Справа № 136/273/25
Провадження № 22-ц/801/1510/2025
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шпортун С. В.
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
18 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів Берегового О.Ю., Войтка Ю.Б.,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шпортун С.В.
у справі № 136/273/25
за позовом ОСОБА_1 (позивач)
до ОСОБА_2 (відповідач)
про стягнення аліментів,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася в районний суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в обґрунтування якого посилалась на те, що відповідач є батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має хвороби, що потребують постійного лікування. Після розірвання шлюбу із відповідачем, останній не надає матеріальну допомогу для дитини, яка проживає разом з нею і повністю знаходиться на її утриманні. Зазначає, що відповідач є фінансово спроможним надавати допомогу, а тому просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року позов задоволено частково. Вирішено: стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову - 12.02.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Зарахувати в рахунок сплати аліментів за цим судовим рішенням грошові кошти в розмірі 8 000,00 (вісім тисяч) гривень 00 коп., внесених ОСОБА_2 відповідно до квитанції №1/5062176016103777, отримувачем яких зазначено: №4576369999594703.
В решті позову відмовлено й вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
29 травня 2025 року позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року невмотивованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що визначаючи розмір аліментів в 1/5 частині доходу відповідача, суд взагалі не врахував матеріальний стан позивача, та стан здоров'я дитини, а при розгляді справи застосував спрощений підхід, не надавши належної оцінки поданим нею доказам.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив судове рішення залишити без змін, вважає, що підстав для збільшення розміру аліментів не має.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 14 липня 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше 30-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в даній справі визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців, що є менше 30- ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, спір у ній не належить до категорій, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), а тому колегією суддів вирішено, що справа з урахуванням її конкретних обставин може бути розглянута без повідомлення учасників справи.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Судом встановлено, що батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Як слідує зі довідки № 1091 від 06.02.2025, виданої Відділом надання адміністративних послуг Липовецької міської ради Вінницького району за адресою по вул. Івана Богуна, 12, в м. Липовець, у житловому будинку, власником якого є ОСОБА_4 , зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .
Відповідно до медичної документації встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2017, 2019 роках проходив лікування в дитячому неврологічному відділенні № 4 ВОПНЛ ім. акад. О.І. Ющенка, діагноз : гіпоксично-ішемічної енцефалопатії у вигляді легкого спастичного парезу правої руки та затримки психомовного розвитку.
Проходив лікування в КНП ВОДКЛ Вінницької обласної ради у 2023 році та медичні обстеження 2023-2025 роках.
Відповідно до Виписок із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 , 2013 року народження, встановлено діагноз: ураження ЦНС, Епілепсія.
З характеристики, виданої Липовецьким ліцеєм № 2 Липовецької міської ради Вінницької області від 14.03.2025 № 01-21/186, ОСОБА_3 є здобувачем освіти Липовецького ліцею № 2 з 01.09.2019, навчається на очній формі навчання, з 01.09.2023 організовано роботу інклюзивного класу.
Згідно довідки виданої Липовецьким ліцеєм № 2 Липовецької міської ради Вінницької області від 14.03.2025 № 183, вона видана ОСОБА_1 про те, що батько ОСОБА_3 учня 6-А класу, ОСОБА_2 , участі у шкільних заходах, організованих для батьків не брав, поведінкою та успішністю ОСОБА_6 не цікавився, з інших питань, пов'язаних з розвитком сина до класного керівника не звертався .
Крім того, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 перебуває у шлюбі із ОСОБА_7 , який був зареєстрований 01.03.2022, разом виховують ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно довідки, виданої Філією державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області Перебейнос Р.В. з 18.03.2024 по 23.01.2027 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб про джерела та суми нарахованого доходу від 05.03.2025, за 2024 рік ОСОБА_7 отримала від УПСЗН Вінницької РДА дохід по 860 грн., а також із ПРАТ «Зернопродукт» виплату у розмірі 8 285,71 грн., в загальному розмірі їй виплачено 51 929,08 грн.
З довідки № 1918 про зареєстрованих у житловому будинку осіб, виданої ОСОБА_2 , встановлено, що в будинку за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані та проживають: ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 2024 р.н., ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 .
Відповідно до квитанції № 1/5062176016103777 (а.с.30) платником ОСОБА_2 здійснено переказ грошових коштів отримувачу: 4576369999594703 в розмірі 8 000,00 грн.
Відповідно до платіжних документів ОСОБА_2 здійснював переказ грошових коштів в рахунок аліментів у 2019 році, на підтвердження чого надано Виписки за смарт-рахунком на ім'я ОСОБА_2 за період з 2019 - 2025 роки.
Позиція апеляційного суду
Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення не повністю відповідає вказаним вимогам.
Задовольняючи частково вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з пріоритетності інтересів дитини, на користь якої стягуються аліменти, її віку, визначеного законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, особи відповідача, який є чоловіком працездатного віку, й вважав за можливе визначити розмір аліментів у розмірі 1/5 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття. На думку суду, визначений розмір аліментів буде задовольняти першочергові потреби дитини відповідно до її віку та розвитку, відповідатиме обов'язку обох батьків щодо утримання дитини та не порушуватиме законних інтереси як платника так і одержувача аліментів, не буде надмірним тягарем, а для інших утриманців відповідача (ще однієї дитини та дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною) забезпечить розумний баланс щодо належного їх утримання, що є обов'язком відповідача як батька та чоловіка.
З висновками суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача аліментів колегія в цілому погоджується, оскільки вони відповідають вимогам закону, однак в частині визначення розміру аліментів рішення слід змінити, виходячи з таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Положеннями статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років визначений в сумі 3196 гривень.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.
У статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Аналізуючи зазначені норми закону, апеляційний суд виходить з того, що батьки дітей повинні забезпечити для них утримання у розмірі, не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я.
Цей мінімум стягується з батьків навіть при наявності доходу лише в межах державних соціальних гарантій, призначених батькам (пенсій, допомог тощо) і не є достатнім для задоволення потреб дитини, тому при наявності більших доходів у батьків, відповідно й аліменти повинні визначатися у більшому розмірі від мінімальної межі.
Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що вирішуючи питання стосовно розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Статтями 183, 184 СК України встановлено, що за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з приписами ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведених вимог закону та встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції правильно констатував, що позивачка має право на отримання аліментів. При цьому відповідач не спростував належними та допустимими доказами той факт, що він не має можливості сплачувати аліменти на утримання сина у заявленому позивакою розмірі.
Так, як у своєму відзиві на позов у суді першої інстанції, додаткових поясненнях, так і у відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 визнавав позовні вимоги частково і просив стягнути з нього аліменти на сина в розмірі 1/5 частки його доходів.
До суду першої інстанції відповідачем було подано ряд доказів щодо матеріального стану (заробітку) його дружини ОСОБА_7 , а натомість жодного підтвердження щодо власного доходу чи його відсутності, відповідачем не надано.
Апеляційний суд зауважує, що саме відповідач, спростовуючи доводи позивача, зобов'язаний надати докази, які свідчать про відсутність обставин, на яких ґрунтується позов, або про наявність обставин, що виключають відповідальність відповідача.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач також долучив докази нібито зміни його майнового та сімейного стану (в копіях), а саме: свідоцтво про народження дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , довідку з місця роботи ОСОБА_7 відповідно до якої остання перебуває у відпустці по догляду за дитиною, відомості з ГУ ДПС у Вінницькій області також щодо ОСОБА_7 .
Верховний Суд у постанові від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 дійшов висновку, що зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від першого шлюбу та суперечитиме її інтересам.
Наведений висновок апеляційний суд враховує відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин.
Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20.
Відтак, з огляду на наведене, правильним є висновок суду про наявність підстав для стягнення аліментів на утримання сина, проте, враховуючи наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи, не у повній мірі враховані судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів на неповнолітню дитину.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити, - позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та з відповідача в користь позивачки слід стягнути аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В решті рішення суду слід залишити без змін.
Щодо зарахування в рахунок сплати аліментів грошові кошти в сумі 8 000 грн, внесених ОСОБА_2 на банківську картку ОСОБА_1 , то колегія суддів виходить з такого.
Законодавством України передбачено два способи стягнення аліментів на дітей: на підставі угоди про сплату аліментів (договір про утримання дітей), або на підставі рішення суду. Аналогічно питання визначення місця проживання дитини може визначатися угодою між сторонами, або за відсутності такої угоди у судовому порядку.
Положення статті 189 СК України передбачають, що батьки дитини мають право укласти між собою договір про сплату аліментів на дитину, який укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Сторонами аліментного договору виступають батьки дитини, причому незалежно від того, перебувають вони у шлюбі між собою чи ні. Умови договору про сплату аліментів на дитину мають визначати розмір, строки, а також порядок виплати та підстави цільового використання аліментів і не можуть порушувати права дитини, які встановлені Сімейним кодексом України.
Водночас матеріали справи не містять нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів, який би відповідав положенням статті 189 СК України.
Квитанція 03.03.2025 , додана відповідачем до відзиву на позовну заяву підтверджує лише факт перерахування ОСОБА_2 на банківську картку (без вказівки її власника) певної суми коштів. У призначенні платежу вказано «переказ коштів з рахунку». Той факт, що позивач ОСОБА_1 визнала отримання нею зазначеної суми, не є підтвердженням цільового характеру зазначених коштів і сплати аліментів в розумінні ст.189 СК України.
Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16-ц вказав, що добровільна допомога дитині, шляхом надання певних коштів або добровільна сплата аліментів не позбавляє позивача права на стягнення їх в судовому порядку.
Добровільна сплата аліментів може бути лише доказом сумлінного виконання батьківських обов'язків до ухвалення судом відповідного рішення.
Апеляційний суд також враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим, певним чином, з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обидва з батьків для розвитку дитини. У справі такий тягар здебільшого лягає лише на матір ОСОБА_1 , тим більше, що дитина має серйозні захворювання, що вимагають додаткових зусиль і коштів для її належного утримання і виховання.
Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зміни рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, Суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року в частині розміру присуджених аліментів і зарахування коштів як сплати аліментів змінити та ухвалити у цій частині нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову - 12.02.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Виключити із судового рішення положення про зарахування 8 000 грн як сплати аліментів.
Стягнути з ОСОБА_2 , в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
Головуючий: І.М. Стадник
Судді: О.Ю. Береговий
Ю.Б. Войтко