79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
07.07.2025 Справа № 914/1116/24(914/2626/23)
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., за участю секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянув по суті у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти», м. Львів,
до відповідача 1:ОСОБА_1 , смт. Бродецьке, Хмільницький р-н, Вінницька обл.,
до відповідача 2:ОСОБА_2 , м. Львів,
за участю третіх осіб 1, 2, 3 відповідно, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп», м. Львів, Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти-Львів», м. Львів, Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум Фактор», м. Київ,
про:витребування майна,
у межах справи № 914/1116/24
про банкрутство:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» (79024, м. Львів, вул. Липова Алея, буд. 5, ідентифікаційний код 25236666).
За участю представників:
позивача:Демідонт Б. О., Пелих С. З.,
відповідача 1:Марець Ю. І.,
відповідача 2:Юрчак В. В.,
третіх осіб 1-3:не з'явились.
Судові процедури.
1. У вересні 2023 року на розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву ТОВ «Львівморепродукти» до ТОВ «Львівморепродукти-Львів» про витребування майна.
2. Ухвалою суду (суддя Крупник Р. В.) від 20.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.10.2023, залучено до участі у справі у процесуальному статусі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ «Фінанс Траст Груп», ОСОБА_2 , ТОВ «Оптимум Фактор».
3. В подальшому розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань. Ухвалою суду від 04.12.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті.
4. Окремою ухвалою від 23.02.2024 постановлено направити в КДКА Львівської області окрему ухвалу щодо адвокатки Максимишин І. Б. для перевірки викладених в даній ухвалі обставин та вирішення питання щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності; постановлено направити в Прокуратуру Львівської області окрему ухвалу щодо засновників та посадових осіб ТОВ «Львівморепродукти-Львів» ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для перевірки викладених в даній ухвалі обставин та вирішення питання щодо притягнення їх до кримінальної відповідальності.
5. Ухвалою суду від 14.03.2024 зупинено провадження у даній справі до повернення її матеріалів з Західного апеляційного господарського суду, який розглядав апеляційну скаргу на окрему ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.02.2024 у даній справі.
6. Постановою Західного апеляційного господарського суду 06.06.2024 скасовано окрему ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.02.2024, справу № 914/2626/23 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. Водночас, ухвалою суду (суддя Артимович В. М.) від 20.05.2024 у справі № 914/1116/24 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Львівморепродукти».
8. Ухвалою суду (суддя Крупник Р. В.) від 05.07.2024 поновлено провадження у справі № 914/2626/23 та передано її для розгляду в межах справи № 914/1116/24 про банкрутство ТОВ «Львівморепродукти».
9. Ухвалою від 19.07.2024 суддя Артимович В. М. прийняв справу № 914/2626/23 до розгляду в межах справи № 914/1116/24 про банкрутство ТОВ «Львівморепродукти», постановив присвоїти справі номер провадження - 914/1116/24(914/2626/23), призначив підготовче засідання.
10. 25 липня 2024 року позивач подав клопотання, у якому просив замінити первісного відповідача ТОВ «Львівморепродукти-Львів» на належних відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
11. 28 січня 2024 року від ТОВ «Львівморепродукти-Львів» до суду надійшов відзив на позовну заяву.
12. 03 вересня 2024 року позивач подав до суду відповідь на відзив.
13. Ухвалою суду від 09.10.2024 замінено первісного відповідача - ТОВ «Львівморепродукти-Львів» на належних відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; виключено ОСОБА_2 з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; залучено ТОВ «Львівморепродукти-Львів» до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; відкладено підготовче засідання.
14. 09 жовтня 2024 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову.
15. Ухвалою суду від 11.10.2024 накладено арешт на нежитлові приміщення, загальна площа 297,5 кв.м. з реєстраційним номером ОНМ 44069546101, нежитлове приміщення, № 36-40, 40а, 41-50, загальна площа 494,1 кв.м. з реєстраційним номером ОНМ 37606646101 і будівлі та споруди майнового комплексу, загальна площа 3705,8 кв.м. з реєстраційним номером ОНМ 31173546101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
16. 06 листопада 2024 року на розгляд суду від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову.
17. 19 листопада 2024 року від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення.
18. Ухвалою суду від 21.11.2024 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову, постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням цієї заяви, відкладено підготовче засідання на 18.12.2024.
19. 29 листопада 2024 року відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву.
20. 06 грудня 2024 року позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача 1.
21. За розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області № 228 від 18.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 914/1116/24. Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2024 справу № 914/1116/24 розподілено для розгляду судді Трускавецькому В. П. Відповідно справу № 914/1116/24(914/2626/23) також передано для розгляду судді Трускавецькому В. П.
22. Ухвалою від 23.12.2024 суддя Трускавецький В. П. прийняв дану справу до свого провадження, постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження в межах провадження справи № 914/1116/24 про банкрутство ТзОВ «Львівморепродукти», призначив підготовче засідання на 29.01.2025 та встановив учасникам справи строк на подання заяв по суті спору.
23. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.10.2024 у справі № 914/1116/24(914/2626/23) - без змін.
24. Ухвалою суду від 03.02.2025 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 05.03.2025. В подальшому, за клопотанням адвокатки відповідача 1 підготовче засідання відкладено на 19.03.2025.
25. Ухвалою суду від 19.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.04.2025.
