1Справа № 335/2384/25 2/335/1648/2025
18 липня 2025 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Шалагінової А.В., за участі секретаря судового засідання Савченко О.І., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 за адресою: вул. Перемоги, 107Б, м. Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Євсюкова Федіра Борисовича до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції, третя особа - Управління патрульної поліції в Запорізькій області, про відшкодування моральної шкоди,
14.03.2025 ОСОБА_1 в особі представника адвоката Євсюкова Ф.Б. звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 23.11.2024 інспектором 2 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Щеніним Б.О. було складено протокол серії АА № 339564 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за змістом якого 23.11.2024 о 14:29 год. у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою в громадському місці у бік поліцейського, чим порушив порядок і спокій громадян. Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та матеріали були направлені на розгляд до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя (справа № 331/7288/24). Водночас, до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне затримання, про що вказаним інспектором складено протокол серії АА № 048729 від 23.11.2024. ОСОБА_1 був затриманий у період часу з 14:45 год. до 15:44 год. 23.11.2024. Однак, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за вказаним протоколом, продемонстровано в судовому засіданні відеозапис події та встановлено, що працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху України був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , який на вимогу поліцейського надав посвідчення водія, створюючи при цьому конфліктну ситуацію. В ході конфлікту ОСОБА_1 не застосовував нецензурну лайку в бік поліцейського. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, не була доведена. Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2025 провадження у вказаній справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Також не було доведено порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що стало приводом для його зупинки. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3532371 від 23.11.2024 за ч. 2 ст. 122 КУпАП скасовано, а провадження у справі закрито.
Незаконне адміністративне затримання, ініціювання відносно позивача адміністративного провадження завдало йому душевних страждань, пов'язаних з приниженням його честі та гідності. Публічне затримання викликало у нього сором та негативне ставлення з боку оточення. Переживання через невизначеність ситуації, можливі негативні наслідки, тривога за власне здоров'я та безпеку під час перебування у відділенні поліції створили для позивача психологічний дискомфорт та стрес. Відчуття несправедливості не полишає його і дотепер. Позивач був змушений витрачати час на пошуки адвоката та спілкування з ним, відчувати хвилювання за результати розгляду справи в суді.
Посилаючись на вищезазначені обставини, положення ст. 56 Конституції України, ст.ст. 16, 23, 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), практику Верховного Суду, просив стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., а також судові витрати на професійну правничу допомогу розміром 10 000 грн.
Відповідач в особі представника ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, у відзиві зазначивши, що протокол про адміністративне правопорушення не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов'язки для позивача. Протокол є лише фіксацією правопорушення, яке виявлене працівником поліції, та відповідно до ст. 251 КУпАП є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Протокол як доказ підлягає оцінці при розгляду справи про адміністративне правопорушення. У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу усіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень та за відсутності ознак свавільності таких дій, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності складу правопорушення не є фактом, який сам по собі підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу. Дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття провадження відбулось через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі № 332/6921/24, яким скасовано постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, не визнано протиправними дії поліцейських. Крім того, вказане рішення не набрало законної сили, оскільки відповідачем подано на нього апеляційну скаргу. У постанові Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі № 331/7288/24 також не встановлено протиправності дій поліцейських. Позивачем не надано будь-яких доказів незаконності застосування до нього адміністративного арешту, незаконного накладення штрафу тощо. Також позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою патрульних поліцейських та завданням йому моральної шкоди, не обґрунтував розміру моральної шкоди.
Крім того, у відзиві представник відповідача посилався на неналежність відповідача у цій справі, вважаючи, що держава бере участь у справах про відшкодування шкоди як сторона через Державну казначейську службу України.
Витрати на правничу допомогу вважав неспівмірними із ціною позову та обсягом наданих послуг, а також необґрунтованим.
З наведених підстав просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.
Ухвалою судді від 17.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі із розглядом справи в порядку загального позовного провадження, розпочате підготовче провадження та призначене підготовче судове засідання на 15.04.2025, залучено до участі у даній цивільній справі Управління патрульної поліції в Запорізькій області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, встановлено строки для подання заяв по суті справи.
31.03.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
08.04.2025 від представника позивача надійшла заява про виклик свідків.
Також, 08.04.2025 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача наголошував на тому, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосовувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Посилання відповідача на відсутність у судовому рішенні визнання дій інспектора поліції протиправними є нелогічним. Обставинами, які вплинули на завдання моральної шкоди позивачу, є доведення своєї невинуватості, відчуття несправедливості, викликане винесенням незаконної постанови про притягнення до відповідальності, витрати зусиль, спрямованих на захист своїх прав і свобод. Наявність моральної шкоди, протиправність дій заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями не спростовано відповідачем. Предмет позову у цій справі стосується не факту порушення Правил дорожнього руху, а безпідставного затримання та відсутності ознак вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, що встановлено постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2025, яка відповідачем не оскаржується.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Ухвалою суду від 15.04.2025 заяву представника позивача про виклик свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задоволено. Закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 27.05.2025 на 15:00 год.
