Справа № 212/6559/25
3/212/1714/25
18 липня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Козлов Ю.В. розглянувши матеріали, які надійшли з Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України; який не притягався до адміністративної відповідальності; який працює головою правління АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ»; зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 41 КУпАП,-
02.08.2024 працівники економічного відділу з ініціативи фінансового директора АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» брали участь у виїзній нараді, організованій у мажах господарської діяльності підприємства, та не були офіційно звільнені від виконання обов'язків, підприємство зобов'язане було оплатити цей день як повністю відпрацьований. Проте, на момент здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) заробітна плата за 02.08.2024 працівникам економічного відділу нарахована та виплачена частково, натомість іншим працівникам підприємства заробітна плата за серпень 2024 нарахована та виплачена в повному обсязі. Голова правління АТ «КЗРК» ОСОБА_1 порушив ч. 1 ст. 10 ЗУ № 2136 та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 41 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні при підготовці справи до розгляду адвокат Гавриленко Ю.Ю. подала клопотання про залучення ОСОБА_2 в якості потерпілого у даній справі, а самої ОСОБА_3 - представником потерпілого.
Заслухавши захисника Новака С.Б. та дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку що дане клопотання не підлягає задоволенню із наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 269 КУпАП, потерпілим у справі про адміністративне правопорушення може бути особа, якій заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду.
Разом з тим, відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені, зокрема, дані про потерпілих.
У поданому протоколі, складеному Державною службою України з питань праці, відомості про потерпілого відсутні. Крім того, захисником Новака С.Б. у засіданні доведено, що ОСОБА_2 не входить до переліку осіб, права яких зачіпає наказ № 834 у розрізі питання заробітної плати. Протокол про адміністративне правопорушення складений Державною службою з питань праці стосується саме цього питання. Отже, ОСОБА_2 ніяким чином не може бути потерпілим у даному провадженні.
Що стосується клопотання про залучення представника потерпілого, то слід зазначити, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норм, які б передбачали участь у справі представника потерпілого. Інститут потерпілого та представництво його інтересів відповідно відсутній у КУпАП як такий. Тому, остаточно визначається що ОСОБА_2 , в силу зазначеного вище, не є потерпілим по цій справі. Відповідно участь адвоката Гавриленко Ю.Ю. у судовому засіданні не має під собою правового підґрунтя.
Захисник ОСОБА_1 , адвокат Литвиненко С.В., подала суду заперечення, де зазначила, що заробітна плата виплачена частково з огляду на те що 02.08.2024 працівники економічного відділу не були на робочому місці, оскільки с. Мар'янівка, куди поїхали працівники фінансового відділу знаходиться за межами м. Кривого Рогу, крім того економічний відділ є підрозділом апарату управління АТ «Кривбасзалізрудком». Також, зазначає, що наразі в Дніпровському апеляційному суді слухається апеляційна скарга на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 27.03.2025 про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення невиплаченої заробітної плати, за позовом працівників фінансового відділу АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» до АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ». Крім того у додаткових запереченнях додано, що провадження по справі слід закрити на підставі ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки припис щодо усунення правопорушення оскаржується до Дніпровського окружного адміністративного суду.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Суд, згідно з положеннями ст. ст. 280, 283 КУпАП, повинен з'ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності за нормою закону, зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення.
Диспозицією ч. 1 ст. 41 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому, структура складу правопорушення містить: 1) об'єкт правопорушення (суспільні відносини в тій чи іншій сфері, на нормальний розвиток яких посягає правопорушення); 2) об'єктивну сторону (конкретні дії, що виразились в порушенні встановлених правил; 3) суб'єкт правопорушення конкретна осудна фізична особа, що досягла 16 річного віку; 3) суб'єктивну сторону складу (є ставлення особи до вчиненого нею діяння, тобто вину у формі умислу або необережності).
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 41 КУпАП до суду надано:
- протокол про адміністративне правопорушення № ПС/ДН/16087/0539/П/ПТ від 21.05.2025 року;
- акт ПІВДЕННО СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ від 21.05.2025 року № ПС/ДН/16087/0539 в якому зазначено виявлені порушення, зокрема, порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам згідно ч. 1 ст. 10 ЗУ № 2136;
- припис ПІВДЕННО СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 21.05.2025 року № ПС/ДН/16087/0539 /П, а саме: виплата заробітної плати працівникам АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» здійснюється несвоєчасно та не в повному обсязі строк усунення порушення 20.06.2025 рік.
