14.07.25
22-ц/812/998/25
Провадження № 22-ц/812/998/25
Іменем України
14 липня 2025 року м. Миколаїв
справа № 483/387/25
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про заміну стягувача у справі за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА БАНК», про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», на ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області, постановлену 15 квітня 2025 року під головуванням судді Шевиріної Т.Д., повне судове рішення складено цього ж дня,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (далі - ТОВ «Укрдебт Плюс») звернулося до суду з заявою про заміну стягувача у справі.
В обґрунтування заяви зазначало, що рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 листопада 2010 року у справі №2-1256/2010, з урахуванням ухвали від 11 травня 2011 року про виправлення описки, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» 108 084 грн 48 коп. - в рахунок заборгованості за кредитним договором №11023318000 від 28 липня 2006 року, 1200 грн 84 коп. - в рахунок відшкодування судових витрат. Вказане рішення до теперішнього часу не виконане. Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 травня 2012 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 листопада 2010 року у справі №2-1256/2010 ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк». Відповідно до укладеного договору купівлі-продажу прав вимоги між «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» від 15 листопада 2019 року №2083/К право вимоги за вищевказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Укрдебт Плюс». Як вказує заявник, викладене свідчить, що відповідно до ч. 1 ст. 202, ст. 514 ЦК України ТОВ «Укрдебт Плюс» є правонаступником кредитора, а оскільки оригінали виконавчих листів від первісного кредитора - ПАТ «Дельта Банк» - їм не передавались, то заміна учасника у даній справі правонаступником повинна здійснюватися на підставі ст. 55 ЦПК України.
Посилаючись на те, що заміна стягувача правонаступником надасть їм можливість реалізувати свої процесуальні права, визначені ст. 43 ЦПК України, зокрема ознайомлюватись з матеріалами справи, робити з неї витяги, копії, одержати копії судових рішень у справі та вжити заходів для звернення судового рішення до виконання, а також у відповідності до ст. 625 ЦК України захистити майнові права та інтереси, що полягає в отриманні компенсації від боржників за користування утримуваними коштами, ТОВ «Укрдебт Плюс» просило замінити стягувача ПАТ «Дельта Банк» на нього як правонаступника у справі № 2-1256/2010 з виконання рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.11.2010 р. про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №11023318000 від 28 липня 2006 року у розмірі 108 084 грн 48 коп. та судових витрат в розмірі 1200 грн 84 коп.
Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 квітня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено. Суд виходив з того, що оскільки первісному кредитору раніше було відмовлено у поновленні строку пред'явлення до виконання виконавчого документу, то задоволення такої заяви ТОВ «Укрдебт Плюс» не призведе до виникнення у нового кредитора права на примусове виконання судового рішення, а тому слід відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Укрдебт Плюс» - адвокат Пивоваров В.І. - зазначав, що як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України, що відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 лютого 2021 року у справі №911/3411/14 та від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 . Вказував, що у даній справі виконавчі листи видавались, однак виконавчі провадження були закінчені, при цьому у ТОВ «Укрдебт Плюс» оригінали зазначених виконавчих листів відсутні та йому не передавались від ПАТ «Дельта Банк», а тому заміна учасника даної справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України. Така заява відповідає належному та ефективному способу захисту майнових прав та інтересів заявника, оскільки надасть йому можливість реалізовувати свої процесуальні права, визначені ст. 43 ЦПК України, зокрема, ознайомлюватись з матеріалами справи, робити з неї витяги, копії, одержати копії судових рішень у справі, тощо, а також в подальшому вжити заходів для звернення судового рішення до виконання. Без заміни сторони стягувача у справі ТОВ «Укрдебт Плюс» не може реалізовувати свої права, що гарантовані законодавством України, зокрема, враховуючи, що станом на дату звернення з даною заявою рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 листопада 2010 року не виконано, а зобов'язання останніх продовжує діяти й на момент звернення до суду, тому Товариство у відповідності до ст. 625 ЦК України має на меті захистити свої майнові права та інтереси, що полягає у отриманні компенсації (плати) від боржників за користування ними утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, шляхом пред'явлення відповідної позовної заяви. А відмовою у заміні стягувача суд першої інстанцій фактично анулював законне рішення. Посилаючись на викладене адвокат Пивоваров В.І. просив скасувати ухвалу суду і ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ «Укрдебт Плюс» задовольнити.
