ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.07.2025Справа № 910/3523/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В. розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЗАХІД"
до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1
про стягнення 1 962 573,15 грн
представники учасників процесу:
від позивача: Гринь О.С.
від відповідача: Гончаренко К.М.
від третьої особи: не з'явився
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЗАХІД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА" про стягнення 1 962 573,15 грн, з яких: 1 940 194,46 грн - страхове відшкодування, 15521,56 грн - інфляційні втрати, 6857,13 грн - 3% річних.
Також у прохальній частині позовної заяви позивач просив зобов'язати відповідача сплатити інфляційні втрати з 01.03.2025 та 3% річних з 18.03.2025 до дня фактичного виконання зобов'язання або винесення або винесення рішення суду (що настане раніше), розрахунок яких буде здійснений судом за відповідними формулами; здійснити індексацію суми страхового відшкодування у разі падіння курсу національної валюти по відношенню до валюти договору за курсом НБУ більше ніж на 10% на день фактичного виконання зобов'язання або винесення рішення суду (що настане раніше).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором добровільного страхування відповідальності автоперевізника №312.994250360.2006 від 11.04.2023 в частині виплати страхового відшкодування.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.03.2025 позовну заяву залишив без руху.
04.04.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та клопотання про долучення доказів у справ.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.04.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №910/3523/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 15.05.2025.
24.04.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.04.2025 задовольнив заяву позивача від 15.04.2025 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
05.05.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 15.05.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про визнання поважними причин неподання позивачем доказів та долучення до матеріалів справи доказів, долучених до заяви про усунення недоліків.
Також у підготовчому засіданні 15.05.2025 суд постановив протокольну ухвалу з оформленням окремого документа про: залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 , відкладення підготовчого засідання на 29.05.2025 о 15:30 год. Крім того, суд запропонував позивачу надати суду переклад документів, доданих до позовної заяви в іноземній мові на українську мову та пояснення щодо п.4, п.5 прохальної частини позовної заяви.
16.05.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
22.05.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли пояснення щодо позову або відзиву.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.05.2025 задовольнив заяву позивача від 20.05.2025 та третьої особи від 22.05.2025 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
28.05.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли пояснення да докази на виконання вимог ухвали суду.
29.05.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
У підготовчому засіданні 29.05.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про відкладення підготовчого засідання на 12.06.2025.
10.06.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просить змінити предмет позову у справі № 910/3523/25, виклавши прохальну частину позову в такій редакції:
"1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Стягнути з ПрАТ СК"ПЗУ Україна" на користь ТОВ "Транс-Захід" 1940194,46 грн. страхового відшкодування.
3. Стягнути з ПрАТ СК"ПЗУ Україна" на користь ТОВ "Транс-Захід" інфляційні втрати 15521,56 грн та 3% річних 6857,13 грн за період з 04.02.2025 по 18.03.2025.
4. Стягнути з ПрАТ СК"ПЗУ Україна" на користь ТОВ "Транс-Захід" інфляційні втрати та 3% річних до моменту фактичного виконання рішення суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення, за правилами, визначеними у рішенні суду.
6. Стягнути з відповідача на користь ТОВ ТОВ "Транс-Захід" судові витрати, а саме 29438,60 грн сплаченого судового збору. ".
10.06.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення з додатками.
У підготовчому засіданні 12.06.2025 суд постановив протокольну ухвалу про прийняття заяви позивача про зміну предмета позову від 10.06.25. Подальший розгляд справи буде здійснюватися з урахуванням вказаної заяви.
Також у підготовчому засіданні 12.06.2025 суд постановив протокольну ухвалу про долучення до справи раніше поданих позивачем доказів, поданих на виконання вимог суду, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.07.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 17.07.2025 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 17.07.2025 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами був укладений договір добровільного страхування відповідальності автоперевізника №312.994250360.2006 від 11.04.2023, на виконання умов якого позивач сплачував страхові платежі.
У зв'язку із настанням 03.12.2023 страхової події, про яку відповідач був повідомлений невідкладно, позивач 07.12.2023 звернувся до відповідача із заявою від 06.12.2023 про настання збитку.
На виконання умов договору та вимог страховика, позивачем були надані усі необхідні документи для повного та всебічного розгляду страхової справи та виплати страхового відшкодування.
Впродовж тривалого терміну відповідачем не приймалось рішення по спірній страховій справі. Однак, після звернення позивача із скаргою на бездіяльність відповідача 10.03.2025 позивач отримав рішення відповідача від 25.02.205 про відмову у виплаті страхового відшкодування.
На переконання позивача відповідач неправомірно, всупереч вимогам законодавства та договору відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування та як наслідок позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві, та зазначає, що всі дії при настанні страхового випадку відповідно до договору страхувальником було виконано, а саме: упродовж 24 годин з моменту настання події повідомили на гарячу лінію страховика, а саме 03.12.2023; негайно сповістили органи поліції та ДСНС про подію; невідкладно вжили заходів щодо отримання всіх документів, що підтверджують факт події, що має ознаки страхового випадку від державних установ Республіки Угорщини; 07.12.2023 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 була надіслана заява про настання збитку від 06.12.2023 з додатками; сприяли страховику в розслідуванні обставин події, що має ознаки страхового випадку, а саме: подавали звернення на вимогу страховика до компетентних органів Республіки Угорщини; надавали весь пакет запитуваних страховиком документів (на пошту ІНФОРМАЦІЯ_1).
Водій ОСОБА_1 , дотримуючись інструкцій, зробив все можливе в ситуації, що склалася, задля виконання вимог страховика.
Страхувальник неодноразово звертався до страховика з проханням надати вичерпний перелік документів, який необхідний для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на такі обставини.
Факт вживання водієм (працівником) страхувальника алкоголю до приїзду поліції свідчить про те, що страхувальником порушено вимог п. 9.1.2 Загальних умов страхування договору страхування. Тобто заміть того, щоби вжити всіх можливих та необхідних заходів для зменшення розмірів збитку, водій займався пошуком та розпиттям алкогольних напоїв. Такими діями водій (працівник) страхувальника також порушив умови підпункту 5) п. 20.2 розділу 20 загальних умов страхування договору страхування "Інструкція водія", за якими водій у випадку настання дорожньо-транспортної події зобов'язаний вжити всіх можливих та доступних по збереженню вантажу після аварії та залишатись біля місця події до прибуття правоохоронних органів та рятівників.
На переконання відповідача страхувальником не виконано вимоги підпункту 14.4.11 п. 14.4 Розділу 14 Загальних умов страхування договору страхування "Права та обов'язки сторін. Відповідальність сторін", згідно якого страхувальник зобов'язаний ознайомити всіх співробітників, допущених до організації перевезень та керування транспортними засобами з умовами Договору страхування, особливо з розділом 20 "Інструкція для водія" договору страхування, і вимагати його виконання.
Крім того, ненадання страхувальником на вимогу страховика матеріалів кримінальної справи, робить не можливим встановлення обставин настання події, що має ознаки страхової, та є порушенням вимог пунктів 9.1.7 та 9.1.9 Загальних умов страхування договору страхування щодо надання необхідних документів та сприянні страховику в розслідуванні обставин події.
Розділом 12 Загальних умов страхування договору страхування "Підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування" страховик може повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування в наступних випадках:
- п. 12.1.4. Якщо страхувальник не сприяє або чинить перешкоди страховику в розслідуванні обставин події, та/або не виконує розпоряджень та рекомендацій страховика щодо зменшення розміру збитку та врегулювання претензій;
- п. 12.1.7. При невиконанні (недотриманні) страхувальником умов цього договору страхування.
Враховуючи вищевикладені численні порушення страхувальником (його працівниками) умов договору відповідач, керуючись п. 12.1.4, п. 12.1.7 Загальних умов страхування договору страхування, був змушений відмовити у виплаті страхового відшкодування.
У додаткових поясненнях, які надійшли до суду 29.05.2025, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 у своїй відповіді від 13.01.2025 на запити відповідача щодо надання інформації по справі, зазначив про те що всі пояснення були надані поліції, відображені в протоколі та надані страховику, однак протокол відсутній та не надавався страховику.
Матеріалів кримінальної справи не надано, не зважаючи на те що згідно законодавства Угорщини всі записи та протоколи поліція зобов'язана видати учасникам ДТП продовж 15 днів.
Позиція третьої особи.
ОСОБА_1 у поясненнях, поданих до суду 22.05.2025 підтвердив, що після настання ДТП зробив все можливе в ситуації, що склалася, задля виконання вимог страховика, а саме: з допомогою сторонніх осіб викликав поліцію на місце події та дочекався їхнього прибуття. На "пошуки алкоголю", як зазначає страховик, не подавався.
Також зазначив, що в своїх поясненнях, які додавались до позовної заяви позивачем, вказав що в момент очікування поліції, розуміючи складність ситуації та що транспортний засіб і товар вже не врятувати, в стресовій для нього ситуації, вжив алкогольний напій, який знаходився в транспортному засобі. Стверджує, що на момент вчинення ДТП був в тверезому стані та не вживав спиртне, що також підтверджує висновок судово-медичного експерта Різа Адама, про що зазначається в Ухвалі про закриття провадження за неможливістю доведення вчинення злочину по справі № 05050/985/2023.
11.04.2023 між Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА" (далі - страховик, відповідач, ПрАТ "СК "ПЗУ УКРАЇНА") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЗАХІД" (далі - страхувальник, позивач, ТОВ "ТРАНС-ЗАХІД") укладено договір добровільного страхування відповідальності автоперевізника №312.994250360.2006 (далі - договір страхування).
Згідно з п. 1.2 Загальних умов страхування (далі - ЗУС) договору страхування останні є невід'ємною частиною договору страхування.
Відповідно до п. 3.1 ЗУС договір є письмовою угодою між страховиком та страхувальником, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику, а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі (премію) у розміри та у строки, зазначені в особливих умовах страхування.
Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, і пов'язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної третім особам або їхньому майну, а також шкоди, заподіяної юридичним особам у зв'язку з наданням послуг по перевезенню вантажів згідно з Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів КДПГ 1956 року - при здійсненні страхувальником міжнародних перевезень майна та Цивільним кодексом України - при здійсненні страхувальником внутрішніх (в межах України) перевезень майна (п. 3.2 ЗУС).
Згідно п. 4.1 ЗУС страхуванню на умовах цього договору підлягають ризики, зазначені в особливих умовах страхування (далів - ОУС).
Відповідно до розділу 1 ОУС сторонами погоджено страхування відповідальності за майно.
Майно - це вантаж або вантажі, за які страхувальник несе відповідальність у зв'язку з наданням послуг перевезенню, за виключенням контейнерів, платформ, вантажів, які знаходяться в розпорядженні страхувальника на інших підставах (у власності, оренді, лізину) (п. 2.1.4 ЗУС).
У п. 4.1.1. визначено, що відповідальність за вантаж, прийнятий до перевезення - це настання відповідальності страхувальника за втрату, недостачу, пошкодження або псування вантажу під час перевезення.
Відповідно до розділу 2 ОУС загальна страхова сума (ліміт відповідальності) по будь-якій претензії по кожному страховому випадку - 100 000 EURO, загальна страхова сума (ліміт відповідальності) по договору в цілому - 500 000 EURO; субліміт відповідальності страховика за страховим ризиком відповідальність за майно - 100 000 EURO по одній страховій події.
Розмір франшизи по кожному страховому випадку становить 1000 USD (розділ 3 ОУС).
Територією страхування є, зокрема, Європа, за виключенням країн колишнього СРСР та за виключенням: Італія на південь від Риму (тільки для ризику крадіжки, пограбування та незаконного заволодіння), Інгушетія, Дагестан, Абхазія, Осетія, Кабардино-Балкарія, Карачаєво Черкесія, Адигея, зони військової дії та інші зони відповідно до чинного реєстру Лондонського Комітету з військових ризиків (розділ 4 ОУС).
У розділі 5 ОУС сторони погодили, що страхуванням забезпечуються перевезення, які страхувальник виконує з використанням транспортних засобів зокрема, тягач Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Строк дії договору страхування - з 15.04.2023 по 14.04.2024 (розділ 6 ОУС).
Згідно з п. 11.3.2 ЗУС після одержання повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов'язаний після одержання всіх необхідних документів по події, що має ознаки страхового випадку, протягом десяти робочих днів прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліберті Україна" договору про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № 1/01/11 від 03.01.2011, сторонами договору було погоджено заявку від 29.11.2023 на перевезення вантажу за маршрутом (Brescia) Італія - (м. Київ) Україна, автомобілем з номерним знаком НОМЕР_1 .
На вказане перевезення оформлена товарно-транспортна накладна CMR №090519 від 01.12.2023, відповідно до якої ТОВ "ТРАНС-ЗАХІД" прийняв до перевезення 12 600 кг продукції Bev.Bianka та 2700 кг продукції Ciocclato.
Відповідно до рахунку (інвойсу) № 1892/2 від 01.12.2023 вартість товару становила 49768,29 EURO.
Під час транспортування вантажу, 03.12.2023 о 01:45 на території адміністрації с. Мугі (Угорщина) на розв'язці № 14 автодороги М30, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю тягача Renault Magnum, номер НОМЕР_1 та напівпричепа Krone, номер НОМЕР_2 : за напрямком руху на повороті ліворуч транспортний засіб з'їхав з правого боку за межі проїжджої частини та зіткнувся з дорожнім огородженням. Під час зіткнення автопоїзд загорівся та злетів у глибоку канаву.
Вказана подія підтверджується Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, виданою Поліцейським управління м. Тисауйварош.
Крім того, зі змісту довідки вбачається, що проти винуватця ДТП - ОСОБА_1 , у відділі поліції міста Тисауйварош розпочато кримінальне провадження.
Відповідно до пояснень водія ОСОБА_1 від 11.12.2023, оформлених на ім'я директора ТОВ "ТРАНС-ЗАХІД", водій зазначив, що 03.12.2023р. об 01:45 ночі в адмінрайоні Мухи, рухаючись зі швидкістю 60 км/год на розв'язці 14 траси М30 приблизно за 200 метрів перед собою побачив Т-подібне перехрестя. На повороті ліворуч транспортний засіб почало зносити з дорожнього покриття праворуч, після того він побачив в лівому дзеркалі дим і полум'я і в мить відбулось зіткнення з відбійною смугою. Під час зіткнення транспортного засобу вогонь миттєво поширився по всьому причепу. Водій вибіг з автомобіля і намагався викликати відповідні служби. На місце події приїхала поліція, для дачі свідчень водія забрали у відділення поліції.
В подальшому, відповідно до ухвали Поліцейського управління м. Тисауйварош про закриття провадження від 16.05.2024 у справі № 05050/85/2023 припинено провадження щодо водія ОСОБА_1 , оскільки за даними та доказами неможливо встановити вчинення злочину. Так, в ухвалі зазначено, що провадження було відкрито через підозру у вчиненні злочину, пов'язаного з керуванням транспортним засобом у стані сп'яніння на дорозі загального користування. Однак, медичний експерт встановив та описав у своєму експертному висновку, що зворотній відлік часу вчинення акту за наявними зразками неможливий. Кількість алкоголю, повідомленого підозрюваним у його свідченнях та вжитого після злочину, приблизно відповідає виміряному значенню. В ухвалі зазначено, що враховуючи те, що не можна виключити факт вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв після скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а за наявними даними та доказами не можна встановити вчинення злочину, вирішено провадження закрити.
Відповідно до офіційного свідоцтва про пожежу № 35550/20141/2023 , виданого 05.12.2023 Відділенням з ліквідації наслідків стихійних лих міста Тісауйварош, засвідчено, що 03.12.2023 на околиці с Мухі, траса М30 (по правій стороні) на 13-му кілометрі ділянки виникла пожежа. У зазначеному місці повністю згорів тентовий причіп та вантаж тягача на українській реєстрації (Renault). Транспортний засіб перевозив вантаж, що містив пральний порошок, каву та какао, який був повністю знищений. Причина виникнення - ДТП.
05.12.2023 між позивачем та ТОВ "Компанія "Ліберті Україна" складено та підписано Акт про втрату вантажу, відповідно до якого сторони підтверджують, що в результаті ДТП, яка сталась 03.12.2023 знищено вантаж, належний ТОВ "Компанія "Ліберті Україна" на загальну суму 49768,29 євро.
У зв'язку із втратою (знищенням) вантажу, ТОВ "Компанія "Ліберті Україна" звернулася до позивача із претензією від 05.12.2023 № 440-23 щодо відшкодування шкоди, спричиненої втратою вантажу, у якій зазначила, що внаслідок ДТП та пожежі знищено товар вартістю 49768,20 євро, що на день здійснення оплати (29.11.2023) становило еквівалент 1981633,96 грн, а тому вимагала здійснити відшкодування шкоди у розмірі 1981633,96 грн.
07.12.2023 між позивачем та ТОВ "Компанія "Ліберті Україна" укладено угоду про відшкодування шкоди, спричиненої втратою вантажу, згідно із умовами якої позивач здійснює оплату вартості втраченого вантажу в розмірі 1981633,96 грн, що є еквівалентом 49768,29 євро до 05.03.2024 згідно з графіком.
Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, позивач на виконання умов договору страхування упродовж 24 годин з моменту настання події повідомив на гарячу лінію страховика про настання події.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2023 уповноважена особа відповідача надіслала на електронну адресу позивача повідомлення про присвоєння номеру страхової справи (101046) та просила надати документи для подальшого врегулювання.
В подальшому, на виконання умов договору з метою сприяння страховику в розслідуванні обставин події, що має ознаки страхового випадку, позивачем на електронну адресу уповноваженої особи відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_1) були надіслані такі документи:
- 07.12.2023 - заяву про настання збитку від 06.12.2023 з додатками, зокрема: договір страхування, товаросупроводжувальні документи на товар, договір на перевезення, заявка на перевезення, копія акту ДСНС (Сертифікат пожежної служби № 35550/2014-1/2023), протокол (про накладення арешту від 04.12.2024);
- 08.12.2023 - претензію ТОВ "Компанія "Ліберті Україна";
- 11.12.2024 - акт про втрату вантажу від 05.12.2023, сертифікат на вантаж від 01.12.2023, пояснення водія від 11.12.2023 та фото з місця ДТП;
- 06.02.2024 - угоду про розтермінування від 07.12.2023 та платіжні інструкції;
- 09.02.2024 - підтвердження про сплату чергового платежу згідно претензії та угоди про розтермінування.
29.02.2024 відповідач направив позивачу електронний лист, у якому просив надати довідку з поліції про перевірку на вживання алкоголю, матеріали розслідування кримінальної справи проти водія та результати цього розслідування.
З метою виконання вимог страховика позивач 14.03.2024 та 17.10.2024 звертався до Поліцейського управління м. Тисауйварош з проханням надати всі матеріали по кримінальному провадженню № 05050/985/2023.
Електронним листом від 01.04.2024 позивач повідомив відповідача, що станом на 01.04.2024 відповіді від поліції Угорщини на запити не надходило.
17.07.202 позивачем надіслано відповідачу ухвалу по водію ОСОБА_1 про закриття провадження.
09.09.2024 відповідач просив позивача надати пояснення щодо посвідчення водія, а також надати інструкцію водія.
Позивачем 09.09.2024 надано відповідь та пояснення щодо посвідчення водія та дійсне посвідчення водія.
Електронним листом від 10.09.2024 позивач надіслав інструкцію водія та платіжну інструкцію про сплату чергового платежу.
11.09.2024 на запит відповідача позивачем надіслано звернення про видачу вилученого посвідчення водія та супровідний лист BORSOD-ABAUJ-ZEMPLEN VARMEGYEI KORMANYHIVATAL TISZAUJVAROSI JARASI HIVATAL.
21.10.2024 позивач надіслав відповідачу отриманий на його запит лист з довідкою про ДТП від Тисауйвароського управління поліції за №05050/985-91/2023.
22.11.2024 на запит страхувальника позивач надав контактні дані водія ОСОБА_1
01.01.2025 відповідач звернувся до третьої особи з листом, у якому зазначив, що матеріли, надані позивачем, не місять інформацію, яка запитується страховиком, зокрема розширені пояснення водія та матеріали слідства, оскільки такі документи має право отримати лише водій.
На виконання вимог відповідача, водій ОСОБА_1 звернувся з запитами до відповідних органів Угорщини. Звернення із запитами підтверджується долученими доказами.
07.01.2025 отримано відповідь від поліцейського радника Відділу поліції Тисауйварош, наступного змісту: "Додаю ухвалу про припинення провадження угорською та українською мовами. Вона містить усе необхідне для адміністрування страхування. Провадження щодо Вас припинено, штрафи не накладалися, заборони на виїзд та інші обмежувальні заходи не застосовувалися. Процедуру припинили, оскільки за наявними доказами не вдалося довести, що на момент ДТП він був п'яний. Я не можу надіслати Вам нічого іншого, пов'язаного зі справою, що сприяло б адміністративному процесу. Стільки ж отримують громадяни Угорщини.".
09.01.2025 отримано відповідь Управління дорожнього руху Тисауйварош про те, що повернення водійських прав здійснювалось за рішенням поліції про припинення процедури 05050/985/2023 та запитати інші документи по справі можна у відділі поліції.
Зазначені відповіді компетентних органів Угорщини надіслані третьою особою відповідачу 13.01.2025.
Оскільки після отримання повного та вичерпного пакету документів відповідачем не було прийнято рішення по спірному страховому випадку, позивач 24.02.2025 звернувся до Національного банку України із скаргою на бездіяльність страховика.
У свою чергу, позивачем до матеріалів справи долучено копії платіжних інструкцій № 2211 від 20.12.2023, № 2215 від 21.12.2023, № 143 від 02.02.2024, № 267 від 05.03.2024 на загальну суму 1981633,96 грн щодо відшкодування збитків ТОВ "Компанія "Ліберті Україна" за претензією та угодою про відшкодування шкоди.
В подальшому листом від 25.02.2025 вих № 277-31 (за доводами позивач, отриманий 10.03.2025) відповідач повідомив позивача, що згідно п. 12.1.4, п. 12.1.7 ЗУС заявлені збитки по події, що мала місце 03.12.2023 не підлягають відшкодуванню. Відповідач своє рішення обґрунтував таким:
- ненадання на вимогу страховика матеріалів кримінальної справи, робить неможливим встановлення обставин настання події, що має ознаки страхової;
- страхувальник не ознайомив водія з вимогами страховика, зокрема з п. 20 "Інструкція для водіїв", зокрема з вимогою п.п. 5) п. 20.2 викликати представників поліції і залишатись біля місця події до їх прибуття . Як наслідок, водій замість очікувати поліцію, вирушив на пошуки алкоголю.
Позивач вважає рішення відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування неправомірним та таким, що суперечить умовам договору та приписам законодавства, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
Посилаючись на безпідставність відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача: 1 940 194,46 грн страхового відшкодування, 15521,56 грн інфляційних втрати, 6857,13 грн 3% річних.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст.8 Закону "Про страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 990 Цивільного кодексу України передбачено умови та порядок здійснення страхової виплати. Так, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Як встановлено судом вище, відповідно до укладеного між сторонами договору. страховим ризиком є настання відповідальності страхувальника за втрату, недостачу, пошкодження або псування вантажу під час перевезення. Отже, знищення внаслідок ДТП переданого позивачу на перевезення вантажу та сплата позивачем замовнику відшкодування за пошкодження вантажу відноситься до страхових випадків за договором.
Частиною 1 статті 991 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.26 Закону "Про страхування" передбачені випадки, коли страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, а саме, у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.
Перелік таких випадків не є виключним, оскільки, як передбачено ч.2 ст.991 та ч.2 ст.26 Закону "Про страхування", договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
У розділі 12 ЗУС сторони погодили підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Судом встановлено, що підставою відмови у виплаті страхового відшкодування в листі від 25.02.2025 вих № 277-31відповідачем вказано п. 12.1.4, п. 12.1.7 ЗУС:
Так, згідно з п. 12.1.4, п. 12.1.7 ЗУС страховик може повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування:
- якщо страхувальник не сприяє або чинить перешкоди страховику в розслідуванні обставин події та/або не виконує розпоряджень та рекомендацій страховика щодо зменшення розміру збитку і врегулювання претензій;
- при невиконанні (недотриманні) страхувальником умов цього договору страхування.
Так, у листі від 25.02.2025 вих № 277-31 вказано, що згідно розділу 9 ЗУС страхувальник зобов'язаний з моменту настання події, що має ознаки страхового випадку:
- невідкладно вжити заходів щодо одержання відповідних документів, що підтверджують факт настання події, що має ознаки страхового випадку, від уповноважених державних установ країни місця події (п. 9.1.5 ЗУС);
- надати страховику всі документи і письмові матеріали, що стосуються події, що мають ознаки страхового випадку;
- сприяти страховику в розслідуванні обставин події, що має ознаки страхового випадку. Факт вжиття алкоголю до приїзду поліції та ненадання на вимогу страховика матеріалів кримінальної справи, робить неможливим встановлення обставин настання події, що має ознаки страхової.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає вказані доводи відповідача для відмови у виплаті страхового відшкодування безпідставними, з огляду на таке.
Матеріали справи свідчать, що позивачем невідкладно вжито заходів щодо отримання всіх документів, що підтверджують факт події, що має ознаки страхового випадку від державних установ Республіки Угорщини та відповідні докази щодо обставин події долучені до позову: Свідоцтво про пожежу № 35550/2014-1/2023 від 05.12.2024 (Акт про пожежу), Рішення про накладення арешту від 04.12.202, протокол про накладення арешту від 04.12.2024. Відповідач не заперечує факту отримання вказаних документів.
З наданих до матеріалів позовної заяви доказів вбачається, що позивач сприяв страховику в розслідуванні обставин події, що має ознаки страхового випадку, про що свідчать звернення позивача на вимогу страховика до компетентних органів Республіки Угорщини.
При цьому, відповідач не заперечує факту надання йому копії протоколу щодо затримання транспортного засобу, ухвали про закриття провадження від 16.05.2024 у справі № 05050/85/2023.
Матеріали справи свідчать, що як позивачем, так і водієм вживались всі можливі і залежні від них заходи для виконання вимоги страховка щодо надання матеріалів кримінальної справи.
В той же час, Відділ поліції Тисауйварош повідомив, що нічого, окрім ухвали про закриття провадження у справі, не надається.
Отже, ненадання позивачем матеріалів кримінальної справи на вимогу страховика не є порушення позивачем умов договору, оскільки перебуває поза волею та контролем позивача.
Більше того, на переконання суду, така вимога страховика є надмірною, враховуючи надання йому довідки про дорожньо-транспортну пригоду, протоколу накладення арешту, рішення про накладення арешту та ухвали про закриття провадження від 16.05.2024 у справі № 05050/85/2023, у якій компетентний орган дослідив та встановив усі обставини події, що мала місце 03.12.2023, зокрема щодо факту вжиття водієм алкогольних напоїв.
Таким чином, ненадання позивачем відповідачу матеріалів кримінальної справи, яка є у розпорядження Відділу поліції Тисауйварош, який у свою чергу відмовся надавати позивачу та третій особі будь-що, окрім ухвали про закриття провадження від 16.05.2024 у справі № 05050/85/2023, не є порушенням позивачем умов 9 ЗУС та не могло бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
На переконання суду, позивачем наданий відповідачу повний, вичерпний та достатній перелік доказів та документів, необхідних для підтвердження факту та обставин події, що має ознаки страхового випадку та визначення розміру страхового відшкодування.
Жодних доказів того, що страхувальник не сприяв або чинив перешкоди страховику в розслідуванні обставин події матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.
Навпаки, долучені позивачам до матеріалів справи докази свідчать про зворотне.
Щодо посилань відповідача як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування на невиконання страхувальником умов договору страхування, то суд зазначає таке.
Так, відповідно до п.п. 14.4.11. п. 14.4 ЗУС страхувальник зобов'язаний ознайомити всіх співробітників, допущених до організації перевезень та керування транспортними засобами, з умовами цього договору, інструкціями страховика (включаючи розділ 20 цього договору) і вимагати їх виконання.
Згідно з п.п. 5 п. 20.2 якщо водій став учасником дорожньо-транспортної події він має викликати представників поліції і залишатись біля місця події до їх прибуття.
Відповідач в свою чергу зазначає, що позивач не ознайомив водія з вимогами страховика, зокрема п. 20 договору та як наслідок водій замість очікувати поліцію, вирушив на пошуки алкоголю.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Наказу № 15/ДКС від 12.04.2023 доручено керівнику відділу експлуатації ознайомити під особистий підпис всіх водіїв підприємства, допущених до виконання перевезень, з умовами договору добровільного страхування відповідальності автоперевізника та інструкціями страховика; зобов'язано водіїв підприємства неухильно дотримуватись та виконувати умови договору страхування, інструкцій страховика під час виконання перевезень.
У додатку до Наказу № 15/ДКС від 12.04.2023 міститься підпис ОСОБА_1 про те, що 26.04.2023 він ознайомився з умовами договору добровільного страхування відповідальності автоперевізника та інструкціями страховика.
Отже, твердження відповідача про те, що позивачем не виконано умови п.п. 14.4.11. п. 14.4 ЗУС не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наданим позивачем доказами.
Твердження відповідача про те, що "водій замість очікувати поліцію, вирушив на пошуки алкоголю" є припущеннями відповідача, які не підтверджені жодними доказами.
Так, відповідно до пояснень водія, останній не залишав місце ДТП, в момент очікування поліції, розуміючи складність ситуації та що транспортний засіб і товар вже не врятувати, в стресовій для мене ситуації, вжив алкогольний напій, який знаходився в транспортному засобі.
Як вбачається з Довідки про дорожньо-транспортну пригоду, ДТП сталась 03.12.2023 (неділя) о 1:45 ночі, згідно з Актом про пожежу, повідомлення надійшло 01:48. З ухвали про закриття провадження вбачається, що о 2 годині 46 хвилин до ОСОБА_1 був застосований алкотестер.
Тобто, між моментом події ДТП і застосуванням органами поліції алкотестера пройшло близько години часу (59 хв).
Матеріали ухвали про закриття провадження не містять жодної інформації про те, що на момент прибуття поліції ОСОБА_1 був відстутній на місці ДТП.
З довідки про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що ДТП мала місце на автомагістралі, поза межами населеного пункту.
Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зазначений стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Враховуючи вказані приписи законодавства та встановлені вище обставини в сукупності, враховуючи місце ДТП (автомагістраль за межами населеного пункту), час його настання (01:45), час, який минув між ДТП та прибуттям поліції і застосуванням алкотестера, більш вірогідним є обставини, про які зазначив водій, а саме про те, що не залишав місце ДТП, та вжив алкогольний напій, який знаходився в транспортному засобі.
Отже , твердження відповідача про залишення водієм місця ДТП є лише припущенням, яке не підтверджено жодними доказами, а тому не могло бути покладене в основу для висновку про невиконання страхувальником умов договору страхування.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованою та суперечить умовам укладеного договору. Жодного підтвердження правомірності застосування страховиком положень п. 12.1.4, п. 12.1.7 ЗУС суду не надано.
Щодо суми страхового відшкодування, то суд зазначає таке.
Обґрунтовуючи заявлену до стягнення суму страхового відшкодування позивач посилається на те, що виплатив ТОВ "Компанія "Ліберті Україна" вартість втраченого вантажу в розмірі 1981633,96 грн, що є еквівалентом 49768,29 євро.
Також, як встановлено судом вище, умовами договору страхування встановлено франшизу 1000 USD. Гривневий еквівалент для визначення розміру франшизи позивачем застосовано станом на дату подання позову та заявлено до стягнення з відповідача 1 940 194,46 грн страхового відшкодування (1981633,96 грн - 41439,50 грн).
На підтвердження вартості знищеного вантажу на суму 49768,29 євро, що еквівалентно на дату оплати (29.11.2023) такого товару покупцем (ТОВ "Компанія "Ліберті Україна") 1981633,96 грн, позивачем було подано: CMR №090519 від 01.12.2023, рахунок (інвойс) № 1892/2 від 01.12.2023, митну декларацію на товар, сертифікат якості, Акт про втрату вантажу від 05.12.2023, угоду про відшкодування шкоди від 07.12.2023.
Як встановлено судом вище, позивачем сплачено на користь ТОВ "Компанія "Ліберті Україна" 1981633,96 грн.
Суд зазначає, що обставини щодо вартості втраченого вантажу відповідач під час розгляду справи не спростовував. Заперечень не висловлював.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми страхового відшкодування, суд зазначає, що він є невірним, з огляду на таке.
Так, згідно з п. 11.3.2 ЗУС після одержання повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов'язаний після одержання всіх необхідних документів по події, що має ознаки страхового випадку, протягом десяти робочих днів прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування.
Враховуючи, що останній документ по страховій події відповідачу надано 13.01.2025, то останнім днем строку для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування було 27.01.2025. Отже, саме на вказану дату слід обраховувати гривневий еквівалент суми франшизи.
Згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют станом на 27.01.2025, 1 долар США складав 41,9253, отже розмір франшизи становив 41925,30 грн.
Таким чином, належна до виплати відповідачем сума страхового відшкодування становила 1 939 708,66 грн (1981633,96 грн - 41925,30 грн = 1 939 708,66 грн).
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 939 708,66 грн страхового відшкодування, а тому вимоги в цій частині суд задовольняє частково.
На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховані 15521,56 грн інфляційних втрат та 6857,13 грн 3%. Нарахування інфляційних втрат здійснено за лютий 2025, 3% річних - за період з 04.02.2025 по 28.02.2025.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Згідно з п. 11.3.4 договору страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування протягом п'яти робочих днів після ухвалення рішення про виплату.
Оскільки, як встановлено судом вище, останнім днем строку для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування було 27.01.2025, то виплату страхового відшкодування відповідач мав здійснити до 03.02.2025, включно, а з 04.02.2025 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що він є неправильним, оскільки позивачем здійснено нарахування на суму 1 940 194,46 грн, в той час, як нарахування слід було здійснювати на суму 1 939 708,66 грн.
За перерахунком суду, здійсненим за періоди, визначені позивачем, на суму зобов'язання 1 939 708,66 грн, суд встановив, що інфляційні втрати становлять 15 517,67 грн, а 3% річних - 6855,41 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних до моменту фактичного виконання рішення суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення, за правилами, визначеними у рішенні суду.
Суд зазначає, що вказане не є самостійною вимогою, а є клопотанням в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, що було підтверджено позивачем в судових засіданнях.
Так, згідно приписів ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленими до суду про використання останнім передбаченого ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України відповідного права.
Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій встановлене ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, таким правом суд може скористатись самостійно, без відповідного клопотання сторони.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Суд зазначає, що застосування ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України сприятиме швидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Згідно з частинами 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3 % річних на залишок основного боргу, починаючи з 19.03.2025 до моменту повної оплати боргу, з урахуванням приписів законодавства України.
Нарахування 3% річних має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду 1 939 708,66 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
У той же час, суд звертає увагу позивача, що нормами процесуального закону не передбачено можливість зазначення у рішенні суду про нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЗАХІД" до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА", а саме в частині стягнення 1 939 708,66 грн страхового відшкодування, 15 517,67 грн інфляційних втрат, 6855,41 грн 3% річних.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА" (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 40, ідентифікаційний код 20782312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЗАХІД" (77500, Івано-Франківська обл., Долинський р-н, місто Долина, ВУЛИЦЯ ОБЛІСКИ, будинок 139, ідентифікаційний код 30906034) 1 939 708,66 грн страхового відшкодування, 15 517,67 грн інфляційних втрат, 6855,41 грн 3% річних та 29431,23 грн судового збору.
Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 у справі №910/3523/25, здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу 1 939 708,66 грн, починаючи з 19.03.2025 до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 1 939 708,66 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.07.2025.
Суддя С.О. Турчин