Дата документу 09.07.2025
Справа № 336/1793/25
Провадження № 1-кп/334/574/25
09 липня 2025 року м.Запоріжжя
Дніпровський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засідання в залі суду кримінальне провадженні № 1-кп/334/574/25 (№336/1793/25) за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Запоріжжі, громадянина України, освіта середня, одруженого, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України,
за участі: прокурора ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 , -
встановив:
ОСОБА_3 , будучі військовослужбовцем, 27.12.2024 о 03 год. 11 хв. знаходячись за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мрії, буд. 5, у першому під'їзді вказаного будинку, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, поводячи себе неадекватно, що виразилось у неадекватній поведінці, образах та нецензурній лайці в бік співробітників поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , які приїхали на виклик з метою реагування на правопорушення, а також припинення порушення публічної безпеки і порядку, керуючись ст.ст. 2, 30, 31 Закону України «Про Національну поліцію», під час розмови з останніми у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень співробітнику поліції ОСОБА_5 , у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків.
В цей же час, ОСОБА_3 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, діючи умисно, усвідомлюючи, що перед ним знаходиться працівник правоохоронного органу у форменому одязі та відповідними знаками розрізнення, під час виконання ним своїх службових обов'язків, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, наніс ОСОБА_5 один удар долонею правою руки у ліву ділянку обличчя, чим спричинив потерпілому тілесне ушкодження у вигляді рани з крововиливом на слизовій оболонці нижньої губи ліворуч, яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України - умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
14 лютого 2025 року, за письмовою згодою потерпілого, доданою до обвинувального акту, між прокурором у кримінальному провадженні - Начальником Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 була укладена угода про визнання винуватості.
За змістом даної угоди, обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
Сторони дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин та узгодили призначення ОСОБА_3 покарання:
за ч. 2 ст. 345 КК України у виді 1 року позбавлення воді.
На підставі ст.. 58 КК України призначене покарання у виді 1 року позбавлення волі замінити на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 1 рік із відрахуванням 20% із суми грошового забезпечення військовослужбовця в дохід держави.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Потерпілий ОСОБА_5 проти затвердження угоди не заперечував.
Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, щиро розкаявся, визнав фактичні обставини, які викладені у формулюванні обвинувачення, просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Суд роз'яснив положення ч.2 ст.473 КПК України, відповідно до яких наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а також відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.
Суд переконався у добровільності укладення угоди та в тому, що угода не є наслідком насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.
Обвинувачений заявив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України; наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.
Захисник ОСОБА_6 просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди покарання.
Вислухавши прокурора, потерпілого, захисника та обвинуваченого, перевіривши угоду на відповідність нормам КПК України та КК, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема, затвердити угоду.
За частинами 4, 5 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості встановлені ст. 472 КПК України.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.
Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження.
Перевіривши укладену між сторонами угоду на відповідність вимогам КПК України, суд установив, що її зміст відповідає положенням 472 КПК України, угода про визнання винуватості укладена у провадженні щодо нетяжкого злочину, на підставі надання потерпілим письмової згоди прокурору на укладення ними угоди; умови угоди не суперечать вимогам КПК України; сторони уклали угоду добровільно; фактичні підстави для визнання винуватості наявні; обставин, які б свідчили про неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань, судом не встановлено; узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.65 КК України. Суд не встановив передбачених ч. 7 ст. 474 КПК обставин, які могли би слугувати підставою для відмови в затвердженні угоди.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставини, які за положеннями ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлені.
Суд встановив, що сторони узгодили покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, який беззастережно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 чт. 345 КК України, віку та стану здоров'я обвинуваченого, який є військовослужбовцем, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, щиро розкаявся.
З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого, особи винного, а також обставин, що пом'якшують покарання, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 узгоджене сторонами угоди покарання за ч. 2 ст. 345 КК України у виді 1 року позбавлення волі.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 58 КК України враховуючи обставини справи та особу засудженого, суд вважає за можливе замість позбавлення волі на строк 1 рік призначити засудженому військовослужбовцю ОСОБА_3 покарання у виді службового обмеження на той самий строк - 1 рік , з відрахуванням в дохід держави 10 відсотків із суми грошового забезпечення ОСОБА_3 , як це узгоджено сторонами в угоді про визнання винуватості.
На переконання суду таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.
У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди, покарання.
Керуючись ст. ст. 469, 472, 314, 373, 374, 394,474, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 1-кп/334/574/25 (336/1793/25) (ЄРДР № 12024082050002617 від 27.12.2024 року), яка укладена 14 лютого 2025 року, за письмовою згодою потерпілого, між прокурором у кримінальному провадженні - Начальником Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання
за ч. 2 ст. 345 КК України у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 58 КК України, замість позбавлення волі на строк 1 рік, призначити засудженому військовослужбовцю ОСОБА_3 покарання у виді службового обмеження на строк 1 рік , з відрахуванням в дохід держави 10 відсотків із суми грошового забезпечення ОСОБА_3 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпровський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення:
обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.
Захисник має право отримати копію вироку в суді.
Суддя: