Дата документу 17.07.2025
Справа № 334/935/25
Провадження № 1-кп/334/441/25
17 липня 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України
Дніпровським районним судом м.Запоріжжя розглядається кримінальне провадження №12014082050002075 від 14 жовтня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Ухвалою суду від 29.05.2025 року, ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України. Судовий розгляд триває.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор у судовому засіданні звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України. Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, які у подальшому будуть вивчатися судом.
На думку прокурора ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати та не виключають можливість що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме: характер скоєного злочину ОСОБА_4 , особистість останнього, що свідчить про схильність обвинуваченого до скоєння злочинів та відсутність наміру на виправлення та перевиховання.
Прокурор вважає, що перебуваючи поза межами місця позбавлення волі, обвинувачений ОСОБА_4 може негативно впливати на психологічний та моральний стан потерпілої та свідків, що провокуватиме у них бажання відмовитися від наданих свідчень, які є беззаперечними доказами вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, очікуючи на можливу помсту з його боку, або відчуваючи до обвинуваченого співчуття. Вищевказане може вплинути на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а саме встановлення мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, а також виду і розміру завданої шкоди тощо.
Крім того, відсутність місця роботи, постійного прибутку, постійного місця мешкання, нестійкі соціальні зв'язки ОСОБА_4 та схильність останнього до вчинення корисливих кримінальних правопорушень, дають підстави вважати, що останній може продовжити свою злочинну діяльність, що являється ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти клопотання прокурора та просили суд змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем мешкання його родини.
Своє клопотання захисник обґрунтовував тим, що сторона обвинувачення не доводить наявність тих ризиків, на які прокурор вказує у своєму клопотанні.
Захисник доводив, що ОСОБА_4 раніше не засуджений, має на утриманні неповнолітнього сина, матеріальну шкоду відшкодовано потерпілій у повному обсязі. Потерпіла, яка була вже допитана у судовому засіданні не наполягала на суворому покаранні.
Також, захисник зауважував, що з матеріалів кримінального провадження та згідно показів самої потерпілої, відсутні докази застосування фізичного насильства до неї.
Отже, підсумовуючи вищенаведене, захисник вважає, що стороною обвинувачення не доведені підстави для застосування саме такого запобіжного заходу, тому ОСОБА_4 слід змінити запобіжний захід на більш м'який, який не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши думку учасників розгляду кримінального провадження, суд дійшов висновку про можливість змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 на цілодобовий домашній арешт виходячи з наступного:
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом Цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Так, відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з даних матеріалів кримінального провадження, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати обґрунтованими посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Суд, вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, виходячи з положень ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи фактичні обставини справи приходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжувати недоцільно та вважає за можливе змінити на інший, альтернативний запобіжний захід - домашній арешт, який забезпечить виконання обов'язків обвинуваченим, належну процесуальну поведінку, підстави та ризики, на підставі яких обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого на даний час зменшилися, при цьому, суд також оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, особи обвинуваченого.
Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою при визначенні запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених не неї зобов'язань.
Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду кримінального провадження.
Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не може перевищувати двох місяців.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватим чи невинуватим у вчиненні злочинів, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, дають підстави для висновку, що зміна запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт буде достатньою мірою для виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
На підставі викладеного та керуючись ст.29, 49 Конституції України, стст.2, 176-178, 183, 184, 199, 331, 395 КПК України, суд
У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу задовольнити.
Змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою проживання: АДРЕСА_1 , до 17 вересня 2025 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
1)прибувати до суду за першою вимогою;
2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
3) утримуватися від спілкування (будь-яким чином, в тому числі за допомогою телефонних та електронних засобів зв'язку) з потерпілою та свідками.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід а також, накладено грошове стягнення від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити начальнику Запорізького слідчого ізолятору управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти у залі суду.
Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого ( АДРЕСА_1 ).
Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та повідомити про це суду.
Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Копію ухвали суду вручити обвинуваченому та прокурору для контролю за її виконанням.
Копію ухвали направити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» для відома, Відділу поліції ЗРУП ГУНП в Запорізькій області - для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде оголошено о 16 годині 00 хвилин 17.07.2025 року.
Головуючий суддя: ОСОБА_1