65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1699/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства “Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Тяпко Надії Дмитрівни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості 74 527, 97 грн
1. Короткий зміст позовних вимог.
29.04.2025 Акціонерне товариство “Таскомбанк» (далі - АТ “Таскомбанк», позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, сформованим в системі “Електронний суд» (вх. № 1732/25 від 29.04.2025), про стягнення з Фізичної особи-підприємця Тяпко Надії Дмитрівни (далі - відповідач) заборгованості за кредитним договором № ID7957468 від 19.03.2020, що станом на 11.04.2025 становить 74 527, 97 грн в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. простроченому) - 50 863, 75 грн, заборгованість по процентам (в т. ч. простроченим) - 23 664, 22 грн та понесених ним судових витрат.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Розпорядженням № 65 від 14.05.2025 “Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу позовної заяви» відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, пункту 10.6.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 №17-01/2025, у зв'язку з надходженням до суду позовної заяви вх.№1732/25 від 29.04.2025, перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. з 01.05.2025 на лікарняному та спливу 14-денного терміну з дня реєстрації заяви, з метою дотримання строків, визначених Господарським процесуальним кодексом України, призначено повторний автоматичний розподіл вищевказаної позовної заяви.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2025 для подальшого розгляду позовної заяви АТ “Таскомбанк» до Фізичної особи-підприємця Тяпко Надії Дмитрівни про стягнення заборгованості було визначено суддю Мусієнко О.О.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданої на запит суду, місцезнаходження відповідача - Херсонська область, смт Асканія Нова.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022р. “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 28.02.2025 № 376, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно якого Каховський район, у складі якого Асканія-Нова селищна територіальна громада та яким є місцезнаходження відповідача, з 24.02.2022 тимчасово окупований.
Ураховуючи викладене, ухвала суду від 19.05.2025 засобами поштового зв'язку відповідачу не направлялась, оскільки поштові відправлення не працюють в умовах воєнного стану станом на 20.05.2025, про що також свідчить інформаційна довідка за підписом начальника ВДЗ.
Також, судом встановлено, що відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Оскільки місцезнаходження відповідача знаходиться на тимчасово окупованій території, відсутність у нього електронного кабінету, а також те, що поштові відправлення тимчасово не працюють, суд повідомив його про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі № 916/1699/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження та про можливість надання відзиву шляхом розміщення резолютивної частини ухвали від 19.05.2025 на сайті Судова влада України.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається належним чином повідомлений.
Водночас суд зауважує, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно з ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути дану справу в межах розумного строку.
3. Позиція учасників справи.
Доводи позивача - АТ “Таскомбанк».
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов укладеної 19.03.2020 з позивачем заяви-договору № ID 7957468 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») щодо повернення кредитних коштів у встановлені графіком погашення кредиту строки.
Вказує, що станом на 11.04.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором № ID 7957468 від 19.03.2020, становить 74 527, 97 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. простроченому) - 50 863, 75 грн; заборгованість по процентам (в т.ч. простроченим) - 23 664, 22 грн.
Оскільки відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами до суду не надав, суд у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України, враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
19.03.2020 між АТ «Таскомбанк» та ФОП Тяпко Н.Д. укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем своїм електронним підписом заяви-договору № ID7957468 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») (далі - кредитний договір), п. 1.1. якого передбачено, що за умови наявності вільних коштів банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 1.2. кредитного договору кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 з цільовим призначенням на поповнення оборотних коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку.
Згідно з п. п. 2.1., 2.2. кредитного договору розмір кредиту: 100 000 грн; валюта кредиту: гривня.
П. 2.3.1 кредитного договору передбачено, що розмір процентної ставки за користування кредитом (далі - проценти): 33 % річних.
Відповідно до п. 2.4.1 кредитного договору погашення основного боргу за Кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення Договору, числа, в яке було укладено Договір. Погашення ануїтетного платежу здійснюється в день згідно Графіку погашення Кредиту (календарного числа дати укладання Договору). У разі внесення платежу в розмірі, що перевищує плановий платіж, сума грошових коштів сплачених Позичальником, зараховується Банком в рахунок погашення наступного платежу та погашається в день згідно Графіку, сума яка лишилася після сплати планового платежу перераховується на погашення заборгованості (тіла кредиту) Позичальника за кредитом шляхом коригування останнього ануїтетного платежу. Розмір останнього ануїтетного платежу (останніх платежів) може відрізнятися від розміру ануїтетного платежу встановленого згідно умов Договору (графіку погашення Кредиту) і буде становити суму фактичної заборгованості за кредитом, що залишилася після сплати Позичальником всіх попередніх ануїтетних платежів.
