ЄУН: 336/7246/22
Провадження №: 3-в/336/80/2025
Іменем України
15 липня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк Ольга Ігорівна, розглянувши подання Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області про вирішення питання щодо подальшого виконання постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.12.2022 року відносно ОСОБА_1 , -
Начальник Шевченківського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області звернулась з поданням, в якому зазначила, що постановою Шевченківського районного суду м Запоріжжя від 27.12.2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого 173-2 ч. 2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді громадських робіт строком на 40 годин.
18.01.2023 року постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт відносно ОСОБА_1 отримана уповноваженим органом з питань пробації, дані про правопорушника занесені до журналу обліку порушників, на яких накладене адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт, обліковий номер 1/2023 та того ж дня було направлено до суду повідомлення про прийняття постанови до виконання.
Проведеними заходами, що передбачені Порядком, неодноразово було встановлено, що за адресою, зазначеною в судовому рішенні, правопорушник не мешкає. Місцезнаходження останнього невідомо.
Шевченківським РВ філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області неодноразово направлялись до суду подання про заміну невідбутої частини адміністративного стягнення у виді громадських робіт штрафом, однак постановами суду у задоволенні було відмовлено.
06.02.2025 року на відомі можливі адреси проживання порушника направлено виклик про необхідність явки до уповноваженого органу з питань пробації на 13.02.2025 року. У зв'язку з неявкою порушника, 14.02.2025 року на відомі можливі адреси проживання порушника направлено виклик про необхідність явки до УОзПП на 21.02.2025 року, за яким порушник до відділу пробації також не з'явився.
Згідно з отриманою інформацією, інших можливих адрес проживання порушника не було встановлено.
На протязі тривалого часу уповноваженою особою відділу пробації здійснювались телефонні дзвінки на наявні номери ОСОБА_1 та його матері, однак здійснити телефонні розмови не виявилось можливим. Один номер телефону знаходиться поза зоною досяжності, на інший номер телефону абонент не відповідає та в подальшому не передзвонює.
В особовій справі порушника наявна інформація, надана головою квартального комітету №125, яка свідчить про те, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає сім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 або його рідні невідомі.
18.04.2025 року уповноваженими особами відділу пробації вкотре був здійснений вихід за адресою реєстрації місця проживання порушника: АДРЕСА_2 .
Під час виходу за даною адресою було встановлено, що там знаходиться гуртожиток, який перебуває в аварійному стані. Вхідні двері до будинку були зачинені.
В особовій справі порушника наявна інформація, отримана раніше від матері порушника - ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 ні вона ні її син не проживають вже тривалий час. Сама вона продовжує мешкати у м. Запоріжжя, однак адресу назвати відмовилась у категоричній формі. Повідомила, що її син наразі фактично мешкає на тимчасово окупованій території Запорізької області у с. Атманай Мелітопольського району та зв'язок із ним не підтримує.
Всі можливі адреси проживання правопорушника, які були отримані під час виконання постанови суду, були неодноразово перевірені, уповноваженим органом з питань пробації вжито всіх можливих заходів, спрямованих на виконання постанови суду, перевірені всі можливі адреси проживання порушника.
За результатами здійснених заходів, встановити адреси можливого проживання (перебування) правопорушника не виявилось можливим, отже місцезнаходження особи, притягнутої до адміністративної відповідальності невідоме.
Норми діючого законодавства не надають можливості співробітникам УОзПП проводити розшукові заходи з подальшим направленням подань до територіальних віддів поліції в рамках виконання адміністративних стягнень.
Станом на 26.06.2025 року місцезнаходження порушника невідоме, що підтверджується наявними в особовій справі матеріалами. Таким чином, наявні підстав, що унеможливлюють виконання постанови суду.
Враховуючи обставини, що унеможливлюють виконання постанови суду, Шевченківський РВ ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області просить про вирішення питання, пов'язаного з подальшим виконанням постанови суду про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 шляхом звільнення його від відбування даного стягнення на підставі закінчення строку давності виконання.
Натомість в поданні не зазначено, в який саме спосіб та яке саме питання ініціатор подання пропонує вирішити суду та, на якій підставі, передбаченій чинним законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з Кодексу про адміністративні правопорушення та інших законів України.
Згідно зі ст. 304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Положеннями КУпАП передбачено, що орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, може припинити її виконання, при цьому звільнення особи від відбування адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення не передбачено.
В силу вимог ст. 302 КУпАП за наявності обставин, зазначених у пунктах 5, 6 і 9 ст. 247 цього Кодексу, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання.
Так, відповідно до пунктів 5, 6 та 9 ст. 247 КУпАП орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання, у разі: видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо застосування ст. 80 КК України суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова для застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У п. 3.4 і 3.6. свого рішення від 11.10.2011 р. (справа № 10-рп/2011) Конституційний Суд України, аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищезазначене, окремі суди (судді) вважають за можливе до правовідносин, які виникли, застосовувати аналогію закону, а саме норми ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі).
Таким чином, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні із вказаним законодавством і судовою практикою, дає підстави вважати, що строк давності виконання постанови суду про накладення стягнення повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішення законної сили і в усякому разі не перевищувати двох років, оскільки особи, які притягуються до адміністративної відповідальності знаходяться явно в невигідній правовій ситуації в порівнянні з тими, хто вчинив більш тяжке правопорушення (злочин) у питанні давності виконання постанов про накладення адміністративних стягнень та обвинувальних вироків.
Згідно зі ст. 303 КУпАП не підлягають виконанню постанови про накладення адміністративного стягнення, якщо їх не звернуто до виконання протягом 3 місяців з дня винесення.
Стаття 80 КК України (за аналогією) передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Особа, на яку накладено адміністративне стягнення певного виду не може перебувати в потенційному очікуванні виконання фактично покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і правопорушником адміністративні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання постанови про накладення стягнення.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного стягнення зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, на яку накладено певний вид стягнення, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання, тобто невиконання постанови суду сталося не з його вини.
За таких обставин, застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Як зазначалося вище, ОСОБА_1 був визнаний за постановою суду від 27.12.2022 року винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 2 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді 40 годин громадських робіт.
На підставі п.13.13. «Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт» затвердженого наказом МЮУ № 474/5 від 19.03.2013 року, якщо після встановлення місця проживання порушника з'ясовано, що він за цим місцем не проживає, місце перебування його невідоме та наявні підстави, що унеможливлюють виконання постанови суду (судді), уповноважений орган з питань пробації вносить до суду, який виніс постанову, подання щодо вирішення питань, пов'язаних з виконанням постанови. Порядком не передбачено проведення розшуку осіб, до яких застосовано адміністративне стягнення у виді суспільно-корисних робіт місцеперебування яких невідоме, однак і не заборонено вживати додаткові заходи, спрямовані на встановлення їх місця проживання. Працівникам уповноважених органів з питань пробації, з метою отримання необхідної інформації про можливе місце перебування порушника можуть проводити додаткові заходи.
Наразі ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт на строк 40 годин не виконав, що може свідчити про ухилення або злісне ухилення особи від відбування адміністративного стягнення.
За ст. 321-1 КУпАП, у разі втрати працездатності, призову на строкову військову службу, взяття під варту, засудження до кримінального покарання у виді позбавлення або обмеження волі, або якщо невідоме місцезнаходження особи, постановою суду (судді) за поданням органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, громадські роботи замінюються штрафом, розмір якого визначається з розрахунку, що чотири години невідбутих громадських робіт дорівнюють одному неоподатковуваному мінімуму доходів громадян.
Подання та матеріали особистої справи не містять відомостей, що органом пробації вживалися передбачені ст. 321-1 КУпАП заходи, оскільки наявні відомості щодо фактичного місця проживання порушника та не перевірено чи дійсно особа здійснила виїзд на тимчасово окуповану територію Запорізької області, тому вирішувати питання звільнення особи від відбування адміністративного стягнення наразі є передчасним.
Викладені у поданні доводи щодо неодноразового звернення органу пробації до суду з поданнями про вирішення питання, пов'язаного з виконанням постанови, які були повернуті судом без вирішення по суті, а також у зв'язку з відмовою у їх задоволенні, не є правовою підставою для звільнення особи від відбування адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню, а матеріали особової справи підлягають поверненню до органу пробації для подальшого виконання постанови суду.
Керуючись ст. 304, 321-1, 321-4 КУпАП, -
Подання Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області про вирішення питання щодо подальшого виконання постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.12.2022 року відносно ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Дацюк