441/485/25 2/441/497/2025
07.07.2025 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді - Яворської Н.І.
за участю секретаря судових засідань - Цап І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, треті особи Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська районна адміністрація, ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту, визнання недійсними та скасування розпорядження, державного акта і реєстрації права власності та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -
14.03.2025 адвокат Мартин В.І. в інтересах ОСОБА_1 звернулась в суд з вищевказаним позовом, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який до дня смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . На час смерті ОСОБА_3 з ним проживала і була зареєстрована його дружина ОСОБА_4 , вона вважалася такою, що прийняла спадщину після смерті чоловіка, і зокрема, земельну ділянку площею 1.3248 га, що належало ОСОБА_3 на підставі Державного акту серії ІІ-ЛВ №090384 виданого на підставі розпорядження голови Городоцької районної держадміністрації №9 від 11.01.2002 р. та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №882. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. За життя ОСОБА_4 розпорядилася своїм майном на випадок смерті, зокрема склала заповіт, що посвідчений 13 лютого 2019 року заступником голови Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області та зареєстровано в реєстрі за № 4 та згідно якого все своє майно заповіла своєму синові - ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на право на землю, площею 1,8532 га, яке належало їй на підставі Державного акту серії ІІ-ЛВ №090171 виданого 15.01.2002 на підставі розпорядження голови Городоцької районної держадміністрації №9 від 11.01.2002 р. та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №674 та на земельну ділянку площею 1.3248 га, що належало ОСОБА_3 на підставі Державного акту серії ІІ-ЛВ №090384 виданого на підставі розпорядження голови Городоцької районної держадміністрації №9 від 11.01.2002 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №882. Між тим, коли ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Марців І.В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом, то листом нотаріуса від 19 червня 2024 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку із тим, що Державний акт серії ІІ-ЛВ №090171 виданий після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , а також у зв'язку із розбіжністю в документах, що підтверджують родинні відносини із спадкодавцем, зокрема згідно свідоцтва про смерть спадкодавця НОМЕР_1 виданому 13.01.2022 його мати записана як « ОСОБА_4 », тоді як в свідоцтві про його народження мати записана « ОСОБА_5 ». Крім цього, батько спадкодавця згідно свідоцтва про смерть значиться як « ОСОБА_3 », в той час, як у свідоцтві про народження та актовому записі про народження, його батько записаний як « ОСОБА_6 ». Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 06.12.2024 ОСОБА_1 визначено додатковий строк на прийняття спадщини строк утри місяці. 13 лютого 2025 року на підставі вказаного рішення приватним нотаріусом Марців І.В. відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_7 . Між тим, враховуючи, що помилки допущені в документах, які підтверджують родинні стосунки із спадкодавцем та видача державного акту після смерті спадкодавця унеможливлюють успадкування вказаних земельних ділянок в нотаріальному порядку вказане змушує позивача звертатись до суду із позовом про визнання вказаного Державного акту та розпорядження в частині його видачі - недійсними, а також скасування реєстрації права власності та про визнання за Позивачем на земельну частку пай) в порядку спадкування.
Позивач в судове засідання не з'явився, 07.07.2025 його представник - адвокат Мартин В.І. подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представники відповідача - Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з'явився.
Представники третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належно.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 , що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який до дня смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.14).
На час смерті ОСОБА_3 з ним проживала і була зареєстрована його дружина ОСОБА_4 , вона вважалася такою, що прийняла спадщину після смерті чоловіка, і зокрема, земельну ділянку площею 1.3248 га, що належало ОСОБА_3 на підставі Державного акту серії ІІ-ЛВ №090384 виданого на підставі розпорядження голови Городоцької районної держадміністрації №9 від 11.01.2002 р. та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №882.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с.16).
За життя ОСОБА_4 розпорядилася своїм майном на випадок смерті, зокрема склала заповіт, що посвідчений 13 лютого 2019 року заступником голови Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області та зареєстровано в реєстрі за № 4, згідно якого все своє майно заповіла своєму синові - ОСОБА_1 (а.с.15).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на право на землю, площею 1,8532 га, яке належало їй на підставі Державного акту серії ІІ-ЛВ №090171 виданого 15.01.2002 на підставі розпорядження голови Городоцької районної держадміністрації №9 від 11.01.2002 р. та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №674 та на земельну ділянку площею 1.3248 га, що належало ОСОБА_3 на підставі Державного акту серії ІІ-ЛВ №090384 виданого на підставі розпорядження голови Городоцької районної держадміністрації №9 від 11.01.2002 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №882.
ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Марців І.В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом, між тим листом нотаріуса від 19 червня 2024 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку із тим, що Державний акт серії ІІ-ЛВ №090171 виданий після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , а також у зв'язку із розбіжністю в документах, що підтверджують родинні відносини із спадкодавцем, зокрема згідно свідоцтва про смерть спадкодавця НОМЕР_1 виданому 13.01.2022 його мати записана як « ОСОБА_4 », тоді як в свідоцтві про його народження мати записана « ОСОБА_5 ». Крім цього, батько спадкодавця згідно свідоцтва про смерть значиться як « ОСОБА_3 », в той час, як у свідоцтві про народження та актовому записі про народження, його батько записаний як « ОСОБА_6 » (а.с.18).
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 06.12.2024 ОСОБА_1 визначено додатковий строк на прийняття спадщини строк утри місяці після смерті ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.21-22).
13 лютого 2025 року на підставі вказаного рішення приватним нотаріусом Марців І.В. відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_7 .
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Оскільки ОСОБА_3 помер до ІНФОРМАЦІЯ_4 , до правовідносин, що стосуються прийняття спадщини після їх смерті слід застосовувати положення Цивільного Кодексу України в ред. 1963 року.
Так, ст. 524 ЦК України передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Спадкоємцями за законом першої черги є батьки, діти, другий з подружжя.
Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК України 1963 р., прийняття спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким з урахуванням вимог ст.. 525 зазначеного Кодексу, визнається день смерті спадкодавця.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
До правовідносин, що стосуються прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 застосовуються положення ЦК України в ред. 2004 року.
Згідно норм гл.84 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до положень ст. 1261 ЦК України у першу чергу спадкування за законом мають діти спадкодавця, батьки, той з подружжя хто його пережив.
Заповідач може призначити спадкоємцем свого майна будь-яку особу, незалежно від того чи перебуває він із вказаною особою в родинних відносинах.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
На підставі положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
За вимогами ст.ст.373 ЦК України, ст. 81 ЗК України право власності (право) на земельну ділянку набувається і здійснюється по закону. Громадяни України набувають права на земельні ділянки на підставі договорів, в т.ч. дарування, прийняття спадщини, тощо.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 р. 720/95 паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Згідно п. 2 вищевказаного Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Пункт 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7 передбачає, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Вказане також узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №587/2672/19 (провадження №61-14568св20), викладеною в постанові від 05 березня 2021 року.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №599/1833/15-ц (провадження № 61-4320св18), у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 179/2279/17 (провадження №61-395св19), у постанові від 18 листопада 2020 року у справі №551/1075/17 (провадження № 61-15000св19).
Згідно положень ст.236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно ст.. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках передбачених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), згідно положень абзацу першого ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 2 статті 3 згаданого Закону передбачено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухоме майно, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
За положеннями ст. 126 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно положень ст. 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках передбачених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.
Таким чином, розпорядження голови Городоцької РДА №9 від 11.01.2002, в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 1,3248 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що видане після його смерті в цій частині слід визнати недійсним.
Вимоги про скасування розпорядження, державного акту та реєстрації є похідними й залежать від доведеності законності рішення відповідного органу, на підставі якого вони видані.
Як вбачається із Державного акту серії І-ЛВ №090384 на ім'я ОСОБА_3 виданого на підставі розпорядження голови Городоцької РДА №9 від 11.01.2002 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів відповідно за №882 датою його видачі є 15.01.2002.
Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2 убачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Таким чином, оскільки на час реєстрації та видачі Державного акту серії І-ЛВ №090384 на ім'я ОСОБА_3 , останній помер, а отже вказане право власності не входить до складу спадщини після його смерті, та Державний акт слід визнати недійсним та скасувати реєстрацію права власності в Поземельній книзі.
Між тим, як вбачається із копії Витягу з книги реєстрації Сертифікатів за ОСОБА_3 зареєстрований Сертифікат серії ЛВ №146946 виданий 23.05.1997 на підставі рішення Городоцької районної ради №70 від 21.03.1996, за яким йому належало право на земельну частку (пай) площею 1,35 га на території Завидовицької сільської ради.
Вказане свідчить про те, що ОСОБА_3 ще за життя був внесений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), ще за життя йому було видано Сертифікат про право на земельну частку (пай), а отже видача бланку Державного акту після його смерті не може слугувати підставою до звуження прав спадкоємців та відмовою до визнання за ними права на пай в порядку спадкування.
Що стосується факту родинних стосунків, то оскільки із відмови нотаріуса вбачається спір про право (державний акт виданий після смерті спадкодавця), то доведення вказаного факту родинних відносин подаю в цьому позові, а не в порядку окремого провадження.
Так, як вбачається із долучених копій свідоцтв про одруження та смерть спадкодавця, копії заповіту, довідки Великолюбінської селищної ради від 20.07.2024, ім'я матері позивача було « ОСОБА_8 », а по-батькові батька - « ОСОБА_9 », тобто можна дійти висновку, що помилки були допущені при реєстрації народження позивача.
Вказане також узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №587/2672/19 (провадження №61-14568св20), викладеною в постанові від 05 березня 2021 року .
А відтак, належне ОСОБА_3 на час смерті право на земельну ділянку площею 1.3248 га входить в склад спадщини після його смерті.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання про задоволення позову.
На підставі ст.ст. 25, 373, 392, 1217, 1268 ЦК України, ст.ст. 529, 548-549 ЦК України в ред.1963 року, керуючись ст.ст. 5, 10, 18-19, 258, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, і зокрема, що ОСОБА_3 , 1931 р.н., що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Визнати недійсними: розпорядження голови Городоцької РДА №9 від 11.01.2002, в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 1,3248 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №090384 виданий 15.01.2002 на ім'я ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Городоцької РДА №9 від 11.01.2002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №882, скасувавши в Поземельній книзі запис про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право на земельну частку (пай) загальною площею 1,35 га, що належало ОСОБА_3 на підставі сертифікату виданого 23.05.1997 та зареєстрованого в книзі записів сертифікатів за №4420, в порядку спадкування за законом, після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Яворська Н.І.