Справа № 308/7496/25
1-кс/308/4140/25
17 липня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025071030000610 від 04 квітня 2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України, -
До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в якому останній просить накласти арешт на речі, які було виявлено та вилучено 20 червня 2025 року в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 :
?мобільний телефон марки «IPhone XS Max» ІМЕІ НОМЕР_1 з сім картою НОМЕР_2 , який упаковано до спец. пакету НПУ RIC 2175076;
?грошові кошти у сумі 19 500 гривень, які упаковано до спец. пакету НПУ RIC 2175077.
Клопотання обґрунтовано наступним.
Слідчим відділом Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, за процесуального керівництва Ужгородської окружної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12025071030000610 від 04 квітня 2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 03 квітня 2025 року до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшов рапорт про те, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено що гр. ОСОБА_4 займається незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин на території м. Ужгород та Ужгородського району, Закарпатської області.
20 червня 2025 року в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 було виявлено, та вилучено:
?мобільний телефон марки «IPhone XS Max» ІМЕІ НОМЕР_1 з сім картою НОМЕР_2 , який упаковано до спец. пакету НПУ RIC 2175076;
?грошові кошти у сумі 19 500 гривень, які упаковано до спец. пакету НПУ RIC 2175077.
Прокурор стверджує, що враховуючи вищенаведене та те, що вище вказані предмети мають значення для встановлення обставин вчинення даного кримінального правопорушення, можуть бути знаряддям злочину, також можуть зберігати на собі сліди вчинення злочину, які можуть бути використані як докази, а також для призначення відповідних експертиз, тому в органу досудового розлідування є необхідність в накладенні арешту на вище зазначені речі.
Речі, які вилучені в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 від 20 червня 2025 року речовими доказами, про що винесено відповідну постанову.
Враховуючи що вищеперераховані речі, мають значення речових доказів, а також те, що у разі задоволення вказаного клопотання може бути виконане завдання арешту, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення збереження речових доказів, задля захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження,прокурор просить задовольнити подане клопотання.
У судове засідання прокурор не з'явився, при цьому подав клопотання про розгляд без його участі.
Власник майна в судове засідання не з'явився, одна адвокатом ОСОБА_5 подано заяву про розгляд клопотання без його участі, а також просив відмовити у задоволенні такого, оскільки клопотання подане з порушенням вимог ст. 171 КПК України, зокрема прокурором не розкрито підстави та мету накладення арешту та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.
Дослідивши подане клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Як випливає з матеріалів клопотання, Ужгородським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025071030000610 за ознаками кримінальним правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
20.06.2025 року о 19 год. 25 хв. ОСОБА_6 було затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України та вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.05.2025 року, надано дозвіл на проведення обшуку житла за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно протоколу обшуку від 20.06.2025 року в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 було вявлено та вилучено:
?мобільний телефон марки «IPhone XS Max» ІМЕІ НОМЕР_1 з сім картою НОМЕР_2 , який упаковано до спец. пакету НПУ RIC 2175076;
?грошові кошти у сумі 19 500 гривень, які упаковано до спец. пакету НПУ RIC 2175077.
Постановою слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_8 від 21.06.2025 року вищевказані вилучені речі визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071030000610 від 04 квітня 2025 року.
У межах розслідування даного провадження в органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна з метою збереження речових доказів, яким є речі виявлені і вилучені в ході проведення обшуку, дані речі будуть використані органом досудового розслідування для доказування обставин даного кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Частиною 2 ст. 167 КПК України регламентовано, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення, є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом, набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Згідно з ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за вимогами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» визначено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Враховуючи вищенаведене, а також ступінь суспільної небезпеки та характер вчиненого протиправного діяння, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, з метою збереження речових доказів, а також те, що мобільний телефон є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, даний телефон зберіг на собі сліди правопорушення та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Згідно вимоги ч. 4 ст. 174 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Однак слідчий суддя вважає, що, накладення арешту на грошові кошти у сумі 19 500 гривень, які упаковано до спец. пакету НПУ RIC 2175077 - не відповідатиме завданню кримінального провадження та шкодитиме інтересам інших осіб, оскільки органом досудового розслідування не доведено, що дані кошти отримані злочинним шляхом.
У зв'язку з чим клопотання підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 171-173, 175, 309, 395, 532 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025071030000610 від 04 квітня 2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України- задовольнити частково.
Накласти арешт на речі, які було виявлено та вилучено 20 червня 2025 року в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон марки «IPhone XS Max» ІМЕІ НОМЕР_1 з сім картою НОМЕР_2 , який упаковано до спец. пакету НПУ RIC 2175076.
У решті клопотання - відмовити.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1