Пунктом 2.4.4. кредитного договору сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у Додатку 1 до цього Договору та доступний Клієнту у системі «ТАС24 Бізнес».
Строк кредиту: 36 місяців з дати укладення договору (п.2.7 кредитного договору).
Згідно з п. 3.1. кредитного договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту.
Пунктом п. 3.2. кредитного договору передбачено, що остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну згідно п. 2.7. цього Договору.
Відповідно до п. п. 4.1., 4.2., 4.2.1. кредитного договору цей договір, правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» та цінові параметри продукту є кредитним договором. Цей договір є договором приєднання у визначенні статті 634 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим: умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.tascombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.
Строк дії договору встановлений в розділі 18 правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «Таскомбанк» (п. 4.3 кредитного договору).
Згідно з п. 4.5 кредитного договору дата підписання заяви-договору шляхом накладання електронних підписів обох сторін вважаться датою укладення договору.
До даного кредитного договору сторонами укладено додаток № 1 «Графік погашення кредиту», згідно якого позичальник, починаючи з 19.04.2020, сплачує за кредитом щомісячно 3472, 00 грн (що включає основну заборгованість та проценти), останній платіж вноситься 19.03.2023 в розмірі 3425,65 грн; кінцева дата повернення кредиту - до 19.03.2023.
Відповідач вчинив правочин, підписавши заяву-договір № ID 7957468 від 19.03.2020 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») електронним підписом, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Позивач виконав зобов'язання, передбачені кредитним договором та надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 100 000 грн, що підтверджується випискою за особовими рахунками кредитного договору ID 7957468 ФОП Тяпко Н.Д. за період з 19.03.2020 до 11.04.2025; призначення платежу: «Перерахування коштів зг. кредитної угоди № ID 7957468 від 19.03.2020 ФОП Тяпко Надія Дмитрівна, без ПДВ».
Згідно з п. 18.2.6. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК», Договір, а саме - обслуговування Кредиту Клієнта, набирає чинності з моменту підписання Клієнтом Заяви про приєднання до Правил надання банківських послуг та обслуговування корпоративних клієнтів, та діє до повного виконання зобов'язань Сторонами за цим Договором.
Відповідно до п. 18.2.2.2.3 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу»), Клієнт зобов'язується повернути Кредит у строки і в сумах, як встановлено в п. 18.2.1.2, 18.2.2.3.2, а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.
Розрахунок і нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щомісячно на суму залишку заборгованості за Кредитом, за фактичну кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. День повернення Кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п. 18.2.4.7 Правил).
Відповідно до п. 18.2.2.2.5 цих Правил Клієнт доручає Банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту для виконання зобов'язань з погашення Кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов'язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з Заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках Клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за Кредитом, Клієнт доручає Банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані Банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.
Згідно з п. 18.2.23.8. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк», Банк, незалежно від настання строків виконання зобов'язань Клієнтом за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми Кредиту, сплати процентів та винагород, право Банку на отримання яких передбачено цим Договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього Договору, або порушення Клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № ID 7957468 від 19.03.2020 укладеному з позичальником ФОП Тяпко Н.Д. станом на 11.04.2025 залишок заборгованості по основному боргу - 50 863, 75 грн, заборгованість по процентам - 23 664, 22 грн; останнє погашення за основним боргом (кредитом) відбулось 19.01.2022 в розмірі 2675, 92 грн, останнє погашення за процентами - 21.02.2022 в розмірі 767, 90 грн.
5. Позиція суду.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Закон України «Про електронний документ та електронний документообіг» (стаття 5) визначає поняття електронного документа як документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ст. 9 Закон України «Про електронний документ та електронний документообіг» електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.
Порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно з законодавством.
Згідно зі ст. 6 Закон України «Про електронний документ та електронний документообіг» електронний підпис має бути використаний для забезпечення юридичної чинності електронних документів. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. Порядок використання електронного підпису у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України, а також при наданні платіжних послуг визначається Національним банком України.
Стаття 7 Закон України «Про електронний документ та електронний документообіг» визначає, що електронний документ та електронний підпис мають таку ж юридичну силу, як паперові документи та власноручні підписи.
У відповідності до ст. 1 Закону України “Про електронну комерцію» цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
Згідно з п. п. 1, 5, 6, 7 ст. 3 Закону України “Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Ст. 12 Закону України “Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № ID 7957468 від 19.03.2020 шляхом накладення сторонами своїх електронних підписів.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши кредит в розмірі 100 000 грн, про що свідчить виписки по особовим рахункам кредитного договору № ID 7957468.
Однак, відповідачем, починаючи з березня 2022 року, не виконувались умови кредитного договору, кредитні кошти у встановлені договором (графіком погашення кредиту) строки не сплачувались, останнє погашення за основним боргом (кредитом) відбулось 19.01.2022 в розмірі 2675, 92 грн, останнє погашення за процентами - 21.02.2022 в розмірі 767, 90 грн.
Доказів погашення суми позову на час розгляду справи, а також заперечень щодо позову та доказів в обґрунтування відсутності заборгованості за кредитом в розмірі 50 863, 75 грн перед позивачем відповідачем не надано.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом в сумі 50 863, 75 грн станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 50 863, 75 грн заборгованості за кредитом підлягає задоволенню судом.
За твердженням позивача заборгованість по процентам (в т.ч. простроченими) становить 23 664, 22 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості сума процентів нарахована за період з 19.03.2020 до 30.06.2023.
При цьому строк, на який видано кредит - 36 місяців.
Кінцева дата повернення кредиту, згідно із графіком погашення кредиту, - 19.03.2023.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження №12-16гс22), а саме у п. п. 81 - 88, згідно яких:
- проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу);
- надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України;
- уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу;
- разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України;
- очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними;
- Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України;
- за таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця;
- Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості суд встановив, що проценти були нараховані в тому числі за період з 20.03.2023 по 30.06.2025, тобто після закінчення погодженого строку кредитування.
Хоча за умовами кредитного договору строк надання кредиту становить 36 місяців, де граничним строком повернення кредиту визначено 19.03.2023, відповідно до розрахунку заборгованості наданої позивачем проценти за березень 2023 року розраховані за період з 01.03.2023 до 31.03.2023 року (за 31 день) у загальному розмірі 1445, 39 грн, що є необґрунтованим, оскільки граничним строком нарахування має бути 19.03.2023, у зв'язку з чим суд самостійно провів розрахунок процентів за період з 01.03.2023 до 19.03.2023, та встановив, що сума процентів за 19 днів березня 2023 року становить 873, 74 грн (50 863, 75 х 33:100 х 19:365, де 50 863, 75 - сума кредиту, 33 - розмір процентної ставки за користування кредитом (%), 19 - кількість днів кредитування, 365 - кількість днів у році).
Здійснення подальшого нарахування позивачем процентів, після 19.03.2023, суд вважає безпідставним.
За таких умов, суд дійшов висновку про безпідставність стягнення заборгованості за процентами у сумі 4628, 45 грн за період з 20.03.2023 до 30.06.2023, адже остання була нарахована після спливу визначеного договором строку кредитування.
Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 19 035, 77 грн за період з 01.03.2022 по 19.03.2023.
Жодного обґрунтування щодо здійснення нарахування процентів поза межами строку кредитування позивачем не надано.
Враховуючи вище встановлені обставини, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити частково: щодо стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 50 863, 75 грн та за процентами у розмірі 19 035, 77 грн.
У стягненні нарахованих процентів у розмірі 4628, 45 грн за період з 20.03.2023 до 30.06.2023 слід відмовити.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог частково, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тяпко Надії Дмитрівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; ідентифікаційний код юридичної особи 09806443) заборгованість за кредитом в розмірі 50 863, 75 грн (п'ятдесят тисяч вісімсот шістдесят три гривні сімдесят п'ять копійок), заборгованість за процентами в розмірі 19 035, 77 грн (дев'ятнадцять тисяч тридцять п'ять гривень, сімдесят сім копійок) та судовий збір в розмірі 2271, 97 грн (дві тисячі двісті сімдесят одна гривня, дев'яносто сім копійок).
3. У решті вимог щодо стягнення процентів в розмірі 4628, 45 грн відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 18 липня 2025 року.
Суддя О.О. Мусієнко