Справа № 212/3157/25
1-кп/212/467/25
16 липня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041730000335 від 12 березня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
В провадженні суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження, у якому стосовно обвинуваченого під час досудового розслідування обрано запобіжний захід - тримання під вартою.
До початку судового засідання прокурор подав клопотання, яке підтримав в судовому засіданні, про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу. Так, ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем, самовільно залишив військову частину, раніше судимий, не має міцних соціальних зв'язків, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення знаходячись на волі зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом неявки до суду, також є ризики вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Не заперечував проти визначення застави обвинуваченому.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 заперечила проти клопотання прокурора, вважала необґрунтованим обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_4 , вважала, що ризики прокурором не доведені належними доказами, а також, не доведено, що менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту або застави не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Просила змінити запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника.
Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Ухвалою суду від 21 травня 2025 року обвинуваченому продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою по 19 липня 2025 року включно.
Розгляд справи відкладений на 30 липня 2025 року.
Відповідно до ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, самовільно залишив військову частину, не одружений, раніше судимий, в провадженні іншого суду перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , має зареєстроване місце проживання, неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, інвалідності не має.
Також, суд враховує характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину, що в сукупності вказує про суспільну небезпеку як самого діяння, так і особи, яка обвинувачується у його вчиненні, а також те, що цей злочин віднесено згідно статті 12 КК України до тяжкого злочину, а саме ч. 4 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже, на підставі викладеного суд, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, дійшов висновку, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінуються, а разом з іншим, допомагає уникнути ризиків, існування яких доведено, і які не зменшилися, є реальними, а саме ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, шляхом переховування від суду, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, тому суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому строком на 60 днів.
При цьому суд зважає на те, що матеріали кримінального провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та стороною захисту в судовому засіданні такі відомості не надані.
З урахуванням наведених вище даних про обвинуваченого та інших обставин, суд вважає, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні не вчинені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі, судове слідство не закінчено, зокрема не допитано свідків обвинувачення, самого обвинуваченого, не досліджено письмові докази у повному обсязі, і як наслідок, у цей період, є наявними обставини, визначені п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ст. ст. 199, 331 КПК України.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі кримінального провадження, а також які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд відповідно до ст. 182, 183 КПК України вважає за необхідне визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави, розмір якої відповідно визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Враховуючи обставини та тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн., який гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, з урахуванням ризиків, визначених ст.177 КПК України.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 182, 183, 194, 331, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 13 вересня 2025 року включно.
Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України.
Визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена (заставодавцем) на депозитний рахунок Покровського районного суду міста Кривого Рогу.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із м. Кривий Ріг Дніпропетровської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення обвинуваченого.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суддя ОСОБА_1