Справа № 456/2711/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/246/25 Доповідач: ОСОБА_2
15 липня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції з ДУ «ЛУВП-19», кримінальне провадження за апеляційною скаргою з доповненням захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18.02.2025 року про перегляд вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.03.2023 року за нововиявленими обставинами щодо засудженого ОСОБА_7 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
встановила:
Захисник засудженого подав апеляційну скаргу з доповненням на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18.02.2025, яким частково задоволено заяву адвоката ОСОБА_6 , в інтересах засудженого ОСОБА_7 , про перегляд вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.03.2023 року за нововиявленими обставинами.
Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.03.2023 року відносно ОСОБА_7 скасовано в частині призначеного покарання.
Ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Згідно ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання згідно вироку Залізничного районного суду м.Львова від 24.06.2010 та за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_7 призначено у виді позбавлення волі на строк 2 роки 8 місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 слід рахувати з часу приведення вироку до виконання.
В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Захисник засудженого адвокат ОСОБА_6 в апеляційній скарзі з доповненням просить задовольнити апеляційні вимоги в повному обсязі, вирок скасувати та ухвалити новий вирок, згідно якого зарахувати засудженому ОСОБА_7 у строк відбування покарання за вироком Залізничного районного суду міста Львова від 24.06.2010 у справі № 11А-8542010 строк попереднього ув'язнення з 03.10.2008 по 03.12.2010 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК.
Вважає вирок суду першої інстанції частково незаконним, необґрунтованим, який підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального, неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що суд першої, скасовуючи вирок в частині призначення покарання вийшов за межі наданих КІІК України повноважень. При цьому, судом першої інстанції порушено право засудженого щодо роз'яснення права на закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України.
Апелянт покликається на те, що постановляючи новий вирок, суд першої інстанції був зобов'язаний звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності.
Виходячи з аналізу норм кримінального процесуального права, суди першої та апеляційної інстанції мають обов'язок відповідно до положень ст. 285 КПК роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Апелянт звертає увагу на те, що згідно вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.03.2023, у справі № 456/2711/18, в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що у період з 18.10.2017 по 13.11.2017 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.
Згідно санкції ч.2 ст. 190 КК України, шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Таким чином, злочин у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_7 є нетяжким, а строк давності притягнення за ним минув 13.11.2022.
Крім того, на думку захисника, судом першої інстанції прийнято рішення, яке суперечить чинному законодавству. Тобто суд першої інстанції прийняв рішення, яке не передбачено ч.1 ст.467 КІІК України. Зокрема, суд не наділений повноваженнями скасовувати вирок в частині.
Крім того, згідно п. 3, 4 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо: судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого та відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою.
У доповненні до апеляційної скарги захисник звертає увагу на розрахунок строків відбування покарання та попереднього ув'язнення
03.10.2008 - 31.12.2015 - строк відбування покарання за вироком Залізничного районного суду міста Львова від 24.06.2010 - 7 років, 2 місяці, 29 днів.
03.10.2008 - 03.12.2010 - строк попереднього ув'язнення - 2 роки, 2 місяці, 1 день.
04.12.2010 - 31.12.2015 - строк відбування покарання після набрання вироком законної сили - 5 років, 0 місяців, 28 днів.
При зарахуванні строку попереднього ув'язнення за період з 03.10.2008 по 03.12.2010 у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, період часу 03.10.2008 - 01.12.2010 розраховується, як 4 роки 4 місяці 2 дні. Таким чином, ОСОБА_10 фактично відбув покарання за вироком Залізничного районного суду міста Львова від 24.06.2010 наступним чином:
4 роки 4 місяці 2 дні - строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (період з 03.10.2008 по 01.12.2010);
5 років, 0 місяців, 28 днів - строк відбування покарання після набрання вироком законної сили.
Загалом, ОСОБА_7 відбув покарання терміном 9 років 5 місяців.