27.05.2025 оголошено перерву з метою виклику свідків до 16.06.2025 до 14:30 год.
16.06.2025 оголошено перерву з метою виклика свідка ОСОБА_4 до 09.07.2025 до 11:00 год.
09.07.2025 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, у зв'язку із чим оголошено перерву до 18.07.2025 до 13:30 год.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити з підстав, що викладені у ньому.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. З урахуванням думки позивача, а також положень ст. 223 ЦПК України суд вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача, який є водночас представником третьої особи, ОСОБА_5 у судовому засіданні 27.05.2025 проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.
У судове засідання 09.07.2025 представник відповідача не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності. За таких обставин суд вважав за можливе завершити розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
23.11.2024 щодо ОСОБА_1 поліцейським взводу № 2 роти № 2 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Щеніним Б.О. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 339564 за ст. 173 КУпАП, за змістом якого ОСОБА_1 23.11.2024 о 14:29 у м. Запоріжжі по вул. Червоній, біля буд. 1, виражався нецензурною лайкою в громадському місці, чим порушив громадський порядок і спокій громадян, у бік поліцейського.
Також, 23.11.2024 щодо ОСОБА_1 вказаним поліцейським складено протокол про адміністративне затримання за ст. 261 КУпАП серії АА № 048729, за змістом якого у зв'язку зі вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, для припинення правопорушення, встановлення особи, складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 затримано 23.11.2024 о 14:50 та доставлено у службове приміщення Олександрівського ВП № 2 ЗРУП.
У подальшому матеріали справи про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП щодо ОСОБА_1 супровідним листом УПП в Запорізькій області від 29.11.2024 № 31449/41/32/2024 направлені на розгляд до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.
Постановою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2025 у справі № 331/7288/24, провадження № 3/331/154/2025, провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
За змістом вказаної постанови, судом були проаналізовані докази, наявні у матеріалах справи, та зроблено висновок, що посадовою особою, яка склала протокол, не доведений факт використання ОСОБА_1 нецензурної лайки в громадському місці в бік поліцейського, що могло потягнути за собою порушення громадського порядку і спокою громадян.
Позивач у цій справі, посилаючись на обставини незаконного затримання та складання вищезазначеного протоколу (ініціювання адміністративного провадження), просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінює у 5 000 грн.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).
Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов'язковою. Проте цими приписами встановлена обов'язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Так, у пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.
Вказаний правовий висновок наведений у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22.
За змістом позову, позивач вказує на протиправність дій відповідача у зв'язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП, що свідчить про незаконність затримання позивача та безпідставність ініціювання питання про його притягнення до адміністративної відповідальності.
З вказаними доводами позивача суд не погоджується, оскільки позивач не зазначив у позові та не довів під час розгляду справи факт порушення поліцейським конкретних приписів чинного законодавства при його адміністративному затриманні та складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Зі змісту постанови судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2025 у справі № 331/7288/24 випливає, що підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача за ст. 173 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення стало відсутність доказів правопорушення. Зокрема, суд у вказаній постанові зазначив, що з продемонстрованого в судовому засіданні відеозапису події встановлено, що працівниками патрульної поліції був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 за порушення Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 на вимогу поліцейського не надав посвідчення водія, створюючи при цьому конфліктну ситуацію. В ході конфлікту ОСОБА_1 , хоч і не стримав власних емоцій, що проявилось у підвищенні голосу та неповажливому ставленні, однак не застосовував при цьому нецензурну лайку у бік поліцейського.
Водночас, згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: … 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
За вимогами ч. 1 ст. 44 цього Закону поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
Згідно з ч. 3 ст. 45 вказаного Закону кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: … б) під час затримання особи.
В силу ст. 260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Порядок адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним застосуванням заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, проводиться в порядку, встановленому законом.
Аналізуючи вищезазначені вимоги законодавства, суд доходить висновку, що до повноважень поліцейських віднесено право вимагати в особи посвідчення водія, якщо наявні підстави вважати, що особа вчинила правопорушення. Також до повноважень поліцейських віднесено проведення адміністративного затримання із застосуванням кайданок, зокрема, з метою припинення правопорушення, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим.
У випадку, визначеному ст. 173 КУпАП, складання протоколу є обов'язковим. Окрім того, як встановлено вищезазначеною постановою суду, під час розгляду судом справи про адміністративне правопорушення знайшли підтвердження факти ненадання водієм (позивачем у справі) посвідчення водія на право керування транспортними засобами, створення ним конфліктної ситуації, тобто наявність поведінки, яку поліцейські розцінили як вчинення правопорушення.
Пояснення позивача, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , надані у судовому засіданні, про незаконність затримання і складання щодо позивача протоколу у справі про адміністративне правопорушення, зазначених обставин не спростовують. Крім того, суд також враховує і те, що ОСОБА_3 є дружиною позивача, на місці подій під час затримання і складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення присутня не була, всі обставини відомі їй зі слів чоловіка. Свідок ОСОБА_4 є рідним братом позивача. Тобто, усі свідки по справі є близькими родичами позивача, що не виключає їх особистої зацікавленості у розгляді справи та надає підстави для критичної оцінки судом їх показань.
Крім того, суд також враховує і висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18, за змістом яких складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол не є рішенням суб'єкта владних повноважень. Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, сукупно з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
У п.п. 57, 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22 висновується, що оформлення патрульним поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється ним на виконання покладених на нього функцій та завдань, а дії зі складання протоколу про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для особи, щодо якої складено такий протокол, крім тих, що пов'язані з розглядом такого протоколу судом. Протокол про адміністративне правопорушення, який є офіційним процесуальним документом, складається уповноваженою особою у встановленій формі і повинен містити відомості, потрібні для розгляду справи по суті, зокрема зазначення характеру адміністративного правопорушення та нормативного акта, який передбачає відповідальність за таке правопорушення. Вирішуючи спір у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, суд загальної юрисдикції може встановити наявність у діях працівників патрульної поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ознак очевидної протиправності, таких як: відсутність повноважень у працівника патрульної поліції на складання протоколу про адміністративне правопорушення, складання працівниками патрульної поліції протоколу про адміністративне правопорушення стосовно особи, яка не була учасником ДТП, тощо. Отже, очевидний характер протиправності дій (бездіяльності, рішень) працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення може бути встановлений судом загальної юрисдикції, зокрема й тоді, коли такі дії (бездіяльність, рішення) явно суперечать вимогам закону та порушують права, свободи або інтереси осіб, які звернулися до суду.
За змістом висновків, наведених у п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням особи до адміністративної відповідальності, встановлення протиправного характеру дій посадових осіб, які склали протокол про адміністративне правопорушення, не може оцінюватись як преюдиційний факт завдання моральної шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, і як наявність причинно-наслідкового зв'язку між цими обставинами. У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу. При невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.
Водночас, таких ознак очевидної протиправності дій поліцейських при затриманні позивача та складання протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення, у межах судового розгляду цієї справи не встановлено.
Крім того, не встановлено у судовому засіданні й ознак свавільності у діях поліцейських, адже у даному випадку у поліцейських були підстави, передбачені вищезазначеними положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 260 КУпАП, для здійснення адміністративного затримання позивача, застосування кайданок, складання протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи, які з огляду на поведінку позивача (відмова у наданні посвідчення водія, створення конфліктної ситуації, яка поліцейськими була оцінена як вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП) були виправданими та пропорційними обставинам вказаної справи. Відтак, втручання у права і свободи позивача відбулося згідно із законом, переслідувало легітимну мету і було пропорційним до цієї мети, було необхідним у демократичному суспільстві.
При цьому, суд враховує і те, що закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП відбулося не через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, суд визнає недоведеним у межах розгляду цієї справи усіх елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких згідно зі ст.ст. 1173, 1174 ЦК України є необхідним для покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на державу, а саме протиправності характеру дій поліцейських та, відповідно, причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку аргументам відзиву на позов в частині неналежності відповідача, судом враховуються правові висновки з цього питання, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, а саме, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав (п. 43 постанови). Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (п. 44 постанови). Сам факт стягнення коштів із Державного бюджету не може бути підставою для залучення до участі у справі відповідачем Державної казначейської служби України чи її територіального органу. Відтак, доводи відзиву відповідача у цій частині не заслуговують на увагу і не є підставою для відмови у позові.
Підсумовуючи викладене, оскільки суд дійшов висновку про відсутність визначених ст.ст. 1173, 1174 ЦК України підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід відмовити повністю.
Судові витрати на правничу допомогу на підставі ст. 142 ЦПК України слід залишити за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника адвоката Євсюкова Федіра Борисовича до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції, третя особа - Управління патрульної поліції в Запорізькій області, про відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідач - Держава Україна в особі Департаменту патрульної поліції, ідентифікаційний код юридичної особи 40108646, адреса: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Запоріжжя, 03048;
Третя особа - Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, адреса місцезнаходження: вул. Перемоги, буд. 96, м. Запоріжжя, 69005.
Суддя А.В. Шалагінова