Справа № 308/9961/25
1-кс/308/4078/25
15 липня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , особи, відносно якої розглядається клопотання ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Ужгороді клопотання начальника відділу міжнародно-правового співробітництва Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно:
громадянина російської федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Заводоуковськ Тюменської області російської федерації, росіянина, який розшукується правоохоронними органами російської федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 159 Кримінального кодексу російської федерації, -
Начальник відділу міжнародно-правового співробітництва Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно громадянина російської федерації ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання вказує, що відносно громадянина російської федерації ОСОБА_4 триває екстрадиційна перевірка, однак строк запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_4 закінчується, а відтак до вирішення питання про його видачу та фактичну передачу компетентним органам російської федерації є необхідність у продовженні строку даного запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та просила таке задовольнити, з наведених у ньому мотивів. Надала пояснення аналогічні викладеним у клопоттанні.
Захисник особи, щодо якої вирішується питання про продовження запобіжного заходу в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання. Вказав, що ОСОБА_4 не є особою, яка вчинила кримінальне правопорушення та не має статусу підозрюваного або обвинуваченого в розумінні норм кримінального права. Зауважує, що кримінальна справа стосовно ОСОБА_4 була розпочата через півтора роки після його прибуття до України та вважає, що відносно ОСОБА_4 здійснюється переслідування через політичні мотиви. Наголосив, що процедура екстрадиції, яка триває близько чотирьох років є незаконною та прямо порушує норми українського та міжнародного права. Зазначив, що на даний час Державною міграційною службою України проводиться розгляд питання про визнання біженцем ОСОБА_4 . З посиланням на викладене просив відмовити у задоволенні клопотання.
ОСОБА_4 також заперечив проти задоволення клопотання та підтримав доводи захисника.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 541 КПК України екстрадиційний арешт - застосування запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою з метою забезпечення її видачі (екстрадиції).
За ч. 1 ст. 584 КПК України після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.
Як вбачається з ч.ч. 7, 8 ст. 584 КПК України під час розгляду такого клопотання слідчий суддя встановлює особу, роз'яснює особі її право надати згоду на видачу (екстрадицію) для застосування процедури видачі (екстрадиції) у спрощеному порядку, а також право на відмову від застосування спеціального правила щодо меж кримінальної відповідальності у разі надання згоди на видачу (екстрадицію), з'ясовує бажання особи скористатися цими правами, перевіряє добровільність надання особою згоди на її видачу (екстрадицію), відмови від застосування спеціального правила щодо меж кримінальної відповідальності, усвідомлення особою правових наслідків такої згоди (відмови), перевіряє запит про видачу та наявні матеріали екстрадиційної перевірки, вислуховує думку прокурора, інших учасників і постановляє ухвалу про:
1) застосування екстрадиційного арешту;
2) затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицію) та застосування екстрадиційного арешту;
3) затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицію), відмови особи від застосування спеціального правила щодо меж кримінальної відповідальності та застосування екстрадиційного арешту;
4) застосування екстрадиційного арешту та відмову у затвердженні згоди особи на її видачу (екстрадицію);
5) відмову в застосуванні екстрадиційного арешту, якщо для його обрання немає підстав
При розгляді клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 585 КПК України, за наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, слідчий суддя може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом).
При вирішенні питання про можливість застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, слідчий суддя обов'язково враховує: 1) відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних проваджень; 2) тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики; 3) вік та стан здоров'я особи, видача якої запитується; 4) міцність соціальних зв'язків особи, у тому числі наявність у неї родини та утриманців (ч. 2 ст. 585 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
За ч.ч. 10, 11 ст. 584 КПК України екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців.
Слідчим суддею встановлено, що офісом Генерального прокурора отримано запит Генеральної прокуратури російської федерації про видачу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 159 Кримінального кодексу російської федерації. Проведення екстрадиційної перевірки стосовно останнього Офісом Генерального прокурора доручено Закарпатській обласній прокуратурі.
Правовідносини між Україною та російською федерацією врегульовані Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року.
Відповідно до ст. 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року: «Договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої сторони за вчинення правопорушення».
Інкриміновані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діяння за законодавством України кваліфікуються за ч. 4 ст. 190 КК України і є екстрадиційними, оскільки санкція даної статті в Україні передбачає покарання у виді позбавлення волі. Строки давності притягнення до відповідальності за вказані діяння не закінчилися.
Офісом Генерального прокурора строк естрадиційної перевірки щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовженого до 18.08.2025 року.
Також встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 (справа №260/2802/22) апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 скасовано та прийнято постанову, якою скасовано рішення Державної міграційної служби України №100-22 від 18.07.2022 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина російської федерації ОСОБА_4 , зобов'язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 21.01.2022 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Згідно з ч. 4 ст. 590 КПК України, рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України.
Таким чином, існують обставини, до припинення яких не може бути прийняте рішення про екстрадицію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слідчим суддею також встановлено, що відносно ОСОБА_4 неодноразово продовжувався строк дії запобіжного заходу, останній раз ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.05.2025 року
При цьому, екстрадиційна перевірка щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , триває, що підтверджується листом Офісу Генерального прокурора від 27 травня 2025 року, за яким строк екстрадиційної перевірки продовженого до 18 серпня 2025 року.
Обставин, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 586 КПК України, не встановлено. Натомість, потреба в продовженні терміну дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не відпала у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 виявив бажання скористатися відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо відмови у наданні статусів біженця та особи, яка потребує додаткового захисту.
Окрім цього, будь-якої інформації щодо порушення особою, відносно якої вирішується питання про екстрадиційний арешт умов обраного запобіжного заходу чи додаткових обставин, передбачених п. 1-4 ч. 2 ст. 585 КПК України, у ході судового розгляду клопотання не здобуто.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що є всі підстави для продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно громадянина російської федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст. ст. 376, 392, 395, 584-586 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання щодо громадянина російської федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2023 року у справі №308/4842/23, на строк до двох місяців, а саме до 14 вересня 2025 року включно, з метою вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу та фактичну передачу компетентним органам російської федерації.
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати на виклики до прокурора та суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини завчасно повідомити посадову особу, що здійснила виклик;
- не відлучатися із м. Ужгорода Закарпатської області без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора про зміну місця свого проживання;
- здати на зберігання службовій уповноваженій особі свій паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1