Таким чином, зарахування вказаних строків має суттєве значення для засудженого, адже при зарахуванні строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі невідбута частина за вироком Залізничного районного суду міста Львова від 24.06.2010 зменшується та становить 1 місяць, що прямо впливає на фактичний термін умовно-дострокового звільнення та строк, який враховується при визначенні покарань за наступними вироками.
Зокрема, призначення вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.03.2023 ОСОБА_7 покарання, здійснювалось з урахуванням того, що останній вчинив новий злочин під час умовно-дострокового звільнення.
Як зазначалось вище, вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.03.2023 у справі №456/2711/18 обвинувачений ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 353 КК України та призначено йому покарання за ч.2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 353 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки. Керуючись ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначено у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки. Згідно ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань за даним вироком і покарання, призначеного згідно вироку Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2020, з врахуванням п.1 ч.1 ст.72 КК України призначено за сукупністю злочинів остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки 4 місяці. Згідно ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання згідно вироку Залізничного районного суду м. Львова від 24.06.2010 та за сукупністю вироків призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Тобто, вбачається що до вказаного вироку за вироком Залізничного районного суду м, Львова від 24.06.2010 приєднано строк 8 місяців.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12.03.2024, вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.03.2023 щодо ОСОБА_7 в частині його засудження за ч. 1 ст. 353 КК України - скасовано.
Звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 353 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження у цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.03.2023 щодо ОСОБА_7 змінено, виключивши з резолютивної частини вироку посилання на ч. 1 ст. 70 : КК України. Вважається ОСОБА_7 засудженим за ч.2 ст.190 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарання за цим вироком та вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2020, з урахуванням п.1 ч.1 ст. 72 КК України, ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних і правопорушень визначено остаточне покарання у виді 2 років 4 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання згідно з вироком Залізничного районного суду м. Львова від 24.06.2010 та за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_7 призначено у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Аналогічно до вказаного вироку за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 24.06.2010 приєднано строк 8 місяців.
Підсумовуючи вищевикладене, апелянт зазначає, що з врахуванням положень про зарахування судом строку попереднього ув'язнення, невідбута частина - покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 24.06.2010 становить 1 місяць, що має прямий вплив на строк умовно-дострокового, який також становить 1 місяць.
Таким чином, вчинені після 31.01.2016 кримінальні правопорушення не вважатимуться такими, що вчинені під час умовно-дострокового звільнення, і а призначення покарання за вказаним вироком є необгрунтованим.
Водночас, апелянт зазначає, що на даний час ОСОБА_7 , частково відбуває покарання за вироком Залізничного районного суду м, Львова від 24.06.2010.
Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).
Оскільки, ОСОБА_7 вчинив злочин, за який був засуджений вироком Залізничного районного суду м. Львова від 24.06.2010, до 23 грудня 2015 року, клопотання про приведення у відповідність якого подано захисником останнього, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України) (п. 104 Постанови ВП ВС від 29.08.2018 року в справі №663/537/17 Провадження №13-31кс18).
За вказаних обставин, суд першої інстанції призначаючи покарання ОСОБА_7 не врахував вищевикладених положень законодавства.
Судом першої інстанції зазначено, що в судовому засіданні встановлено те, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 12.03.2024, вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.03.2023 щодо ОСОБА_7 в частині його засудження за ч. 1 ст. 353 КК У країни - скасовано.
Звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 353 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження у цій частині закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.03.2023 щодо ОСОБА_7 змінено, виключивши з резолютивної частини вироку посилання на ч. 1 ст. 70 КК України. Вважати ОСОБА_7 засудженим: за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарання за цим вироком та вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2020, з урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень визначити остаточне покарання у виді 2 років 4 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання згідно з вироком Залізничного районного суду м. Львова від 24.06.2010 та за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_7 призначити у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Таким чином, вбачається, що за вироком Сихівського районного суду м.Львова від 29.12.2020 у справі № 464/5539/19 ОСОБА_7 призначено додатково 4 місяці позбавлення волі.
Водночас, ухвалою Львівського апеляційного суду від 28.11.2024 у справі № 464/5539/19 вирок Сихівського районного суду м. Львові від 29.12.2020 щодо ОСОБА_7 скасовано.
ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст.49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 закрито на підставі п. 1 ч.2 ст.284 КПК України.
З наведеного вбачається, що як і згідно вироку Стрийського міськрайонного суду від 27.03.2023 так і згідно ухвали Львівського апеляційного суду від 12.03.2024 засудженому ОСОБА_7 шляхом часткового складання покарання за спірним вироком та вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2020, з урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень визначено остаточне покарання у виді 2 років 4 місяців позбавлення волі тобто, за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2020 ОСОБА_7 , в обох випадках, додано 4 місяці позбавлення волі.
Також в обох випадках, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання згідно з вироком Залізничного районного суду м. Львова від 24.06.2010 та за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_7 призначено у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Тому, на основі наведеного, у зв?язку із скасуванням вироку Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2020, на основі якого ОСОБА_7 було до призначеного покарання додано 4 місяці позбавлення волі, а відтак від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, слід відняти 4 місяці позбавлення волі, які були призначені згідно вироку Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2020, що становитиме покарання у виді позбавлення волі у виді 2 роки 8 місяців, а не 2 роки 3 місяці як вказано у клопотанні захисника.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника - адвоката ОСОБА_6 та його довірителя засудженого ОСОБА_7 , які, кожен окремо, просили задовольнити апеляційну скаргу з доповненнями в повному обсязі, тобто задовольнити всі вимоги сторони захисту, міркування прокурора ОСОБА_8 , який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу з доповненням захисника засудженого, оскільки вирок суду першої інстанції є обгрнунтований, обговоривши наведені в апеляційній скарзі з доповненням доводи, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 55 Конституції України гарантовано кожному право на оскарження до суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
У відповідності до положень ст.124 Конституції України забезпечення доведеності вини належить до основних засад судочинства.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Главою 34 КПК України визначено порядок здійснення провадження за нововиявленими або виключними обставинами, встановлюючи при цьому підстави для здійснення такого провадження, строки звернення та вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляд справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Відповідно до ч.2 ст. 459 КПК України, нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами встановлені ст. 462 КПК України і у такій, згідно пункту 4 частини 2 цієї статті обов'язково повинно бути зазначено обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.
Отже, із вищенаведених норм процесуального закону слідує, що нововиявленими можуть вважатися лише ті обставини, які встановлені розслідуванням або вироком суду, що вступив у законну силу, а також юридичні факти, пов'язані з елементами предмету доказування у кримінальному провадженні і спростовують через їх попередню невідомість та істотність висновки, які містяться у вироку.
Роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, їх оцінки з точки зору істотності для даної конкретної справи, дослідження таких та прийняття відповідного рішення. Однак, суд не уповноважений збирати докази існування нововиявлених або виключних обставин, в тому числі шляхом переоцінки вже досліджених доказів, лише на підставі припущення сторони кримінального провадження про існування таких обставин та доказів, що їх підтверджують.
Як вбачається з матеріалів справи захисник засудженого адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду першої інстанції, в інтересах засудженого ОСОБА_7 , про перегляд вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.03.2023 року за нововиявленими обставинами .
Судом першої інстанції частково задоволено заяву захисника та скасовано вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.03.2023 року, в кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР №12017140130001899 від 25.10.2017 відносно ОСОБА_7 , и в частині призначеного покарання.
Ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_7 покарання, за ч. 2 ст. 190 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. Згідно ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання згідно вироку Залізничного районного суду м.Львова від 24.06.2010 та за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_7 призначено у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 8 (вісім) місяців.
Як з'ясовано в суді апеляційної інстанції задовольняючи частково вимоги захисника суд першої інстанції детально описав рух всіх покарань за вироками, якими було засуджено ОСОБА_7 , з врахуванням ухвали, якими дані вироки були залишені без змін чи скасовані з різних підстав.
