65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2102/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
дослідивши зареєстровану 15.07.2025 за вх. № 2842/25
зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" (65026, м. Одеса, Митна Площа, буд. 1 А, Код ЄДРПОУ 38156292)
до відповідачів: Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, Email: sl.dilovod@amcu.gov.ua, Код ЄДРПОУ 00032767) та Міністерство економіки України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, Код ЄДРПОУ 37508596)
про зобов'язання вчинити певні дії
у справі № 916/2102/25
за позовом Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, Email: sl.dilovod@amcu.gov.ua, Код ЄДРПОУ 00032767)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" (65026, м. Одеса, Митна Площа, буд. 1 А, Код ЄДРПОУ 38156292)
про стягнення 3200000,00 грн та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Антимонопольний комітет України використовуючи підсистему “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просить:
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" 1600000,00 грн штрафу та 1600000,00 грн пені у дохід загального бюджету фонду Державного бюджету України;
зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" виконати пункт 6 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 12.09.2019 № 625-р, а саме - припинити порушення.
Фактичними підставами звернення із позовом до суду визначено прийняття 12.09.2019 Антимонопольним комітетом України рішення № 625-р за результатами розгляду матеріалів справи № 143-26.13/97-17 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" законодавства про захист економічної конкуренції, котрим на останнього накладено штраф у сукупному розмірі 1600000,00 грн та зобов'язано припинити порушення.
Накладений штраф у передбачені законодавством строки своєчасно та остаточно не сплачено, поряд із цим, за результатами розгляду справи № 910/16728/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" про оскарження рішення Антимонопольного комітету України від 12.09.2019 № 625-р, відтак, за посиланням останнього наявні правові підстави для стягнення в судовому порядку накладеного штрафу, нарахованої пені у зв'язку із відсутністю своєчасної оплати, а також зобов'язання Відповідача припинити порушення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025 позовній заяві Антимонопольного комітету України присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/2102/25 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для її розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2025 прийнято позовну заяву Антимонопольного комітету України до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2102/25, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03 липня 2025 року.
Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 задоволено клопотання (зареєстровано 25.06.2025 за вх. № 20172) Товариства з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" про продовження строку для подачі відзиву на позов, на підставі статей 80,119,165 ГПК України з метою дотримання принципів рівності учасників справи перед законом та судом, диспозитивності, змагальності та права на справедливий суд, продовжено строк Товариству з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" для подачі відзиву на позовну заяву до 14.07.2025; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 31 липня 2025 року.
Використовуючи підсистему “Електронний суд» 14.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" звернулось до Господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою, в якій просить зобов'язати Антимонопольний комітет України та Міністерство економіки України прийняти рішення про запровадження державного регулювання ціни реалізації послуг з технічної підтримки та обслуговування Інформаційної системи портового співтовариства.
Обґрунтовуючи підстави звернення із зустрічним позовом посилається на те, однією із позовних вимог визначено зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" виконати пункт 6 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 12.09.2019 № 625-р, а саме - припинити порушення, при цьому, відповідна діяльність Відповідача припинена з 01.01.2023, у той же час, як зазначає останній, відповідна вимога не може бути виконана без вчинення Міністерством економіки України з Антимонопольним комітетом України дій щодо прийняття відповідного нормативно-правового акту.
В силу нормативно-правового регулювання відповідні дії із прийняття рішень про державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень приймається на загальнодержавних ринках Міністерством економіки України з Антимонопольним комітетом України.
Відповідно до частини 1-5 статті 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162,164,172,173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст.174 цього Кодексу.
Розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Приписами пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
У той же час, частина 6 статті 175 ГПК України визначає, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Положення частини 1 статті 20 ГПК України встановлюють, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами, клопотаннями органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Приписами положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 459 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 р. № 124), встановлено, що Міністерство економіки України (Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель (стаття 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України»).
Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1 і 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
За приписами пункту частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частини 2 статті 19 КАС України, а саме справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених п. 9, 10 ч. 1 цієї статті.
За своїм правовим змістом заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" вимога за зустрічним позовом про зобов'язання Антимонопольний комітет України та Міністерство економіки України прийняти рішення про запровадження державного регулювання ціни реалізації послуг з технічної підтримки та обслуговування Інформаційної системи портового співтовариства, відносить до вимог, котрі слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.
У той же час, поряд із наведеним відповідно преамбули Закону України “Про правотворчу діяльність» цей Закон приймається з метою впорядкування правотворчої діяльності в Україні, посилення взаємодії між учасниками правотворчої діяльності у процесі підготовки нормативно-правових актів, а також контролю за їх реалізацією, забезпечення участі громадянського суспільства у правотворчій діяльності та якості законодавства України.
Цей Закон визначає правові та організаційні засади правотворчої діяльності, принципи і порядок її здійснення, учасників правотворчої діяльності, правила техніки нормопроектування, порядок здійснення обліку нормативно-правових актів, а також правила дії нормативно-правових актів, усунення прогалин, подолання колізій у нормативно-правових актах та здійснення контролю за реалізацією нормативно-правових актів.
Статтею 2 Закону України “Про правотворчу діяльність» встановлено, що правотворча діяльність - це діяльність, що здійснюється суб'єктом, визначеним статтею 4 цього Закону, з метою: 1) планування розроблення та прийняття (видання) нормативно-правових актів; 2) розроблення проектів нормативно-правових актів; 3) прийняття (видання) нормативно-правових актів; 4) ведення обліку нормативно-правових актів; 5) здійснення правового моніторингу.
Правотворча діяльність в Україні регламентується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 4 вказаного закону учасниками правотворчої діяльності є: 1) суб'єкт правотворчої діяльності; 2) суб'єкт правотворчої ініціативи; 3) суб'єкт забезпечення правотворчої діяльності; 4) заінтересовані особи.
Суб'єктами правотворчої діяльності є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи та інші суб'єкти, наділені Конституцією України та (або) законом повноваженнями щодо прийняття (видання) нормативно-правових актів, а саме: 1) Український народ на всеукраїнському референдумі; 2) Верховна Рада України; 3) Президент України; 4) Кабінет Міністрів України; 5) міністерства; 6) інші органи державної влади та інші суб'єкти публічного права, які згідно із законом здійснюють від імені держави правотворчу діяльність та юрисдикція яких поширюється на територію України (далі - інший державний орган)…
Суб'єктом правотворчої ініціативи є орган державної влади, інший державний орган, його посадова особа, інший уповноважений суб'єкт, який відповідно до Конституції України та (або) закону чи прийнятого відповідно до них іншого нормативно-правового акта має право вносити на розгляд суб'єкта правотворчої діяльності проект нормативно-правового акта для його прийняття (видання) в порядку, встановленому законом.
Заінтересованими особами для цілей цього Закону є фізичні та юридичні особи, на яких вплине прийняття (видання) відповідного нормативно-правового акта, а саме:… непідприємницькі товариства, суб'єкти господарювання та їх об'єднання, організації роботодавців та їх об'єднання, органи професійного самоврядування, саморегулівні організації; інші особи, прав, свобод, інтересів чи обов'язків яких стосується відповідний нормативно-правовий акт.
Заінтересовані особи можуть ініціювати підготовку проекту нормативно-правового акта перед суб'єктом правотворчої ініціативи (частина третя цієї статті).
Відповідно до статті 7 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема брати участь у розробленні та вносити в установленому порядку Президенту України та Кабінету Міністрів України пропозиції щодо законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної політики та демонополізації економіки, погоджувати проекти нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, що можуть вплинути на конкуренцію; брати участь у розробленні та внесенні Президенту України та Кабінету Міністрів України пропозицій щодо проектів нормативно-правових актів з питань конкурентної політики, розвитку і захисту конкуренції та демонополізації економіки; розробляти та затверджувати разом з іншими заінтересованими органами державної влади міжвідомчі нормативно-правові акти з питань розвитку і захисту економічної конкуренції та демонополізації економіки.
Приписами Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1995 р. № 135, передбачено, що це Положення визначає порядок державного регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, встановлюючи такі ціни чи інші умови придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку, або застосовуючи різні ціни чи різні інші умови до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.
Пунктом 2 вказаного Положення встановлено, що рішення про запровадження та скасування державного регулювання цін на продукцію монопольних утворень, за винятком продукції, ціни на яку регулюються рішеннями Кабінету Міністрів України, приймається: на загальнодержавних ринках - Мінекономіки разом з Антимонопольним комітетом.
Поряд із наведеним, варто зазначити, що ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Розглядаючи матеріали зустрічної позовної заяви в розрізі заявленої вимоги про зобов'язання Антимонопольний комітет України та Міністерство економіки України прийняти певне рішення, господарський суд доходить до висновку, що дії/бездіяльність вказаних органів, які оспорює позивач, за своїм змістом не є управлінською діяльністю, яка створює безпосередньо для нього будь-які правові наслідки, а тому ці правовідносини не можуть створювати публічно-правовий спір, який віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Окрім того, на переконання Великої Палати Верховного Суду, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини 3 статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.
За таких обставин господарський суд доходить до висновку, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи в публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами правотворчої діяльності щодо вчинення ними дій чи бездіяльності в рамках правотворчої діяльності, відтак, з огляду на заявлену позовну вимогу за зустрічним позовом, у суду відсутня можливість роз'яснення заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Близький за правовою суттю висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2019 року у справі № 9901/787/18, котрий в силу приписів частини 4 статті 236 ГПК України господарський суд враховує.
Відтак, господарський суд вважає, що відсутні правові підстави для прийняття зустрічного позовну до спільного розгляду з первісним позовом, у зв'язку із відсутністю взаємопов'язаності та тим, що заявлена вимога не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
При цьому в силу приписів частини 6 статті 180 ГПК України господарський суд повертає зустрічну позовну заяву заявнику.
У той же час, у зв'язку із пред'явленням заяви із використанням системи “Електронний суд», матеріали останньої не буду надсилатись заявнику з метою економії бюджетних коштів
Керуючись ст.ст.20,175,180,233-235 ГПК України, суд постановив:
Повернути зустрічну позовну заяву (зареєстрована 15.07.2025 за вх. № 2842/25) Товариства з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" до відповідачів: Антимонопольного комітету України та Міністерство економіки України про зобов'язання Антимонопольний комітет України та Міністерство економіки України прийняти рішення про запровадження державного регулювання ціни реалізації послуг з технічної підтримки та обслуговування Інформаційної системи портового співтовариства заявнику.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя С.Ф. Гут