Справа №303/9258/24
2/303/1952/24
15 липня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Варваринець Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 25.11.2024 позовну заяву залишено без руху, оскільки вона подана без дотримання вимог ст. 175, 177 ЦПК України, а саме ОСОБА_1 не зазначено в позовній заяві та не долучено до неї докази знаходження дитини на її утриманні.
Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.02.2024 відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. При цьому суд врахував, що ОСОБА_1 не усунула недоліки, які вказані в ухвалі від 25.11.2024, але ця обставина не є вагомою підставою для повернення позовної заяви, оскільки недоліки можуть бути усунуті позивачкою під час судового розгляду справи або витребувані за ініціативою суду.
У судове засідання позивачка та її представник не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідач у судове засідання не з'явився без поважних причин, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Цивільна справа призначалась до судового розгляду 18.03.2025, 23.04.2025 та 15.07.2025.
Про судове засідання 18.03.2025 о 14 годині 00 хвилин позивачка та її представник повідомлялись належним чином, а саме шляхом направлення судової повістки про виклик до суду на поштову адресу за місцем проживання позивачки та в електронний кабінет її представника.
18.03.2025 позивачка та представник позивачки у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, позивачка подала заяву, в якій просила провести розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
У судовому засіданні в зв'язку з відсутністю доказів знаходження дитини на утриманні позивачки та доказів, які підтверджують проживання дитини разом з нею та на підставі ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд зобов'язав Відділ «Центр надання адміністративних послуг» Мукачівської міської ради надати суду до наступного судового засідання відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що містяться в реєстрі територіальної громади, а якщо її місце проживання не зареєстровано, тоді повідомити чи проживає ОСОБА_3 разом з позивачкою за адресою АДРЕСА_1 .
Для виконання вимог п. 3 ч. 5 ст. 12 ЦПК України щодо необхідності роз'яснення ОСОБА_1 наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій в зв'язку з відсутністю доказів знаходження дитини на її утриманні та доказів, які підтверджують проживання дитини разом з нею судом визнано явку позивачки в судове засідання 23.04.2025 обов'язковою.
У судовому засіданні 18.03.2025 оголошено перерву до 23.04.2025 до 11 години 00 хвилин.
31.03.2025 позивачці направлено лист, в якому повідомлено про прийняття судом рішення щодо обов'язкової її явки в судове засідання 23.04.2025.
Про судове засідання 23.04.2025 позивачка та її представник повідомлені належним чином, а саме шляхом направлення судової повістки про виклик до суду на поштову адресу за місцем проживання позивачки та в електронний кабінет її представника, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та довікою про причини повернення до суду судової повістки з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
Не дивлячись на належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи позивачка та її представник у судове засідання 23.04.2025 не з'явилися без поважних причин.
У судовому засіданні 23.04.2025 визнано явку позивачки у наступне судове засідання 15.07.2025 обов'язковою в зв'язку з необхідністю виконання вимог п. 3 ч. 5 ст. 12 ЦПК України щодо роз'яснення ОСОБА_1 наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій в зв'язку з відсутністю доказів знаходження дитини на її утриманні та доказів, які підтверджують проживання дитини разом з нею. По справі оголошену перерву до 15.07.2025.
23.04.2025 позивачці направлено лист, в якому її повідомлено про визнання її явки обов'язковою в судове засідання 15.07.2025 о 08 годині 30 хвилин.
15.07.2025 позивачка та представник позивачки в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа представнику позивачки та відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта», згідно якого поштове відправлення вручено позивачці 10.06.2025. Суд також вважає, що позивачка належним чином повідомлена про розгляд справи 15.07.2025 відповідно до положень ч. 5 ст. 130 ЦПК України, яка передбачає, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Отже, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи позивачка у судові засідання 23.04.2025 та 15.07.2025 не з'явилася, хоча її явка визнання судом обов'язковою.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Законом передбачено баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» сформував позицію про те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Teuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно з ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява №3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Отже, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19, від 18 січня 2022 року у справі № 369/3184/19.
Водночас суд враховує, що заяву позивачки про розгляд справи в її відсутності неможливо взяти до уваги, оскільки судом приймалось рішення про визнання її явки в судові засідання 23.04.2025 та 15.07.2025 обов'язковою для виконання вимог п. 3 ч. 5 ст. 12 ЦПК України щодо необхідності роз'яснення ОСОБА_1 наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій в зв'язку з відсутністю доказів знаходження дитини на її утриманні та доказів, які підтверджують проживання дитини разом з нею, оскільки прийняті судом заходи для виконання вимог ч. 7 ст. 81та ч. 2 ст. 13 ЦПК України результатів не дали.
Таким чином, судом встановлено, що позивачка повторно не з'явилася у судове засідання і не повідомила суд про причини неявки, хоча її явка визнана судом обов'язковою, тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Керуючись ст. 2, 44, 223, 257, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя