Справа № 444/3775/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/366/25 Доповідач: ОСОБА_2
01 липня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12024141400000152 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 06.03.2025 року, стосовно неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, жителя та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, учня 11 класу Куликівської ОЗЗСО І-ІІІ ступенів, не одруженого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України,
за участю:
прокурорів - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
представника неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
представника малолітньої потерпілої - ОСОБА_11 ,
встановила:
Захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 06.03.2025, яким неповнолітнього ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України та призначено йому покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком 2 роки.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахується з часу його фактичного затримання та складання протоколу про його затримання.
Включено інформацію про обвинуваченого ОСОБА_7 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітніх осіб.
Скасовано арешти слідчого судді Жовківського районного суду Львівської області від 02.04.2024 р. (провадження № 1-кс/444/254/2024) та від 10.04.2024 р. (провадження 1-кс/444/274/2024).
Вирішено питання з речовими доказами в порядку ст. 100 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_7 змінити та призначити неповнолітньому ОСОБА_7 , за ч.4 ст.152 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, нижче від найнижчої межі, а саме 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік та покласти на нього обов'язки передбачені ст. 76 КК України, що буде достатнім для його виправлення.
Вважає вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання належно невмотивованим, несправедливим та надто суворим відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки таке покарання за своєю суворістю не відповідає особі обвинуваченого та таким, що ухвалений з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт покликається на те, що є підстави для застосування до неповнолітнього більш м'якого покарання не пов'язаного з позбавленням волі, а саме до ОСОБА_12 слід застосувати ст. 75, 76 КК України та звільнити його від відбування покарання з встановленням іспитового строку та покладенням відповідних обов'язків.
На переконання сторони захисту суд першої інстанції не в повній мірі взяв до уваги і не врахував обставин вчинення цього кримінального правопорушення, а також недостатньо врахував обставини, що пом'якшують покарання, та даних про особу неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 , який не заслуговує такого суворого покарання у виді позбавлення волі і не зможе відбувати це покарання з врахуванням його стану здоров'я, має вроджену ваду нирок, захворювання сечової системи, гострий тонзиліт, гострий ларингіт, та інші захворювання.
Апелянт наполягає, що обвинувачений перебуваючи на волі виправиться, буде сумлінно навчатись та в подальшому працювати, і не вчинятиме більше правопорушень.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 , 25 березня 2024 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, знаходячись в житловому будинку АДРЕСА_1 , усвідомлюючи, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також знаходилась за вказаною адресою, є малолітньою, нехтуючи її правом на статеву недоторканість, з метою отримання задоволення своєї сексуальної пристрасті шляхом вступу з малолітньою потерпілою у статеві зносини природним способом, упевнившись у відсутності сторонніх осіб, які б могли завадити реалізації цього умислу, достовірно знаючи про малолітній вік ОСОБА_13 , без її добровільної згоди, використовуючи безпорадній стан потерпілої, зумовлений її малолітнім віком, за невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, нехтуючи правом малолітньої на статеву свободу та статеву недоторканість, користуючись тим, що внаслідок малолітнього віку ОСОБА_13 не може розуміти характеру та значення вчинюваних із нею дій, адекватно реагувати на них, зокрема, чинити опір, а тому фактично перебуває в безпорадному стані, вступив із нею в статеві зносини, вчинивши дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в її тіло з використанням геніталій, чим заподіяв пошкодження (розрив) слизової оболонки присінка піхви, саден і підслизових гематом, які утворились від дії тупого предмета, яким міг бути напружений статевий член.
Заслухавши доповідача, думку захисника неповнолітнього обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 та представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_10 , які, кожен окремо, просили задовольнити апеляційні вимоги сторони захисту, думку неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 , який просив задовольнити апеляційну скаргу та не позбавляти його волі так як він хоче продовжити навчання та в подальшому піти на роботу, вину у скоєному визнає повністю, розкаюється; міркування прокурорів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які, кожен окремо, просили залишити вирок суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення і при цьому врахувати вік малолітньої потерпілої, думку представника малолітньої потерпілої - ОСОБА_11 , яка просила задовольнити апеляційну скаргу та не позбавляти волі її неповнолітнього сина, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 152 КК України є правильною, оскільки він вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло іншої особи, яка не досягла чотирнадцяти років, з використанням геніталій (зґвалтування).
