Справа № 444/2477/24 Головуючий у 1 інстанції: Олещук М.М.
Провадження № 22-з/811/152/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
17 липня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Романенка Михайла Едуардовича про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 лютого 2025 року в складі судді Олещук М.М. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
У червні 2024 року позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитнм договором №102945623 від 22.07.2021 року в розмірі 31955,00 грн.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 27 лютого 2025 року позов ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит №102945623 від 22.07.2021 у розмірі 30 625 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7000 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 23 625,00 грн.
В задоволенні решти позовних ТОВ «Діджи Фінанс» відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір в розмірі 2321 грн 63 коп. та 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду в частині задоволених вимог оскаржила відповідачка ОСОБА_1 , просила скасувати рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 лютого 2025 рокум в частині стягнення з неї на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за Договором про споживчий кредит № 102945623 від 22.07.2021, а також в частині судових витрат, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» відмовити повністю.
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 лютого 2025 року залишено без змін.
09.06.2025 у системі Електронний суд сформовано заяву представника ТОВ «Діджи Фінанс» Романенка М.Е. про ухвалення додаткового рішення. Зазначає, що кожна із сторін судового процесу має право на професійну правничу допомогу, скориставшись таким правом, позивач звернувся до адвоката Білецького Б.М. Звертає увагу, що до відзиву на апеляційну скаргу у цій справі було подано всі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн., що підтверджує співмірність понесених витрат із складністю справи та часом наданих послуг, а також у резолютивній частині заявлено клопотання про стягнення таких із відповідачки. Просить заяву задовольнити, стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Заслухавши суддю доповідача колегія суддів дійшла таких висновків.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно із п. п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 3, 4 вказаної статті унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Зважаючи на те, що розгляд апеляційної скарги у даній справі проводився у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Романенка Михайла Едуардовичапро ухвалення додаткового рішення проводиться також у письмовому провадженні без повідомленням учасників справи.
При цьому, ключовим питанням у межах даного провадження № 22-з/811/152/25 є виключно визначення розміру судових витрат на правничу допомогу, які були понесені позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 лютого 2025 року, тобто виключно на стадії апеляційного перегляду, з погляду їх співмірності, реальності, необхідності та складності спірних правовідносин.
Перевіряючи підставність поданої заяви, колегія суддів враховує таке.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.
Зважаючи на те, що Львівський апеляційний суд 03 червня 2025 року виніс постанову, якою залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 лютого 2025 року залишив без змін, заява представника позивача Романенка М.Е. є підставною, тому апеляційний суд повинен вирішити питання розподілу судових витрат, керуючись загальними правилами розподілу таких.
Так, колегія суддів виходить з того, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.
Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Питання розподілу судових витрат між сторонами врегульовано у статті 141 ЦПК України.
В свою чергу, пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Так, згідно із п. 8 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судових дебатів немає, про що йдеться у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №817/1889/17.
Подаючи відзив на апеляційну скаргу, сторона позивача просила про стягнення судових витрат на правничу допомогу, а заяву про ухвалення додаткового рішення із додатками (доказами) подала 09.06.2025, що відповідає ч. 8 ст. 141 ЦПК України(т. 2 а.с. 8-22, 54).
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз вищезазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Будь яких заперечень зі сторони ОСОБА_1 на заяву про ухвалення додаткового рішення на адресу апеляційного суду не надходило.
Колегія суддів виходить з того, що у статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача ТОВ «Діджи Фінанс» представляв адвокат Білецький Б.М. на підставі Договору про надання правової допомоги від 01.04.2022 №42649746 (т. 2 а.с. 25).
До відзиву на апеляційну скаргу долучено також Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., згідно якого загальна вартість наданих послуг становить 6000,00 грн.
Зокрема, згідно детального опису складання відзиву, на що потрачено 3 години, оцінено в 3000,00 грн., правовий аналіз обставин та аналіз чинного законодавства, сторони також оцінили в 3000,00 грн.
Слідуючи висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Колегія суддів виходить з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Так, дійсно слідуючи правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так, процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, таким чином фіксованість гонорару у договорі не безумовним обов'язком суду стягнути такий, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.
Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, слідуючи якій заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Як зазначено Верховним Судом в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Таким чином, враховуючи складність справи, порядок та тривалість розгляду такої, об'єм наданих послуг, колегія суддів приходить переконання, що заявлена стороною позивача сума на відшкодування судових витрат на правову допомогу є завищеною.
Як вже зазначалося, надавши суду детальний опис наданих послуг, в одному випадку адвокат визначає вартість однієї години роботи в розмірі 750,00 грн, а в іншому 1000,00 грн та навіть 1500,00 грн, без будь яких пояснень вартості відповідної роботи та критеріїв оцінки такої.
Більше того, колегія суддів звертає увагу, що представник позивача диференціював (розділив) послуги з аналізу чинного законодавства та судової практики, правового аналізу обставин спірних правовідносин, при цьому, такі послуги охоплюються поняттям представництва та здійснюються будь яким адвокатом у межах наданих йому повноважень та визначених законом прав.
Не може залишатися поза увагою і те, що розгляд справи в апеляційному суду здійснювався у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами), при цьому, адвокат позивача здійснював представництво інтересів з суду першої інстанції, тому добре ознайомлений із спірними правовідносинами та фактично не змінюючи правову позицію, відстоював таку апеляційному суді.
В свою чергу, відзив на апеляційну скаргу, як процесуальний документ не належить до обов'язкових, без яких розгляд апеляційної скарги чи справи не міг би відбутися.
Таким чином, врахувавши складність спірних правовідносин (ціну позову) та обсяг задоволених позовних вимог, обізнаність представника у таких і судовій практиці з цього приводу, що презюмується, стягнення витрат на правову допомогу у розмірі, про який просить сторона позивача не є обгрнутованим хоча б з погляду зазначених вище обставин.
При цьому, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, результат розгляду даної справи, складність та важливість такої для сторін, реально потрачений адвокатом час, колегія суддів вважає, що заяву про ухвалення додаткового рішення необхідно задовольнити частковота стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2000,00 грн. витрат на правову допомогу за розгляд справи в апеляційному суді, які будуть достатніми та відповідатимуть обставинам спірних правовідносин (ціні позову).
Також, колегія суддів враховує те, що згідно правової позиції Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Романенка Михайла Едуардовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного тексту додаткової постанови.
Повний текст додаткової постанови складений 17 липня 2025 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк