11.07.2025 Справа № 331/1841/19
Провадження № 2/331/25/2025
11 липня 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Антоненко М.В.
за участю секретаря Байрамової Д.А.
розглянувши за правилами загального позовного провадження справу за позовом Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання,-
Позивач Концерн «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» 24.04.2019 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 03.2016 року по 02.2019 року в сумі 61 618,33 гривень.
Просив суд, стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 03.2016 року по 02.2019 року в сумі 61 618 (шістдесят одна тисяча шістсот вісімнадцять) гривень 33 копійки та судові витрати в сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.
Заочним рішенням від 22.10.2019 року позовні вимоги Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, задоволено.
Ухвалою суду від 26.09.2022 року заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2019 року, задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2019 року ; скасовано заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі № 331/1841/19, за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
06.12.2022 відповідачка подала до суду заперечення на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв'язку з тим, що квартиронаймачами не приватизованої двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які зареєстровані в даному будинку з 2012 р. Стягнення боргу, який виник за період, не підлягає задоволенню в зв'язку з тим, що відповідачка не могла бути споживачем зазначених в позовній заяві послуг, оскільки вона та її неповнолітній син ОСОБА_3 , 2006 року народження з 2014 року не мешкають в квартирі АДРЕСА_1 у зв'язку з перешкоджанням проживанню ОСОБА_2 .
Як доказ зазначеного факту надала позовну заяву ОСОБА_1 про зміну договору найма житлового приміщення та вселення від 13.05.2016 року; зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 від 09.09.2016 року; заперечення ОСОБА_1 на зустрічний позов. Вказала, що зазначені процесуальні документи були предметом розгляду Жовтневим районним судом під головуванням судді Антоненко М.В., яким було ухвалено рішення від 06.11.2018 року в справі №2\331\15\2018.
Рішення по цій справі набрало законної сили та було видано виконавчий лист від 06.11.2018р., яким передбачено примусове вселення ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 . Даний виконавчий лист знаходиться на виконанні в Олександрівському ВДВС м.Запоріжжя, але на жаль до цього часу рішення суду не виконане.
Фактично весь час в неприватизованій двокімнатній ізольованій квартирі АДРЕСА_1 проживав та відповідно споживав комунальні послуги, ОСОБА_2 , який зареєстрований в даному будинку з 2012 року.
24.04.2023 року Концерном «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» була подана до суду уточнена позовна заява, в якій позивач просить суд, стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за житлово - комунальні послуги (з централізованого опалення та гарячого водопостачання) за період з 01.03.2016 по 28.02.2019 р. в розмірі 61 618, 33 грн. (шістдесят одна тисяча шістсот вісімнадцять грн. 33 коп.) які надані за адресою: АДРЕСА_2 , особовий рахунок НОМЕР_1 на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», а також судовий збір в розмірі 1921.00 грн., по 960.50 грн. з кожного.
В обґрунтування позовних вимог Концерн «МТМ» зазначив, що за період з 01.03.2016 по 28.02.2019 року загальна сума заборгованості відповідачів за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, наданих Концерном «Міські теплові мережі» відповідачам, складає 61 618,33 грн.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, власник або наймач (орендар) квартири зобов'язаний своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.?
Обов'язок Споживача сплачувати за житлово-комунальні послуги закріплений у Житловому кодексі УРСР (ст.ст. 67, 68). Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставою до виникнення прав та обов'язків є договір.
Згідно ст. 64 Житлового кодексу УРСР, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, і користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - згідно звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.
Концерн «Міські теплові мережі» по відношенню до відповідачів, як споживачів послуг являється виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
За вказаний період заперечень з боку споживачів на неналежну якість надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої воді на адресу Концерн «Міські теплові мережі» не надходило.
Тож, послуга з централізованого опалення надавалась боржнику в межах опалювального сезону, а послуга з постачання гарячої води (підігріву питної води) - постійно.
Отже, фактично відносини між сторонами з приводу надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води тривають. Відсутність укладеного договору не позбавляє відповідачів від обов'язку оплати наданих їм послуг.
На адресу боржників неодноразово направлялись претензії стосовно наявної заборгованості за надані позивачем послуги з вимогою погасити суму боргу.
Всупереч, вказаним положенням чинного законодавства, боржники не належним чином виконували свої зобов'язання по оплаті наданих йому виконавцем послуг, в зв'язку з чим Концерн «Міські теплові мережі» змушений звернутись до суду з позовною заявою.
Ухвалою суду від 03.07.2023 року призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність, наполягав на задоволенні позову.
Відповідачі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступного висновку.
Згідно рішення Виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 25 від 29.01.2009 р. «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01.01.2009 р. виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ».
Основною метою діяльності концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, призначеної для централізованого опалення, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.
Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Згідно із приписами ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
У відповідності до п. 18 діючих Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальні споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Згідно вимог ст.ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї в ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до відповіді Департаменту реєстраційних послуг ЗМР від 02.05.2019 року та довідки, щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані (є квартиронаймачами) за адресою АДРЕСА_2 . ( а.с. 14-15, 109).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_2 за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 03.2016р. по 02.2019 року нараховано за послуги в 61618,33грн., сплачено 0,00 грн.(а.с. 109).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд визнає його правильним, а також враховує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, а також не надано альтернативного розрахунку.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду,
що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, установленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
13.05.2016 року ОСОБА_1 яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2 який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , комунального підприємства «Наше місто», третя особа Служба у справах дітей Олександрівської районної адміністрації запорізької міської ради про зміну договору найма житлового приміщення та вселення.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 06.11.2018 р. (провадження № 2/331/15/2018; ЄУН 331/3700/16-ц) позов задоволено частково.
Вселено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в квартиру АДРЕСА_1 .
В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 90-93).
В мотивувальній частині рішення від 06.11.2018 р. зазначено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано на підставі рішення Жовтневого районного суду від 09.04.2014 р. (ЄУН 331/917/13-ц), особисті відносини між сторонами по справі погіршились, відповідачем ОСОБА_2 чиняться перешкоди у користуванні ОСОБА_1 та її сином вказаною квартирою.
Заочне рішення набрало законної сили 07.12.2018 року. 16.01.2019 року було видано виконавчий лист на підставі якого 01.07.2021 року державним виконавцем Олександрівського відділу державної реєстрації виконавчої служби у м.Запоріжжі Луць А.Ю. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий лист знаходиться на виконанні в Олександрівському ВДВС м.Запоріжжя, на час розгляду в суді справи про стягнення боргу за комунальні послуги, рішення суду не виконане.
Аналізуючи зміст вищенаведеного судового рішення (справа ЄУН 331/3700/16-ц) , яке набрало законної сили, суд дійшов висновку про те, що воно є преюдиційним до предмету даного провадження, оскільки встановлені в ньому правовідносини безпосередньо стосуються житлових прав та обов'язків відповідачки ОСОБА_1 , яка внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 з 2014 року позбавлена можливості мешкати в квартирі АДРЕСА_1 та отримувати послугу з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Стаття 322 ЦК України передбачає, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
При цьому, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.06.2018 у справі № 725/3790/16-ц, тлумачення статті 360 Цивільного кодексу України свідчить, що управління, утримання та збереження спільного майна не охоплює собою житлово-комунальні послуги. Це зумовлено тим, що житлово-комунальні послуги надаються на підставі договору про надання таких послуг. Більше того, житлово-комунальні послуги надаються не квартирі, як об'єкту права власності, а певному суб'єкту - власнику (співвласнику, наймачу, суб'єкту сервітуту тощо) квартири, який проживає в квартирі. По своїй суті надання житлово-комунальних послуг направлене на задоволення потреб власника (співвласника, наймача, суб'єкта сервітуту тощо) квартири і споживаються саме відповідним суб'єктом, а не для управління, утримання та збереження квартири, що перебуває в спільній частковій власності.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч.3 ст.89 ЦПК України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 систематично з 2014 року перешкоджає проживанню ОСОБА_1 , в квартирі за адресою АДРЕСА_2 , з чого слід, що відповідачка ОСОБА_1 в період за який утворилась заборгованість перед позивачем, а саме з 03.2016 року по 02.2019 року, не проживала та не мала доступу до вказаної квартири, а тому була позбавлена можливості отримувати житлово - комунальні послуги.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Концерну «МТМ» та стягнення суми заборгованості в сумі 61618,33 грн, що утворилась в період з 03.2016 року по 02.2019 року з відповідача ОСОБА_2 , 13.11.1974 року в повному обсязі, як споживача комунальних послуг у вказаний період.
Крім того, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 1921 гривень 00 копійки.
Керуючись ст. ст. 4,5,12, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268,274 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) заборгованості за житлово- комунальні послуги (з централізованого опалення та гарячого водопостачання) за період з 01.03.2016 по 28.02.2019 р. в розмірі 61 618, 33 грн. (шістдесят одна тисяча шістсот вісімнадцять грн. 33 коп.) які надані за адресою: АДРЕСА_2 , особовий рахунок НОМЕР_1 на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ»(Філія AT «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО банку 322313, поточний рахунок НОМЕР_4 , ЄДРПОУ 32121458 Свідоцтво платника ПДВ: № 11030127 ІПН : 321214508249).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ»(п/р № НОМЕР_5 Установа банку: ПАТ "УКРГАЗБАНК" МФО 320478, ЄДРПОУ32121458 ІПН : 236972826658) судові витрати в сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Повний текст судового рішення виготовлено 11.07.2025 року.
Суддя: М.В. Антоненко