Справа № 463/9327/24
Провадження № 2/463/227/25
18 липня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: Стрепка Н.Л.,
з участю секретаря судових засідань: Онишкевича О.І.,
представника позивача Морозової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованості за договорами №2106442555775 від 5 березня 2021 року, №3516804275-53789 від 11 березня 2021 року, №454889 від 22 грудня 2020 року у розмірі 88537,67 грн., понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 3028 грн. та понесених витрат на правову допомогу у розмірі 16000 грн.
Позов мотивує тим, що 5 березня 2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 укладено договір №2106442555775. 11 березня 2021 року між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір №3516804275-53789. 22 грудня 2020 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір №454889. Щодо договору №2106442555775 від 5 березня 2021 року вказує, що такий є електронним договором, та згідно з умовами такого товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети у розмірі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. Граничний строк кредитування (строк дії кредитної договору): 1 (один) рік. Умовами договору було визначено фіксований розмір процентної ставки: 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з попередньою процентною ставкою; починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з попередньою процентною ставкою; починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з попередньою процентною ставкою. На виконання умов укладеного договору позикодавцем було перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 3000 грн., що підтверджується листом ТОВ ФК «Вей фор пей», згідно з яким 5 березня 2021 року було здійснено 1 переказ грошових коштів на карту, яка належить позичальнику, у вказаному розмірі. Договір №3516804275-53789 від 11 березня 2021 року також є електронним договором, ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» було перераховано грошові кошти у розмірі 2000 грн., що підтверджується квитанцією та довідкою. Згідно з умовами договору позики дата видачі кредиту 11 березня 2021 року, дата повернення кредиту 25 березня 2021 року включно, термін користування кредитом 14 діб. Умовами договору позики на період зазначений в п.п. 2.3. договору, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 1,95 % за кожен день користування кредитом. Відповідно до умов договору №454889 від 22 грудня 2020 року кредитодавець надав позичальнику кредит в сумі 16250 грн., шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника в порядку передбаченому умовами договору кредиту, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю суму кредиту в строк до 22 грудня 2021 року та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором кредиту. Даний договір також є електронним. Позивач вказує, що зазначені вище договори було укладено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», зокрема шляхом підписання таких електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором, та підписанням договорів відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма їх істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Щодо права вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до відповідача за вказаними договорами зазначає, що 1 грудня 2021 року було укладено договір №1-12, відповідно до якого ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2106442555775. 10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2106442555775. Також 7 липня 2021 року було укладено договір №07-07/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3516804275-53789. 10 березня 2023 року було укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3516804275-53789. Окрім того 30 червня 2021 року було укладено договір №30-06/2021, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №454889. 10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №454889.
Позивач вказує, що станом на сьогоднішній день заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Зокрема станом на 30 листопада 2021 року (дата що передувала відступленню права вимоги від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» до ТОВ «Вердикт Капітал») загальна заборгованість за договором №2106442555775 від 5 березня 2021 року становила 59390,2 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 3000 грн.; заборгованість за процентами - 56390,2 грн. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №1-12 від 1 грудня 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26850 грн., в тому числі: 3000 грн. - сума заборгованості за кредитом та 23850 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом, тобто щодо сплати процентів за користування кредитними коштами не в повному обсязі, що не суперечить законодавству. Право вимоги за нарахованими процентами за користування кредитом в розмірі 32540,2 грн. не перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал». Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення прав вимог, що укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору № 2106442555775 від 5 березня 2021 року в сумі 48479,4 грн., яка складається з: 3000 грн. сума заборгованості за кредитом; 23850 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом станом на 30 листопада 2021 року, право вимоги за якими перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал»; 21629,4 грн. сума заборгованості за нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитом за період з 1 грудня 2021 року по 4 березня 2022 року. Вказує, що ТОВ «Коллект Центр» після набуття права вимоги за договором нарахування процентів не здійснював, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №2106442555775 від 5 березня 2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 48479,4 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 3000 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 45479,4 грн. Окрім того загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №3516804275-53789 від 11 березня 2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 15607 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 2000 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 13607 грн. Також загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №454889 від 22 грудня 2020 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 24451,27 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 14414,03 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 9540,42 грн., інфляційні збитки - 421 грн., нараховані 3% річних - 75,82 грн. Відтак вказує, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 88537,67 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 19414,03 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 68626,82 грн., інфляційні збитки - 421 грн., нараховані 3% річних - 75,82 грн. Вважає, що позивач має право задовольнити свої порушені права шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача кожної складової грошової заборгованості за кредитним договором, нарахованою відповідно до умов кредитну договору та ст. 625 ЦК України.
Додатково щодо розміру понесених позивачем судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача вказує, що такі складаються з судового збір 3028 грн. та 16000 грн. витрат на правничу допомогу, які підтверджуються договором про надання правничої допомоги та актом про надання юридичної допомоги.
Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 4 жовтня 2024 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Стрепка Н.Л.
Ухвалою суду від 4 жовтня 2024 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні 4 листопада 2024 року розгляд справи було відкладено у зв'язку з неявкою у таке відповідача.
18 листопада 2024 року на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву, згідно з яким позов просить задовольнити частково в частині стягнення заборгованості за основним зобов'язанням №3516804275-53789 від 11 березня 2021 року в сумі 2546 грн., в решті позову відмовити.
Вказує, що з вимогами викладеними в позовній заяві не погоджується. Зокрема щодо кредитного договору №2106442555775 від 5 березня 2021 року вказує, що позивачем не надано доказів, що безсумнівно свідчили б про факт видачі йому кредитних коштів, оскільки в листі ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 4 липня 2024 року відсутні відомості про особу, якій такі кошти перераховані, а також у справі відсутні первинні документи про видачу/зарахування йому коштів на виконання кредитного договору. Відтак вважає, що позивачем не доведено факту видачі кредитних коштів (належного виконання кредитором своїх зобов'язань за договором), а саме перерахування коштів за кредитним договором на його картковий рахунок. Також вказує, що позивачем надано неповні копії: додатку №3 до договору факторингу №1-12 від 1 грудня 2021 року реєстру боржників до договору факторингу №1-12 від 1 грудня 2021 року, складеного 3 грудня 2021 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал»; додатку №3 до договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 березня 2023 року реєстру боржників до договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 березня 2023 року, складеного 10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», відтак вважає такі недопустимими доказами. Вказує, що позивач не довів обставин щодо умов договору про надання фінансових послуг, викладених у позовній заяві, оскільки відомості, наявні в наданих документах за відсутності копій документів, які згідно з договором є складовими частинами такого, зокрема правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Служба миттєвого кредитування», не є достатніми для встановлення відповідних обставин.
Щодо кредитного договору № 3516804275-53789 від 11 березня 2021 року зазначає, що вимога позивача ТОВ «Коллект Центр» в частині стягнення з нього заборгованості за основним зобов'язанням, яка складається із суми позики 2000 грн. та по відсотках у розмірі 546 грн. є доведеною, однак вимога в частині стягнення з нього заборгованості за відсотками в сумі 13061 грн. на його думку задоволенню не підлягає, оскільки такі нараховані після спливу визначеного договором строку кредитування - 25 березня 2021 року, що підтверджується графіком розрахунків додатком №1 до договору позики №3516804275-53789 від 11 березня 2021 року, реєстром боржників до договору відступлення права вимоги №07-07/21 від 7 липня 2021 року та реєстром боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року (рядок 5730).
Щодо кредитного договору №454889 від 22 грудня 2020 року звертає увагу на те, що ТОВ «Слон Кредит» через систему онлайн платежів «Ipay.ua» 22 грудня 2020 року перерахувало на картку № НОМЕР_1 , 13000 грн., однак відомості, які б дозволили ідентифікувати отримувача кредитних коштів, у цьому документі відсутні. Вказує, що в договорі споживчого кредиту №454889 від 22 грудня 2020 року зазначено лише початкові та кінцеві цифри номера банківської картки, які нібито вказав позичальник. Витяг із системи онлайн платежів «Ipay.ua» про перерахунок ТОВ «Слон Кредит» коштів на картку № НОМЕР_1 не ідентифікує номер, власника картки та отримувача кредитних коштів. Позивачем не подано доказів первинного обліку про повний рух коштів по банківському рахунку, які у кредитному договорі вказав відповідач тощо. Відтак вважає, що позивачем жодним документом не підтверджено факт отримання ним суми 13000 грн. за кредитним договором та про його обізнаність щодо такого договору. Окрім того позивачем до позовної заяви не додано копії повідомлень йому про відступлення права грошової вимоги факторові.
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу звертає увагу на те, що поданий стороною позивача в обґрунтування витрат на правничу допомогу договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 1 липня 2024 року про надання правової допомоги не містить конкретного предмету правової допомоги, а відтак долучена платіжна інструкція №0459940000 від 12 вересня 2024 року щодо оплати коштів на виконання такого не є доказом того, що вказані витрати пов'язані з даною цивільною справою.
В судовому засіданні 21 листопада 2024 року розгляд справи було відкладено у зв'язку з неявкою у таке учасників справи та не завершенням строку для подання позивачем відповіді на відзив.
28 листопада 2024 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив представника позивача керівника ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М.М., що діє в порядку самопредставництва юридичної особи діє на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вважає відзив необґрунтованим та таким який не спростовує підстави, які зазначені в позовній заяві. Зокрема вказує, що 5 березня 2021 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг №2106442555775 «Стандартний» згідно з п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Вказує, що договір про надання фінансових послуг №2106442555775 підписано позичальником 5 березня 2021 року електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису R7), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер, зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Вказаним одноразовим ідентифікатором у вигляді алфавітно-числової послідовності, наданий відповідачу, було підписано вищезазначені договір, додаток №1 до договору, паспорт споживчого кредиту від 5 березня 2021 року, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами. Звертає увагу на закріплену ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину та вказує, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, що є додатком №1 до кредитного договору, у якій відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів йому в позику, а також зазначив свою електронну адресу, на яку направлений договір та номер карткового рахунку, який співпадає з тим, що зазначений у довідці ТОВ ФК «Вей фор пей» щодо підтвердження переказу коштів ТОВ «Служба миттєвого кредитування» на карту відповідача. Також вказує, що до матеріалів позовної заяви надано докази на підтвердження виникнення зобов'язань між сторонами, надання (обміну) усією необхідною інформацією, погодження всіх істотних умов договору, а саме: копію договору про надання фінансових послуг №2106442555775 від 5 березня 2021 року; додаток №1 до договору; паспорт споживчого кредиту; довідку-інформацію щодо порядку (процедури) укладання договору; довідку щодо перерахування коштів відповідачу. Відтак вважає, що сторонами були вчинені всі необхідні дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків, що свідчить про укладення та підписання кредитного договору. Зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу того, що ним оспорювався зазначений вище кредитний договір раніше, отримавши позовну заяву відповідач зустрічного позову щодо оспорення зазначеного кредитного договору щодо його не укладення, не подав, відтак вказаний кредитний договір є чинним. Також відповідач не був позбавлений можливості відповідно до статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення, проте у вказаний строк відповідач від договору не відмовлявся, жодних заперечень щодо його змісту не висловлював, що свідчить на думку позивача про його згоду з умовами укладеного договору. Доказів звернення до кредитодавця відповідач до суду також не надав. При цьому звертає увагу на те, що з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювались погашення за отриманими кредитними коштами, що підтверджує його волевиявлення на укладення договору та погодження всіх умов договору.
Щодо перерахування коштів вказує, що відповідно до наявної в матеріалах справи довідки вбачається, що на картку № НОМЕР_2 , зазначений банк власника картки, призначення: кошти згідно договору №2106442555775 був здійснений переказ грошових коштів у розмірі 3000 грн. Зазначає, що позивач об'єктивно позбавлений можливості надати виписки з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, оскільки не є банком в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність яких регулюється спеціальним законодавством для осіб, які надають небанківські фінансові послуги. Звертає увагу, що відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. При цьому для спростування заперечень відповідача разом з відповіддю на відзив позивачем було подано клопотання про витребування доказів.
Щодо права вимоги вказує, що до позовної заяви позивачем були надані: належним чином завірена копія договору відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року з належним чином завіреними додатками, де наявна вся інформація щодо боржника та договору. Відповідачем не надано будь-яких доказів щодо погашення заборгованості за договором про надання фінансових послуг, ні новому, ні попереднім кредиторам, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленій до стягнення сумі. Відтак вважає, що посилання відповідача на відсутність підтвердження переходу права вимоги є необґрунтованими.
Щодо договору позики №3516804275-53789 від 11 березня 2021 року звертає увагу на те, що відповідач не заперечує факт укладання договору та отримання кредитних коштів, частково визнає позовні вимоги. Щодо суми заборгованості зазначає, що заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. У розрахунку заборгованості чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 5 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежно від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. Вказує, що п. 6.2. договору погоджено, що закінчення строку дії договору не звільняє від відповідальності за невиконання та/чи неналежне виконання умов цього договору. Відповідно до п. 9.7 договору визначено, що сторони домовились, що після закінчення строку дії цього договору, проценти за користування кредитом можуть бути нараховані згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі передбаченому п.п. 9.4. цього договору та підлягають сплаті не пізніше дня, що слідує за днем відправлення відповідної вимоги позикодавця позичальнику засобами ІТС та/чи на адресу електронної пошти позичальника. Відтак вважає, що нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами договору. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження належного виконання умов договору та контррозрахунок заборгованості, здійснений відповідачем, відтак відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених кредитором розрахунків. З огляду на вищевикладене, оскільки фінансова установа, правонаступником якої за договорами відступлення прав вимоги є позивач, виконала всі передбачені кредитним договором умови щодо надання відповідачу кредитних коштів, а останній, за укладеним договором вказані грошові кошти отримав, однак свої зобов'язання щодо їх повернення відповідно до умов договорів не виконав, хоча таку можливість мав, але без поважних причин цього не зробив, стверджує, що можна зробити висновок, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаним кредитним договором, а отже вимога позивача про стягнення заборгованості за основною сумою боргу кредиту та заборгованості за відсотками ґрунтується на вимогах закону.
Щодо договору про надання споживчого кредиту №454889 від 22 грудня 2020 року вказує, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору про надання споживчого кредиту шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти. Відповідач ідентифікував себе та на зазначений номер телефону відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір. Крім того, ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, банківська картка) були використані для укладення договору від його імені, відповідачем не надані. Стверджує, що укладений між сторонами договір відповідає вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін, сторонами було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов. Позичальник був ознайомлений з умовами договору, висловив своє волевиявлення шляхом підписання договору, що свідчить про прийняття ним таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків. Звертає увагу на те, що відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає, хоча мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Таким чином відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень, при цьому відповідач не заперечує факт укладання договору, а відтак і ознайомлення з умовами договору. Аналогічно звертає увагу на те, що договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.
Також вказує, що відповідачем не надано будь-яких доказів щодо погашення заборгованості за договором про споживчий кредит, ні новому, ні попереднім кредиторам, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленій до стягнення сумі. Зазначає, що в даному випадку, жодні негативні наслідки для кредитора не настають, так як позичальником не сплачено жодних платежів первісному кредитору після відступлення права вимоги, а тому, підстав вважати, що настали негативні наслідки для нового, належного кредитора та належного виконання умов кредитного договору немає. Крім того, відступлення права вимоги жодним чином не впливає на кредитні зобов'язання позичальника. Відтак вважає, що з огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора, що узгоджується з позицією, викладеною в постанові КЦС ВС від 6 лютого 2018 року у справі №278/1679/13-ц.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу звертає увагу, що позовна заява на виконання вимог цивільного процесуального законодавства містить попередню суму судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з пред'явленням даного позову та розгляду справи у суді в тому числі і 16000 грн. витрат на правничу допомогу. На підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості їх вартості, до позовної заяви було надано копію договору №01-07/2024 від 1 липня 2024 року, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №214, витяг з акту, а відтак позивачем надано суду достатні, належні та достовірні докази для підтвердження витрат на правову допомогу. Вказує, що відповідно до укладеного договору АО «Лігал Ассістанс» прийняло на себе зобов'язання щодо надання юридичної допомоги ТОВ «Лігал Ассістанс» на підставі окремих звернень, оформлених у формі заявок на надання юридичної допомоги, а ТОВ «Коллект Центр» - оплачувати надані правові послуги, вартість яких узгоджується у окремих заявках на надання юридичної допомоги. Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги були узгоджені перелік та вартість послуг щодо надання юридичної (правової) допомоги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , та відповідно до зазначеної заявки вартість послуг була погоджена в розмірі 16000 грн. Вказує, в зазначений період крім надання юридичної (правової) допомоги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 АО «Лігал Ассістанс» надало також юридичну (правову) допомогу по іншим клієнтам, про що було складено акт №3, в зв'язку з цим був наданий витяг з вказаного акту. Вказують, що платіжна інструкція №0459940000 від 12 вересня 2024 року містить лише авансовані платежі по сотням заявок на надання юридичної допомоги в тому числі і згідно заявки №214, та аж ніяк не є остаточною оплатою за послуги, надані за актом. Звертають увагу на те, що договірні відносини між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» за договором є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору, розмір гонорару визначається лише за погодженням стороною надавачем послуг та клієнтом, а відповідач не вправі втручатися в ці правовідносини. Звертає увагу на те, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, проте відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції.
Також 28 листопада 2024 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів.
9 грудня 2024 року на адресу суду надійшло заперечення відповідача ОСОБА_3 , в якому просить позов задовольнити в частині: стягнення заборгованості за основним зобов'язанням по кредитному договорі №2106442555775 від 5 березня 2021 року в сумі 5080 грн. (тіло кредиту 4000 грн. та відсотки за строк кредитування 1080 грн.); стягнення заборгованості за основним зобов'язанням №3516804275-53789 від 11 березня 2021 року в сумі 2546 грн., в решті позову відмовити.
Щодо договору №2106442555775 від 5 березня 2021 року, укладеного між ним та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.9 договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) становить 1 рік, а договір був укладений 5 березня 2021 року, то граничний строк нарахування заборгованості має становити не більше 1 року, тобто включати період з березня 2021 року по березень 2022 року. Оскільки наданий суду розрахунок не є детальним, містить нарахування по день формування позовної заяви, а саме до 24 вересня 2024 року, вважає, що позивач не аргументував, за який період було нараховано відсотки в розмірі 45479,4 грн., тож їх не можна враховувати при розгляді справи, оскільки в наданому позивачем розрахунку містяться періоди нарахування заборгованості, що виходять за межі граничного строку дії договору. Відтак вважає, що розмір заборгованості нарахування позивачем по відсотках є недоведеним.
Вказує, що за умовами договору про надання фінансових послуг №2106442555775 від 5 березня 2021 року сторони встановили строк кредитування 18 днів, тобто до 23 березня 2021 року, включаючи дату отримання та повернення позики. Встановлено, що строк кредитування був погоджений сторонами та становив 18 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Відтак вважає, що розмір відсотків відповідно до умов договору становить 1080 грн. за період з 5 березня 2021 року по 23 березня 2021 року, виходячи з розрахунку: 3000 грн. (тіло кредиту) * 2% (базова відсоткова ставка) * 18 день (строк позики). У зв'язку з наведеним вказує, що може визнати позовні вимоги лише в частині нарахування відсотків в розмірі 1080 грн. Також зазначає, що пролонгація строку кредиту є недоведеною, оскільки така за умовами договору мала здійснюватися шляхом здійснення платежу на користь позивача та погодження останнім пропозиції позичальника про це, належних та допустимих доказів чого матеріали справи не містять. А відповідно до розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, позичальник у період з дати укладення договору від 5 березня 2021 року по 23 березня 2021 року не здійснив оплату суми нарахованих процентів. Відтак заперечує щодо продовження строку дії кредитного договору та вважає, що факт щодо продовження строку кредитування понад 18 днів, який було визначено у пункті 1.3 договору про надання фінансових послуг №2112112478394 від 1 травня 2021 року є недоведеним, а відтак підстави для стягнення з нього на користь позивача процентів за користування кредитом за межами строку кредитування відсутні.
Щодо кредитного договору №3516804275-53789 від 11 березня 2021 року вказує, що відповідно до п. 9.7 договору позики сторони домовились, що після закінчення строку дії цього договору проценти за користування кредитом можуть бути нараховані згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі, передбаченому пунктом 9.4 договору та підлягають сплаті не пізніше дня, що слідує за днем відправлення відповідної вимоги позикодавця позичальнику засобами інформаційно-телекомунікаційної системи та/чи на адресу електронної пошти позичальника. Отже підставою сплати процентів у даному випадку є подія відправлення відповідної вимоги позикодавця позичальнику засобами інформаційно-телекомунікаційної системи та/чи на адресу електронної пошти позичальника, однак матеріали справи не містять доказів направлення йому такої вимоги, а тому вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього на користь позивача відсотків, нарахованих у розмірі 13607 грн.
Щодо кредитного договору №454889 від 22 грудня 2020 року вказує, що не погоджується з визначеною позивачем в позовній заяві сумою нарахованих процентів за заборгованість в сумі 24451,27 грн. Зазначає, що згідно з вказаним договором строк дії такого становив 365 днів (до 22 грудня 2021 року), а сума кредиту 16250 грн. Враховуючи сплив визначеного кредитним договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося 22 грудня 2021 року. У зв'язку з чим нарахування процентів за користування кредитами за такий період не виповідає вимогам закону. Таким чином вважає, що вимога про стягнення заборгованості за процентами, які нараховані поза строком кредитування не ґрунтується на законі та умовах договору, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами нарахованими поза строком дії договору у сумі 8201,27 грн. (розрахунок: 24451,27 грн. (заборгованість станом на дату відступлення права вимоги) - 16250,00 грн. (загальна вартість, кредиту) - необхідно відмовити.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних звертає увагу на п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», у разі просочення споживачем у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно) в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій Території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.
Ухвалою суду від 13 грудня 2024 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ «Універсал Банк»: - інформацію про те, чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) кредитна картка № НОМЕР_1 ; докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 3000 грн., які 5 березня 2021 року були на неї перераховані, та в сумі 13000 грн, які 22 грудня 2020 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за номером картки № НОМЕР_1 за період із 22 грудня 2020 року по 5 квітня 2021 року; ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім'я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 з 22 грудня 2020 року по 5 квітня 2021 року.
У зв'язку з витребуванням доказів в судовому засіданні 13 грудня 2024 року в розгляді справи було оголошено перерву.
25 грудня 2024 року до суду через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення представника позивача ОСОБА_2 .
Вказує, що ознайомившись із запереченнями відповідача вважають за необхідне звернути увагу на те, що відповідач не посилається на неукладеність договорів та неотримання коштів, а лише наголошує на зменшенні розміру процентів, що вказує на розуміння необхідності виконання зобов'язань за договорами.
5 березня 2021 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансових послуг №2106442555775 «Стандартний». У розрахунку заборгованості чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Відповідно до п. 1.9 кредитного договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік. Відповідно до додатку №1 до кредитного договору грошові кошти надаються строком на 365 днів з правом повернення достроково. Відповідно до наданого розрахунку заборгованості нарахування відсотків здійснювалось за період з 5 березня 2021 року по 4 березня 2022 року, тобто в межах строку кредитування, зазначеного в кредитному договорі та в заяві-анкеті на отримання кредиту. При цьому, відповідно до умов договору, відсоткова ставка за перші 18 днів становить 2% на день, з 17 по 30 день -3,64% на день, з 31 по 46 - 5,02% на день, в подальшому - 7,67% на день. Таким чином, в договорі зазначено строк 18 днів як орієнтовний, пільговий строк, оскільки саме в цей період здійснюється нарахування за найнижчою процентною ставкою. Відтак вважають, що нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами договору. Додатково зазначають, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість не нараховував, а звернувся до суду з позовом до боржника про стягнення заборгованості виключно з сумою, яка була передана в рамках підписаного договору про відступлення права вимоги.
Звертають увагу на правовий висновок, викладений в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2022 року по справі №756/6038/20, згідно з яким незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства. При цьому вказує, що договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.
11 березня 2021 року ТОВ ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір позики №3516804275-53789. Відповідно до п. 6.1 договору, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством, а також відшкодовують заподіяні збитки, понад неустойку. П. 6.2. договору погоджено, що закінчення строку дії договору не звільняє від відповідальності за невиконання та/чи неналежне виконання умов цього договору. Відповідно до п. 9.7 договору визначено, що сторони домовились, що після закінчення строку дії цього договору, проценти за користування кредитом можуть бути нараховані згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі передбаченому п.9.4. цього договору та підлягають сплаті не пізніше дня, що слідує за днем відправлення відповідної вимоги позикодавця позичальнику засобами ІТС та/чи на адресу електронної пошти позичальника. Звертає увагу на те, що позивач не має доступу до особистого кабінету відповідача, водночас відповідач, як користувач ІТС первісного кредитодавця ТОВ «Інкасо Фінанс», мав безперешкодну можливість на отримання вказаної вимоги у формі листа чи повідомлення про продовження ним користуванням кредитними коштами. Розрахунок заборгованості за договором №3516804275-53789 наявний в матеріалах справи, та відображає нарахування заборгованості з 11 березня 2021 року по 6 липня 2021 року.
22 грудня 2020 року між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Слон кредит» був укладений договір про надання споживчого кредиту №454889, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 16250 грн., а позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 22 грудня 2021 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених умовами договору кредиту. З розрахунку заборгованості ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» вбачається, що нарахування відсотків здійснювалось в період з 22 грудня 2020 року по 21 грудня 2021 року, відтак нарахування таких здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами договору.
Щодо посилань відповідача на п. 6 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» звертає увагу на те, що вказана норма застосовується щодо нарахування штрафних санкцій (неустойки) за порушення виконання умов договору, зокрема штрафу та пені, проте не відсотків за користування кредитом. Посилання відповідача на неправомірне нарахування 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними, оскільки відповідне нарахування було здійснено станом на 23 лютого 2022 року, тобто до введення воєнного стану, а відтак і прийняття відповідної норми щодо обмеження в стягненні заявлених сплат. Вказує, що враховуючи те, що відсотки не є пенею, їх зменшення чинним законодавством не передбачено. Відтак вважає, що розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами договорів, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим, у зв'язку з чим позовну заяву просить задовольнити.
2 січня 2025 року до суду з АТ «Універсал Банк» на виконання вказаної вище ухвали суду надійшли витребувані відомості та рух коштів по банківській картці.
Судове засідання 24 січня 2025 року не відбулось у зв'язку з розглядом головуючим суддею Стрепком Н.Л. як слідчим суддею невідкладних клопотань про обрання запобіжних заходів.
13 лютого 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2 про долучення доказів, копію якого не було скеровано відповідачу.
В судовому засіданні 10 березня 2025 року у розгляді справи було оголошено перерву за клопотанням представника позивача
11 березня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача Ткаченко М.М. про витребування доказів в АТ «Універсал Банк», аналогічне за своїм змістом з вже розглянутим судом.
17 березня 2025 року на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про повернення витрат на професійну правову допомогу, згідно з якою просить стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правову допомогу у розмірі 21000 грн.
Подану заяву мотивує тим, між ним та АО «Захист» було укладено договір про надання адвокатських послуг №23/1 від 4 жовтня 2024 року, предметом якого була підготовка та направлення відзиву (заперечення) у даній справі та супроводження справи до винесення рішення судом першої інстанції. Вказує, що відповідно до додатку до договору клієнт оплачує АО «Захист» гонорар у сумі 21000 грн. Відтак оскільки для захисту своїх прав він був змушений скористатися послугами адвоката та сплатити АО «Захист» суму у розмірі 21000 грн. за підготовку документів до суду та супровід справи, вважає за необхідне уточнити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню та визначає такі у вказаному розмірі. Зазначає, що квитанцію про оплату витрат на правову допомогу надасть згодом.
16 квітня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло заперечення представника позивача Ткаченко М.М. на заяву про повернення витрат на професійну правову допомогу, у якій просить залишити подану заяву без задоволення.
Вважає, що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу є непропорційним, таким що не відповідає складності справи, оскільки підготовка таких документів як відзив та заперечення по справі не вимагали значного обсягу юридичної та технічної роботи. Звертає увагу на те, що відповідачем не деталізовано витрат на правову допомогу, не було подано орієнтовного розрахунку судових витрат, не додано доказів щодо сплати гонорару на професійну правничу допомогу.
Протокольною ухвалою судового засідання 29 квітня 2025 року за клопотанням представника позивача подане клопотання про витребування доказів залишено без розгляду та оголошено перерву для надання такому можливості скерувати стороні відповідача клопотання про долучення доказів.
2 травня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло ще одне аналогічне клопотання представника позивача Ткаченко М.М. про долучення доказів з долученими до такого доказами скерування відповідачу.
Протокольною ухвалою судового засідання 9 червня 2025 року поновлено позивачу строк для подання доказів та долучено подані докази до матеріалів справи, за клопотанням представника позивача оголошено перерву у розгляді справи.
20 червня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про забезпечення розгляду справи в розумні строки.
В судовому засіданні 18 липня 2025 року представник позивача адвокат Морозова В.В., що діє на підставі довіреності від 6 січня 2025 року та брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів у зв'язку з поданим нею відповідним клопотанням через систему «Електронний суд», вимоги позову підтримала з мотивів, викладених у такому та інших заявах по суті справи, просила його задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 18 липня 2025 року не з'явився, 14 липня 2025 року на адресу суду надійшла заява останнього про проведення розгляду справи, призначеного на 18 липня 2025 року, без його участі, відтак суд вважає за можливе провести судове засідання та завершити розгляд справи у відсутності останнього.
Заслухавши думку представника позивача, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому у відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема згідно з пунктом 5 такої одними з таких способів в тому числі є примусове виконання обов'язку в натурі. При цьому перелік способів захисту є невичерпним, оскільки абз. 12 вказаної частини статті передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Судовим розглядом встановлено, що 5 березня 2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг №2106442555775 «Стандартний» (т. 1 т. 1 а.с. 7-9).
Згідно з п. 1.1. договору за цим договором товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
Відповідно до п. 1.9. договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік.
Згідно з п. 1.4. договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки фіксована.
В матеріалах справи також міститься графік платежів - додаток №2 до кредитного договору (т. 1 а.с. 10), паспорт споживчого кредиту - додаток №3 до кредитного договору (т. 1 а.с. 11-12) та інформація щодо порядку (процедури), хронологія дій щодо укладення електронного договору, вчинених товариством та заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій (т. 1 а.с. 13).
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 3000 грн., що підтверджується листом ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей» від 4 липня 2024 року, згідно з яким на підставі укладеного між ТОВ «Служба МК» і ТОВ ФК «Вей фор пей» договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ ФК «Вей фор пей» 5 березня 2021 року о 13:52:25 год. здійснено переказ грошових коштів на карту НОМЕР_2 у сумі 3000 грн. (т. 1 а.с. 25).
При цьому як вбачається з відповіді АТ «Універсал Банк» №БТ/8346 від 26 грудня 2024 року, на ім?я відповідача ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 . З долученого до вказаної відповіді руху коштів по картці з маскою НОМЕР_5 , клієнт ОСОБА_1 , вбачається, що на вказаний картковий рахунок 5 березня 2021 року о 13:52:25 год. було зараховано грошові кошти у розмірі 3000 грн. з платіжного сервісу «WayForPay» (т. 1 а.с. 183, зв.).
Згідно з п.п. 1.5., 1.6. договору у разі підписання електронного договору договір буде вважатись укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства. Датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових, а саме: цього договору; самої заяви анкети; правил, паспорту кредиту; повідомлення суб'єкта персональних даних про його права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані) вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором №2106442555775 від 5 березня 2021 року за період з 5 березня 2021 року до 30 листопада 2021 року склав 59390,20 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 3000 грн., решта суми - заборгованість за нарахованими відсотками (т. 1 а.с. 27 зв. - 29). З такого вбачається, що нарахування відсотків здійснювалось щоденно окрім 8 квітня 2021 року, коли відповідачем в рахунок погашення боргу було сплачено 20 грн.
1 грудня 2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №1-12, відповідно до якого ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, відповідно до реєстру боржників до даного договору, за договором з боржником ОСОБА_1 №2106442555775 (т. 1 а.с. 38-42, 52).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №1-12 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до відповідача за договором №2106442555775 від 5 березня 2021 року в сумі 26850 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 3000 грн.; заборгованість по процентам - 23850 грн. (т. 1 а.с. 52), тобто лише в частині від загального розміру заборгованості.
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10 січня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за договором №2106442555775 становила 48479,40 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту, 23850 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 21629,40 грн. - нараховані відсотки згідно з кредитним договором за 94 дні з 1 грудня 2021 року до 4 березня 2022 року включно (т. 1 а.с. 33).
10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено з ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, згідно з реєстром боржників, за договором №2106442555775 (т. 1 а.с. 55-62, 69).
Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідача за договором №2106442555775 від 5 березня 2021 року в сумі 48479,4 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 3000 грн.; сума заборгованості за нарахованими процентами - 45479,4 грн. (т. 1 а.с. 69).
Окрім того, 22 грудня 2020 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №454889, підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Н496, за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені цим договором. Сума кредиту (загальний розмір) становить 16250 грн. (п.п. 1.2, 1.3). Кредит надається загальним строком на 365 днів з кінцевим терміном повернення 22 грудня 2021 (включно) (п.п. 1.4). Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125% річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних (п.п. 1.5). Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п.п. 1.6). Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає 126,84% річних (п.п. 1.7). Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування/утримання: у розмірі 13000 грн. за реквізитами платіжної картки 44**8194 або іншої платіжної картки, реквізити якої зазначені споживачем в особистому кабінеті, або надані товариству іншим шляхом, в тому числі, через засоби зв'язку; у розмірі 3250 гривень на користь товариства з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5. договору (п.п. 2.1). Також вказаним договором між сторонами погоджено проценти за користування кредитними коштами; порядок та умовами надання кредиту, а також інші істотні умови договору (т. 1 а.с. 14-16). Додатком №1 до даного договору є графік платежів, а також до матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту, також підписаний одноразовим ідентифікатором (т. 1 а.с. 16, 16-17).
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 13000 грн., що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (платіжного сервісу «ІPay.ua») №2646_240404170142 від 4 квітня 2024 року, згідно з яким на виконання договору на переказ коштів, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Слон Кредит», таким було успішно перераховано 22 грудня 2020 року о 12:40:35 год. грошові кошти в розмірі 13000 грн. на картку НОМЕР_1 (т. 1 т. 1 а.с. 26).
При цьому як вбачається з вказаного вище руху коштів АТ «Універсал Банк» по картці з маскою НОМЕР_5 (№ НОМЕР_4 ) відповідача ОСОБА_1 , 22 грудня 2020 року о 12:40:35 год. на вказаний картковий рахунок було зараховано грошові кошти у розмірі 13000 грн. з платіжного сервісу «ІPay.ua» (т. 1 а.с. 193).
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Слон Кредит», загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором №454889 від 22 грудня 2020 року за період з 23 грудня 2020 року до 30 червня 2021 року складав 18080,24 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 14414,03 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 3666,21 грн. (т. 1 а.с. 29 зв.). З такого вбачається, що нарахування відсотків здійснювалось щомісячно, відповідачем було сплачено чергові платежі у розмірі 2056 грн. двічі - 19 січня 2021 року та 15 лютого 2021 року, а також сплачено в рахунок погашення боргу 50 грн. 8 квітня 2021 року.
30 червня 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №30-06/2021, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, згідно з реєстром боржників, за договором №454889 (т. 1 а.с. 43-47, 53).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №30-06/2021 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до відповідача за договором №454889 від 22 грудня 2020 року в сумі 18080,24 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14414,03 грн.; заборгованість по процентам - 3666,21 грн. (т. 1 а.с. 53).
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», станом на 10 січня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за договором №454889 становила 24451,27 грн., з яких: 14414,03 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту, 3666,21 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 5874,21 грн. - нараховані відсотки згідно з кредитним договором за 175 днів з 30 червня 2021 року до 21 грудня 2021 року включно, 75,82 грн. - нараховані 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України за 64 дні з 22 грудня 2021 року до 23 лютого 2022 року включно, 421 грн. - інфляційні збитки за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України за січень 2022 року та лютий 2022 року (т. 1 а.с. 34).
При цьому за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, укладеним між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» також право вимоги до ОСОБА_1 за договором №454889 (т. 1 а.с. 55-62, 71).
Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідача за договором №454889 від 22 грудня 2020 року в сумі 24451,27 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 14414,03 грн.; сума заборгованості за нарахованими процентами - 9540,42 грн., відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно з ст. 625 ЦПК України - 496,82 грн. (т. 1 а.с. 71).
Крім цього, 11 березня 2021 року між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3516804275-53789, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит в сумі 2000 грн. (т. 1 а.с. 17-22).
Згідно п.п. 2.3. договору позики, строк користування кредитним коштами складає 14 діб та починається з 11 березня 2021 року та закінчується по 25 березня 2021 року (включно).
Відповідно до п.п. 2.5. договору позики, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити товариству плату згідно графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору.
Умовами договору позики та невідємної частини такого - графіком розрахунків на період, зазначений в п.п. 2.3. договору, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 1,95% за кожен день користування кредитом. Пунктом 2.7. договору позики встановлено, що плата за користування кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього договору та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку товариства й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок товариства.
В матеріалах справи міститься графік розрахунків (т. 1 а.с. 22), паспорт споживчого кредиту (т. 1 а.с. 23-25).
На виконання умов вказаного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 2000 грн., що підтверджується що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (платіжного сервісу «ІPay.ua») №2873_240903131617 від 3 вересня 2024 року, згідно з яким на виконання договору на переказ коштів, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС», таким було успішно перераховано 11 березня 2021 року о 12:30:45 год. грошові кошти в розмірі 2000 грн. на картку НОМЕР_1 (т. 1 т. 1 а.с. 26, зв.). З долученої представником позивача копії листа ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» №070721 від 14 липня 2021 року вбачається, що боржнику ОСОБА_1 було видано онлайн-позику за договором №3516804275-53789 на банківську картку клієнта, надавач платіжних послуг «ІPAY», транзакція №82782075 (т. 2 а.с. 3). Також на підтвердження вказаного до позову долучено копію квитанції про сплату №82782075 від 11 березня 2021 року про зарахування на картку НОМЕР_1 грошових коштів в розмірі 2000 грн. (т. 1 а.с. 27).
При цьому як вбачається з вказаного вище руху коштів АТ «Універсал Банк» по картці з маскою НОМЕР_5 (№ НОМЕР_4 ) відповідача ОСОБА_1 , 11 березня 2021 року о 12:31:05 год. на вказаний картковий рахунок було зараховано грошові кошти у розмірі 2000 грн. з платіжного сервісу «ІPay.ua» (т. 1 а.с. 181).
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС», загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором №3516804275-53789 за період з 11 березня 2021 року до 7 липня 2021 року склав 2546 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 2000 грн., заборгованість за нарахованими відсотками (акційними процентами) - 546 грн. (т. 1 а.с. 30 - 31). З такого вбачається, що нарахування відсотків здійснювалось щоденно лише до 25 березня 2021 року, 6 квітня 2021 року відповідачу було нараховано базові проценти у розмірі 43 грн., які того ж дня ним були оплачені, інших платежів на погашення заборгованості відповідачем не здійснювалось.
7 липня 2021 року між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №07-07/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3516804275-53789 (т. 1 а.с. 47-51, 54).
Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №07-07/21 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до відповідача за договором №3516804275-53789 в сумі 2546 грн., з яких: залишок по тілу кредиту - 2000 грн.; залишок по відсотках - 546 грн. (т. 1 а.с. 54).
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», станом на 10 березня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за договором №3516804275-53789 становила 15607 грн., з яких: 2000 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту, 546 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 4013 грн. - нараховані відсотки згідно з кредитним договором станом на дату відступлення вимоги 7 липня 2021 року згідно з п. 5.4 договору про відступлення вимоги за 104 дні з 25 березня 2021 року до 6 липня 2021 року включно, 13061 грн. - нараховані відсотки згідно з кредитним договором за 232 дні з 7 липня 2021 року до 23 лютого 2022 року включно (т. 1 а.с. 32).
10 березня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3516804275-53789 (т. 1 а.с. 63-68, 70).
Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідача за договором №3516804275-53789 в сумі 15607 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 2000 грн.; сума заборгованості за нарахованими процентами - 13607 грн. (т. 1 а.с. 71).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Та згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладення споживчих кредитів визначаються Законом України «Про споживче кредитування», згідно з п. 11 ч. 1 ст. 1 якого споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з ч. 1 ст. 13 вказаного Закону договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 14 Закону).
При цьому згідно з ч. 1 ст. 21 Закону споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Та згідно з ч. 1 ст. 18 Закону відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Особливості укладання договорів в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не доведено факту видачі йому кредитних коштів за вказаними договорами, а також надано неповні копії ряду додатків до договорів, оскільки сукупність наданих позивачем доказів, вказують, на укладення між відповідачем та первісними кредиторами вказаних договорів, а також підтверджують подальше набуття права вимоги за такими позивачем. Вказані докази є належними та допустимими, достатніми для встановлення істотних умов вказаних договорів та їх подальшого виконання сторонами.
При цьому як викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Доказів того, що ним оспорювались договори про отримання кредитів та позики, що є предметом дослідження у даній справі, та такі були визнані недійсними відповідними рішеннями суду, відповідачем суду не надано, відтак такі є чинними та підлягають виконанню відповідачем.
При цьому у постановах від 16 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц, від 27 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 було висловлено правову позицію про те, що виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, та дослідженою судом випискою (рухом коштів) з карткового рахунку відповідача, на яку згідно з умовами договорів мали були зараховані кошти, підтверджується факт отримання ним вказаних кредитних коштів/суми позики.
Також суд звертає увагу на те, що хоч у відзиві відповідач загалом заперечував факт отримання ним кредитних коштів, оскільки вважав такий недоведеним, в запереченні фактично визнає укладення зазначених договорів та не погоджується лише з сумою нарахованих за такими відсотками, що підлягають стягненню з нього.
Щодо посилання відповідача на неповідомлення його новим кредитором про відступлення права вимоги суд звертає увагу на те, що згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №667/11010/14-ц, викладеним в постанові від 6 лютого 2019 року, якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Аналогічно в постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі №278/1679/13-ц, від 6 лютого 2019 року у справі №361/2105/16-ц, визначено, що факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань
Щодо заперечення відповідачем розміру нарахованих відсотків та нарахування таких після спливу строку кредитування суд враховує наступне.
Так в постанові від 5 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила власний правовий висновок, викладений в пункті 123 постанови від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17, щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»).
Відповідно до умов договору про надання фінансових послуг №2106442555775 «Стандартний» від 5 березня 2021 року, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», за цим договором кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід?ємною його частиною. Орієнтовний строк повернення кредиту - 18 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 18 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (пункти 1.2., 1.3. договору). Згідно з пунктами 1.4.1., 1.4.2. договору нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 18 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 18 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом. При цьому відповідно до пункту 1.9. договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.
Відповідно до умов, визначених пунктом 2.1.1. договору за таким товариство має право зокрема: вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених цим договором;
у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць - вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі; ініціювати / здійснювати договірне списання грошових коштів з банківського рахунку, вказаного позичальником при оформленні кредитного договору, до повного погашення заборгованості, договірне списання здійснюється
автоматично (без оформлення/підписання будь-яких додаткових угод, звернень тощо), в обсязі нарахованих кредитних зобов'язань у момент виникнення заборгованості за кредитним договором; звернутися до суду за захистом своїх законних прав в порядку, передбаченому цим договором, правилами та/або чинним законодавством України, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником обов'язків, передбачених цим договором та правилами; здійснити автоматичне подовження строку дії кредитного договору на наступний термін за умови сплати позичальником (або за умови договірного списання) нарахованих за договором відсотків без оформлення/підписання будь-яких додаткових угод, звернень тощо.
При цьому відповідно до пункту 2.2.2. договору позичальник зобов'язаний зокрема: вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором та комісію, пов'язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі за його юридичне оформлення; у випадку неповної та/або невчасної сплати кредиту та процентів за користування ним, сплатити також неустойку розмірі, нарахованому відповідно до умов цього договору.
Згідно з пунктами 3.1.-3.3. договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно з чинним законодавством України. Порушенням умов цього договору вважається його невиконання або неналежне виконання або отримання кредиту позичальником при використанні недостовірної, неповної, або помилкової інформації.
У разі порушення позичальником своїх зобов'язань щодо погашення/оплати суми кредиту та/або процентів за користування ним, Товариство має право нараховувати позичальнику пеню у розмірі 1% (один відсоток) від неповернутої частини суми кредиту та/або процентів за користування ним за кожний день прострочення повернення перевищення строку повернення) заборгованості з урахуванням ряду обмежень щодо розміру такої неустойки.
При цьому відповідно до пункту 3.5. договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії договору.
Відтак з наведеного вбачається, що вказаним договором було визначено орієнтовний строк повернення кредиту - 18 днів, та передбачено автоматичну пролонгацію договору на наступний 18-денний строк у разі неповернення боржником суми кредиту, однак обмежено максимальний строк дії кредитного договору (граничний строк кредитування) 1 роком, який сплив 5 березня 2022 року. При цьому за умовами вказаного договору боржник не звільняється від відповідальності за невиконання умов договору, однак за невиконання такого останньому може бути нараховано пеню за час прострочення, а не будуть продовжувати нараховуватись проценти за користування кредитом.
При цьому відповідно до долученого розрахунку заборгованості за даним договором, складеного ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», який є аналогічним наведеному в позовній заяві, до такої включено: 3000 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту, 23850 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 1 грудня 2021 року, 21629,4 грн. - нараховані відсотки згідно з кредитним договором за 94 дні з 1 грудня 2021 року до 4 березня 2022 року включно з відсотковою ставкою 7,67% денних (т. 1 а.с. 33), тобто вказані відсотки нараховано в межах граничного строку кредитування та відповідно до умов договору. Судом не беруться до уваги посилання відповідача на визначення договором 18-денного строку кредитування, оскільки з наведених вище умов вбачається, що такий є лише орієнтовним строком повернення кредиту згідно з договором, та після завершення такого у разі неповернення кредиту боржнику нараховувались проценти, які підлягали сплаті кожен 18 день, а з розрахунку первісного кредитора вбачається, що відповідачем лише одноразово було здійснено оплату на погашення боргу, та відтак не виконано свої обов'язки за договором.
Також відповідно до договору про надання споживчого кредиту №454889 від 22 грудня 2020 року, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», сума кредиту (загальний розмір) складає: 16250 грн., тип кредиту - кредит (пункт 1.3.). Строк кредиту 365 днів, з кінцевим терміном повернення 22 грудня 2021 року включно (пункт 1.4. договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 24599,59 грн. (пункт 1.8.). При цьому пунктом 1.9. договору визначено, що обчислення орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту базується на припущенні, що договір залишається дійсним протягом погодженого строку та, що товариство і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені договором.
Відповідно до пункту 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4. договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов'язання на умовах та в строки, передбачені договором (графіком платежів). Нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (пункт 3.2.). А відповідно до пункту 3.6. договору прострочення споживачем сплати кредиту (чергового платежу) та/або звернення товариства до суду про стягнення заборгованості за договором, не зупиняє нарахування процентів.
При цьому згідно з пунктом 4.1. договору товариство має право вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх зобов'язань, встановлених договором. Відповідно до пунктів 6.1.-6.4. договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України, цього договору. Порушенням умов цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням рахував умов, визначених змістом цього договору. У випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити товариству штраф у розмірі 134,88 гривень за кожний день невиконання та/або неналежного виконання. Штрафи за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів), нарахованої за порушення споживачем зобов?язань за цим договором, не може перевищувати 50% суми, одержаної споживачем за цим договором, і становить: 8125 грн.
Відтак строк дії вказаного кредитного договору завершився 22 грудня 2021 року та таким не було передбачено можливості нарахування відсотків за користування кредитом після завершення такого, передбачено відповідальність за невиконання умов договору у вигляді сплати неустойки (штрафів).
При цьому на вказані правовідносини поширюються положення ст. 625 ЦК України, згідно з якими боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2).
Так з розрахунку первісного кредитора вбачається, що відповідачем не було виконано умови договору, здійснено лише три платежі на початку дії договору, з яких лише два перші у розмірі, визначеному графіком платежів, та відтак прострочено виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до розрахунку заборгованості за даним договором, складеного ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», який відповідає наведеному в позовній заяві позивачем, до такої включено: 14414,03 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту, 3666,21 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 30 червня 2021 року, 5874,21 грн. - нараховані відсотки згідно з кредитним договором за 175 днів з 30 червня 2021 року до 21 грудня 2021 року включно з відсотковою ставкою 85% річних, 75,82 грн. - нараховані 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України за 64 дні з 22 грудня 2021 року до 23 лютого 2022 року включно, 421 грн. - інфляційні збитки за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України за січень 2022 року та лютий 2022 року (т. 1 а.с. 34), що повністю відповідає умовам договору та вказаним положенням ст. 625 ЦК України.
При цьому щодо посилань відповідача на те, що нарахування у даному випадку 3% річних та інфляційних збитків суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування», суд зауважує, що згідно з пунктом 6 Розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Водночас у Постанові Великої Палати від 4 лютого 2020 року № 912/1120/16 Верховний Суд висловив правовий висновок про те, що проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання, тобто застосування вимог ст. 625 ЦК України виступає у даному випадку як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Окрім цього Верховний Суд зауважив, що стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
При цьому пунктом 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
А згідно з пунктом 18 такого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак законодавцем чітко розмежовуються неустойка, штраф, пеня за прострочення кредитного зобов'язання та відповідальність, визначена ст. 625 цього Кодексу, можливості звільнення споживача від відповідальності, визначеної такою, за прострочення під час карантину не передбачено.
Положення пункту 6 Розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» містять положення про звільнення споживача у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених саме договором про споживчий кредит за прострочення виконання, тобто наслідків невиконання договору, визначених безпосередньо умовами такого. При цьому положення ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності та з наведеного вище вбачається, що на стягнення такої положення Закону України «Про споживче кредитування» не поширюються.
Крім цього, згідно з договором позики №3516804275-53789 від 11 березня 2021 року, укладеним ОСОБА_1 з ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС», строк користування кредитними коштами складає 14 діб (чотирнадцять діб), що починається з 11 березня 2021 року та закінчується 25 березня 2021 року включно (пункт 2.3.). Плата за користування кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього договору та починається дату списання кредитних коштів з рахунку товариства й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок товариства (пункт 2.7.). Позичальник зобов'язується здійснити повернення суми кредиту та нараховані, у відповідності до цього договору, проценти за користування кредитом одноразовим платежем в розмірі 2546 гривень 25 березня 2021 року, шляхом зарахування власних грошових коштів на рахунок товариства не пізніше 25 березня 2021 року (пункт 3.9). Якщо сума коштів, що надійшла в рахунок погашення кредиту та сплати процентів та/чи інших, пов'язаних із цим договором платежів, менша розміру, вказаного у пп. 3.9, цього договору, то несплачений платіж та нараховані проценти, що мали бути сплаченими, вважаються простроченими (пункт 3.10).
Згідно з підпунктом 4.2.1. товариство має право вимагати від позичальника належного виконання умов цього договору. При цьому згідно з підпунктом 4.3.1. позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе, за цим договором, зобов?язання, у тому числі, щодо своєчасного повернення кредиту та інших обумовлених цим договором платежів, у тому числі, щодо сплати процентів за користування кредитом та можливих штрафних санкцій, в порядку й на умовах
визначених цим договором.
Відповідно до пункту 6.1. договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством, а також відшкодовують заподіяні збитки, понад неустойку. Закінчення строку дії договору не звільняє від відповідальності за невиконання та/чи неналежне виконання умов цього договору (пункт 6.2.). За несвоєчасне повернення кредиту, позичальник зобов?язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 3,9 % процента, від суми боргу за кожний день прострочення (пункт 6.3).
У випадку якщо прострочення сплати заборгованості триває понад 10 (десять)
календарних днів у кредитора виникає право на одноразове нарахування штрафу, у розмірі 50% (відсотків) від суми кредиту, який може бути нарахований на 10-й день прострочення сплати заборгованості (пункт 6.4).
При цьому згідно з пунктом 9.7. договору сторони домовились, що після закінчення строку дії цього договору, проценти за користування кредитом можуть бути нараховані згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі передбаченому п.п. 9.4. цього договору (702 проценти річних) та підлягають сплаті не пізніше дня, що слідує за днем відправлення відповідної вимоги позикодавця позичальнику засобами ІТС та/чи на адресу електронної пошти позичальника.
З розрахунку первісного кредитора ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» за вказаним договором вбачається, що таким лише одноразово було здійснено нарахування відсотків понад суму визначену договором - 2546 грн., а саме 6 квітня 2021 року, тобто вже після визначеної дати завершення строку користування кредитними коштами 25 березня 2021 року, у вигляді базових процентів у розмірі 43 грн., процентна ставка яких відповідає ставці, передбаченій умовами договору для пені за несвоєчасне повернення кредиту, та відтак такі не є процентами за користування кредитом в розумінні ст. 1048 ЦК України. При цьому, як вже зазначалось судом вище, з вказаного розрахунку вбачається, що дані базові проценти (пеню) того ж дня 6 квітня 2025 року було сплачені відповідачем, водночас згідного з підпунктом 4.2.9. договору позики у товариства було наявне право у випадку прострочення позичальника ініціювати договірне списання грошових коштів з рахунку позичальника, відтак вказаний платіж міг бути вчиненим автоматично. Подальше нарахування процентів первісним кредитором не здійснювалось, положеннями договору не передбачено можливості продовження строку дії такого.
При цьому згідно з розрахунком заборгованості за вказаним договором, складеним ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», що є аналогічним вказаному в позовній заяві позивачем, до такої включено: 2000 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту, 546 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 4013 грн. - нараховані відсотки згідно з кредитним договором станом на дату відступлення вимоги 7 липня 2021 року згідно з п. 5.4 договору про відступлення вимоги за 104 дні з 25 березня 2021 року до 6 липня 2021 року включно з відсотковою ставкою 1,95 % денних, 13061 грн. - нараховані відсотки згідно з кредитним договором за 232 дні з 7 липня 2021 року до 23 лютого 2022 року включно з відсотковою ставкою 1,95 % денних (т. 1 а.с. 32), тобто новим кредитором самостійно було здійснено нарахування відсотків за користування позикою та здійснювалось таке нарахування після визначеного строку користування кредитними коштами в розмірі акційної плати за користування кредитом, визначеної графіком розрахунків до договору позики.
При цьому відповідно до пункту 5.4. договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №07-07/2 від 17 липня 2021 року, укладеного ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» з ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», таким дійсно визначено право нового кредитора здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за договором позики (в тому числі за періоди що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов договору позики.
