Справа № 308/8969/25
1-кс/308/4083/25
11 липня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури Західного регіону у сфері оборони ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025071170000185 від 27.02.2025 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської обл., м. Чоп, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, тимчасово не працюючого, раніше судимого, останній раз вироком Ужгородського міськрайонного суду від 23.07.2024 за ч. 3 ст. 332 КК України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
З клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що слідчим відділенням відділу поліції №1 Ужгородського районного управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071170000185 від 27.02.2025.
Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом України №2102-IX від 24.02.2022, на території України у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення.
За таких обставин, з 24.02.2022 в Україні оголошено загальну мобілізацію та відповідно здійснюється призов військовозобов'язаних на військову службу.
Враховуючи вказане, на період введення воєнного стану в Україні, на законодавчому рівні обмежено виїзд за межі території України, осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Під час досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але на території м. Чоп, Закарпатської області, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , виник корисливий, злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України.
Для виконання свого задуманого злочинного плану, пов'язаного із незаконним переправленням осіб призовного віку через державний кордон України та отриманням прибутку у вигляді грошових коштів, ОСОБА_4 , за допомогою різних мобільних додатків, знайшов двох осіб, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_3 , які погодились на своє незаконне переправлення через Державний кордон України за грошові кошти по 12000 доларів США із кожного, які мали передати ОСОБА_4 після незаконного перетину ними державного кордону України з попередньою оплатою у розмірі 700 доларів США з кожного, коли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 будуть перебувати в м. Ужгород, Закарпатської області.
Так, ОСОБА_7 разом із своїм товаришем ОСОБА_8 , виконуючи злочинні вказівки ОСОБА_4 , 21 лютого 2025 року, використовуючи маршрутне таксі, яке замовили через додаток «BlaBlaCar», виїхали із м. Бориспіль в напрямку м. Ужгород. По прибутті в м. Ужгород, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заселились проживати до готелю «Sherwood», який розташований за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Об'їзна, № 28, де стали очікувати на подальші вказівки від ОСОБА_4 щодо свого незаконного переправлення через державний кордон України.
В подальшому, 24 лютого 2025 року, близько 11 години 10 хвилин, через мобільний додаток «Telegram», ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримали телефонний дзвінок від ОСОБА_4 , в якому останній повідомив, щоб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виїжджали до АЗС «WOG», розташованої за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Свободи, 49, де мають чекати на нього. Виконуючи злочинні вказівки ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прибули на вищевказану АЗС близько 12 години 00 хвилин, де стали очікувати на ОСОБА_4 , який мав їх в доставити до державного кордону України.
Так, 24 лютого 2025 року, о 13 годині 58 хвилин, ОСОБА_4 , здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку,на автомобілі марки «Mercedes-Benz», чорного кольору, з реєстраційним номерним знаком « НОМЕР_1 », заїхав на територію, яка знаходиться біля АЗС «WOG», розташованої за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Свободи, № 49, де, з метою конспірації своїх незаконних дій, став роздивлятись по сторонам і слідкувати за територією самої автозаправної станції, та будучи впевнений в тому, що за ним ніхто не спостерігає, та побачивши, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 знаходяться на території АЗС «WOG», о 14 годині 08 хвилин під'їхав на вищевказаному автомобілі марки «Mercedes-Benz», чорного кольору, з реєстраційним номерним знаком « НОМЕР_1 » до останніх і наказав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 швидко сідати до автомобіля. Після розміщення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в автомобілі, ОСОБА_4 , о 14 годині 09 хвилин, виїхав на автодорогу «Київ-Чоп», та попрямував в напрямку м. Чоп.
В ході руху на автомобілі в напрямку м. Чоп, ОСОБА_4 , здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку,відразу наказав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, щоб вони передали йому 700 доларів США, як гарантію і впевненість в тому, що в останніх є грошові кошти, і він їх в подальшому отримає. Після отримання ОСОБА_4 грошових коштів від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_4 став надавати вказівки, які полягали в тому, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 будуть ним доставлені до державного кордону України, далі ОСОБА_4 покаже їм напрямок руху в бік Словацької Республіки, і коли останні будуть біля паркану, то мають пройти по-під ним і через декілька метрів будуть знаходитись на території Словацької Республіки, та коли будуть перебувати на вказаній території, то вони мають повідомити ОСОБА_4 про своє місце знаходження, а також останній запевнив, щоб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не переживали за своє незаконне переправлення, оскільки ОСОБА_4 здійснював таку роботу вже кілька разів і впевнений у своїх діях.
Так, ОСОБА_4 , рухаючись в напрямку м. Чоп, разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , сказав, що заїде на автозаправну станцію «ОККО», яка розташована за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Соломоново, автодорога «Київ-Чоп», 828-ий км., де залишить ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на деякий час, оскільки повинен вирішити інші свої питання в м. Чоп. На виконання вище зазначеного, ОСОБА_4 , на автомобілі марки «Mercedes-Benz», чорного кольору, з реєстраційним номерним знаком « НОМЕР_1 », о 14 годині 23 хвилини, заїжджає із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на АЗС «ОККО», де останніх залишає, а сам із отриманими грошовими коштами в сумі 700 доларів США, їде в сторону м. Чоп, Закарпатської області. У свою чергу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , виконуючи вказівки ОСОБА_4 , стали чекати на останнього в середині вище вказаної АЗС «ОККО». Прочекавши зо дві години, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вирішили самі пройти до державного кордону України, однак так і не змогли перетнути його, оскільки 24 лютого 2025 року о 16 годині 45 хвилин, були затримані працівниками прикордонного наряду прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » НОМЕР_2 прикордонного загону за 1500 метрів від лінії Державного кордону України на напрямку 359 прикордонного знаку.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, максимальна міра покарання за яке передбачена у вигляді позбавлення волі на строк до 9 років. Також, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують необхідність обрання ОСОБА_4 саме такого запобіжного заходу, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 заперечувала проти поданого клопотання. Зазначила, що підозра ґрунтується лише на показах двох свідків, які спростовують зміст підозри. Зокрема ОСОБА_4 нікого не шукав, як випливає з протоколів допиту, дружина ОСОБА_9 знайшла контакти осіб, які сприяють у незаконному перетині кордону. Крім того, зазначила, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки, дружину, дитину. Не буде порушувати процесуальні обов'язки.
Підозрюваний підтримав свого захисника. Зазначив, що підвіз ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до заправки на прохання свого знайомого.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що ОСОБА_4 є її чоловіком, переважно весь час проводить вдома, допомагає з дитиною. Контролює поведінку чоловіка, оскільки в іншому кримінальному провадженні була внесена застава. Зазначила, що він не порушує покладені на нього обов'язки.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням відділу поліції №1 Ужгородського районного управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071170000185 від 27.02.2025.
10 липня 2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України - в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене з корисливих мотивів.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність гр. ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 332 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, зокрема, протоколом огляду місця події, довідками про маршрут руху транспортного засобу, протоколами допиту свідків, протоколами пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками, протоколами огляду відеозаписів та іншими доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Також при обранні виду запобіжного заходу враховуються й вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Згідно з висновком, викладеним ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, не арештований, а сторона обвинувачення повинна продемонструвати дані, які свідчать з достатнім ступенем переконливості, що арештованому необхідно знаходитися під вартою.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, зокрема підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з тим, прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід від такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою, не здатний запобігти ризикам у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
За вищевказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази, враховуючи обставини кримінального провадження, зокрема, що події мали місце більш ніж півроку потому, та дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В той же час, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, загальних засад кримінального провадження, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків з урахуванням початкової стадії досудового розслідування, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби та покладення обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури Західного регіону у сфері оборони ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - відмовити.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурор, слідчого судді, суду за першою вимогою;
-не залишати місце проживання - АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
-утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
-не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає без дозволу суду;
-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом - до 05 вересня 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді доручити начальнику відділу поліції №1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 15 липня 2025 року о 16 год. 30 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1