18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
18 червня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/339/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників сторін: позивача (в режимі відеоконференції) - адвоката Жигадло І.Б., відповідача (в режимі відеоконференції) - адвоката Сизька Д.Б., третьої особи - Яроша С.В. за самопредставництвом, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Черкаси справу №925/339/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального підприємства «Міський водоканал», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної казначейської служби України про стягнення 1297737 грн. 17 коп.,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», через систему «Електронний суд», звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Комунального підприємства «Міський водоканал» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору постачання природного газу № 7303-ПСО(ТКЕ)-36 від 11.10.2022 року, 1297737 грн. 17 коп. боргу та відшкодування судових витрат.
Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого позивачем у період жовтня 2022 року - березня 2023 року природного газу на умовах договору природного газу № 7303-ПСО(ТКЕ)-36 від 11.10.2022 року.
Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 04.04.2025, 02.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/339/25 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 06.05.2025 року, забезпечено участь в судовому засіданні для представника позивача - Овчарука О.О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, за його клопотанням.
Відповідач в особі представника подав, через систему «Електронний суд»:
24.04.2025, 05.05.2025, 06.05.2025 року клопотання (вх. № 6427/25, 6979/25, 7044/25, а.с.37-38, 49, 54), в яких просив залучити адвоката в якості представника відповідача, внести дані до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи, надати доступ до електронної справи в підсистемі «Електронний суд» та надати можливість ознайомитися з матеріалами справи;
06.05.2025 року клопотання (вх. № 7048/25, 56-58), в якому просив залучити до участі у справі Державну казначейську службу України, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалами суду від 06.05.2025, 26.05.2025 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну казначейську службу України; продовжено відповідачу строк на подачу відзив на позовну заяву на 10 днів, відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 18.06.2025 року, забезпечено участь в судовому засіданні для представника позивача - Овчарука О.О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, за його клопотанням.
Відповідач в особі представника подав, через систему «Електронний суд», 22.05.2025 року відзив на позовну заяву (вх. № 7979/25, а.с.94-99), в якому заперечив обґрунтованість позовних вимог, просив відмовити повністю в задоволенні позову, вказав, що розрахунок за спожитий відповідачем газ не відбувся не з вини відповідача, а у зв'язку з відсутністю надходжень субвенцій із державного бюджету компенсації затвердженої суми різниці в тарифах на теплову енергію, вся сума боргу забезпечена державними гарантіями так і залишається не профінансованою станом на 01.04.2025 року.
Представник позивача подав, через систему «Електронний суд»:
07.05.2025 року заяву (вх. № 7197/25, 84-85), в якій просив долучити до матеріалів справи докази направлення позовної заяви з додатками третій особі;
23.05.2025 року відповідь на відзив (вх. № 8064/25, а.с. 110-118), в якій просив повернути без розгляду відзив на позовну заяву відповідача, за змістом відзиву заперечив його обґрунтованість, вказав про відсутність погодженого сторонами договору про організацію взаєморозрахунків, що надавало б право відповідачу погасити (врегулювати) заборгованість за рахунок держави, що вказує про обґрунтованість позову, який просив задовольнити повністю.
Представник третьої особи подав, через систему «Електронний суд»:
14.05.2025 року заяву (вх. № 7611/25, а.с. 90), в якій просив внести дані сторони до системи «Електронний суд» для доступу до матеріалів електронної справи;
30.05.2025 року письмові пояснення (вх. № 8453/25, а.с. 135-141) за змістом яких вказав про обґрунтованість вимог позивача, зауважив, що оскільки, Порядок № 1403 регулював відносини з надання субвенції для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах виключно у 2022 році і відомостей про укладення договору про організацію взаєморозрахунків у 2022 році за участі Відповідача - немає, твердження представника Відповідача про наявність обов'язку Державного бюджету на проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах у порядку визначеному Законом Про державний бюджет на відповідний рік - є необґрунтованими, Законом № 2710-IX надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах взагалі не було передбачене.
Відповідач в особі представника подав, через систему «Електронний суд», 18.06.2025 року заяву (вх. № 9340/25, а.с.158-161), в якій просив залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Черкаську обласну (військову) адміністрацію в особі структурного підрозділу з питань фінансів, Виконавчий комітет Золотоніської міської ради в особі структурного підрозділу з питань фінансів.
В судовому засіданні 18.06.2025 року представники позивача, третьої особи заперечили проти заяви відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб, представник відповідача просив задовольнити подану ним 18.06.2025 року заяву про залучення до участі у справі третіх осіб.
У засіданні суду 18.06.2025 року протокольною ухвалою суд заяву відповідача за вх. № 9340/25 залишив без розгляду як таку, що подана після закінчення процесуальних строків та без клопотання про їх поновлення обумовлених ст.ст. 118, 119 ГПК України.
В судовому засіданні 18.06.2025 року представники позивача, третьої особи позов з підстав і розмірі, викладених у позовній заяві підтримали і просили задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у заявах по суті справи відповідача.
Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 18.06.2025 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
11.10.2022 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», як постачальником, та відповідачем - Комунальним підприємством «Міський водоканал», як споживачем, укладено договір постачання природного газу № 7303-ПСО (ТКЕ)-36 (далі - Договір, а.с. 9-15) п.1.1. якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1 п.4 Положення, природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Сторони погодили усі істотні умови даного Договору, зокрема, домовилися про таке:
п. 1.2. - природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу;
п. 1.3. - за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України;
п. 2.1. - постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з вересня 2022 року по березень 2023 року у кількості 254,752 тис.куб.метрів, у тому числі за місяцями згідно з таблицею наведеною у пункті 2.1.: - жовтень 2022 року -13,408 тис.куб.метрів; листопад 2022 року -42,906 тис.куб.метрів; грудень 2022 року -50,950 тис.куб.метрів; січень 2023 року -58,996 тис.куб.метрів; лютий 2023 року -50,950 тис.куб.метрів; березень 2023 року -37,542 тис.куб.метрів;
п. 2.2.4. - відповідальність за використання природного газу за цим договором у відповідності до призначення, визначеного п.п.2.2.1. договору п.2 додатку до Положення несе виключно споживач;
п. 3.5.1. - споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7-го) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, про два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником споживача, а саме: акт на обсяг І (фіксований), акт на обсягу ІІІ (фіксований) та акт на обсяг ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу , які визначаються з урахуванням вимог пп3.5.2. цього договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу4 договору) та вартість;
п. 3.5.4. - постачальник протягом 3-х робочих днів з дати отримання актів зобов'язується повернути споживачу по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноважених представником постачальника. Після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за договором вважаються скоригованими;
п. 4.1.3. - ціна обсягів газу, визначених в п. 2.1. договору як обсяг ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13658 грн. 33 коп., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ- 16390 грн., крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124 грн. 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн., крім того ПДВ - 20%- 27,315 грн., , всього з ПДВ - 163 грн. 89 коп. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16553 грн.89 коп.;
п. 4.3. - загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування;
п. 5.1. - споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання передачі природний газ - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період;
п. 5.4. - оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у п. 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за поставлений природній газ відповідно до п. 5.1. договору. Кошти які надійшли від споживача зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором;
п. 5.6. - звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі;
п. 13.1 - даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками (за наявності), а в частині зобов'язань постачальника щодо передачі природного газу відповідно до п.2.1. договору та діє до 31.03.2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Договір підписаний представниками сторін, їх підписи посвідчені печатками юридичних осіб, яких вони представляють.