26. Судове засідання 09.04.2025 не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Трускавецького В. П. по догляду за дитиною. Ухвалою суду від 14.04.2025 судове засідання призначено на 23.04.2025.
27. У судовому засіданні 23.04.2025 оголошено перерву до 01.05.2025.
28. Судове засідання 01.05.2025 не відбулось у зв'язку із надходженням до Господарського суду Львівської області повідомлення про його замінування. Ухвалою суду від 01.05.2025 розгляд справи призначено на 04.06.2025 о 15:00 год.
29. Ухвалою суду 30.05.2025 розгляд справи призначено на іншу дату, а саме на 16.06.2025 у зв'язку з тим, що суддя Трускавецький В. П. перебував у відпустці, зумовленій необхідністю прибуття до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (м. Київ) для участі в засіданні, про що стало відомо 21.05.2025, тобто після призначення дати засідання з розгляду даної справи про суті.
30. У судовому засіданні 16.06.2025 оголошено перерву до 07.07.2025.
31. 03 липня 2025 року до суду надійшли письмові пояснення позивача (вх. № 17844/25).
32. У судовому засіданні 07.07.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Аргументи сторін.
33. Обґрунтування позивача.
Позов обґрунтовано тим, що 11.11.2011 між ПАТ «Ерсте Банк», яка змінило назву на ПАТ «Фідокомбанк» (яке було реорганізоване шляхом приєднання до ПАТ «Фідобанк») (кредитор) та позивачем (позичальник) укладено Генеральну кредитну угоду №010/6.2.1.4.0/11577 із подальшим укладенням її в рамках 11.11.2011 кредитного договору №012/6.2.1.4.0/11578, кредитного договору №011/6.2.1.4.0/11579, кредитного договору №011/6.2.1.4.0/11580, відповідно до яких кредитор відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в загальній сумі, яка не може перевищувати 10'000'000,00 грн зі строком користування кредитними коштами до 10.11.2016 включно та сплатою 16% річних.
На забезпечення виконання зобов'язань позичальником за кредитними договором, 11.11.2011 сторонами було укладено Договір іпотеки №010/6.2.1.4.0/11577/1, предметом якого є нерухоме майно: будівні та споруди майнового комплексу, загальною площею 3'705,8 кв.м., нежитлові приміщення загальною площею 494,1 кв.м. та нежитлові приміщення загальною площею 297,5 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Опришківська, 5, та належать іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно №12701614.
Надалі, права вимоги за вказаними вище договорами неодноразово відступались, востаннє на користь ТОВ «Фінанс Траст Груп», яке запропонувало позивачеві врегулювати заборгованість за кредитними договорами. Товариство вказувало, що у разі спати боргу у відповідних розмірах та у встановлений строк, зобов'язання позивача за генеральною угодою будуть припиненні з подальшим вилученням із реєстру обтяження іпотечного майна.
Як стверджує позивач, він прийняв відповідну пропозицію та сплатив заборгованість у повному розмірі. Зважаючи на це, а також враховуючи, що ТОВ «Фінанс Траст Груп» прийняло виконання кредитних зобов'язань, позивач переконаний, що відповідні зобов'язання були припинені, а отже припинилися і зобов'язання за договором іпотеки.
Разом з цим, після прохання позивача вилучити із реєстру запис про іпотеку, ТОВ «Фінанс Траст Груп» відмовилось його виконувати та просило сплатити залишок боргу за кредитними договорами, що за твердженням позивача суперечить принципу добросовісності.
Позивач також вказує, що 20.04.2017 ТОВ «Фінанс Траст Груп» відступило права вимоги за усіма вказаними вище договорами на користь ТОВ «Оптимум фактор».
На переконання позивача, на час укладення договору із ТОВ «Оптимум фактор» зобов'язання за кредитними та іпотечним договорами припинилися, а тому ТОВ «Фінанс Траст Груп» не мало права вимоги до ТОВ «Львівморепродукти».
У свою чергу, 25.04.2017 ТОВ «Оптимум фактор» відступило згадані права вимоги на користь ОСОБА_2 . Згідно із останнім договором, заборгованість за кредитними договорами становить 5'652'392,32 грн, загальна вартість предмета іпотеки становить 10'525'995,00 грн.
Позивач посилаючись на численну судову практику вказує, що договори про відступлення права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором (договори факторингу), що підписані ТОВ «Оптимум Фактор» та ОСОБА_2 є неукладеними, оскільки ОСОБА_2 придбав неіснуюче боргове зобов'язання, що свідчить про відсутність предмету договору.
Крім того, фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.
Оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, то ТОВ «Оптимум фактор» не могло відступити права вимоги на користь ОСОБА_2 .
Водночас, 17.06.2017 приватним нотаріусом проведено державну реєстрацію права власності на предмети іпотеки за ОСОБА_2
ОСОБА_2 передав спірне майно у статутний капітал ТОВ «Львівморепродукти-Львів», яке було зареєстроване 06.12.2022 та жодним чином не пов'язане із ТОВ «Львівморепродукти».
В подальшому, спірне майно вибуло із власності ТОВ «Львівморепродукти» та перейшло у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позивач переконаний, що майно вибуло з його власності незаконно, а тому просить суд витребувати його з чужого незаконного володіння.
34. Заперечення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Львівморепродукти-Львів».
Відповідачі та третя особа 2 переконані, що такі вимоги позивача є безпідставними, а всі доводи позовної заяви зводяться до переоцінки тих обставин, яким вже була надана оцінка судами під час розгляду інших справ.
