Справа № 201/8907/25
Провадження № 1-кс/201/3292/2025
18 липня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання слідчого СВ 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025050000000687 від 17.06.2025 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
Слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025050000000687 від 17.06.2025 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
В обґрунтування клопотання, слідчий зазначає, У провадженні слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях перебуває кримінальне провадження № 22025050000000687 від 17.06.2025 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , всупереч інтересам держави України, в умовах воєнного стану, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній, чи інформаційній безпеці України, шляхом надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи умисно, в інтересах держави, що здійснює збройну агресію проти України, погодився надавати допомогу представнику іноземної держави - військовослужбовцю ЗС РФ ОСОБА_6 в проведенні підривної діяльності проти України, шляхом надання інформації щодо місць дислокації підрозділів та військової техніки Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
16.07.2025 під час обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 громадянин України ОСОБА_5 , 22.08.1990 добровільно видав наступні предмети:
-Мобільний телефон марки марки «HUAWEI P smart» моделі «FIG-LXI», imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 з встановленою сім-картою мобільного зв'язку НОМЕР_3 ;
-Мобільний телефон марки «realme Note 50» моделі «RMX3834», imei 1: НОМЕР_4 , imei 2: НОМЕР_5 з встановленою сім-картою мобільного зв'язку НОМЕР_6 .
Під час огляду вище вказаних предметів встановлено, що вони містять на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
16.07.2025 вище наведені предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025050000000687 від 17.06.2025.
Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи, що згідно з ч. 5 ст. 237 КПК України, вилучена річ, що має значення для кримінального провадження, вважається тимчасово вилученим майном, яке в подальшому в ході розслідування може бути використаним як докази вчиненого кримінального правопорушення, на вилучені 16.07.2025 в ході досудового розслідування предмети, необхідно накласти арешт.
За таких обставин, вказані вище предмети, можуть мати по кримінальному провадженню значення речових доказів, оскільки є предметами та засобами кримінального правопорушення, та можуть бути використаний як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. В даний час вищевказані предмети знаходяться у службовому приміщенні СВ 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.
Слідчий, захисник та власник майна у судове засідання для розгляду клопотання не з'явилися, про час та місце його розгляду повідомлені належним чином, подали до суду заяви про розгляд клопотання про арешт майна за їх відсутності.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Вивчивши матеріали клопотання та долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з такого, 16.07.2025 під час обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 громадянин України ОСОБА_5 , 22.08.1990 добровільно видав наступні предмети: мобільний телефон марки марки «HUAWEI P smart» моделі «FIG-LXI», imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 з встановленою сім-картою мобільного зв'язку НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки «realme Note 50» моделі «RMX3834», imei 1: НОМЕР_4 , imei 2: НОМЕР_5 з встановленою сім-картою мобільного зв'язку НОМЕР_6 .
Під час огляду вище вказаних предметів встановлено, що вони містять на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
16.07.2025 вище наведені предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025050000000687 від 17.06.2025.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з положеннями ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, в ч. 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.
Нормами чинного КПК України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
У відповідності до вимог ст. 171 КПК України, звертаючись з клопотанням про арешт майна, слідчий, прокурор має обґрунтувати свої вимог щодо наявності підстав для застосування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження викладених у клопотанні доводів.
Не доведення вказаних обставин, згідно з положеннями ч. 1 ст. 173 КПК України, є підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Сукупність наданих суду матеріалів містить достатньо підстав вважати, що виявлені та вилучені речі є доказами у даному кримінальному провадженні у рамках даного досудового розслідування кримінального правопорушення.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту на вказане вище майно у зазначений спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що матеріали клопотання про арешт майна та додані до нього матеріали вказують, що вище зазначене майно може зберігати на собі сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на його відповідність ст. 98 КПК України.
Усі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу у судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025050000000687 від 17.06.2025 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК, задовольнити.
Накласти арешт на зазначені в клопотанні предмети, які вилучено під час досудового розслідування у кримінальному № 22025050000000687 від 17.06.2025, а саме: мобільний телефон марки марки «HUAWEI P smart» моделі «FIG-LXI», imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 з встановленою сім-картою мобільного зв'язку НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки «realme Note 50» моделі «RMX3834», imei 1: НОМЕР_4 , imei 2: НОМЕР_5 з встановленою сім-картою мобільного зв'язку НОМЕР_6 .
Заборонити розпоряджатися, користуватися та відчужувати вказане майно на час досудового розслідування та судового розгляду у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1