Водночас, як вже зазначалось вище, договором позики було визначено наявність права нарахування процентів за користування кредитом згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України після закінчення строку дії цього договору у розмірі 702 процентів річних та такі проценти підлягали б сплаті не пізніше дня, що слідує за днем відправлення відповідної вимоги позикодавця позичальнику засобами ІТС та/чи на адресу електронної пошти позичальника. Суд погоджується з запереченням відповідача щодо того, що матеріали справи не місять доказів відправлення відповідної вимоги позикодавця позичальнику засобами ІТС та/чи на адресу електронної пошти позичальника, при цьому суд звертає увагу на те, що таке нарахування здійснювалось не за процентною ставкою, визначеною у зазначеному вище пункті 9.7. договору позики, а за загальною ставкою для процентів за користування позикою, відтак відсутні підстави вважати, що в позивача виникло право вимоги на стягнення з відповідача таких відсотків, нарахованих після завершення строку дії договору.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Враховуючи те, що відповідач не надав до суду доказів на підтвердження виконання ним зобов'язань за вказаними вище договорами як первісним кредиторам, так і наступним кредиторам, натомість позивачем доведено виконання первісними кредиторами своїх зобов'язань перед відповідачем та подальший перехід права вимоги до позивача як нового кредитора, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Так згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 червня 2023 року у справі №234/3840/15-ц, кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Зокрема суд вважає повністю підтвердженою заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором №2106442555775 у розмірі 48479,4 грн. та за договором №454889 у розмірі 24451,27 грн., а також заборгованість за договором позики №3516804275-53789 у розмірі, нарахованому первісним кредитором протягом строку дії вказаного договору - 2546 грн., відтак приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 75476,67 грн.
Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Також у відповідності до положень ст. 141, п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат. Частинами 1, 2 ст. 141 Кодексу визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково в розмірі 75476,67 грн., що становить 85,248% позовних вимоги, з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України на позивача підлягає стягненню 85,248% сплаченого позивачем судового збору на загальну суму 3028 грн., сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №0461320041 від 20 вересня 2024 року (т. 1 а.с. 81), тобто 2581,31 грн.
Окрім того представник позивача в позовній заяві просить стягнути з відповідача в користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16000 грн. А відповідачем подано заяву про стягнення з позивача на його користь витрат на правову допомогу, що були понесені ним у зв'язку з розглядом даної справи у розмірі 21000 грн.
Згідно з ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому згідно з частинами 3-4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Окрім того при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
При цьому Верховний Суд у постанові від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19 зазначив, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. А в постанові від 15 червня 2021 року №159/5837/19 Верховний Суд наголосив, що витрати за надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того чи їх уже фактично сплачено адвокату.
У справі «Бєлоусов проти України» ЄСПЛ сформував правову позицію про те, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями, а тому витрати за цим гонораром є «фактично понесеними». Така ж позиція сформована ЄСПЛ у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану»
Аналогічну правову позицію підтримав Верховний суд у постановах від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, від 27 липня 2022 року в справі №686/28627/18 вказавши, що у своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 9 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду».
Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату. Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану».
Також у своїй постанові від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19 Верховний Суд зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Так з наданих стороною позивача разом з позовом документів вбачається, що 1 липня 2024 року ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс» укладено договір №01-07/2024, згідно з умовами якого АО «Лігал Ассістанс» прийняло на себе зобов'язання щодо надання юридичної допомоги ТОВ «Лігал Ассістанс» на підставі окремих звернень, оформлених у формі заявок на надання юридичної допомоги, а ТОВ «Коллект Центр» - оплачувати надані правові послуги, вартість яких узгоджується у окремих заявках на надання юридичної допомоги (т. 1 а.с. 75 зв. - 77 зв.).
До вказаного договору долучено прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» (т. 1 а.с. 77) та копію платіжної інструкції №0459940000 від 12 вересня 2024 року, з якої вбачається, що ТОВ «Коллект Центр» на виконання умов вказаного договору було сплачено АО «Лігал Ассістанс» 112000 грн. (т. 1 а.с. 78).
Як вбачається з заяви на надання юридичної допомоги №214 від 5 липня 2024 року, ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс» відповідно до умов договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 1 липня 2024 року було погоджено надання адвокатським об'єднанням клієнту наступних правових (юридичних) послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів, 2 години, ціна 4000 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, 4 години, ціна 12000 грн. (т. 1 а.с. 79).
Окрім того з витягу з акту №3 про надання юридичної допомоги від 5 вересня 2024 року вбачається, що ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс» погодили надання правових послуг адвокатським об'єднанням клієнту у відповідності до заявок на надання юридичної допомоги в тому числі щодо відповідача ОСОБА_1 за договорами №2106442555775, №3516804275-53789, №454889, а саме: надання усної консультації з вивченням документів, 2 години, ціна 4000 грн. (заявка №214); складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, 4 години, ціна 12000 грн. (заявка №214) (т. 1 а.с. 80).
Відтак, поданими документами повністю підтверджується вартість наданих позивачу послуг за правову допомогу - 16000 грн., та з врахуванням обставин справи суд приходить до переконання, що заявлена стороною позивача сума витрат на надання правової допомоги є співмірною зі складністю справи та є пропорційною до предмету спору з урахуванням ціни позову, а тому з врахуванням того що позов задоволено судом частково, слід стягнути з відповідача на користь позивача вартість витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто 13639,68 грн.
Щодо заяви відповідача про повернення витрат на професійну допомогу суд звертає увагу на наступне.
Так до вказаної заяви відповідачем долучено копію договору №23/1 про надання адвокатських послуг від 9 жовтня 2024 року, згідно з яким АО «Захист» взяло на себе виконання завдань-доручень Артищука О.О. щодо надання клієнту юридичних послуг, а саме: підготовки відзиву у справі №463/9327/24 за позовною заявою ТОВ «Коллект центр» та супровід справи до винесення рішення судом першої інстанції. При цьому згідно з пунктом 2.2.6. клієнт зобов'язується відповідно до порядку та строків, що зазначаються у договорі та його додаткових угодах, які є його невід'ємною частиною, оплатити адвокатському об'єднанню вартість юридичних послуг, що надаються. Аналогічні положення містяться в розділі 3 «Плата за надання послуг та порядок розрахунків», в яких вартості таких послуг не конкретизовано (т. 1 а.с. 233-234).
Окрім того відповідачем долучено копію акту виконаних робіт за договором про надання адвокатських послуг №23/1 від 10 березня 2024 року, з якого вбачається, що 4 жовтня 2024 року, а не 9 жовтня 2024 року, між АО «Захист» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання адвокатських послуг №23/1, згідно з умовами якого адвокатами здійснювалось надання юридичних послуг, а саме: підготовка та направлення відзиву (заперечення) по справі №463/9327/24 до Личаківського районного суду м. Львова та супроводження справи до винесення рішення судом першої інстанції. Під час дії вказаного договору адвокатами були надані адвокатські послуги: первісна консультація; аналіз судової практики; формування правової позиції по справі; отримання та правовий аналіз вхідної кореспонденції; формування та направлення вихідної кореспонденції; консультація клієнта з питання збору доказових матеріалів; контроль ходу судового розгляду; підготовка наступних процесуальних документів: підготовка відзиву по справі №463/9327/24 до Личаківського районного суду м. Львова, підготовка заперечення по справі №463/9327/24 до Личаківського районного суду м. Львова (т. 1 а.с. 235). Водночас вартості наданих послуг у даному акті також не вказано, а також не долучено до поданої заяви копії договору №23/1 від 4 жовтня 2024 року.
При цьому, хоч в поданій заяві відповідач стверджує, що відповідно до додатку до договору №23/1 від 4 жовтня 2025 року клієнт оплачує АО «Захист» гонорар у сумі 21000 грн. та вказує, що надасть квитанцію про оплату витрат на правову допомогу, однак такого додатку, який би підтверджував вартість отриманих ним послуг з надання правової допомоги, останнім до матеріалів справи не долучено, а також станом на час розгляду справи судом не долучено квитанції щодо оплати вартості таких послуг. Відтак відповідачем не доведено факту надання йому АО «Захист» послуг з професійної правової допомоги у розмірі 21000 грн., та відтак заява останнього про відшкодування таких не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 265, 273, 274, 280, 285 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість у розмірі 75476 (сімдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 67 (шістдесят сім) копійок, а також судові витрати в розмірі 2581 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят одна) гривня 31 (тридцять одна) копійкасудового збору та 13639 (тринадцять тисяч шістсот тридцять дев'ять) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок витрат на правову допомогу.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя: Стрепко Н. Л.