наявність цього ризику зумовлена тим, що підозрюваний має мотив та можливість вплинути на свідчення свідків, які вже надали покази у кримінальному провадженні, оскільки йому з наданих копій матеріалів кримінального провадження відомі анкетні дані та місця мешкання допитаних у кримінальному провадженні свідків. Вказані свідки надали вичерпні покази з приводу обставин вчинення підозрюваним ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину, у зв'язку з чим їх покази є основоположними для доведення винуватості останнього перед судом. Однак, підозрюваний ОСОБА_8 з метою уникнення від покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості перед судом, може почати спроби незаконного впливу на свідків, зокрема шляхом вмовляння, підкупу або погроз, що може призвести до зміни їх показів у судовому провадженні, а це, у свою чергу може призвести до уникнення підозрюваним законного справедливого покарання. Слід зазначити, що з огляду на положення ст. 23 КПК України (безпосередність дослідження показань судом), судом будуть братись до уваги саме ті покази, які свідки нададуть безпосередньо суду, а не слідчому на стадії досудового розслідування.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
(3) Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
На даний час органом досудового розслідування встановлені факти систематичного вчинення ОСОБА_8 аналогічних злочинів, що задокументовано шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій та ряду оперативних закупок наркотичних засобів у його спільників та вважає, що останній може продовжити вчинювати аналогічні злочини не маючи постійного місця роботи та джерела доходів, окрім незаконного, пов'язаного з незаконним обігом психотропних речовин.
Мотиви слідчого судді щодо запобіжного заходу, який слід застосувати щодо підозрюваного та інші питання
Оскільки раніше було встановлено обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та наявність декількох ризиків, то з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного є об'єктивно необхідним. Тому наступним кроком буде визначення, запобіжного заходу, який належить застосувати.
Прокурор просив застосувати щодо ОСОБА_8 найбільш суворий запобіжний захід - тримання під вартою на 60 днів, з визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осбі, покликаючись на обґрунтованість підозри та наявність ризиків. Прокурор вважав, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, не забезпечить виконання підозрюваним своїх обов'язків та не запобігатиме існуючим ризикам.
Як зазначалося раніше, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК).
Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.
Строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання затриманого - з моменту затримання (частини 1, 2 ст. 197 КПК України).
Зважаючи на встановлені судом ризики, про які йшлося вище, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, слідчий суддя, врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Така оцінка стосується перспективних фактів, тому слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема застава, домашній арешт та інші, не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього, а тому у задоволені клопотання підозрюваного та захисника про обрання цілодобового домашнього арешту слід відмовити.
На переконання слідчого судді, застосування щодо ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання реалізації ним встановлених ризиків. Ця позиція слідчого судді обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного.
Слідчий суддя також враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, чого можливо досягнути лише за умови нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання підозрюваного під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні буде не недієвим. Домашній арешт, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.
Тому, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що щодо ОСОБА_8 слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою та таке обмеження права підозрюваного на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Попри це, згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Щодо визначення розміру застави
Визначаючись із розміром застави, слідчий суддя врахував таке.
В клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 слідчий, за погодженням з прокурором, просить слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, слідчий, за погодженням з прокурором, просить слідчого суддю при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначити заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Однак, сторона обвинувачення, звертаючись до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_15 , просить визначити заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, не наводячи достатніх та переконливих аргументів щодо визначення саме такого розміру застави.
Відтак, слідчий суддя приходить до висновку, що підозрюваному ОСОБА_8 слід визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Саме такий розмір застави не буде занадто обтяжливим для підозрюваного та таким, що здатний забезпечити належне виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176 - 178, 182 - 184, 193, 194, 196, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу управління нагляду Донецької обласної прокуратури ОСОБА_7 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025050000000017 від 07.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 09.09.2025 з утриманням в умовах ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його затримання, з 17:46 год. 12.07.2025.
Визначити розмір застави 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., які підозрюваний або заставодавець мають право внести у будь-який момент, що є підставою для звільнення підозрюваного з-під варти, і останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки, а саме:
-прибувати до слідчого, прокурора, суду по першому виклику;
-не відлучатися за межі м. Костянтинівка, Донецької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до ГУ ДМС в Донецькій області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
-утримуватися від спілкування із свідками по вказаному кримінальному провадженню ( ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 )
Роз'яснити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання вищеперерахованих обов'язків, та якщо будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин, застава буде звернена в дохід держави.
Строк дії обов'язків визначити в межах строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто до 09.09.2025, з моменту звільнення особи під заставу.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, захиснику, прокурору.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду підозрюваним, його захисником, прокурором протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 18.07.2025 о 11.00 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1