Щодо обставин, встановлених судом у справі № 463/3577/17.
ТОВ «Львівморепродукти» зверталося до Личаківського районного суду м. Львова з позовом до, зокрема ОСОБА_5 , де просило:
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нежитлові приміщення, загальною площею 297,5 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 21019778);
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нежитлові приміщення № № 36-40, 40а, 41-50 загальною площею 494,1 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 21019573);
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3705,8 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 21019171).
У такій справі суди встановили, що:
- передумовами для спрощення (анулювання) боргу позивача ТОВ «Фінанс Траст Груп» у листі № 718 від 26 квітня 2016 року визначило дві умови: 1) внесення боржником коштів у визначеному кредитором розмірі та 2) вчинення цих дій у встановлений кредитором строк;
- кошти за кредитним договором № 11580 сплачені позивачем у повному обсязі та у визначений кредитором строк, у зв'язку з чим сторони уклали договір про врегулювання заборгованості;
- кошти за кредитними договорами № № 11578, 11579 внесені позивачем з порушенням визначених кредитором строків, у зв'язку з чим договори про врегулювання заборгованості за вказаними кредитними договорами сторони не уклали;
- розмір заборгованості за кредитними договорами № № 11578, 11579 станом на 17 березня 2017 року становив 5 652 392,32 грн;
- іпотекою за договором № 010/6.2.1.4.0/11577/1 забезпечено всі зобов'язання, що виникають з генеральної кредитної угоди № 010/6.2.1.4.0/11577 від 11 листопада 2011 року;
- за наявності невиконаних зобов'язань боржника за генеральною кредитною угодою на суму 5 652 392,32 грн та невиконання ним вимоги про усунення порушень зобов'язання, ОСОБА_2 як новий кредитор та іпотекодержатель з дотриманням вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку» задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Судом акцентовано на тому, що ТОВ «Львівморепродукти» сплатило кредитору не всю суму заборгованості за основним зобов'язанням, а визначену кредитором її частину, що у випадку її сплати з дотриманням установленого в пропозиції кредитора графіку могло б бути підставою для анулювання (прощення) іншої частини заборгованості в розмірі 5 652 392,32 грн.
Законом не визначені форма та момент відмови від прийняття виконання кредитором, і прийняття простроченого виконання є правом, а не обов'язком кредитора, останній може реалізувати своє право будь-яким чином, не забороненим законом.
Сама по собі видача кредитором довідок про відсутність претензій до боржника за встановлених судами обставин неповного виконання боржником умов оферти кредитора щодо прощення боргу, зокрема, в частині строків внесення необхідних платежів, не може бути підставою для визнання основного та забезпечувального зобов'язань припиненими.
Враховуючи викладене, судами відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Львівморепродукти у справі № 463/3577/17.
Щодо обставин, встановлених судом у справі № 463/1204/19.
У лютому 2019 року ТОВ «Львівморепродукти» звернулося до Личаківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Оптимум Фактор», в якому просило суд:
- визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 25 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Оптимум Фактор»;
- визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 11 листопада 2011 року № 010/6.2.1.4.0/11577/1, який укладено 25 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Оптимум Фактор»;
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлові приміщення, загальною площею 297,5 кв. м; на нежитлові приміщення за номерами: 36-40, 40-а, 41-50, загальною площею 494,1 кв. м, на будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3 705,8 кв. м, що знаходяться за адресою: які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
При перегляді Верховним Судом рішень у вказаній справі особливу увагу приділено розмежуванню правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.
При перегляді судових рішень у такій справі Верховним Судом зроблено висновок про те, що договори відступлення права вимоги, які оспорюються є договорами цесії, а не факторингу як стверджує позивач. Відповідно до ст. 512-518 ЦК України, учасником цесії може бути будь-яка фізична або юридична особа. Отже, ОСОБА_2 , мав право на укладення договору від 25.04.2017 про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 010/6.2.1.4.0/11577/1 від 11.11.2011.
Узагальнюючи, відповідачі вказують, що усі вищевикладені, встановлені судами обставини є преюдиційними і не підлягають доказуванню у справі № 914/1116/24(914/2626/23). Також такими судовими рішеннями підтверджують правомірність набуття права власності ОСОБА_2 на об'єкти нерухомого майна, і відповідно правомірність подальшого передання такого майна до статутного фонду ТОВ «Львівморепродукти-Львів», та, надалі, у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
35. ТОВ «Фінанс Траст Груп» та ТОВ «Оптимум Фактор» не висловили своєї позиції щодо суті даного спору.
36. Щодо позовної давності.
37. Щодо позовної давності позивач ТОВ «Львівморепродукти» зазначає, що про право власності на спірне майно, яке було предметом договору іпотеки, і яке було зареєстровано за ОСОБА_2 17.06.2017 стало відомо у 2019 році, у зв?язку з чим ТОВ «Львівморепродукти» звернулося з позовом про визнання недійсним договорів відступлення за кредитним та іпотечним договорами.
Протягом 2019-2023 років тривало судове провадження і у 2023 році до прийняття постанови судом касаційної інстанції позивачу стало відомо, що майно, яке було предметом договору іпотеки, передано як вклад до статутного капіталу ТОВ «Львівморепродукти-Львів», створеного лише 06.12.2022.
Всі ці обставини стали відомі позивачу у 2023 році, з даним позовом позивач звернувся до суду також у 2023 році, отже строк позовної давності не пропущено. Крім того, позивач звертає увагу, що у строк позовної давності продовжений на строк дії карантину та просить, у разі якщо суд дійде висновку, що строк все-таки пропущено - поновити його.
38. ТОВ «Львівморепродукти-Львів» повідомляє суд про те, що ТОВ «Львівморепродукти» дізналося про вибуття з його володіння майна 03.07.2017, що підтверджується Інформаційною довідкою за № 91014696 від 03.07.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів, нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, у зв'язку з чим ТОВ «Львівморепродукти» подано до Личаківського районного суду м. Львова позови у справах № 463/3577/17 (позов подано до суду 17.07.2017), № 463/1204/19 (позов подано до суду 21.02.2019) про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, що є предметом спору у справі № 914/2626/23.
В додаткових обґрунтуваннях до позовної заяви позивач ТОВ «Львівморепродукти» не зазначає поважних причин щодо неможливості з 03.07.2017 подати позов про витребування майна одночасно із пред'явленими позовами про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги та відступлення на користь ОСОБА_2 прав за іпотечним договором, скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, витребування якого є предметом спору у даній справі.
Обставини справи.
39. 11 листопада 2011 року між ПАТ «Ерсте Банк» та ТОВ «Львівморепродукти» укладено генеральну кредитну угоду № 010/6.2.2.4.0/11577 (а.с. 103-111 т. 2) із подальшим укладенням в її рамках:
- кредитного договору від 11 листопада 2011 року № 012/6.2.1.4.0/11578 на суму 4 500 000,00 грн на строк до 10 листопада 2016 року зі сплатою 16 % річних, та додаткових угод до нього (а. с. 58-77 т. 2);
- кредитного договору від 11 листопада 2011 року № 011/6.2.1.4.0/11579 на суму 3 000 000,00 грн на строк до 09 листопада 2012 року та сплатою 16 % річних, та додаткових угод до нього (а. с. 41-57 т. 2);
- кредитного договору від 11 листопада 2011 року договором № 011/6.2.1.4.0/11580 на суму 2 500 000,00 грн на строк до 09 листопада 2012 року та сплатою 18 % річних, та додаткових угод до нього (а. с. 118-135 т. 2).
40. На забезпечення виконання вказаних кредитних зобов'язань ПАТ «Ерсте Банк» та ТОВ «Львівморепродукти» 11 листопада 2011 року було укладено договір іпотеки № 010/6.2.1.4.0/11577/1, предметом якого були будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3 705,8 кв. м, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Опришківська, 5, нежитлові приміщення, загальною площею 494,1 кв. м та загальною площею 297,5 кв. м відповідно, що розташовані за цією самою адресою (а.с. 78-90 т. 2). Також, сторонами укладались договори про внесення змін до іпотечного договору (а. с. 91-92, а.с. 93-94 т. 2).
41. ПАТ «Ерсте Банк» змінено назву на ПАТ «Фідокомбанк». В подальшому, ПАТ «Фідокомбанк» реорганізовано шляхом приєднання до ПАТ «Фідобанк».
42. ПАТ «Фідобанк» у повідомленні № Исх9-1-5/4838 від 20.08.2014 повідомило ТОВ «Львівморепродукти» про відступлення своїх вимог за кредитними договорами № 012/6.2.1.4.0/11578, № 011/6.2.1.4.0/11579 та № 011/6.2.1.4.0/11580 від 11 листопада 2011 року ТОВ «ФК «Вендор» (а.с. 136-137 т. 2).
43. ТОВ «ФК «Вендор» 02.06.2014 повідомило ТОВ «Львівморепродукти» про відступлення своїх вимог за кредитними договорами № 012/6.2.1.4.0/11578, № 011/6.2.1.4.0/11579 та № 011/6.2.1.4.0/11580 від 11 листопада 2011 року ТОВ «Фінанс Траст Груп» (а.с. 138-139 т. 2).
44. ТОВ «Фінанс Траст Груп» у листі № 718 від 26.04.2016 (а.с. 141-142 т. 2) повідомило ТОВ «Львівморепродукти» про можливість врегулювання зобов'язань за кредитними договорами у разі внесення:
- за договором № 011/6.2.1.4.0/11580 у строк до 29.04.2016 включно грошових коштів у розмірі 2 000 000 грн з наступним прощенням залишку боргу за цим договором в порядку ст. 605 ЦК України;
- за договором № 011/6.2.1.4.0/11579 грошових коштів у розмірі 1 100 000 грн за графіком: 550000 грн у строк до 30.09.2016 включно і 550 000 грн у строк до 31.10.2016 включно з наступним прощенням залишку боргу за цим договором в порядку ст. 605 ЦК України;
- за договором № 012/6.2.1.4.0/11578 грошових коштів у розмірі 1 100 000 грн за графіком: 550 000 грн у строк до 30.11.2016 включно і 550000 грн у строк до 30.12.2016 включно з наступним прощенням залишку боргу за цим договором в порядку ст. 605 ЦК України.
45. 27 квітня 2016 року між ТОВ «Фінанс Траст Груп» та ТОВ «Львівморепродукти» укладено договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором № 011/6.2.1.4.0/11580 від 11 листопада 2011 року (а.с. 149-151 т. 2), відповідно до якого зобов'язання позичальника за кредитним договором при умові сплати 2 000 000 грн припиняються відповідно до ст. 605 ЦК України. Згідно п. 3.3 цього договору, у разі невиконання позичальником зобов'язань за цим договором, встановлених п. 2.2.2, всі домовленості сторін втрачають силу і діють умови кредитного договору.
46. Згідно з платіжною інструкцією від 28.04.2016 позивачем внесена грошова сума у розмірі 2 000 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості за договором № 011/6.2.1.4.0/11580 (а.с. 148 т. 2).
47. Відповідно до довідки ТОВ «Фінанс Траст Груп» № 732 від 28.04.2016, виданої ТОВ «Львівморепродукти», зобов'язання ТОВ «Львівморепродукти» перед ТОВ «Фінанс Траст Груп» за договором № 011/6.2.1.4.0/11580 від 11.11.2011 припинені, ТОВ «Фінанс Траст Груп» жодних претензій до ТОВ «Львівморепродукти» немає (а.с. 97 т. 2).
48. Згідно з виписками по рахунку ТОВ «Львівморепродукти», на погашення заборгованості за кредитним договором № 011/6.2.1.4.0/11579 від 11 листопада 2011 року кошти внесено: 30.09.2016 у розмірі 550 000,00 грн (а.с. 146 т. 2), 28.10.2016 у розмірі 275 000,00 грн (а.с. 147 т. 2) та 30.11.2016 у розмірі 275 000,00 грн (а.с. 145 т. 2).
49. Відповідно до довідки ТОВ «Фінанс Траст Груп» № 40 від 17.01.2017, виданої ТОВ «Львівморепродукти», зобов'язання ТОВ «Львівморепродукти» перед ТОВ «Фінанс Траст Груп» за договором № 011/6.2.1.4.0/11579 від 11.11.2011 припинені, ТОВ «Фінанс Траст Груп» жодних претензій до ТОВ «Львівморепродукти» немає (а.с. 95 т. 2).
50. Згідно з виписками по рахунку ТОВ «Львівморепродукти», на погашення заборгованості за кредитним договором № 012/6.2.1.4.0/11578 від 11 листопада 2011 року кошти внесено: 30.11.2016 у розмірі 275 000,00 грн (а.с. 145 т. 2), 29.12.2016 у розмірі 550 000,00 грн (а.с. 144 т. 2), 31.01.2017 у загальному розмірі 275 000,00 грн (а.с. 143 т. 2).
51. Відповідно до довідки ТОВ «Фінанс Траст Груп» № 148 від 02.02.2017, виданої ТОВ «Львівморепродукти», зобов'язання ТОВ «Львівморепродукти» перед ТОВ «Фінанс Траст Груп» за договором № 012/6.2.1.4.0/11578 від 11.11.2011 припинені, ТОВ «Фінанс Траст Груп» жодних претензій до ТОВ «Львівморепродукти» немає (а.с. 95 т. 2).
52. 14 лютого 2017 року ТОВ «Львівморепродукти» звернулось до ТОВ «Фінанс Траст Груп» з листом № 01-468/868, у якому просило у зв'язку з повним виконанням зобов'язань перед ТОВ «Фінанс Траст Груп» вилучити з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно записів про іпотеку та записів про обтяження іпотечного майна, а саме: будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3705,8 кв.м, нежитлового приміщення, загальною площею 494,1 кв.м та нежитлового приміщення, загальною площею 297,5 кв.м, що знаходяться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Опришківська, будинок 5, та які знаходяться в іпотеці у Товариства згідно Іпотечного договору № 010/6.2.1.4.0/11577/1, 11.11.2011 (а.с. 100 т. 2).
53. У листі № 691 від 17.03.2017 ТОВ «Фінанс Траст Груп» повідомило ТОВ «Львівморепродукти», що за кредитними договорами № 012/6.2.1.4.0/11578 та № 011/6.2.1.4.0/11579, укладеними 11.11.2011, графік внесення коштів не був дотриманий, відповідно з ТОВ «Львівморепродукти» не були укладені договори про врегулювання заборгованості за вказаними кредитними договорами з прощенням залишку боргу, а тому в повному обсязі відсутні юридичні підстави вважати, що зобов?язання перед Товариством виконані. Так, станом на дату складання цього листа, залишок боргу становить: за кредитним договором № 012/6.2.1.4.0/11578 від 11.11.2011 - 3 381 212,93 грн; за кредитним договором № 012/6.2.1.4.0/11579 від 11.11.2011 - 2 271 179,39 грн.
Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Фінанс Траст Груп» просить довідки №40 від 17.01.2017 та № 148 від 02.02.2017 щодо припинення зобов'язань за кредитними договорами № 012/6.2.1.4.0/11578 та № 011/6.2.1.4.0/11579 від 11.11.2011 вважати недійсними (а.с. 101-102 т. 2).
54. ТОВ «Фінанс Траст Груп» 25.04.2017 повідомило ТОВ «Львівморепродукти» про відступлення своїх вимог за кредитними договорами № 012/6.2.1.4.0/11578, № 011/6.2.1.4.0/11579 від 11 листопада 2011 року ТзОВ «Опримум Фактор» (а.с. 99 т. 2).
55. Договором про відступлення права вимоги від 25 квітня 2017 року, укладеним між ТОВ «Оптимум Фактор» і ОСОБА_5 , товариство відступило ОСОБА_5 право вимоги за кредитними договорами від 11 листопада 2011 року: № 012/6.2.1.4.0/1578 та № 011.6.2.1.4.0/11579 (а. с. 152-156 т. 2).
У договорі визначено зобов'язання ОСОБА_5 сплатити на користь ТОВ «Оптимум фактор» 17 000,00 грн як ціну за відступлене на його користь права вимоги, зафіксовано заборгованість за кредитними договорами, що існувала у боржника на момент відступлення права вимоги, яка становила 5 652 392,32 грн.
56. Актом приймання-передачі документації та прав до договору про відступлення права вимоги від 25 квітня 2017 року № 25/04/2017 підтверджується факт отримання ОСОБА_5 оригіналів документів, пов'язаних із відступленням йому права вимоги до боржника (а. с. 157-159 т. 2).
57. У цей самий день, 25.04.2017 між ТОВ «Оптимум Фактор» і ОСОБА_5 було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором (а. с. 161-162 т. 2).
58. На підставі вказаних договорів приватний нотаріус Барбуляк Х. М. здійснив державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_2 .
59. Пізніше ОСОБА_2 передав спірні приміщення у статутний капітал ТзОВ «Львівморепродукти-Львів».
60. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 397317447 від 01.10.2024 будівні та споруди майнового комплексу, загальною площею 3'705,8 кв.м., нежитлові приміщення загальною площею 494,1 кв.м. та нежитлові приміщення загальною площею 297,5 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 190-201 т. 7).
Позиція суду.
61. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
62. За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
63. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
64. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
65. Розглядаючи справу, господарський суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
66. Судом встановлено, що у даній справі предметом позову є майнова вимога ТОВ «Львівморепродукти» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна: будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3 705,8 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 31173546101), нежитлові приміщення загальною площею 494,1 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37606646101) та нежитлові приміщення загальною площею 297,5 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 44069546101), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
67. Підставами позову є такі факти:
1. Факт укладення між ПАТ «Ерсте Банк» та ТОВ «Львівморепродукти» генеральної кредитної угоду № 010/6.2.2.4.0/11577 (а.с. 103-111 т. 2) із подальшим укладенням в її рамках кредитних договорів № 012/6.2.1.4.0/11578, № 011/6.2.1.4.0/11579 та № 011/6.2.1.4.0/11580;
2. Факт укладення між ПАТ «Ерсте Банк» та ТОВ «Львівморепродукти» договору іпотеки № 010/6.2.1.4.0/11577/1;
3. Факти відступлення права вимоги за вказаними договорами спочатку ТОВ «ФК «Вендор», а в подальшому, ТОВ «Фінанс Траст Груп»;
4. Факт висунення ТОВ «Фінанс Траст Груп» пропозиції ТОВ «Львівморепродукти» про можливість врегулювання зобов'язань за кредитними договорами у разі своєчасної та повної оплати сум, визначених пропозицією;
5. Факти вчинення ТОВ «Львівмореподукти» оплат на виконання умов пропозиції ТОВ «Фінанс Траст Груп»;
6. Факт укладення між ТОВ «Фінанс Траст Груп» та ТОВ «Львівморепродукти» договору про врегулювання заборгованості за кредитним договором № 011/6.2.1.4.0/11580;
7. Факт видачі ТОВ «Фінанс Траст Груп» довідок про припинення зобов'язань за кредитними договорами та про відсутність будь-яких претензій;
8. Факт, в подальшому, наявності заперечень ТОВ «Фінанс Траст Груп» щодо прийняття виконання, здійснених ТОВ «Львівморепродукти» оплат, як таких, що вчинені з метою врегулювання заборгованості;
9. Факт відступлення ТОВ «Фінанс Траст Груп» своїх вимог за кредитними договорами № 012/6.2.1.4.0/11578, № 011/6.2.1.4.0/11579 ТОВ «Опримум Фактор»;
10. Факт відступлення ТОВ «Оптимум Фактор» своїх вимог за кредитними договорами № 012/6.2.1.4.0/11578, № 011/6.2.1.4.0/11579 ОСОБА_5 та права вимоги за іпотечним договором;
11. Факт передачі ОСОБА_2 спірних приміщень у статутний капітал ТОВ «Львівморепродукти-Львів»;
12. Факт реєстрації спірного майна на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Суд вказує, що факти зазначені в пунктах 1-10, на які як на підстави позову посилається позивач, встановлені, зокрема в судових рішеннях по справах № 914/777/17, № 463/3577/17, № 463/1204/19.
Факти, зазначені у пунктах 11-12 не заперечуються жодною зі сторін.
68. Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зазначав, що судове рішення має відповідати приписам ст. 236 ГПК України, тобто судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
69. У постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків.
70. Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України).
71. У постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що принцип «змагальності сторін» забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (аналогічний висновок наведений Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, на яку посилається скаржник).
72. Разом з цим за наявності визначених ст. 75 Господарського процесуального кодексу України підстав учасники процесу можуть бути звільнені від доказування, зокрема, ч. 4 цієї статті передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
73. Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26.11.2019 у справі № 922/643/19.
74. Водночас, аналізуючи положення ч. 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиційне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувалися і встановлювалися у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
75. Правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержані стороною вимоги закону тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).
76. З огляду на наведене можна зробити висновок, що попереднє рішення суду у справі (в якій брали участь ті ж самі сторони) може бути враховано під час розгляду іншого спору та слугувати підставою для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин, однак з урахуванням передбачених ст. 75 Господарського процесуального кодексу України правил, зокрема що преюдиціальне значення надається виключно обставинам, установленим судовими рішеннями, серед яких можна виокремити обставини (факти) того, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою, а не правовій оцінці таких обставин, яка може полягати, зокрема, у висновках суду про те, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною.
77. Проводячи паралель, суд зазначає, що обставини, встановлені у справах № 914/777/17, № 463/3577/17, № 463/1204/19 є преюдиційними щодо справи № 914/1116/24(914/2626/23).
78. Водночас, правова оцінка таких обставин судами, в тому числі висновки про те, що довідки не можуть бути підставами для визнання основного та забезпечувального зобов'язань припиненими, а також про те, що договір про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ «Оптимум Фактор» та ОСОБА_2 є договором цесії, а учасником цесії може бути будь-яка фізична або юридична особа, отже, ОСОБА_2 , мав право на укладення такого договору, в силу положень ч. 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не є обов'язковою для врахування при розгляді даної справи.
79. Отже, здійснивши аналіз обставин справи щодо висунення ТОВ «Фінанс Траст Груп» пропозиції ТОВ «Львівморепродукти» про можливість врегулювання зобов'язань за кредитними договорами у разі своєчасної та повної оплати сум, визначених пропозицією; вчинення ТОВ «Львівмореподукти» оплат на виконання умов пропозиції ТОВ «Фінанс Траст Груп»; щодо видачі ТОВ «Фінанс Траст Груп» довідок про припинення зобов'язань за кредитними договорами 012/6.2.1.4.0/11578, № 011/6.2.1.4.0/11579 та про відсутність будь-яких претензій; щодо наявності заперечень ТОВ «Фінанс Траст Груп» щодо прийняття виконання, здійснених ТОВ «Львівморепродукти» оплат, як таких, що вчинені з метою врегулювання заборгованості, суд дійшов таких висновків.
80. Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
81. Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
82. Частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
83. Крім цього, ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
84. Кредитний договір укладається у письмовій формі, що передбачено статтею 1055 Цивільного кодексу України. Вимоги щодо способу укладення такого договору законом не передбачено. З вказаного слідує, що правочин щодо прощення боргу за кредитним договором також в обов'язковому порядку повинен бути укладений письмово, водночас яким способом, наприклад, шляхом підписання одного цілісного документа, обміном листами чи факсограмам, законом не передбачено, а отже сторони у такому випадку можуть діяти на власний розсуд.
85. Судом встановлено, що ТОВ «Фінанс Траст Груп» у листі № 718 запропоновано ТОВ «Львівморепродукти» врегулювати виконання зобов'язань за кредитними договорами шляхом внесення у чітко визначені строки грошових коштів, з можливістю прощення залишку боргу в порядку ст. 605 Цивільного кодексу України.
86. Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
87. Суд вважає, що фактично такий лист є офертою, яка містить істотні умови договору про врегулювання заборгованості із наступним прощенням боргу, за виконання яких відбудеться прощення заборгованості за Генеральною кредитною угодою № 010/6.2Л.4.0/11577 від 11.11.2011 та припинення зобов'язань сторін за такою (сторони; предмет правочину, ціну правочину; строк виконання оплат; сума прощення; строк, з якого зобов'язання вважається припиненим). При цьому, суд зазначає, що ТОВ «Фінанс Траст Груп» в листі № 718 в безальтернативній формі вказав про прощення боргу, а не про можливість його прощення і необхідність укладення окремого договору, викладеного у формі одного документа.
88. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. ч. 1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).
89. Частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
90. Суд зазначає, що шляхом здійснення перших платежів (які внесені в строк передбачений листом) по кожному із вказаних договорів, ТОВ «Львівморепродукти» засвідчило свою волю щодо прийняття оферти ТОВ «Фінанс Траст Груп» на укладення договору про врегулювання заборгованості із наступним прощенням боргу.
91. По кредитному договору № 011/6.2.1.4.0/11580 вся сума заборгованості сплачена в розмірі і в строк визначені в листі № 718, однак за кредитними договорами № 011/6.2.1.4.0/11579 та № 011/6.2.1.4.0/11579 допущено прострочення.
92. Водночас, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в численних постановах, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
93. Отже, на переконання суду між ТОВ «Львівморепродукти» та ТОВ «Фінанс Траст Груп» у спрощений спосіб було укладено договір про врегулювання заборгованості з наступним прощенням боргу в порядку ст. 605 Цивільного кодексу України на умовах визначених у листі № 718.
94. Щодо довідок №40 від 17.01.2017 та № 148 від 02.02.2017, виданих ТОВ «Фінанс Траст Груп» для ТОВ «Львівморепродукти», суд зазначає, що такі містять посилання на конкретний кредитний договір із зазначенням його номеру та дати укладення, повідомлення позивача про припинення зобов'язання та відсутність у ТОВ «Фінанс Траст Груп» претензій (по кожному з договорів, в тому числі, тих оплату за якими було прострочено).
95. Згідно з статтею 605 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
96. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 545 Цивільного кодексу України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
97. Видача ТОВ «Фінанс Траст Груп» свідчить про прийняття виконання зобов'язань ТОВ «Львівморепродукти» та підтвердження зі сторони кредитора факту припинення таких зобов'язань.
98. Отже, суд констатує, що датою прощення боргу є дата видачі ТОВ «Фінанс Траст Груп» довідок позивачу про припинення зобов'язань, а саме: 28.04.2016 за кредитним договором № 011/6.2.1.4.0/11580 від 11.11.2011; 17.01.2017 за кредитним договором № 011/6.2.1.4.0/11579 від 11.11.2011; 02.02.2017 за кредитним договором № 011/6.2.1.4.0/11578 від 11.11.2011.
99. Суми прощення боргу, зафіксовані в листі ТОВ «Фінанс Траст Груп» № 718, а саме, залишок боргу за кожним із трьох договорів, при цьому, вираження суми залишку боргу в чітко визначеному цифровому еквіваленті, на думку суду, не може бути істотною умовою договору про прощення боргу у даній справі, оскільки, не має жодного правового значення для сторін.
100. Стосовно листа № 691 від 17.03.2017, у якому ТОВ «Фінанс Траст Груп» повідомило ТОВ «Львівморепродукти», що за кредитними договорами № 012/6.2.1.4.0/11578 та № 011/6.2.1.4.0/11579, укладеними 11.11.2011, графік внесення коштів не був дотриманий, відповідно з ТОВ «Львівморепродукти» не були укладені договори про врегулювання заборгованості за вказаними кредитними договорами з прощенням залишку боргу, а тому в повному обсязі відсутні юридичні підстави вважати, що зобов?язання перед Товариством виконані, суд зазначає таке.
101. При здійсненні своєї діяльності, зокрема при укладенні правочинів, сторони повинні діяти добросовісно.
102. Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
103. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
104. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
105. Принцип добросовісності, покладений в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
106. Очевидно, що дії ТОВ «Фінанс Траст Груп», яке прийняло як належне виконання ТОВ «Львівморепродукти» умов пропозиції щодо прощення боргу, видало довідки про припинення зобов'язань за кредитними договорами, а пізніше повністю заперечило припинення таких зобов'язань, суперечить його попередній поведінці і є недобросовісними.
107. Резюмуючи вищевикладене, зобов'язання по кредитних договорах № 012/6.2.1.4.0/11578, № 011/6.2.1.4.0/1157 та № 011/6.2.1.4.0/11580 припинені.
108. Відповідно до ст. ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
109. Згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.
110. Враховуючи зазначені норми закону, зважаючи, що зобов'язання за кредитними договорами, виконання яких забезпечено іпотечним договором - припинено, суд констатує, що і іпотечний договір також припинив свою дію.
111. Щодо відступлення прав вимоги до ТОВ «Львівморепродукти» за кредитними та іпотечним на користь ТОВ «Опримум Фактор» та, в подальшому, на користь ОСОБА_2 , суд зазначає таке.
112. Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).
113. Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21 ).
114. З наведеного вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
115. Враховуючи те, що зобов'язання за кредитними та іпотечним договорами були припинені, право вимоги за такими договорами не могли бути переданими. Також, особа, що набула права вимоги за недійсними правочинами, у даному випадку ОСОБА_2 не міг розпоряджатись таким правом вимоги, в т.ч. задовольняти свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
116. Резюмуючи, суд вказує, що з вищезазначеного в сукупності вбачається, що належне ТОВ «Львівморепродукти» майно вибуло з його володіння неправомірно.
117. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
118. Стаття 388 ЦК України передбачає, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; ???було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
119. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
120. Позивач із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив.
121. Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Львівморепродукти» є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
122. Щодо строку позовної давності, суд зазначає таке.
123. Відповідно до статей 256-257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
124. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
125. Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено наслідки спливу позовної давності: Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
126. Суд зазначає, що право власності на спірне майно за ОСОБА_2 вперше зареєстровано 17.06.2017.
За загальним правилом, навіть якщо враховувати, що позивачу стало відомо про набуття такого права власності ОСОБА_2 17.06.2017, даний позов міг бути заявлений до 17.06.2020.
Разом з тим, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин діяв в Україні з 12.03.2020 до 30.06.2023.
Водночас, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Воєнний стан в Україні діє з 5:30 години 24.02.2022 та триває до сьогодні.
Враховуючи вказане, строк звернення позивача з позовом до ОСОБА_2 не сплив.
127. Що стосується позову в частині вимог до ОСОБА_1 , то суд зазначає, що право власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_1 18.09.2023. Позов пред'явлений до нього позивачем 09.10.2024 (з моменту постановлення ухвали у даній справі про заміну відповідача). З урахуванням загального строку позовної давності, а також п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд констатує, що строк позовної давності за вимогами ТОВ «Львівморепродукти» до ОСОБА_1 не пропущено.
Судові витрати.
128. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на задоволення даного позову у повному обсязі, сплата судового збору покладається на кожного з відповідачів у розмірі 78 944,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 79, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Витребувати у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» (79035, місто Львів, вулиця Липова Алея, 5, ідентифікаційний код 25236666) нерухоме майно: будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3 705,8 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 31173546101), нежитлові приміщення загальною площею 494,1 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37606646101) та нежитлові приміщення загальною площею 297,5 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 44069546101), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» (79035, місто Львів, вулиця Липова Алея, 5, ідентифікаційний код 25236666) 78 944,96 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» (79035, місто Львів, вулиця Липова Алея, 5, ідентифікаційний код 25236666) 78 944,96 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору.
У відповідності до ч. 7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 11.10.2024 у даній справі, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 17.07.2025.
Суддя Трускавецький В.П.