Наявне в матеріалах справи рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.03.2025 року про скасування наказу №834, не набрало законної сили і неяким чином не береться до уваги через цей факт. Крім того, слід зазначити, що як викладено нижче, для означених працівників підприємства (перелічених в наказі №834) діє чітко впорядкована регламентація визначення їх робочих місць. Вони є стаціонарними, регламентованимиі документами внутрішнього трудового розпорядку. Означені працівники не є вільними у виборі свого робочого місця і свою відсутність на робочому місці повинні були обґрунтувати з точки зору трудового законодавства. Саме з цього виходив голова правління при виданні наказу № 834. З огляду на це, не вбачається ніяких ознак протиправності у формі умисної чи необережної вини у діях ОСОБА_1 як голови правління при виданні наказу №834.
Надані документи не містять вказівки на конкретні винні дії ОСОБА_1 - в чому саме полягає їх незаконність - у невиплаті заробітної плати чи зазначенні невідповідних закону про працю підстав такої невиплати. Крім того, суддя зазначає, що для констатування як одного так і другого факту достатніх доказів надано не було. Також, суддя звертає увагу, що наразі спір щодо законності невиплати заробітної плати працівникам економічного відділу, які були в робочий час у селі Мар'янівка не вирішений. Крім того, АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» оскаржило припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 21.05.2025 року № ПС/ДН/16087/0539/П, оскільки турбаза «Затишок» утримується підприємством для відпочинку.
Важливо звернути увагу на те, що на підприємстві працює пропускний механізм і коли особа приходить на роботу та йде з неї, це можливо відслідкувати. Наявність такого механізму фіксування наявності працівниками на робочому місті свідчить про чітко визначені робочі місця працівників. Їх відсутність на робочому місці повинна бути підставно обумовлена відповідним оформленням службових відряджень, виняткових завдань керівництва з виїздом до виробничих підрозділів підприємства тощо. В досліджених матеріалах справи відсутні будь-які документи такого типу. Ієрархія підприємства, як свідчать надані судді документи по справі, має чітко визначену вертикальну структуру регламентовану інструкціями та іншими розпорядчими документами. Якогось дозволу чи наказу керівництва підприємства на залишення робочих місць з тих чи інших підстав не було. Голова правління діяв виключно з приписів КзПП України та внутрішніх регламентів підприємства, коли виносив Наказ № 834.
Доказів того, що турбаза може бути робочим місцем економічного відділу АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» Державна служба з питань праці суду не надала. Натомість захисник Новака С.Б., надала докази того, що за штатним розписом турбази передбачені робочі місця: завідувача турбази, робітників комплексного обслуговування, рятувальника (сезонно). Крім того, працівники економічного відділу не надали документи, які б підтверджували факт їх відсутності на робочому місці, відповідно до Порядку про службові відрядження в межах України і за кордон.
Відтак, твердження контролюючого органу про невиплату заробітної плати та порушення ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є безпідставним.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч.1 ст.251 КУпАП), а обов'язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч.2 ст.251, ст.255 КУпАП).
Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Відповідно статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст.62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Конституційний Суд України (далі - КСУ) зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п.4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26.02.2019 № 1-р/2019).
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v.Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar vs Turkey).
Згідно вказаної позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, «право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони» (п. 29-30 рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain); інші рішення ЄСПЛ у справах «Ван де Гурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. the Netherlands); «Гарсія Руїс проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain); «Кузнєцов та інші проти Росії» (Kuznetsov and Others v. Russia).
Варто уваги в контексті вмотивованості постанови судді є правова позиція, викладена в окремих рішеннях ЄСПЛ, зокрема у рішенні № 19997/02 від 15.02.2007 в справі «Болдя проти Румунії» (Boldea v. Romania), згідно якої «суд першої інстанції не здійснив розгляд усіх складових елементів правопорушення і зовсім не аналізував надані докази, що йому б надало можливість, у разі необхідності, ухвалити вмотивоване рішення, чого йому в справі не вдалося зробити».
Згідно усталеної практики ЄСПЛ, наведеної у п. 40, 58 рішення від 10.05.2011 (остаточне) у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Оthers v. Ukraine, заява № 4909/04), вимога законності означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права, а вимога обґрунтованості, серед іншого, передбачає, що, хоча національний суд має певну свободу міркувань щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, однак одне з призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб «продемонструвати сторонам, що вони були почуті» (див. п. 30 рішення від 27.09.2001 у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99).
Отже, з урахуванням викладеного та тих обставин, що у матеріалах цієї справи та самі по собі докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення відсутні, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, є недоведеною поза розумним сумнівом, оскільки з боку цієї посадової особи в цьому випадку відсутній доведений поза розумним сумнівом умисел на порушення вимог чинного законодавства про працю.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у порушенні вимоги законодавства про працю не доведена, а тому в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП.
Ст.62 Конституції України проголошено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, оскільки відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.41 КУпАП, у зв'язку з чим ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.
Керуючись ст.ст. ч.1 ст.41, 247, 256, 254, 257 КпАП України, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1ст.41 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Ю. В. КОЗЛОВ