У суді апеляційної інстанції встановлено, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч.4 ст. 152 КК України вчинено за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю.
Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, суд не проводить детальний їх аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок місцевого суду лише в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги захисника не знайшли належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідивши докази в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку, допитавши законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_13 - ОСОБА_11 , дослідивши докази, зокрема висновки експертів, перевіривши доводи учасників процесу, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого повністю та об'єктивно доводиться дослідженими у судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На переконання колегії суддів апеляційної інстанції судом першої інстанції призначено обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в межах санкції статті обвинувачення, із застосуванням вимог ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 роки. При цьому було враховано обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого, а саме вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Призначаючи вид і розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував характер та суспільну небезпеку скоєного ним злочину, особу винного, який характеризується виключно позитивно, у лікаря-психіатра чи нарколого на обліку не перебуває, раніше не судимий, є учнем 11 класу.
Крім цього судом враховано позиція законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_13 - ОСОБА_11 , яка просила ОСОБА_7 суворо не карати та не позбавляти волі.
Також судом було враховано висновок досудової доповіді з якого вбачається, що дослідження інформації, які характеризують особу ОСОБА_7 за місцем його проживання/навчання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.
Зважаючи на санкцію статті, у якій обвинувачується ОСОБА_7 , обставини та кваліфікацію даного кримінального правопорушення, яке вчинене проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, яка не досягла 14 років, що відноситься до особливо тяжкого злочину, а тому застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчинення повторних кримінальних правопорушень неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контрою в умовах ізоляції.
Судом першої інстанції з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_7 не вчинив злочини у стані обмеженої осудності чи у стані неосудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.
Дане покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, підстав для його пом'якшення колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
На думку колегії суддів таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих, особливо дітей неповнолітніх та малолітніх.
Відповідний висновок зазначено у постанові касаційної інстанції від 27 травня 2021 року, де наголошено на тому, що згідно з положеннями Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини та Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Ланцаротській конвенції) про високу суспільну небезпечність злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітніх, яка зумовлюється шкодою, що заподіюється статевій недоторканості та нормальному фізичному й психічному розвитку неповнолітнього.
У Декларації прав дитини 1959 року Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони й піклування, у тому числі й належний правовий захист як до, так і після народження.
Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання у здійснення її права на особисте життя (ст. 16 Конвенції ООН).
Щодо апеляційних вимог захисника обвинуваченого, то всі вони були предметом розгляду в суді першої інстанції і у вироку цим вимогам будо надано належну правову оцінку.
Суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому врахував той факт, що кримінальні правопорушення проти статевої недоторканості особи характеризуються аморальністю та цинічністю дій винної особи, які принижують честь і гідність потерпілої особи та можуть завдати значної шкоди здоров'ю. Такі кримінальні правопорушення, вчинені щодо малолітніх осіб, посягають на їх статеву недоторканність та нормальний статевий розвиток.
Зазначені вище доводи суд першої інстанції визнав належними та допустимими, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, мають значення для кримінального провадження та отримані у порядку, встановленому КПК України.
З таким висновком в повному обсязі погоджується і колегія суддів суду апеляційної інстанції.
Суду апеляційної інстанції було надано, для долучення до справи, виписку з медичної карти амбулаторного хворого № 89439268 про те, що ОСОБА_7 лікувався амбулаторно з 21.02.2025 року у зв'язку із захворюванням лівої нирки. Однак вказаний у виписці діагноз не вказує на неможливість утримання засудженої особи під вартою. Покликання захисника на інші захворювання нічим не підтверджені.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним й обґрунтованим, призначене покарання відповідає особі обвинуваченого, відтак підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається, як немає підстав для задоволення апеляційної скарги поданої захисником обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 424 КПК України, колегія суддів,
постановила :
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Жовківського районного суду Львівської області від 06.03.2025 року, яким неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: