Дата документу 14.07.2025
Справа № 334/4125/22
Провадження № 1-кс/334/1682/25
14 липня 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3
розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області на закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022087050000188 від 02.04.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України
До Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області на закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022087050000188 від 02.04.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Скарга мотивована тим, що постановою старшого дізнавача СД Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 29.04.2025 р. закрито кримінальне провадження № 12022087050000188 від 02.04.2022 р. за ознаками кримінального правопорушення(проступку), передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано потерпілими.
Вказану постанову заявник вважає незаконною у зв'язку з тим, що не встановлені усі обставини по справі. Окрім цього, проведення досудового розслідування велось неякісно, однобічно та неповно. Свідки допитані не в повному обсязі, висновок дізнавача є передчасним. Заявник вважає винесену постанову з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати та продовжити досуде розслідування.
Прокурор та дізнавач у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно. Звернулися до суду про розгляд скарги за їх відсутністю, надавши суду матеріали кримінального провадження № 12022087050000188 від 02.04.2022 року.
Слідчий суддя заслухавши доводи скаржника, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов до висновку про відмову у задоволенні скарги, виходячи з наступного:
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено, крім іншого, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження заявником, потерпілим.
Відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Пунктом 18 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що слідчий суддя, це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим кодексом.
Жодною нормою КПК України не передбачено, що слідчий суддя може втручатись в діяльність слідчого у кримінальному провадженні, зважаючи на специфіку слідчих дій, адже останній є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, а слідчий, своєю чергою, відповідно до принципів загальних засад кримінального провадження, що визначені нормами КПК України, зобов'язаний всебічно, неупереджено, повно досліджувати обставини кримінального правопорушення, надавати належну правову оцінку, забезпечувати прийняття законного рішення по захисту прав осіб.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Слідчий суддя встановив, що 01.04.2022 до ЗРУП надійшла заява від ОСОБА_4 про те, що 27.02.2022 приблизно о 19.20 год. невстановлена особа, знаходячись у під'їзді за адресою: АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклого словесного конфлікту, нанесла тілесні ушкодження заявнику.
В ході досудового розслідування було допитано в якості потерпілого ОСОБА_4 , який пояснив, що йому спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
В ході досудового розслідування було допитано в якості потерпілого ОСОБА_3 , який пояснив, що йому спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Опитаний ОСОБА_6 пояснив, що 27.02.2022 ОСОБА_3 знаходячись у нетверезовму стані, голосив під під'їздом, зловживав лайливі слова на його адресу та адресу його дружини ОСОБА_5 , на що йому зробили зауваження. Після чого він почав їм погрожувати. Коли ОСОБА_6 спустився вниз, то ОСОБА_3 знаходячись у нетверезому стані, вдарив його та порвав куртку. На крики на подвіря вийшли сусіди.
Опитана ОСОБА_5 пояснила, що 27.02.2022 ОСОБА_3 знаходячись у нетверезовму стані, голосив під під'їздом, зловживав лайливі слова на її адресу та адресу її чоловіка ОСОБА_6 на що йому зробили зауваження. Після чого, він почав їм погрожувати. Коли ОСОБА_6 спустився вниз, то ОСОБА_3 знаходячись у нетверезому стані, вдарив його та порвав куртку. На крики на подвіря вийшли сусіди. Також ОСОБА_4 вдарив її по голові.
В рамках даного кримінального провадження були допитані в якості свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , пояснили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 характеризуються з негативної сторони, постійно всіх провокують, зі всіма сусідами конфліктують, ОСОБА_3 зловживає алкогольними напоями, постійно знаходиться у стані алкогольного сп'яніння та веде себе агресивно. Крім того, вони пояснили, що не бачили, як хтось наносив тілесні ушкодження ОСОБА_11 . Крім того, вони пояснили, що до цього дня у ОСОБА_4 були проблеми з ногами та він ходив на костилях вже довгий час.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_12 пояснив, що 27.02.2022 він почув шум у під'їзді та вийшов з квартири і побачив, як ОСОБА_11 штовхали один одного з чоловіком, біля них знаходилась голова ОСББ ОСОБА_13 . Він розняв їх та намагався їх заспокоїти. Після чого ОСОБА_11 пішли до себе у квартиру.
Допитана у режимі відеоконференції ОСОБА_14 пояснила, що їй відомо про конфлікт між ОСОБА_11 та головою ОСББ ОСОБА_5 . Також свідок зазначила, що особисто вона не бачила як ОСОБА_11 били ОСОБА_5 та її чоловік. Також свідком зазначено, що у день коли стався конфлікт вона бачила ОСОБА_3 , проте ніяких зовнішніх тілесних ушкоджень на ньому вона не бачила.
Проведені слідчі експерименти за участю потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Після чого винесено постанови про призначення судових медичних експертиз та надані всі копії матеріалів для проведення.
Так згідно висновку експерта № 63/к від 10.02.2025 на момент судово- медичного обстеження у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 будь-яких тілесних ушкоджень, чи слідів їх закономірного загоєння виявлено не було. У відповідності до п. 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995р. № 6 забої м'яких тканин не повинні враховуватися при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень якщо не були підтверджені об'єктивними даними. Чітка локалізація садна (саден за даними обстеження пацієнта) не вказана, як і їх кількість. Зоною травмування лікарями визначена голова (обличчя) та шия, а отже садно (садна) локалізувалися у цих ділянках. Садно (садна) у ОСОБА_3 , саме по собі, кваліфікується як легке тілесне ушкодження у відповідності до пп. 2.3.26, 2.3.5 «Правил...». П. 2.3.2. «Правил...» Легке тілесне ушкодження може бути таким, що: Б) не спричинило зазначених наслідків. П. 2.3.5. «Правил...» Легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначною стійкої втрати працездатності, - це ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів. Надана медична документація не містить відомостей про захворювання та відображає наявні у нього хронічні захворювання. Садно (садна) утворилося за механізмом тупої травми, тобто від дії тупого предмета, є проявом локальної травми, тобто виникає в місці безпосереднього травматичного впливу тупим предметом, зазвичай, під кутом відмінним віл 90° по відношенню до поверхні шкіри.
Під садном слід розуміти поверхневе ушкодження шкіри, що не проникає глибше сосочкового шару. У вигляді тілесного ушкодження на тілі ОСОБА_3 відобразилося не менше одного травматичного впливу. Давність утворення саден в судово-медичній експертизі визначається виходячи із морфологічних змін, що ілюструють тривалість післятравматичного періоду - колір та вологість задненої поверхні, формування кірочки та висота її розташування по відношенню до рівня навколишньої неушкодженої шкіри, наявність та вираженість набряку м'яких тканин у травмованій ділянці тіла. Будь-яких морфологічних характеристик садна (саден) в наданій медичній документації не міститься, що не дозволяє визначити давність травмування. Зважаючи на характер описання тілесних ушкоджень (за даними медичної документації), відсутність об'єктивних даних щодо кількості та точної анатомічної локалізації тілесних ушкоджень, визначити можливість травмування ОСОБА_3 за механізмом, на який він вказує - не видається можливим. Під час допитів свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 будь-якого механізму травмування ОСОБА_3 , придатного для судово-медичного аналізу - не зазначають. Обличчя та шия є ділянками тіла, доступними для травматичного впливу власною рукою. Для падіння з висоти власного зросту, у тому числі на сходинки, характерним є наявність тілесних ушкоджень у різних ділянках тіла на площі контакту, в той час як у ОСОБА_3 зафіксовані тілесні лише на голові та шиї. -
Так згідно висновку експерта № 62/к від 16.01.2025 у потерпілого ОСОБА_4 було встановлено тілесне ушкодження у вигляді гематоми правої гомілки. Відомостей про травмування та вплив на ділянку правої гомілки у протоколі слідчого експерименту від 06.12.2024 року за участі потерпілого ОСОБА_4 не виявлено. Характер, кількість та локалізація виявленого тілесного ушкодження не протирічить відомостям, зазначеним у протоколі допиту потерпілого від 02.04.2022 року. Не виключається можливість отримання тілесних ушкоджень, зазначених у висновку судово-медичної експертизи №2035/к від 19.03.2024, потерпілому ОСОБА_4 , з урахуванням хронічних захворювань потерпілого. Відомостей про будь-які травматичні впливи у протоколі допиту 22.05.2022 року свідка ОСОБА_8 та протоколі допиту 27.05.2022 року свідка ОСОБА_7 не виявлено. Відомостей про травмування та вплив на ділянку правої гомілки у протоколі слідчого експерименту від 06.12.2024 року-за участі потерпілого ОСОБА_4 не виявлено. Не виключається можливість утворення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті падіння з висоти власного зросту на праву гомілку у приміщенні під'їзду на сходинки. Самостійне отримання тілесних ушкоджень, отримання тілесних ушкоджень без впливу на потерпілого з боку сторонніх осіб чи сторонніх предметів не може вирішуватись судово-медичним експертом. Згідно п. 1.2 «Правила судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р»: з медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних.
У ході досудового розслідування було встановлено, що між потерпілими та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 виник конфлікт, у результаті якого потерпілі отримали тілесні ушкодження, що згідно з висновком судово-медичної експертизи класифікуються як легкі тілесні ушкодження. Разом з тим, у ході проведення слідчих (розшукових) дій не було встановлено осіб, які могли б бути свідками вказаного кримінального правопорушення. Відеозаписів події не виявлено, технічних засобів фіксації не зафіксовано, потерпілий не може вказати конкретну особу, яка заподіяла тілесні ушкодження.
Після належної оцінки показань та сукупності зібраних по справі доказів, які є вичерпаними і допустимими, суд дійшов до висновку, що досудове розслідування проведено у повному обсязі та виключає обставини кримінального правопорушення, а звідси мала бути закінченим.
Таким чином, у кримінальному провадженні відсутні достатні докази, які б давали змогу обґрунтовано повідомити особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Стаття 11 КК України містить поняття кримінального правопорушення, відповідно до якої кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Згідно зі статтею 18 КК України суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
Склад правопорушення - містить чотири необхідні елементи: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкта і суб'єктивну сторону правопорушення. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу злочину, що виключає кримінальну відповідальність особи.
Частина 1 статті 125 КК України передбачає кримінальну відповідальність за спричинення легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності - це ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів.
Об'єктом злочину є здоров'я особи. Об'єктивна сторона характеризується вчиненням тілесних ушкоджень двох видів це - просте тілесне ушкодження (наприклад синець, подряпина тощо) та легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності. Суб'єктом злочину є осудна фізична особа, яка досягла 16-річного віку. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.
Зі змісту скарги ОСОБА_3 слідує, що дізнавач не допитав всіх свідків кримінального правопорушення, при цьому ні у скарзі, ні під час розгляду цієї скарги в суді, ні в ході проведення досудового розслідування він не вказував на конкретних осіб, які б могли бути очевидцями події. Таких не було встановлено в ході огляду місця події та проведенні інших оперативно-розшукових та слідчих дій.
Статтею 62 Конституції гарантовано, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на матеріали скарги, доводи скаржника ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, адже в ході проведення досудового розслідування були допитані всі можливі свідки події, проведені усі необхідні слідчі дії, тому слідчий суддя погоджується з висновком дізнавача СД Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12022087050000188 від 02.04.2022 не здобуто доказів винуватості ОСОБА_5 та її чоловіка або будь-якої іншої особи у вчиненні цього кримінального правопорушення, тому за відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, зокрема його суб'єкта та суб'єктивної сторони, дізнавач правомірно закрив кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
На виконання вимог ст. 110 КПК України, слідчим у постанові наведені всі очевидні та підтверджені матеріалами провадження підстави закриття кримінального провадження, а також наявні посилання на встановлені фактичні обставини, що стали такими підставами. Належна правова оцінка щодо відсутності складу кримінального правопорушення з відповідним аналізом усіх елементів складу злочину та мотивацією з посиланням на докази, зібраними в ході досудового розслідування, у постанові слідчого наведена, проведені інші слідчі (розшукові) дії, спрямовані на всебічне, повне й неупереджене дослідження всіх обставин кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 77, 80, 81, 83, 309 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області на закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022087050000188 від 02.04.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду проголошено 18 липня 2025 року о 15.00 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1