Учасники справи в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення справи не надходило.
Від представника ТОВ «Укрдебт Плюс» - адвоката Ковалевського Є.В. -надійшла заява про розгляд справи без участі заявника.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 листопада 2010 року у справі №2-1256/2010 (набрало законної сили 22 листопада 2010 року), з урахуванням ухвали від 11 травня 2011 року про виправлення описки, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» в рахунок заборгованості за кредитним договором № 11023318000 від 28 липня 2006 року 108084 грн 48 коп., в рахунок відшкодування судових витрат 1200 грн 84 коп..
23 червня 2011 року на виконання зазначеного рішення суду стягувачу видано виконавчий лист. За заявою стягувача ПАТ «УкрСиббанк» 18 квітня 2011 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження № 25950464 з його виконання.
08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило на користь ПАТ «Дельта Банк» своє право вимоги за Договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №11023318000 від 28 липня 2006 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , а також договорами забезпечення до нього.
Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 травня 2012 року у справі №1420/951/2012 замінено сторону виконавчого провадження, а саме: стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа №2-1256.
Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 грудня 2017 року було задоволено заяву ПАТ «Дельта Банк» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа задоволено повністю.
Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 29 січня 2018 року ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 грудня 2017 скасовано та постановлено нову, якою у задоволені заяви ПАТ «Дельта Банк» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа відмовлено.
15 листопада 2019 року між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги №2083/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим №2019, на підставі якого ТОВ «Укрдебт Плюс» набуло право вимоги, в тому числі за Договором про надання споживчого кредиту № 11023318000 від 28 липня 2006 року та за договорами забезпечення до нього.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора у зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину - відступлення права вимоги (ч.1 статті 512 ЦК). Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «Укрдебт Плюс», суд першої інстанції вірно виходив з того, що стягувач за виконавчим листом - ПАТ «ДельтаБанк» - на час відступлення вимоги ТОВ «Укрдебт Плюс» вже втратив право на пред'явлення виконавчого листа до виконання, а оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК), то право на пред'явлення виконавчих листів до виконання не набув (до вирішення питання про поновлення строку) і новий кредитор, яким є ТОВ «Укрдебт Плюс».
За такого, встановивши що стягувач протягом тривалого часу не вжив жодних заходів для виконання судового рішення без будь-яких причин, та суду не надано доказів наявності виконавчого провадження, питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання заявник не ставить, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження.
Разом із тим, відмовляючи ТОВ «Укрдебт Плюс» у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що Товариство звернулось до суду із заявою про заміну стягувача у справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 виснувала, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов'язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв'язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов'язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред'явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.
Якщо ж виконавче провадження на закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.
Не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. Разом з тим і заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов'язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набуло законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов'язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України.
Враховуючи зазначене, встановивши, що стягувач за виконавчим листом - ПАТ «ДельтаБанк» - на час відступлення вимоги ТОВ «Укрдебт Плюс» вже втратив право на пред'явлення виконавчого листа до виконання, а тому право на пред'явлення виконавчих листів до виконання і новий кредитор -ТОВ «Укрдебт Плюс», питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання заявник не ставить, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження.
За таких обставин зазначені заявником причини для заміни стягувача у справі на свідчить про те, що реалізація такого процесуального правонаступництва буде мати дійсну процесуальну мету.
З огляду на викладене відсутні підстави для задоволення зазначеної заяви ТОВ «Укрдебт Плюс» про заміну стягувача у справі № 2-1256/2010 з виконання рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.11.2010 р. про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, про що просить заявник.
Оскільки вирішуючи заяву ТОВ «Укрдебт Плюс» суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що Товариство звернулось до суду із заявою про заміну стягувача у справі та помилково відмовив у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, то оскаржувана ухвала Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області підлягає зміні відповідно до положень ч. 1 ст. 376 ЦПК України.
Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» задовольнити частково.
Ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 квітня 2025 року змінити.
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про заміну стягувача у справі за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді Н.В. Самчишина
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 18 липня 2025 року