До Договору сторонами укладено додаткові угоди, зокрема:
21.11.2022 року Додаткову угоду №1 (а.с. 18) п.п.1,2. якої внесли зміни до Розділу 13 «Строк дії договору»;
27.02.2023 року Додаткову угоду №2 (а.с. 20) п.1. якої внесли зміни до Розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу»;
24.03.2023 року Додаткову угоду №3 (а.с. 21) п.1. доповнили з 23.02.2023 року банківські реквізити постачальника у викладеній редакції;
13.04.2023 року Додаткову угоду №4 (а.с. 22) п.п.1, 2,3,4 якої внесли зміни до Розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу», п. 5 до розділу 2 «Порядок та умови передачі природного газу», п. 6 до Розділу 13 «Строк дії договору» замінили 31.03.2023 року на 30.04.2023 року
Із актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2022 року, 30.11.2022 року, 31.12.2022 року, 31.01.2023 року, 28.02.2023 року, 31.03.2023 року (а.с. 23-28) вбачається, що позивач за Договором поставив, а відповідач, як споживач, прийняв, погодив та використав за період жовтня 2022 року - березня 2023 року природній газ обсягом ІІІ на загальну суму 2357045 грн. 09 коп.
За розрахунком позивача (а.с. 8) відповідач частково оплатив отриманий за період жовтня 2022 року- березня 2023 року природній газ на суму 1059307 грн. 92 коп., а саме 13082 грн. 54 коп. за зобов'язаннями жовтня 2022 року, 430535 грн. 65 коп. за зобов'язаннями листопада 2022 року, 556024 грн. 70 коп. за зобов'язаннями грудня 2022 року, 59665 грн. 03 коп. за зобов'язаннями січня 2023 року. Заборгованість відповідача становить 1297737 грн. 17 коп., з якої: 416381 грн. 40 коп. залишок заборгованості за січень 2023 року, 503779 грн. 81 коп. за лютий 2023 року, 477575 грн. 96 коп. за березень 2023 року, вимога про його стягнення є предметом спору у справі, що розглядається.
У відзиві на позовну заяву та в судових засіданнях представник відповідача заперечив наявність зобов'язань перед позивачем, з урахуванням прийнятих Виконавчим комітетом Золотоніської міської ради рішень № 516 від 25.11.2021 року «Про встановлення скоригованих одноставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання», № 311 від 23.09.2023 року «Про встановлення одноставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання», ст. 2, ст. 3 Закону України № 2479-IX «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» якими вирішено відкласти застосування економічно обґрунтованих тарифів на 6 місяців після припинення воєнного стану, а до того моменту застосовувати попередні і уже навіть на час прийняття такого рішення економічно невигідні тарифи на рівні 2021 року, гарантовано компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, яка державою не здійснена.
Таким чином, спірні правовідносини сторін виникли із договору постачання природного газу № 7303-ПСО(ТКЕ)-36 від 11.10.2022 року, вимоги позивача, заперечення відповідача витікають із прав і обов'язків сторін за цим договором.
За правовою природою ці правовідносини віднесені до договірних зобов'язань постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу - параграфом 5 глави 54 ЦК України, загальні положення правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України. Параграфом 3 глави 30 ГК України визначені особливості правового регулювання договору енергопостачання, як окремого виду господарсько-торговельної діяльності. Також перебувають у сфері регулювання Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП України № 2493 від 30.09.2015 (Кодекс ГТС), Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП України № 2494 від 30.09.2015 (Кодекс ГРС), Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП України № 2496 від 30.09.2015 (далі-Правила).
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.
За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За вимогам ст. 264 ГК України передбачено, що за договором поставки постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар (енергоносії) приєднаними мережами у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов'язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України “Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 5 Правил визначено, що діючий постачальник - постачальник природного газу, з яким укладено договір постачання природного газу і який постачає природний газ споживачу; ЕІС-код (Energy Identification Code) - персональний код ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природного газу або його вузла обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи); оператор газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою.
Постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 року внесено зміни до Кодексу ГРМ (та до Договору відповідно), згідно з якими з 01.01.2020 року запроваджено новий порядок розрахунків за послуги з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній рік.
Відповідно до п. 1, 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, в редакції постанови НКРЕКП від 07.10.2019 року № 2080, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Газовим роком у розумінні положень глави 1 розділу І Кодексу ГРМ є період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із матеріалів справи вбачається, що сторонами укладено договір постачання природного газу № 7303-ПСО(ТКЕ)-36 від 11.10.2022 року, який ними виконувався. Позивач на виконання вищевказаного договору у період жовтня 2022 - березня 2023 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2357045 грн. 09 коп., який відповідач отримав без зауважень, однак, оплатив частково у сумі 1059307 грн. 92 коп. (13082 грн. 54 коп. за отриманий природній газ у жовтні 2022 року, 430535 грн. 65 коп. - у листопаді 2022 року, 556024 грн. 70 коп. - у грудні 2022 року, 59665 грн. 03 коп. - у січні 2023 року). Борг становить 1297737 грн. 17 коп. за фактично поставлений природній газ у січні-березні 2023 року.
Наявність і розмір основного боргу в сумі 1297737 грн. 17 коп. позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.
Щодо заперечень відповідача проти даного спору з посиланням на Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» № 2479-IX суд зазначає наступне.
Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 року № 1730-VIII (надалі - Закон 1730).
29.07.2022 року набув чинності Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» № 2479-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730-VIII (далі - Закон 1730). Закон 1730 визначає процедуру врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу як заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії, шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Згідно ст. 1 Закону 1730, - взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості; - договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону; - до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду.
Частиною 1 ст. 4 Закону 1730 визначено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків.
Згідно з абз. 9 ст. 4 Закону 1730, взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах. Згідно з абз. 13 ст. 4 Закону 1730, обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Згідно п. 5 постанови КМУ від 20.12.2022 №1403 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб'єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.
Відповідно підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб'єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі учасники розрахунків) (пункт 5 Постанови КМУ 1403).
Отже, законодавець визначив, що проведення розрахунків може здійснюватися шляхом взаєморозрахунків або перерахування субвенції. До переліку заборгованості, як підлягає врегулюванню, додав також заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" за спожитий природний газ з 01.06.2021.
Водночас визначив, що для цього сторони повинні укласти договір про організацію взаєморозрахунків.
Взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах (абз.9 ст.4 Закону 1730).
Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 №1403 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".
Закон 2479 встановлює єдину підставу для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах - це договір про організацію взаєморозрахунків, і не встановлює можливість проведення таких взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ.
Згідно із ч.4 ст.14 ЦК особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Ця норма надає можливість сторонам договору або законодавцю визначити обставини, за яких особа може бути звільнення від цивільного обов'язку або його виконання. Звільнення від виконання цивільного обов'язку означає повне припинення самого цивільного зобов'язання. Звільнення від виконання обов'язку має місце тоді, коли сам обов'язок зберігається (продовжує існувати), проте його не можна виконати примусово.
Ані договір постачання природного газу, ані Закон 2479 не передбачають звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ з 01.06.2021, а також послуги з його розподілу та транспортування, лише через наявність заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання. Законодавець передбачив умови та порядок її врегулювання.
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.04.2024 у справі №925/636/23 та постанові від 07.05.2025 року у справі № 920/481/23.
Враховуючи вищевикладене, особу відповідача, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1 п.4 Положення, отримання ним природного газу у період жовтня 2022-березня 2023 року, можливість проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах у спірний період за рахунок держави, а також неукладення сторонами договору про організацію взаєморозрахунків у спірний період, суд відхиляє твердження відповідача про необґрунтованість позовних вимог.
Відтак позовну вимогу суд визнає обґрунтованою, доказаною і такою, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати відповідно до суми предмета позову - сплачений судовий збір у розмірі 15572 грн. 85 коп.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства «Міський водоканал», ідентифікаційний код юридичної особи 32601205, місцезнаходження: 19700, Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 156 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», ідентифікаційний код юридичної особи 42399676, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1 - 1297737 грн. 17 коп. боргу, 15572 грн. 85 коп. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 17.07.2025 року.
Суддя В.М. Грачов