Покликання апелянта на те, що до засудженого ОСОБА_7 має бути застосовано вимоги ст. 49 КК України та він має бути звільнений від відбування покарання не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
У ситуації коли преюдиціальне судове рішення буде скасовано, виникає обов'язкова підстава для перегляду ухваленого на його основі судового рішення через виключення правової основи для притягнення до кримінальної відповідальності.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами з підстав, передбачених п.3 ч.2 ст. 459 КПК України, здійснюється й у тих випадках, коли встановлено факти скасування судових рішень в апеляційному (касаційному)порядку, з урахуванням яких особі призначалося покарання за сукупністю кримінальних правопорушень або сукупністю вироків ( ст. 70, 71 КПК)
Скасування преюдиціального судового рішення саме після ухвалення вироку чи ухвали, які грунтуються на ньому, не перешкоджає визнанню цієї обставини нововиявлено.
Відповідно до правових позицій Європейського суду з прав людини жодна зі сторін процесу не повинна мати право вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 р.; рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 р.).
Апеляційні вимоги заявлені захисником засудженого в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження.
Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 24.06.2010 року було засуджено ОСОБА_7 , за ч.4 ст. 187 КК України до 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. У подальшому ОСОБА_7 був звільнений 31.12.2015 року з ВК №48 умовно-достроково з невідбутим терміном покарання 2 роки 3 місяці 3 дні.
На час вчинення злочинів з 18.10.2017 - 13.11.2017, згідно ст.89 КК України судимість не погашена відповідно до ч. 4 ст. 81 ККУ (03.04.2018)
ОСОБА_7 , під час досудового розслідування, було оголошено у розшук і зупинено провадження з 14.05.2018 по 04.06.2018 (18 днів)
У подальшому до ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 04.06.2018 на строк до 02.08.2018 ( справа № 456/3916/17).
Під час судового розгляду до обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту ухвалою суду від 01.08.2018 на строк до 29.09.2018. (№ 456/2711/18), а з 27.09.2018 нічний домашній арешт ухвала суду від 26.09.2018 ( № 456/2711/18).
Отже цілодобовий домашній арешт тривав - з 04.06.2018 по 26.09.2018 .
Злочин за ч.4 ст. 187 КК України є тяжким і у відповідності до п. 9 ст. 49 КК України -строк погашення судимості 8 років з дня відбуття покарання, за ч. 3 ст. 90 - строк погашення УДО з дня дострокового звільнення - з 31.12.2015 - 8 років - по 31.12.2023.
Вироком Кам'янко-Бузького районного суду від 16.01.2018 ОСОБА_7 засуджено , за ч. 2 ст. 190 КК України, до штрафу у розмірі 850 грн., який сплачено відповідно до квитанції 20.07.2018 - злочин вчинений до жовтня 2017 року.
Вироком Сихівського районного суду м.Львова від 29.12.2020 ОСОБА_7 засуджено, за ч. 2 ст. 345 КК України (злочин вчинено 01.10.2019), до 1 року обмеження волі, який набрав законної сили 16.03.2023 згідно ухвали Львівського апеляційного суду про залишення вироку без змін.
Вирок за ч. 2 ст. 345 КК України перервав строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ст. ст. 190, 353 КК України - 5 років з дня вчинення (18.10.2017 - 13.11.2017 18.10.2022 - 13.11.2022 + 18 днів - кінцева дата 01.12.2022), відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України, обчислення строку погашення необхідно заново рахувати з дати вчинення злочину 01.10.2019 року.
Відтак засуджений ОСОБА_7 не відбув покарання за вчинені злочини.
Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено, а відтак не знаходить підстав для задоволення поданої апеляційної скарги захисника засудженого.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 459 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу з доповненням захисника - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18.02.2025 року щодо перегляду вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.03.2023 року за нововиявленими обставинами стосовно засудженого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який утримується під вартою, в той же строк з дня отримання копії рішення.
Головуючий:
Судді: